Змовленість Ліверпуля з Манчестер Юнайтед та 122 волонтери: як Англія призупинила футбол в умовах війни.

Манчестер Юнайтед у 1912 році, nytimes.com

Більше ста років тому Англія потрапила в жахливі події світової війни. Країна потребувала все більше людських сил та ресурсів; жити так, як у мирний час, стало неможливим.

Футбольний сезон-1915 добігав завершення, але клуби думали не про перемоги, а як не збанкрутувати.

Всі усвідомлювали, що футбол наближається до свого завершення.

Чемпіон ділиться своїми враженнями про те, як у цей вкрай складний період Манчестер Юнайтед зустрічався з Ліверпулем на стадіоні "Олд Траффорд" і які наслідки це мало.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Це було так давно, що й внуки свідків тих подій мають своїх внуків.

2 квітня 1915 року - час, коли радіо вже було в ужитку, але пеніцилін ще не винайшли.

Проте "Олд Траффорд" вже займав своє місце, і 18 тисяч фанатів зібралися, щоб спостерігати за грою проти Ліверпуля.

На той час це дербі ще не здобуло культового статусу, хоча Манчестерський судноплавний канал вже був відкритий, що означало, що відносини між двома містами почали змінюватися назавжди.

У таблиці чемпіонату Ліверпуль займав середню позицію — не був у нижній частині, але й до призових місць не дотягував. Манчестер Юнайтед, навпаки, опинився в зоні вильоту, і єдиним способом врятувати ситуацію могла стати лише перемога. Яка ж це інтрига!

А також Страсна п'ятниця в церковному календарі — здавалося, що все мало йти якнайкраще.

Нападники Ліверпуля продемонстрували найгіршу гру за весь сезон, - підсумував Sporting Chronicle. - Їхня ефективність у атаках була настільки низькою, що важко знайти слова для її опису. У другій половині матчу жодна з команд не змогла виділитися.

Інше видання, газета Post, повідомила, що капітан Манчестер Юнайтед Патрік О'Коннелл "незграбно виконати пенальті, що викликало сумніви у арбітра".

Manchester Football Chronicle охарактеризувала матч як "вражаючий": "Після того, як Манчестер Юнайтед вийшов вперед на два голи, жодна з команд не продемонструвала жодної енергії. Це був найгірший футбол, який можна було спостерігати в цьому сезоні".

Усі разом вони шоковано розповідали, як нападник Ліверпуля Фред Пагнем влучив у поперечину, і на нього накинулися... свої.

Що ж це в біса за матч?!

МЮ виграв і зберіг прописку в еліті, але навіть у найбільш наївних уболівальників закралися сумніви.

Від самої появи професійних ліг Англія кишіла букмекерами, і хоча зловити за руку нікого не вдавалося, чутки про "договірняки" ходили дедалі частіше, а бездіяльність ліги дратувала.

Народ прагнув справедливості тим більше, що у цей час їхні рідні гнили в окопах Франції та Бельгії, ведучи малозрозумілу людям війну з німцями, яких вони в очі не бачили. Виходить, одні мали гинути за корону, а інші в цей час за гроші паплюжили улюблену гру?!

Хтось мав стати священною жертвою - і Ліверпуль з МЮ прибули в потрібний момент.

У мене є серйозні підстави вважати, що поєдинок, що відбувся в Манчестері в період святкування Великодня, був сфальсифікований. Господарям поля було дозволено перемогти з визначеним рахунком.

Оскільки як журналісти, так і вболівальники висловили свої думки щодо ситуації, Футбольна ліга ініціювала розслідування. Для цього була створена спеціальна комісія, яка вирішила провести засідання в розкішному готелі "Гранд", де і проходили допити всіх осіб, які мали відношення до справи.

Тиждень, два, три минули...

До літа комісія виділила вісьмох потенційних винуватців. Із Ман Юнайтед це були Артур Воллі, Сенді Тернбулл та Інок Вест. Із Ліверпуля - Том Ферфол, Боб Перселл, Том Міллер та Джекі Шелдон. Ще один учасник схеми - ексгравець у крикет Лоуренс Кук.

Розслідування було ініційоване букмекерами, які практично зазнали банкрутства через шахрайство з боку футболістів — деякі з них виплатили по 150-200 фунтів, тоді як максимальна зарплата в лізі становила всього 5 фунтів на тиждень.

Також підтримку надавали і фанати, адже, хоча гравці ще не мали великих статків, їх обличчя були знайомі всім.

Спершу правоохоронці звернулися до Шелдона, який раніше грав за МЮ перед тим, як потрапив до Ліверпуля. Він добре був знайомий з Воллі, Тернбуллом і Вестом, з якими зустрічався напередодні матчу в пабі Dog And Partridge. Виникло питання: а з якою метою?

Наступним об'єктом уваги слідства стало містечко Гакналл-Торкард, розташоване неподалік Ноттінгема. Саме в цьому місці з'явився на світ Вест, а також тут було зареєстровано найбільшу кількість ставок на перемогу Манчестер Юнайтед з рахунком 2:0.

Лоуренс Кук і його ставки на 2:0 там і сям - звідки в нього така "інтуїція"?

