Обкладинка Playboy, конфлікти з прем'єр-міністром і спортивна кар'єра у футболі: як ведуть своє життя нащадки диктатора Муссоліні в сучасному світі.
Внучки диктатора Ракель і Алессандра Муссоліні досягли вагомих результатів у політичній сфері, тоді як їхній правнук Романо вирішив присвятити своє життя футболу, ставши гравцем у відомому клубі.
Через понад 80 років після падіння фашистського режиму в Італії, прізвище Муссоліні продовжує звучати в політичних колах країни. Нащадки диктатора Беніто Муссоліні як приховують свого походження, а й активно використовують їх у сучасної політичної діяльності, викликаючи суперечливі реакції в італійському суспільстві.
Сам Беніто Муссоліні був фігурою складною та суперечливою та вирізнявся ексцентричними вчинками. З активного соціаліста він перетворився на засновника фашистського руху, неодноразово очолював уряд Італії, створив поліцейську державу.
Успіхи нащадків Муссоліні в сучасній Італії ставлять перед суспільством важливі питання щодо сутності політичної спадщини та її впливу на виборчі процеси. З одного боку, їхні результати підкреслюють силу впізнаваного бренду, а з іншого -- викликають дебати про доцільність використання історичної спадщини, що асоціюється з авторитарним правлінням.
Найяскравішою зіркою політичної династії стала Ракеле Муссоліні -- донька Романо Муссоліні, який був джазовим музикантом і третім сином диктатора. Її політична кар'єра демонструє вражаючу динаміку зростання: якщо 2016 року на виборах до міської ради Риму вона отримала скромні 657 голосів, то 2021 року її підтримали вже 8200 виборців.
Цей досягнення стало безпрецедентним серед усіх учасників виборів, перевищивши її попередній результат у 12 разів. Ракеле була представницею крайньої правої політичної сили "Брати Італії", яка значно зміцнила свої впливи в італійській політичній арені в останні роки.
У 2024 році Ракеле Муссоліні оголосила про свій перехід до партії "Forza Italia", яка є частиною правлячої коаліції в Італії і відзначається більш ліберальними поглядами на питання цивільних прав. Раніше вона стала учасницею суперечки з прем'єр-міністром Мелоні щодо статі Іман Хеліф, алжирської боксерки, що змагалася з італійкою Анджелою Каріні на Олімпійських іграх.
Незважаючи на всі очевидні переваги, пов'язані з відомим прізвищем, Ракеле Муссоліні підкреслює, що її досягнення є результатом виключно її власних зусиль і наполегливої праці. У своїх публічних виступах вона віддає перевагу обговоренню питань Риму, намагаючись уникати тем, пов'язаних із фашистською спадщиною свого діда, що свідчить про її прагматичний підхід до політики.
Ще однією яскравою особистістю в політичній династії сім'ї стала Алессандра Муссоліні, зведена сестра Ракеле. Її професійний шлях вражає своєю різноманітністю: від моделі для Playboy та актриси до впливового політика на європейській арені.
У свої молоді роки Алессандра займалася акторською діяльністю та працювала моделлю. У 1983 році вона прикрасила обкладинки італійського та німецького видання Playboy, а також випустила музичний альбом у Японії. Коли їй запропонували змінити прізвище, щоб просувати кар'єру, вона задумалася про зміну професії, але відмовилася, підкресливши важливість своєї сімейної ідентичності.
Алессандра двічі була обрана до італійського парламенту, представляючи праві політичні сили, і має значний досвід роботи в Європейському парламенті, де вона виконувала свої обов'язки з 2004 по 2008 рік та з 2014 по 2019 рік. Проте її політична кар'єра також стикалася з міжнародними викликами. У 1992 році вона вперше стала депутатом парламенту Італії, представляючи неофашистську партію (MSI), а згодом взяла участь у заснуванні та очолила власну партію "Azione Sociale", ставши першою жінкою на чолі політичної партії в Італії. Її погляди на соціальні питання іноді вражали своєю прогресивністю: вона відстоювала права жінок, ЛГБТ-спільноти та підтримувала легалізацію абортів, що викликало неоднозначну реакцію навіть серед консервативних колег.
У 2005 році її ненадовго відсторонили від участі у регіональних виборах через звинувачення у використанні підроблених підписів. Проте, після голодування та рішення суду, вона знову отримала право брати участь у виборах. У 2007 році її різкі висловлювання про румунів, зокрема, що "всі румуни є злочинцями", призвели до розпаду крайньо правої фракції Європарламенту "Ідентичність, традиції і суверенітет".
Політичні інтереси родини поширюються не лише на старше покоління. У 2019 році правнук диктатора Джуліо Чезаре намагався потрапити до Європейського парламенту, проте його спроба не увінчалася успіхом.
Серед сучасних нащадків Беніто Муссоліні не всі зацікавлені в політиці. Яскравим прикладом є 21-річний Романо Флоріані Муссоліні — син Алессандри, який уклав угоду з відомим римським футбольним клубом "Лаціо". Він є вихованцем академії "Роми" та гравцем молодіжної команди "Лаціо". Раніше Романо виступав в оренді за клуби Серії B "Пескара" та "Юве Стабіа", де в сезоні 2023/24 провів 37 матчів, забив один м'яч та віддав кілька результативних передач.
Його повернення до "Лаціо" влітку 2025 року супроводжувалося інтересом з боку ЗМІ з огляду на прізвище та резонанс навколо особи праправнука диктатора. Але сам Романо в інтерв'ю неодноразово наголошував, що хоче, щоб його судили виключно за футбольними заслугами. Однак у липні 2025 року він перейшов на правах оренди з "Лаціо" до клубу Серії А "Кремонезе" з опцією викупу близько 5 мільйонів євро. Перехід знов викликав інтерес у вболівальників та преси, оскільки "Кремонезе" знаходиться в провінції, де під час Другої світової війни було розстріляно його прадіда Муссоліні.
Феномен родини Муссоліні виявляє, як історична пам'ять і сучасна політика взаємодіють у складному переплетенні, де нащадки відомих особистостей змушені шукати баланс між спадщиною минулого та сучасними вимогами. Їхні досягнення в різних сферах — від політики до спорту — доводять, що вплив знаменитих прізвищ в італійському суспільстві залишається важливим фактором, що формує суспільне життя.
Раніше "Телеграф" публікував інформацію про дружину Гітлера та її історію. Єва Браун палко обожнювала диктатора і вирушила до нього в охоплений вогнем Берлін.
