Дело VS Energy отражает коррупционные схемы среди украинских политиков, олигархов и представителей силовых структур - Центр журналистских расследований.
Украинская (и европейская) история гнезда россиян из группировки "лужниковские", связанных с русской мафией и ее "крышей" -- ФСБ, с начала нулевых лет агрессивно разрасталась злокачественной опухолью в различных сферах экономики Украины, угрожая ее национальной. Однако благодаря коррупции наивысшего уровня политики и госуправления, правоохранительной и судебной ветвей власти она не только выжила в условиях агрессии РФ против Украины и после 2014-го, и после 2022-го годов, но и продолжает удерживать объекты самой критической как на эту зиму объектов энергосистемы страны. Не в последнюю очередь - благодаря схеме номиналов из стран ЕС и Украины. Но поскреби каждого - и найдешь россиянина с привязкой к ФСБ.
Центр журналистских расследований запускает серию публикаций, посвященных судебному разбирательству в Высшем антикоррупционном суде, где Министерство юстиции Украины подает иск о возврате в государственную казну активов бенефициаров холдинга VS Energy, к которым были применены санкции. В начале цикла мы вспомним основные события и ключевых участников этой многолетней истории, охватывающей почти 25 лет.
Шість обленерго, що є частиною критичної інфраструктури України, продовжують належати Групі компаній VS Energy навіть через три роки після введення санкцій РНБОУ. Кінцевими бенефіціарами цієї групи, згідно з даними слідчих, прокуратури та українського уряду, а також численними журналістськими розслідуваннями в різних країнах, є троє відомих росіян:
Алєксандра Бабакова, віце-спікер Державної думи Російської Федерації, є представником Європейського Союзу, країн Великої сімки (G7), України, а також одним із ключових лідерів і фінансових донорів парламентської партії "Справедлива Росія - За правду". Вона також потрапила до санкційних списків ЄС, США, Великої Британії, Канади, Японії, України, Австралії та Нової Зеландії.
Євген Ґінер, президент і один із співвласників футбольного клубу ЦСКА, є партнером державної корпорації "Ростех", що потрапила під санкції, а також має комерційні інтереси в анексованому Севастополі.
Міхаіла Воєводіна, бізнесмена з паспортами РФ, Ізраїлю та Словенії, який в "зеленій" картці Інтерполу та базі Millenium і "Зелене сповіщення" (картка) Інтерполу означає попередження про про злочинну діяльність особи, яка вважається потенційною загрозою громадській безпеці. Це лідери і члени організованої злочинності, злодії в законі, рецидивісти. Проект Millenium створений Інтерполом для сприяння обміну слідчою інформацією для виявлення і ліквідації злочинців та компаній, що стоять за транснаціональною організованою злочинністю." був вказаний як "злодій в законі" на прізвисько "Misha Luzhnetskiy" та лідер організованого злочинного угруповання (ОЗУ), що спеціалізується на вимаганні й відмиванні коштів і У вересні 2022 року секретаріат Інтерполу повідомив, що Міхаіл Воєводін на той момент уже не є суб'єктом "зеленого" сповіщення. Воєводін пішов у суди проти українських медіа, які писали про "злодія в законі Мішу Лужнєцкого" .
Компанія VS Energy стверджує, що п'ять осіб з країн Європейського Союзу, на яких з 2014 року оформлено власність групи, не є "фунтами", пов'язаними з реальними власниками через тривалу співпрацю чи шлюбні зв'язки, а є добропорядними європейськими інвесторами українських активів. Однак журналісти-розслідувачі з різних країн давно представили докази наявності цих зв'язків, які тепер згадуються і в позові Міністерства юстиції. Пропонуємо розглянути лише деякі з численних прикладів.
Громадяни Латвії Віліс Дамбінс і Валтс Вігантс мають тривалу кар'єру менеджерів і номінальних власників у структурах Алєксандра Бабакова, Міхаіла Ґінера та Міхаіла Воєводіна в різних юрисдикціях. Вони стали відомими ще десять років тому в рамках великого міжнародного розслідування, відомого як Панамські папери. Аналіз витоку інформації з панамської юридичної фірми Mossack Fonseca, яка забезпечувала офшорні компанії для багатіїв з усього світу, виявив, що компанія AED International LTD, заснована Бабаковим і передана його доньці Ользі Бабаковій, а також компанія NYX Management LTD, в якій співвласниками є Воєводін та Ґінер (бенефіціар), управляється компанією V.D. Nominees, в особі Дамбінса та Вігантса. Варто зазначити, що назва цієї компанії довірителів російських олігархів вражає своїм іронічним підтекстом — "nominees" буквально означає "номінали".
