Мартін Улдаль - відважний "сніговик" з глибин Скандинавії, який є символом олімпійських надій Норвегії.
24-річний норвезький біатлоніст Мартін Улдаль - один з тих, хто може досягнути успіхів легендарних братів Йоганнеса і Тар'єя Бо. Атлет має чудові дані - надшвидка стрільба, вибухова швидкість на дистанції. Щоправда, ще немає стабільності, але це наживне. Улдаль потенційно може стати героєм вже прийдешньої Олімпіади-2026, адже про потенційного чемпіона не перший рік говорить біатлонний світ.
Наша оповідь не лише про оцінку потенціалу знаменитого біатлоніста. Це більше про те, наскільки малий цей світ, і про особливий зв'язок родини Улдаля з нашою державою.
Не так давно в Україні нам пощастило зустріти норвежку-волонтерку, яка не лише захоплюється біатлоном, але й є сусідкою відомого спортсмена Мартіна. Завдяки їй ми змогли дізнатися багато цікавого про біатлоніста, його шлях до успіху, а також про сам біатлон у норвезькій провінції, яка виховала чимало видатних атлетів.
Берріт Аакре є співробітником освітньої організації "Aktive Fredsreiser" (Активні подорожі заради миру), де вона організовує історичні екскурсії для дітей, присвячені подіям Другої світової війни. З початку великої війни вона активно займається волонтерською діяльністю. У березні 2022 року вона надавала підтримку українським родинам, які змушені були евакуюватися.
Побувала у багатьох містах України. Жінка зазначає, що між українцями та норвежцями існує чимало спільного у ментальності. І ми, після знайомства, з нею повністю погоджуємося. Берріт постійно має на шиї "медальйон" - залізну гривню українського зразка.
"На самому початку війни ми транспортували групу українських сімей з дітьми, дарували їм подарунки та проводили час у іграх. Коли прийшов час прощатися, одна з дівчаток, шість років на той момент, Настя, дуже хотіла залишити мені щось на пам'ять про цю рятівну подорож. Вона вруčila мені залізну монету, яку я з тих пір не знімаю. Для мене це символ пам'яті та емоцій на все життя," - зворушливо згадує цей момент норвезька волонтерка.
Під час свого останнього візиту до України наприкінці 2025 року я разом із колегою привезла теплі в'язані вироби для українських дітей. Також ми потішили малюків у лікарні, роздарувавши солодощі всім пацієнтам дитячого відділення.
В'язання - захоплення Берріт, разом з подругами вона продає власноруч вироблений одяг заради донатів. Або ж передають шапки, рукавиці та шкарпетки нужденним українцям.
Як можна не згадати про біатлон, спілкуючись з норвежкою? Під час нашої розмови з’ясувалося, що Берріт - сусідка родини Улдалів! Виявляється, що вона возила молодого Мартіна Улдаля на екскурсію до Польщі та Німеччини, коли той був ще підлітком.
Берріт мешкає в селищі Біркеланд, що розташоване в провінції Біркенес. Тут же з'явився на світ Мартін, хоча згодом він переїхав до іншого міста, яке знаходиться за 13 кілометрів від його рідного місця. Варто зазначити, що в цій же громаді проживає олімпійський медаліст та чемпіон світу Ларс Біркеланд разом зі своєю дружиною Фанні Горн, яка також є відомою біатлоністкою. Дивно, але цей світ виявляється надзвичайно маленьким...
"Я була зайнята на місцевій фабриці, що виготовляє вікна, де працював і батько Мартіна, Атле. Це виробництво заснував його кузен," - ділиться Берріт, при цьому показуючи шрам на руці, отриманий під час роботи.
Жінка зазначила, що в їхній громаді біатлон є справжньою гордістю, і місцеві жителі з радістю згадують про знаменитих зимових спортсменів, які виросли на цих землях. У містечку регулярно організовують змагання для молоді та дорослих, а також є спеціально облаштована траса для зимового та літнього катання. Це справжня норвезька казка про лижі та біатлон.
В місті також працює біатлонна школа та клуб, де, до речі, продовжує змагатися Мартін Улдаль, навіть незважаючи на зміну місця проживання. Його, здається, всі щиро обожнюють. І час від часу організовують імпровізовані фан-зони, щоб насолодитися виступами Мартіна та його командних товаришів на міжнародних змаганнях. Можливо, під час Олімпійських ігор 2026 року також створять подібний фан-простір у Біркінесі.
