Найбільш незвичний представник єврокубків: Райо відмовився від Зозулі, виступає на застарілому стадіоні, а його президент має антипатію до вболівальників.

Сьогодні Райо Вальєкано потрібно уникнути поразки від білоруського Німана, щоб забезпечити собі місце в груповому етапі Ліги конференцій.

За попередні 100 років існування клуб іспанських комуністів, анархістів та мігрантів грав у єврокубках лише раз, тож це більше, ніж матч - це історична віха, і "Естадіо Вальєкас" наб'ється під зав'язку, хоча це й небезпечно.

Чемпіон ділиться історією про найнеймовірнішого учасника єврокубків, який щороку не просто існує, а бореться за своє місце під сонцем.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Не існує простого способу пояснити, що таке Райо Вальєкано.

Однозначно, це щось більше, ніж просто футбольна команда.

"Футбол мені не до вподоби. Єдиний клуб, який мене захоплює, - це Райо, за який я вболіваю. Коли я вперше потрапила на стадіон, у мене не було уявлення, що таке форвард чи офсайд. Але з того моменту я вже відчувала себе частиною Райо," - розповідає 72-річна акціонерка клубу Нарсіса Грао Ібаньєс.

Приблизно те саме повторять усі 229 тисяч мешканців цієї околиці Мадрида - місця, де від початку ХХ століття селилися насамперед чорнороби.

Під час Громадянської війни вони боролися на стороні Республіки проти Франко, а після поразки стали, можливо, єдиним місцем у Мадриді, яке охоче приймало мігрантів з Латинської Америки та Африки.

У Вальєкасі немає місця расизму, фашизму чи будь-яким формам націоналізму.

Вальєкас асоціюється з лівими поглядами.

Футбольний клуб Райо Вальєкано є для них справжнім символом і джерелом підтримки, без якого їхнє життя просто неможливо уявити.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

А це їхній стадіон, "Естадіо Вальєкас".

Її збудували у 1976 році, і тут розташовано 14 тисяч стільців. Проте це місце не безпечне — стадіон має аварійний стан, і потрібно бути сміливим, щоб наблизитися до стін, обплетених банером, що висить ще з часів пандемії.

"Широкі тріщини в нижній частині трибун, оголена арматура, фундамент просідає, перил майже нема, місцями бетон відколюється, а на кухні, що не працює 4 роки, валяється гнила їжа", - так описали арену мадридські чиновники у звіті за березень 2024-го.

Відтоді вони виділили 2 млн євро на ремонт, але вони скоро закінчились.

НАБУ не вживає жодних заходів щодо них.

Справді, стан арени викликає чималі занепокоєння для району, який залишився в тіні минулого і лише безпорадно висловлює своє невдоволення на адресу президента клубу Рауля Мартіна Пресу.

А ось і він - людина, яка придбала контрольний пакет акцій у 2012-му за символічні 900 євро та обіцянку віддати накопичені клубом 60 млн боргу.

Преса дійсно так вчинив, проте футбол ніколи не став його справжнім захопленням - він більше бізнесмен. На занедбаному "Вальєкасі" неможливо заробити, тому Рауль вирішив звернутися до мадридської влади з проханням придбати ділянку землі в іншому місці і за власні кошти звести новий клубний стадіон на 30-40 тисяч глядачів.

Сучасний "Вальєкас" є власністю міста; клуб лише користується ним на умовах оренди, тож навіщо інвестувати?

"Я вже 80 разів казав, що нам треба нова арена. Це треба для виживання організації. Нинішня ситуація нестійка. Ми розпродуємо усі квитки на кожну гру і не маємо можливості розвиватися. Матчі на межі зриву через ситуацію зі стіною. Це жах", - повторює президент.

Але місцевим начхати на бізнес. Вони вимагають реконструювати стару арену, яку називають серцем району.

"Якщо нас примусять залишити це місце, Вальєкас згорить", - заявляють ультрас команди Буканерос, відомі своїм неоднозначним іміджем.

Помірковані фанати формують живі ланцюги навколо стадіону "Вальєкаса", організовують акції протесту та створюють петиції.