Громадянка Франції та Росії Наталія Сєліванова тепер згадується у матеріалах кримінальних проваджень та позову Міністерства юстиції як цивільна дружина і бізнес-партнер Воєводіна. Наприклад, вони разом через три офшорні компанії та кіпрського номінала володіють 50% Криворізького залізорудного комбінату. Її частку придбав Ігор Коломойський, тоді як інша половина належить Рінату Ахметову.
Сєліванова є також бенефіціаром ПрАТ "Дніпроспецсталь", володіючи часткою в 39,57%. Цей завод спеціалізується на виробництві високотехнологічних сталей та сплавів, у тому числі для потреб оборонної промисловості. Додатково, 6,8% акцій цього важливого підприємства належить компанії, яка має зв'язки з Віктором Медведчуком та Оксаною Марченко. Відповідно до даних аналітичної системи YouControl, йдеться про кіпрську компанію Gazaro LTD.
Громадянка ФРН Маріна Ярославская -- дружина Ґінера, яка вийшла з громадянства РФ і переїхала в Німеччину. В інтерв'ю у 2013 році Євген Гінер також повідомляв, що громадянство ФРН, крім дружини, мають його донька і внучки, а сам він, щоб не мати проблем з візою, отримав вид на проживання.
Зверніть увагу на витончену привабливість російської олігархії за межами країни: ось посилання на жовтий будинок у Берліні, що зазначений Маріною Ярославською в українському реєстрі.
Шостим де-юре бенефіціаром групи VS Energy є Олег Сізерман, ще один громадянин Німеччини. Протягом 15 років він був партнером Ґінера та Воєводіна, і всі троє обіймали посаду управляючих директорів у компанії VOGIS Grundstücks und Handels GmbH (VOGIS Нерухомість і Торгівля). Перше слово залишено без перекладу, оскільки це абревіатура, що легко сприймається: VO — Воєводін, GI — Ґінер, S — Сізерман. Хоча вони не знайомі особисто, варто зазначити, що компанія вже ліквідована і у 2021 році була виключена з реєстру.
Схема використання номіналів у бізнесі залишається актуальною протягом тривалого часу. Хоча вона може бути відносно легко виявлена під час журналістських розслідувань, довести її в суді виявляється набагато складніше. Але чи є це єдиною причиною, чому українська влада не може відібрати у росіян активи енергетичних компаній, металургійних підприємств, готельних комплексів (разом із ресторанами та казино), торговельних центрів та інших активів і корпоративних прав? Звісно, що ні.
Якби в минулому всі ті кримінальні справи, які після запровадження "лужніковських" санкцій РНБО терміново відновлюються або відкриваються СБУ, ДБР та ОГПУ, були ретельно розслідувані, список активів підозрюваних був би значно коротшим, а їх націоналізація — простішою. Проте протягом більше ніж 20 років державна система насправді виконувала функцію своєрідного ландромата, перетворюючи брудні гроші з Росії та інших країн у "чисті" активи. Ви можете самостійно скласти уявний список осіб, які причетні до цього процесу: усі президенти з Кучми до Зеленського (до 2022 року), прем'єр-міністри, генеральні прокурори, керівники силових структур, Міністерства юстиції та Національного банку, Антимонопольного комітету та Фонду державного майна, а також усі, хто не зумів запобігти виникненню російських впливів у владі, спецслужбах та "кришованому" ними кримінальному бізнесі однієї з найбільших фінансово-промислових груп України.
Насьогодні уряду вдалося стягнути в дохід держави лише один актив представників групи -- майже 90% акцій "Першого інвестиційного банку" (PIN банк), що з 2016 року належали Євгену Ґінеру. Так, після окупації Росією Криму і ведення війни на Сході усі регуляторні органи України дозволили громадянину РФ, співвласнику футбольного клубу Міноборони, який продовжував бізнес в окупованому Севастополі, провести цю концентрацію. У січні 2024-го року його частка перейшла у власність держави в особі Фонду державного майна. Уже в грудні того ж року правління Нацбанку України визнано банк проблемним, а в лютому 2026-го -- неплатоспроможним.
Отже, не запитуйте, як росіянам вдалося створити таку сильну фінансово-промислову групу. Вони мали можливість — їм ніхто не заважав.
Що сталося перед рейдом "лужніковських" в Україні?
Навряд чи випадковим був обраний час початку експансії "лужніковських" в Україну на початку 2001 року. Вони і в Росії тільки в другій половині 1990-х почали легалізуватися і особисто, і як публічний бізнес.