"У нашій місцевості світ біатлону настільки тісно переплетений, що нещодавно мій батько розповів мені про нашу далеку кузину Гун Маргіт, олімпійську призерку та дружину олімпійського чемпіона з біатлону Фруде Андерсена, який здобув медаль на Іграх у Солт-Лейк-Сіті 2002 року. Крім того, з'ясувалося, що і її батько, і мій колись були видатними лижниками півстоліття тому", - поділилася Берріт.
І поділилася ще однією захопливою оповіддю про невеликий, але захоплюючий світ біатлону:
"Мама французького біатлоніста Еріка Перро (лідер світового рейтингу) - норвежка, Тоне Маріт Офтедал, із міста Саннес (містечко, де відбуваються перегони Blink фестиваль).
Коли сім'я жила в Норвегії протягом одного року, Ерік багато грався з Мартіном Невдалом (біатлоніст норвезької збірної). Вони жили на одній вулиці й разом їздили до гірського будинку. Тож вони хороші друзі, і Ерік, до речі, розмовляє норвезькою. А ще один відомий норвезький біатлоніст Ісак Фрей любить танцювати самбу! Коли він був малим, то був у Бразилії, там працював його батько".
Жінка на прохання "Чемпіона" зустрілася з дідусем Мартіна, колишнім директором місцевого банку, аби той розповів нашим читачам про зіркового онука.
До речі, батька Мартіна звати Атле. Ну, і як після цього його син не став би атлетом!? Брат Мартіна також був біатлоністом, але завершив кар'єру, так і не ставши зіркою міжнародного масштабу.
Олав Геймдаль про онука розповідає з певною гордістю та гумором, згадує цікаві та показові історії з його життя. Деякі з них частково пояснюють феноменальність спортсмена. Загалом, історія дитинства "малого" Улдаля класична і, як часто буває, на перший погляд, не пов'язана з майбутньою кар'єрою. Хоча значну роль у "перемиканні" на біатлон зіграв старший брат, який, нагадаємо, завершив кар'єру.
"У дитинстві Мартін найбільше любив футбол, йому подобалася швидкість, ігри на снігу, лижі, спуски. Також займався спортивним орієнтуванням. Аспен, старший на 4 роки, захоплювався біатлоном, а в Біркеланді дуже хороші умови для цього виду спорту. До того ж в спортивному клубі Біркенеса є багато людей з нашого села, які активно займаються біатлоном. Тож Мартін теж пішов цим шляхом" - згадує дідусь.
Зараз, коли Олав бачить онука на екрані, то відчуває суміш гордощів та хвилювання. Особливо під час стрільби.
У цей момент мені часто хочеться відвернутися, адже я не можу наважитися дивитися. Потім спокійно переглядаю змагання в запису, іноді навіть кілька разів. Що ж до його рекорду швидкості стрільби (Улдаль встиг зробити постріл стоячи за 12,5 секунди на етапі Кубка світу в словенській Поклюці в сезоні 2024/2025), то це стало можливим завдяки його вмінню швидко знімати гвинтівку та так само швидко знову її брати на стрільбищі — це допомагає економити час. Він має чудову концентрацію. Ще в дитинстві, коли він займався чимось, мені неодноразово доводилося кликати його, щоб привернути його увагу, - згадує дідусь Олав.
Дідусь Мартіна вже не так часто надає допомогу, адже вважає, що у всього свій час. Проте він завжди готовий підтримати та час від часу похвалити. Вони спілкуються телефоном кілька разів на тиждень. Олав двічі відвідував змагання, в яких брав участь Мартін у Голменколені. Він планує приїхати на домашній етап Кубка світу в кінці сезону, щоб підтримати онука, який віддає всі свої сили тренуванням та змаганням.
"Мартін вміє залишати невдачі позаду й дивитися вперед. Має дуже сильну психіку, добре тренується, у нього чудові фізичні якості. Коли він востаннє був у Ліллегаммері, то дуже легко пройшов на лижах 8 миль, ніби це була ніби звичайна прогулянка. А коли Мартін почав навчання в лижній гімназії Ліллегаммера в 2016-му, то мав найвищий показник споживання кисню серед усіх у класі", - каже літній чоловік.
Виявляється, окрім захоплення лижами, Мартін Улдаль мав ще й інтерес до техніки — він любив розбирати та збирати комп'ютери й інші пристрої. Мартін планував вступити до технічної школи і навіть отримав зарахування, але врешті-решт вирішив обрати лижну гімназію в Ліллегаммері. Коли йому було близько 10 років, він часто після уроків катався на лижах зі своїм дідусем, найбільше цінуючи швидкість. Його мати, Інґебйорг, також захоплювалася лижами, а в родині є затишний будиночок у горах, де вони регулярно відвідувалися для катання. Окрім зимових розваг, Мартін мав і літні захоплення, характерні для українських хлопців з села.
