Футбол, що його намагалася заборонити ФІФА. Як проходять матчі в Болівії, де відчувається нестача кисню.
Уявіть собі вражаючий стадіон, оточений гірськими пейзажами, де місцева футбольна команда здобуває перемогу в більшості своїх матчів. Але це не Швейцарія чи Непал. Це арена "Ернандо Сілес" у Болівії, що знаходиться на висоті, де рівень кисню майже критично низький! OBOZ.UA розповідає про один з найскладніших стадіонів у світі, куди національні збірні не прагнуть приїжджати, а гравцям доводиться мати з собою особистих медиків.
Чому Болівія вирішила звести стадіон на великій висоті?
Арена "Ернандо Сілес", названа на честь одного з колишніх президентів Болівії, відкрила свої двері у 1930 році. Цей стадіон розташований у столиці країни, Ла-Пас, на висоті 3637 метрів над рівнем моря, що на півтора кілометри нижче, ніж найвища гора України - Говерла! У 1977 році стадіон зазнав реконструкції, але ця модернізація не вирішила основну проблему місця - екстремальну висоту, на якій він знаходиться.
Гостям доводиться стикатися з певними труднощами: щоб успішно адаптуватися до умов Болівії, їм потрібно прибути щонайменше за тиждень до матчу. Інакше процес акліматизації може виявитися неефективним, що негативно вплине на результати гри проти місцевої команди, яка, хоча і не є найсильнішою, все ж може стати серйозною перешкодою. Навіть такі гранди, як Аргентина та Бразилія, стикаються з великими труднощами, граючи тут!
Що цікаво, домашнім стадіоном болівійців певний час був і "Фелікс Капрілес", де країна приймала чемпіонат Південної Америки 1963-го року. Тоді на Болівію ніхто особливо не ставив, але саме ця збірна виграла змагання. Неочікуваний результат пояснили вже згодом - гори та проблеми з диханням у суперників, адже тоді медицина була далекою від сьогоднішньої, щоб подолати такий виклик. І саме на "Сілесі" вдалося переграти Аргентину, що дозволило прокласти шлях до першого золота на континенті.
ФІФА намагалася заборонити проведення матчів у гірських районах, але це виявилося неможливим.
Недавно команди вичерпали своє терпіння і вирішили офіційно звернутися до ФІФА з протестами. Це було почуто у 2007 році, коли країни змогли донести до керівництва, що Болівія має непомітну перевагу над усіма суперниками, оскільки жодна з країн Латинської Америки не проводить матчі на такій великій висоті. Розгляд цього питання пройшов дуже швидко: ФІФА оголосила, що жодні кваліфікаційні матчі на чемпіонат світу не можуть відбуватися на стадіонах, які розташовані вище 2,5 кілометра. Ігри були змушені перенести на "Капрілес", який знаходиться на кілометр нижче.
Проте незабаром після цього розпочалися протести з боку місцевої адміністрації та жителів, за "Сілес" виступив навіть аргентинський футболіст Марадона! Підтримка стадіону отримала потужний резонанс не лише через його величину та місткість, а й через те, що такі зміни, на думку активістів, були проявом дискримінації для гірських країн континенту. Лише через півтора місяця ФІФА вирішила переглянути обмеження щодо висоти стадіонів, піднявши планку до 3 кілометрів. 28 червня 2007 року "Ернандо Сілес" отримав особливий виняток: вже за рік після введення заборони, вона була повністю скасована, і офіційні матчі знову повернулися на цей легендарний стадіон у горах.
Проблеми кисню Болівію не обходять
Ці умови дійсно можуть бути важкими для тих, хто не виріс у гірських регіонах: тільки місцеві жителі Болівії та Перу здатні комфортно існувати на таких великих висотах. Людям, які звикли до рівнинних територій, скажімо, в Україні (і не забуваючи про кліматичні особливості), важко перебувати в умовах з недостатнім вмістом кисню в атмосфері. А якщо додати фізичні навантаження, які вимагають ще більшої кількості кисню, то ситуація стає ще складнішою.