Проте тривалий час не було жодних переконливих свідчень, поки один з учасників не наважився виступити. Це сталося після кількох місяців неймовірного тиску та громадського осуду, і він відкрив усю правду — зокрема, як шахраї не давали можливості чесним гравцям виграти в ендшпілі, адже ті прагнули забити гол і зірвати ставку.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Навіть сьогодні ніхто не здогадувався про особу донощика.

Можливо, це був О'Коннелл, який так невдало реалізував пенальті, але встиг уникнути покарання. Після війни він раптово вирушив до Іспанії, де навіть здобув славу героя Барселони.

Хтозна.

Легше усвідомити причини їхніх дій, адже футбол у часи війни став невдалою концепцією. Ніяких ілюзій щодо мирного існування не виникло - навпаки, результати ігор втратили будь-яку значимість на фоні безперервного потоку трун, що прибували з континенту.

На початку 1915 року, коли лише 122 з 1800 зареєстрованих спортсменів вирішили піти на службу в армію, газета The Times опублікувала матеріал з наступним заголовком:

"Футбол робить усе можливе для ворога".

Вони потрапили під пресинг; кількість відвідувачів знизилася в 4-5 разів, а фінансова підтримка від власників також зменшилася, в результаті чого майже половина команд ліги не встигала виплачувати зарплати. Навіть у програмці до матчу між МЮ та Ліверпулем зазначалося, що наступний сезон може бути перенесено.

Оскільки в той час зірки спорту отримували приблизно стільки ж, скільки шахтарі та рибалки, які спостерігали за їхніми матчами з трибун, вони ухвалили рішення наприкінці кар'єри заробити трохи більше, щоб їхнім родинам вистачило на деякий час.

Проблема з житлом залишається актуальною, як і раніше.

Проте, звичайно, це не могло слугувати виправданням. 23 грудня 1915 року всіх восьмеро підозрюваних було відсторонено від участі у футболі на все життя.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Liverpool Echo охарактеризував цей день як "найпохмуріший у футбольній історії".

Керівництва як Ліверпуля, так і Манчестер Юнайтед погодилися з рішенням суду, і це виглядає досить кумедно, адже хоч і було доведено факт договірного матчу, повторної гри не відбулося. Справа в тому, що у випадку програшу "Червоних дияволів" вони б опинилися за межами елітного дивізіону, тоді як Челсі залишився б на плаву. Це зовсім не влаштовувало "синіх", які прагнули вибути з ліги, щоб зменшити бюджетні витрати.

Вважається, що це стало вирішальним моментом — вже в 1916 році офіційний чемпіонат Англії був скасований.

Тим часом гравці, серед яких були й ті, хто став причиною сорому на "Олд Траффорд", злилися з натовпом, що був поглинений війною, а не спортом. Схоже, саме на це країна й сподівалася.

О'Коннелл, Вест і Андерсон знайшли роботу на заводі оборонної продукції Ford, який розташований неподалік від "Олд Траффорд".

Ферфол, Шелдон і Тернбулл вирушили на фронт, аби відмити свою честь. Джекі отримав серйозне поранення у Франції практично відразу, але зумів вижити. Натомість, тіло Тернбулла так і не було виявлено після невдалої нічної операції під Аррасом у 1917 році.

Це печальна, проте звична історія для британців у цій війні. Вони пройшли через три етапи мобілізації і понесли втрати понад 650 тисяч загиблих, перш ніж кайзер зрештою капітулював.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Лише після цього англійці повернулися до футболу, відзначивши героїв та вшанувавши пам’ять загиблих.

У 1919 році Шелдон і кілька інших невдах-аферистів, які повернулися з фронту, зізналися у скоєних злочинах і звернулися з проханням про помилування. Ліга, роздумавши, погодилася; вважаючи, що таким чином вони відмили свої гріхи кров'ю.

Один Вест не визнав своєї провини, тому його санкції залишилися в силі. Він, немов божевільний, постійно подавав апеляції, поки Міллер забивав голи за Шотландію, Шелдон виступав за Ліверпуль, а Перселл проявив себе у Порт-Вейлі. Що стосується Ферфола, то він не повернувся - йому вже було майже 40, і він знайшов роботу таксистом, підвозячи людей у новій світовій війні.

У жовтні 1945 року, немов у жарт, Футбольна асоціація скасувала дискваліфікацію Веста, на той момент йому вже виповнилося 59 років.

"У нашій сім'ї його ніколи не сприймали як порядну людину. Він завдавав шкоди моєму батькові і залишив бабусю, віддалившись від родини. Він не здається тим хлопцем, за якого ви б хотіли, щоб ваша донька виходила заміж," - поділився думками його внук Роджер Вест.

В принципі, це багато що пояснює.

Щодо Страсної п'ятниці на "Олд Траффорд" англійці ще довго ділилися розповідями з молодшим поколінням. Те, що спочатку сприймалося як жарт, перетворилося на повчальну історію — про те, як гра може впасти на саме дно в неналежних руках і в невідповідних умовах.

Вже за 20 років Невілл Чемберлен цієї помилки не повторив, і британський футбол пішов на війну синхронно з першими пострілами у Польщі.