"Мартін також любив купатися в річці, особливо стрибати з мосту, що перетинає річку в Біркенесі. Двічі вивихнув плече, була операція. Він дуже енергійний, безстрашний. Будучи школярем часто забував взяти з собою обід, але біг додому, забирав й швидко повертався" - згадує ще одну історію дитинства дідусь Улдаля.
Олав Геймдаль поділився, як він фінансово підтримував своїх онуків, які займаються спортом.
"Лижі він мав змалку. Згодом Мартіну, брату Аспену та їхньому кузену потрібне було повне лижне спорядження. Коли вони почали посідати призові місця, я давав їм грошові премії за потрапляння у призову трійку. Робив це приблизно 10 років, але коли Мартін почав виступати на міжнародному рівні й заробляти сам, я припинив" - розповів колишній банкір.
Історія про швидкість Мартіна в його дорослому житті заслуговує окремої уваги. Вона сталася два роки тому, коли "молодший" здобув перше місце в загальному заліку юніорського Кубка IBU, що проходив у Канаді.
Він виграв автомобіль - BMW, яким міг користуватися протягом року. Одного разу, подорожуючи гірськими шляхами до Ліллегаммера, він їхав лише зі швидкістю 70 км/год, оскільки в бензобаку майже не залишилося пального. Він хвилювався, що не встигне до найближчої заправки. Поліція зупинила його і запитала, чому він рухається так повільно. Йому довелося пояснити свої обставини. Коли він розповів про це своїм батькам, Атле з усмішкою сказав: "Уяви собі - у мене є син, якого затримала поліція через повільну їзду!"
Батько Мартіна, Атле, колись пережив страшну аварію, внаслідок якої втратив одну з ніг. Проте його пристрасть до швидкості та адреналіну ніколи не згасала...
Зараз у команді Мартін Улдаль найбільше товаришує з Мартіном Невландом - вони разом навчалися в лижній гімназії. У збірній Норвегії тренери визначають, хто з ким живе в кімнаті, тому команда дуже згуртована. Дівчина Мартіна - також біатлоністка - Гру Рандбю, переможниця юніорського чемпіонату світу 2024.
Одного разу моя сім'я і я відвідали Крістіансенд, плануючи насолодитися світловим шоу поблизу кафедрального собору та разом повечеряти. Коли ми сіли за столик у ресторані, я почув, як за сусіднім столом обговорювали Мартіна з Біркеланда та його успіхи. Також вони згадували, що його дідусь був колишнім керівником банку. Я не зміг втриматися і підійшов до них, підтвердивши цю інформацію. Мене переповнювало почуття гордості, це був неймовірний день.
Звичайно, через нашу українську знайому ми запитуємо Берріта, чи має дідусь Мартіна якусь інформацію про український біатлон.
"Я обізнаний щодо українських біатлоністів і вважаю неймовірним те, що вони мають можливість змагатися в умовах, у яких опинилася Україна. Хоча мені важко вимовити їхні імена, коли я бачу український прапор, я щиро вболіваю за них," - зазначає дідусь.
Зараз усі думки зайняті дебютною Олімпіадою онука. Олав все ще бере участь у гірських походах разом зі своїми однолітками-пенсіонерами, але для подорожі до Італії на Ігри, за його словами, вже не той вік.
"Батьки Мартіна, Атле та Інґебйорг, вже готуються до Олімпіади-2026. Загалом близько 60 людей з Біркенеса вже забронювали поїздку, щоб підтримати Мартіна в саморобному одязі з написом "Team Uldal".
Дебютна Олімпіада для Мартіна Улдаля наближається. Перший змагання Ігор, змішана естафета, заплановано на 8 лютого.
Україна та Норвегія, як і в усіх інших дисциплінах, будуть запеклими суперниками. Добре пам'ятаємо спринт минулого сезону, коли Мартін Улдаль та Дмитро Підручний фінішували поруч на високих 4 та 5 позиціях. А потім на церемонії нагородження разом тримали український прапор.
Це досить символічно, що події розгорталися в італійському Антгольці — місці, яке незабаром стане ареною Олімпійських ігор. Хто знає, можливо, молодий спортсмен з Норвегії та досвідчений атлет з України, незважаючи на всі труднощі, зможуть досягти своїх заповітних олімпійських нагород. Світ не тільки малий, але й сповнений несподіванок...