Найсвіжіший приклад — весна цього року. Уругвай в буквальному сенсі переживав важкі часи: Вальверде та Нуньєс змогли витримати лише 45 хвилин, після чого їм знадобилася термінова допомога з кисневими балонами. А Хосе Марія Хіменес майже втратив свідомість через брак придатного для дихання повітря. Щоразу під час перерви він мчав до краю поля, де його вже чекав заповнений кисневий балон. А що вже говорити про уругвайського воротаря Роше, який навмисно затягував час, аби його команді було легше дихати через спеціальне обладнання. Не дивно, що цей матч приніс Болівії нічию проти потужного суперника, а також ще кілька важливих очок, отриманих, м'яко кажучи, не зовсім чесним шляхом.
У 2014-му на арену ледь не довелося викликати швидку, адже під час нічиєї Аргентини та Болівії 1:1 Мессі стало погано і він задихався, а ді Марії так само виносили кисень. Футболісти потім коментували матч так, що для однієї з кращих команд планети нічия у такому високогір'ї - це відмінний результат, який потребує довгого відновлення для всіх учасників гри.
Всі команди, що грають в гостях, відчувають труднощі.
Грати на території Болівії – це справжнє випробування. Як вже зазначалося, Аргентина не відчуває себе комфортно на цьому стадіоні і кожен раз змушена брати з собою величезну кількість кисневих балонів. Запаси кисню поповнюються не лише на стадіоні, але й відразу після прибуття в аеропорт Ла-Паса. МакАллістер і Ромеро навіть потрапили в об'єктиви журналістів з особистими балонами. Найбільша арена столиці країни, що вміщує 41 тисячу глядачів, продовжить залишатися майданчиком для матчів. Отже, командам доведеться адаптуватися, адже альтернатив немає.
Скарги на "Сілес" і бразильців. Як це було у дортмундській "Боруссії", коли гравці під час Клубного чемпіонату світу намагалися втекти від палючого сонця у підтрибунні приміщення, так і бразильські футболісти вирішили піти до роздягалень прямо під час матчу. Вони шукали хоч трохи свіжого повітря для комфортного дихання. Ось яким чином це виглядало:
Проте для самої Болівії ці умови стали ключовою перевагою, більш потужною ніж будь-які гравці чи вболівальники. У цьогорічному відборі на ЧС-26 команда здобула 14 з 17 можливих очок саме на рідному стадіоні "Сілесі". Це дозволяє їй залишатися в боротьбі за місце на Мундіалі та відчувати впевненість навіть у протистояннях із грандами Латинської Америки.
Проблеми не тільки з киснем
Скарги на умови стадіону звучать скрізь: тут не лише важко дихати, а й грати неможливо! На болівійському стадіоні задіяно натуральне трав'яне покриття. Таке ж ми спостерігали на "Олімпійському" в Києві або на відомому "картопляному" полі "Чорноморця", де постійно лунають нарікання на якість газону (якщо це можна так назвати). Сучасні технології пропонують мікс-траву, яка складається з натуральної трави, змішаної з армуючими синтетичними волокнами; таке покриття можна знайти на нових стадіонах "Реала" та "Тоттенгема". Подивіться, в якому стані було покриття під час червневого матчу проти Чілі, який місцева команда (що цілком зрозуміло) виграла:
У 2017 році Неймар висловлював своє невдоволення щодо стану футбольного поля, зазначивши, що умови просто нелюдські. Проте Болівія є країною із середніми показниками розвитку, і, в багатьох аспектах, вона поступається навіть Україні, незважаючи на війну. Через це там бракує фінансів та кваліфікованих фахівців для належного догляду за газоном, тому не варто очікувати його поліпшення найближчим часом. Для місцевої збірної ж стан поля став ще одним чинником, що може впливати на виступи їхніх суперників.
Арена чекає нові ігри найближчим часом
У збірної Болівії лишилося ще 2 матчі в рамках відбору на ЧС-26 і для них вони дуже важливі. Найближчий суперник на п'яте вересня - збірна Колумбії, яка географічно розташована значно нижче, ніж Ла-Пас. А от 10-го числа приїде вже згадана збірна Бразилії, вирішальний матч відбору для болівійців пройде вдома саме на "Сілесі". Перемога означатиме велику можливість потрапити на Мундіаль. А отже - чекаємо на чергове фото бразильців у підтрибунках із кисневими балонами і нову сенсацію Південної Америки.