Російські розслідувачі "трудових біографій" Бабакова, Ґінера та Воєводіна стверджують, що взяти у 1993 р. під контроль величезний речовий ринок, що сформувався на території спорткомплексу "Лужники" у Москві, без допомоги або великих злочинних формувань типу "солнцевських", або ж спецслужб було просто неможливим. Як і утримувати без співробітництва з органами цю кузню чорного "налу".За інформацією колишніх партнерів Бабакова і Ґінера, "Лужа" приносила до 20 млн доларів виручки на місяць. Ні "солнцевських", ні "оріхівських", ні тамбовських там не було -- тож з'явились "лужніковські".
У лютому 2001 року Євген Ґінер зайняв пост президента Футбольного клубу ЦСКА, ставши також одним із його співвласників через британську компанію Bluecastle Enterprises Limited, яка з 2019 року зареєстрована на нього безпосередньо. У ЗМІ з'являлися різні оцінки вартості його частки в клубі, які коливалися від 30 до 80 мільйонів доларів. Проте сам Ґінер у одному з інтерв'ю підтвердив інформацію про те, що партнери подарували йому управління клубом на його 40-річчя (травень 2000 року). Він лише уточнив, що має єдиного партнера, який захоплюється футболом, але не вважає себе здатним керувати ним або щось змінювати.
Хто ж міг зробити такий подарунок, враховуючи, що ЦСКА -- це клуб міністерства оборони РФ?! Воєводін? Бабаков? Вони не мали такої ваги. Аби мова йшла про нинішні дні, то найважливіший партнер для енерго- і промислового бізнесу Ґінерів наразі -- це "Ростех", а, отже і його очільник генерал-полковник КДБ/ФСБ Сєргєй Чємєзов. Цей товариш Владіміра Путіна ще з часів служби в КДБ в Німеччині і член кооператива "Озеро" до середини 90-х керував об'єднанням "Совинтерспорт", а потім -- відділом зовнішньоекономічних зв'язків у адміністрації президента РФ, під началом Путіна. З кінця 2000-го -- у керівництві "Рособоронэкспорта".
Ця версія вдало вписується в інший контекст: під час другої чеченської війни "чекісти" усунули контроль чеченських груп над армійським клубом, який підтримувався Міністерством оборони. Після призначення Ґінера президентом футбольного клубу, Бабаков зайняв пост голови ради директорів і залишався на цій посаді до 2003 року, коли був обраний депутатом Держдуми від партії "Родина", яку тоді очолював пов'язаний зі спецслужбами націоналіст Дмітрій Рогозін.
На початку 2001 року в Україні проходять масові акції протесту під гаслом "Україна без Кучми". Ці акції стали відповіддю на публікацію так званих "плівок Мельниченка", в яких фігурує лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз. Записи містять розмови, які суспільство та опозиція інтерпретують як свідчення замовлення вбивства журналіста, засновника "Української правди" Георгія Гонгадзе, яке нібито організував президент Леонід Кучма. 1 березня 2001 року правоохоронні органи розігнали наметове містечко протестувальників, що призвело до запеклих сутичок між ними та силовиками, а також до арештів активістів після акції, що відбулася 9 березня.
"Касетний скандал" призвів до політичної кризи, кульмінацією якої стало звільнення прем'єр-міністра Віктора Ющенка. Ця подія започаткувала міжнародну ізоляцію Леоніда Кучми, яка в повній мірі виявилась під час розгорнутого скандалу, пов'язаного з нібито дозволом президента на продаж радарних систем "Кольчуга" Ірану, хоча конкретних доказів так і не було виявлено. В той час українська влада почала ухилятись у бік Росії.
Саме в цей час в Україну зайшли "лужніковскіє".
Історія (не)законного здобуття активів в Україні компаніями з групи VS Energy, що розпочалася у рамках кримінального провадження 2012 року, бере свій початок з нульових років. У цей період Бабаков, Ґінер, Воєводін та їхній союзник Максім Курочкін, відомий як "Макс Бєшєний", увійшли в український ринок під егідою словацької компанії, яка здійснила приватизацію чотирьох обласних енергетичних компаній. Після цього вони взялися за рейдерські дії, змінюючи альянси з українськими олігархами, активно втручаючись у політичні процеси.
За кілька років Курочкін уже публічно керував "Русским клубом" - штабом політтехнологів та агентів спецслужб РФ на виборах президента України у 2004 році і парламентських-2006 - і водночас був "смотрящим" за активами угруповання "лужніковських". Зокрема, входив до наглядових рад готельних комплексів і підприємств, які вже були у власності групи.
Проблеми з привласненням українських активів "лужніковці" вирішували традиційними методами. Вони розпочали справжню війну з групою "Приват" за контроль над центральним ринком "Озерка" в Дніпрі. Для мешканців Криму залишився в пам'яті інцидент, коли Курочкін, озброєний автоматом, здійснив напад на голову Сімеїза Макаренка, який відмовився підписувати будь-які документи. Цей випадок стався прямо в мерії, де росіянин відкрив вогонь. Тоді МВС повідомило, що на фіктивні компанії москвичів було оформлено 346 гектарів Ялтинського заповідника, які "відібрали" шляхом коригування меж, а також три кримських санаторії.
