Львів проведе в останню путь двох своїх захисників.
У боротьбі з російськими агресорами загинули ще двоє мешканців Львова - Степан Ямелинець та Юрій Валько. У понеділок, 28 липня, місто Львів вшануватиме їх пам'ять під час прощання. Інформацію про це повідомила пресслужба міської ради.
Чин похорону розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Захисників поховають на Личаківському цвинтарі.
Львів'ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.
Степан Ямелинець, який народився 27 червня 1980 року і пішов з життя 20 липня 2025 року, був мешканцем Львова. Він навчався у загальноосвітній середній школі №31, а згодом отримав спеціальність автомеханіка в Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва.
Займався відновленням автомобілів і працював установником на приватних компаніях.
Згідно з розповідями близьких, Степан вирізнявся щирістю, добротою, веселим характером, справедливістю та людяністю. Він був справжнім господарем, який захоплювався садівництвом. Степан також був великим фанатом футболу. Його компанійська натура дозволяла йому мати безліч друзів. У ньому панувала пристрасть до людей та до життя в цілому.
У 2023 році він з власної волі приєднався до захисту України від російських загарбників. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Запорізькому фронтах у складі окремої президентської бригади, названої на честь гетьмана Богдана Хмельницького.
У Степана Ямелинця є дружина, мати, двоє дітей, онука, сестри зі своїми родинами та близькі друзі.
Юрій Валько, який народився 23 квітня 1986 року і пішов з життя 16 липня 2025 року, був жителем Львова. Він отримав освіту в школі №40, а потім здобув спеціальність кухаря-бармена в Львівському професійному коледжі, що спеціалізується на готельно-туристичному та ресторанному сервісу.
Протягом свого життя я здобував досвід роботи в ресторанах "Бухара", "Тарон" і "Голодний Микола", виконуючи обов'язки за своєю спеціальністю.
Рідні згадують, що Юрій, єдиний син у родині, був надійною опорою і підтримкою для всіх близьких. Він випромінював радість, був щирим та відкритим. Завжди привносив у компанію позитивну енергію та не переносив обману. З юності захоплювався бойовим гопаком. Його також тішили приготування їжі та відпочинок на морському узбережжі і в Карпатах.
У 2024 році став до лав ЗСУ. Спершу брав участь у військових навчаннях в Іспанії. Згодом виконував бойові завдання на Покровському напрямку у лавах 32 окремої механізованої Сталевої бригади.
У Юрія Валька залишилися мати, дочка, син, бабуся, близькі люди та товариші.