Цю ситуацію преса обурила ще багато років тому, і з того часу між ними триває конфлікт. Фанати міцно тримаються за символ, який поступово руйнується, тоді як президент навіть не витрачає копійки на його відновлення. За його міркуваннями, чим гірше, тим краще.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Ла Ліга підтверджує - на рахунках Райо 20 млн євро; клуб фінансово здоровий.

Преса, проте, всі фінансові засоби спрямовує виключно на основну команду. Ніяких вкладень в інфраструктуру, юнацький або жіночий футбол не здійснюється.

Більше того, жіноча команда Райо, яка вважалася однією з найкращих в Іспанії на початку 20 століття, була розформована. Тепер активістки намагаються відродити бренд, виступаючи в третьому дивізіоні.

"Нам просто прийшли і повідомили, що грошей нема ні на що. Ні на кого з нас", - бідкається Аніта Бланко.

І ще президент відрізняється великою помстою.

Райо - єдиний клуб в Іспанії, що не продає квитки онлайн спеціально, щоб фани стояли у довжелезній черзі з ночі.

Перед ключовим поєдинком останнього туру з Мальоркою в травні Преса навіть віддав вказівку своїм підлеглим не розголошувати інформацію про відкриття кас. У результаті, фанати "Раїстас" змушені були чекати по кілька днів, не знаючи, коли зможуть придбати квитки.

"Цей президент заборонив нам висловлюватися. Люди, втомлені та обурені, шукали роз'яснень. Можливо, сталося щось серйозне. Але його це не хвилює," - повідомив анонімно один з керівників виданню El Confidencial.

Якщо йдеться про війну, то всі методи виправдані.

Наприклад, Преса зблизився з ультраправою партією Vox, чий лідер Сантьяго Абаскаль почав з'являтися на трибунах разом з ним.

Схожа ситуація виникла і з трансфером Романа Зозулі, який, по суті, не повинен був відбутися. Журналісти навмисно підставили українського футболіста, щоб поглузувати з фанатів-лівацької орієнтації. На жаль, агент Зозулі не усвідомлював усіх нюансів, через що зіпсував його сезон.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Вальєкас-бо неможливо переконати чи задобрити. Його люди живуть цінностями середини ХХ століття - і пишаються цим.

В Європі можна знайти подібні історії, як у Санкт-Паулі та паризькому Ред Стар, проте тут усе відбувається на значно більших масштабах.

"Я мешкаю в цьому місці з дев'яти місяців. Вальєкас - це особлива місцевість. Тут є щось неповторне - єдність. Всі ми представники робітничого класу. Хтось має трохи більше, хтось трохи менше, але в загальному різниця невелика. Ми поділяємо ліві погляди. І кожен з нас готовий допомогти один одному, чим може," - ділиться Нарсіса.

У Райо аж сім благодійних вболівальницьких організацій, або ж 1200 власників абонементів, які займаються соціальною роботою на волонтерських засадах. Вони збирають їжу пенсіонерам, іграшки дітям. У 2014-му якось прямо на трибунах зібрали понад 30,000 євро для 85-річної Кармен Аюсо, яку банк виселив з квартири після того, як її син захворів і перестав сплачувати кредит.

У Вальєкасі не буває сумного Різдва у притулках для бездомних - про це теж дбають самі мешканці.

Нарешті, капітан команди Оскар Трехо тут дивиться матчі у кафе з дружиною та дітьми поруч із простими уболівальниками. Вони як одна сім'я - команда і її фани.

"Наш район - це не просто ще один робітничий квартал Мадрида. Його унікальність формується протягом багатьох поколінь і глибоко закарбована в пам'яті мешканців. Перемістити стадіон з його традиційного місця - це як вирвати частину нашої сутності," - йдеться у заяві Буканерос, яких Преса не раз виганяв з трибун.

Разом із цим, саме вони, а не президент "Блискавок", втілюють дух цього клубу та його громади.

Отже, в звичайних обставинах Райо не повинен був би навіть змагатися за місце в єврокубках, але не забувайте про ситуацію в Ла Лізі!

Окрім усього іншого, Преса залишається відмінним керівником.

Це саме він надав можливість Андоні Іраолі, тому самому тренеру, який виховав Забарного, Гейсена та Керкеза в Борнмуті. Саме баскський спеціаліст повернув Райо до вищого дивізіону у 2021 році.