Цей кримський інцидент став основою для відкриття кримінальної справи, внаслідок якої Курочкін був заарештований у 2007 році. Проте важко сказати, чи сталося б це, якби перед цим він не посварився з Бабаковим, Ґінером та, особливо, з "силовим крилами" групи, представленим Воєводіним. Проблема, пов'язана з "Максом Бєшеним", була "вирішена" кілером у дворі Святошинського райсуду Києва одним легким рухом спускання гачка.
Проте все це сталося лише після того, як українська влада передала росіянам підприємства, що складають критичну інфраструктуру, а також привабливі об'єкти, що дозволило їм створити потужну ресурсну базу.
Як як російські власники VS Energy стали "словаками" і "голландцями"
Згадаємо квітень 2001 року, коли Фонд державного майна України, під керівництвом Олександра Бондара, організував конкурс на приватизацію акцій обласних енергетичних компаній. В результаті цього заходу державне підприємство зі Словаччини, Vychodoslovenske energeticke zavody, S.P. Kosice (Східнословацькі енергетичні заводи), стало власником пакетів акцій чотирьох обленерго: Житомирського, Херсонського, Кіровоградського та Севастопольського. Додатково, акції двох інших енергорозподільчих компаній - Київобленерго та Рівнеобленерго - перейшли до дочірньої компанії американської AES Corporation, AES Washington Holdings B.V. У 2013 році AES реалізувала 89,1% акцій "ПАТ AES Київобленерго" та 84,6% акцій "AES Рівнеобленерго" компанії VS Energy International. А вже у 2019 році VS Energy продала свої пакети акцій DTEK, що належить Рінату Ахметову.
У травні голова ФДМУ Олександр Бондар та директор словацької компанії Йозеф Бойнуш підписали договори купівлі-продажу, за радісними оцінками урядовців щодо розблокування великої приватизації і отримання в бюджет 130 млн дол. якось майже непомітно пройшли слова пана Бойнуша про те, що Vychodoslovenske energeticke zavody знаходиться в стадії приватизації.
Що відбувалось далі з цими активами можемо прослідкувати на прикладі Житомиробленерго завдяки спору компанії з податківцями, який сам по собі тут не має значення. Але під час розгляду суду була надана інформація з посиланням на відповідні документи, що пояснюють, яким чином державна (на старті) словацька компанія передала свої акції Житомиробленерго VS Energy International N.V. менш ніж через рік після підписання договору купівлі-продажу з ФДМУ №КПП-313.
Виявляється, що 14 березня 2002 року між Фондом державного майна, який виступає в ролі кредитора, Vychodoslovenske energeticke zavody, S.P. Kosice (початковий боржник) та компанією VS Energy International N.V. з Нідерландів (новий боржник) був укладений договір про передачу боргу під номером 285. Відповідно до цього договору пакет акцій словацької компанії був переданий до VS Energy International, яка вважається "дочірньою компанією початкового боржника".
Отже, виходить, що словацька компанія не виконала умови щодо сплати вартості купленого пакета акцій у п’ятиденний термін після проведення конкурсу? З інформації, наведеній у судовому рішенні, це підтверджується: відповідно до акту перевірки виконання умов угоди про купівлю-продаж акцій "Житомиробленерго" від 31 липня 2003 року, компанія VS Energy International N.V. виконала умови договору №КПП-313 щодо сплати 190 000 000 грн. за акції ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" в повному обсязі. Це також підтверджується актом від 12 травня 2006 року, в якому зазначено, що внесення інвестицій у грошовій формі не передбачалося умовами договору.
У попередніх дослідженнях було опубліковано фрагмент з реєстру Нідерландів, що засвідчує, що у складі ради директорів VS Energy International N.V. перебували з 2002 по 2005 рік.
Таким чином, враховуючи придбання акцій п'яти обленерго компанією VS Energy (а також з огляду на невеликі частки у Хмельницькобленерго та Миколаївобленерго), на сьогоднішній день ситуація виглядає наступним чином:
На цій інфографіці немає згадки про Севастопольенерго, оскільки сервіс не враховує території, що перебувають під окупацією Росії. Проте історія діяльності компаній групи VS Energy, яка нині активно демонструє підтримку України та Збройних Сил, заслуговує на окремий аналіз, особливо в контексті їхньої роботи на тимчасово окупованих територіях Криму та півдня. Тому ми вирішили виділити цю інформацію в окремий матеріал.