Сучасний тренер "Блискавок" Іньїго Перес, який також є баском, насправді є учнем Іраоли, адже раніше працював під його керівництвом. Він є яскравим і незвичайним представником сучасного футболу: на пресконференціях він завершує свої виступи віршами Антоніо Мачадо, які декламує без підказок, а під час поїздок в автобусі з захопленням читає твори Бьон-Чуль Хана.

"Він намагається підтримувати високу інтенсивність, активно пресингуючи і не пропускаючи жодної деталі. З Іраолою ще можна було знайти можливість заощадити енергію, але з Пересом це вже не варіант," - зазначає інформатор з роздягальні Райо.

У ситуації фінансових труднощів клуб Преса вірно обрав курс на ветеранів - завдяки цьому Райо зміг скористатися перевагами найстаршого складу в минулому сезоні Прімери, середній вік якого становив 29,8 років.

Відомий аргентинець Аугусто Баталья на позиції воротаря врятував безліч очок для своєї команди. Альваро Гарсія та Ісі Паласон, які нещодавно виступали у нижчих лігах, тепер вносять суттєвий вклад у атакувальні дії. Флоріан Лежен – це не лише надійний захисник, а й володар одного з найпотужніших дальніх ударів в Іспанії.

Давним-давно Манчестер Сіті підписав цього французького футболіста, але два розриви зв'язок стали фатальними для його амбіцій досягти великих висот у кар'єрі.

"Це місце вражає своєю енергією. Атмосфера та взаємозв'язок з людьми... Тут кожен готовий прийти на допомогу, і ніхто не свистить у відповідь. Абсолютно ніколи. Це створює неймовірне відчуття впевненості. Я відчуваю, що суперникам не до вподоби з'являтися на "Вальєкас", і мені це дуже імпонує", - розповідає Лежен.

Ось як він реалізує свої шанси, коли перебуває в формі.

Незважаючи на те, що в заключному матчі проти Мальорки жоден з "Раїстас" не зміг відзначитися, Осасуна також не змогла виграти у своєму паралельному матчі. В результаті, обидва клуби забезпечили собі участь у Лізі конференцій.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

З сезону 2000/01 тут не спостерігалося нічого подібного, тому святкування у Вальєкас тривало довго.

"Колись я пообіцяв своєму синові, що коли Райо потрапить до Європи, я візьму його з собою за власний кошт," - з усмішкою розповідає 62-річний Хосе Вара, член клубу з 2003 року.

Поруч з ним п'ють пиво його 29-річний син Маріо та 32-річний племінник Рафааель. Усі троє одягнуті в футболки Райо.

До речі, ви ж їх бачили? Біла тканина з червоною смугою, що ніби її перекреслює. Ще у 1920-х, коли клуб тільки-но заснувала донья Пруденсія та її сини, форма Райо була чисто білою. Червону смугу додали згодом - аби відрізнятися від елітарного Реала.

З огляду на свої корисливі інтереси, Преса часом порушує тему відновлення білої форми. Він вміло маніпулює емоціями аудиторії, знаючи, що саме їх може викликати у них обурення.

Протягом більше ніж десятиліття президент Райо відвідує матчі, прибуваючи на автомобілі. Він займає місце у ВІП-ложі, а після завершення гри сідає в той же автомобіль і покидає стадіон. З 2014 року він не пересувається пішки по району — ймовірно, саме тоді це стало для нього небезпечним.

Тільки вищі сили знають, чому йому потрібен цей ворожий колектив і їхні представники; чому слід дарувати їм свято у формі євроосені?

Відповідей, на жаль, немає.

Мабуть, Вальєкас - те місце, де сенс висловити загалом складно. Його тут лише відчувають і ним живуть.

Химерне це виходить життя. Прекрасне й потворне, шляхетне й огидне, успішне й злиденне бродять районом рука в руці, безкінечно посилюючи відчуття, що світ неоднозначний, і судити його нерозумно.

Такого місця більше не існує, можливо, навіть у всій Європі - лише тут, де діти з інших країн підтримують літніх людей у побуті під тінню портрета Че Гевари, відомого вбивці та гвалтівнику.