Здобувши нове поранення з протезом: розповідь спецпризначенця, який, втративши ногу, знову вирушив на фронт.

Дмитро ФІЛЕНКО, спеціально для "ФАКТІВ"

Футбольний майданчик на околицях Києва. Серед футболістів виділяється молодий чоловік, який майстерно контролює м'яч. Придивившись уважніше, можна помітити, що на його місці лівої ноги — протез. Це Сергій Новосад, військовий з ССО, який після серйозного поранення в Бахмуті не лише відновився, а й знову повернувся до активного життя.

Які думки допомагали зберігати силу духу, чому половина результату реабілітації залежить від самого пораненого, як американці ставляться до наших ветеранів і якою є реакція дітей на його чорну залізну ногу -- про все це читайте далі в матеріалі.

До військової служби Сергія життя складалося зовсім інакше. Він родом з Херсонщини, але вже більше десяти років мешкає в Києві. Як і багато інших молодих українців, він прагнув реалізувати свої амбіції та розвивати кар'єру.

Протягом приблизно п'яти років я працював у інтернет-магазині парфумерії, а згодом разом із друзями перейшов до продажу автозапчастин на станції технічного обслуговування. Він зізнається, що війна його не надто хвилювала.

Читайте також: Пішов на війну, коли молодшим двійнятам було по вісім місяців: ветеран з дружиною, у яких п'ятеро дітей, відкрили дитячий клуб раннього розвитку

"Я був у курсі подій на Донбасі, але не очікував, що ситуація вийде на настільки широкий рівень. Перший день великої війни, 24 лютого 2022 року, став для мене справжнім шоком," – ділиться спогадами Сергій.

Час ішов, а хід війни не давав надії на швидке завершення. Тому у лютому 2023 року Сергій прийняв для себе важливе рішення і підписав контракт із Силами спеціальних операцій ЗСУ. Його посада була -- оператор групи спеціального призначення.

За словами чоловіка, смерть батька стала додатковим стимулом, який у певний спосіб спонукала його приєднатися до армії.

10 червня 2023 року. 8:29 ранку. Ці моменти стали невід'ємною частиною спогадів чоловіка.

Під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки (село Бахмутської міської громади -- Авт.) Сергій зазнав поранення. Він натрапив на протипіхотну міну, що призвело до вибуху.

На щастя, евакуація пройшла швидко і ефективно. За словами бійця, налагоджені механізми роботи є великою перевагою служби в ССО. Завдяки цьому, всього через півгодини військовий опинився на стабілізаційному пункті.

"Там виконали первинну хірургічну обробку: обрізали звисаючу шкіру, зробили перев'язки, знеболили ногу і направили далі в процесі евакуації. Спочатку мене доставили до Ізюма, а потім уже до Харкова," - розповідає Сергій.

Ознайомтеся також: На "Азовсталі" ми вже вважали себе похованими: морський піхотинець розповів про захист Маріуполя, полон та два отримані поранення.

За його словами, у Харкові спостерігалася велика кількість поранених, оскільки тривав етап контрнаступу. Чоловіка прооперували вже наступного дня після його прибуття. Вибух протипіхотної міни майже завжди призводить до втрати кінцівки, тому лікарям довелося ампутувати ногу спецпризначенця. Лише через тиждень військового евакуювали до Києва.

Тут, в інституті Богомольця, боєць перебував на лікуванні та реабілітації. Спочатку лежав у хірургії, поки зняли шви, а потім його перевели до реабілітаційного відділення, де він ходив на різні заняття.

"Коли я зрозумів, що мою ліву ногу ампутовано, мої перші думки були цілком раціональними, -- посміхається Сергій. -- Я подумав: на щастя, це не права нога -- керувати автомобілем буде легше. Депресії я точно не відчував."

А ось його мама була "трішки у шоці". Вона не хотіла, щоб Сергій йшов служити, дуже переживала.

"Не переживай, все буде добре. Поїдеш в Америку -- там зроблять протез, і ти зможеш далі бігати", -- такими словами підтримав Сергія комбат.

Борець промовив: "Без запитів". І виконав обіцянку. Лише через півроку після протезування в американській Protez Foundation він не лише відновив активність у житті, а й знову вступив до рядів Збройних Сил України.

Щодо нашої бесіди, Сергій знову перебував на курсі реабілітації після отриманого поранення. На цей раз він зазнав вогнепального поранення руки.

"Трохи поранили, але це не критично. Зате у мене зараз є чимало вільного часу," -- жартує боєць.

Ось ще один варіант вашого тексту: "Зверніть увагу: 'Ми жертвуємо своїм життям заради майбутнього наших дітей. Проте таких, як ми, залишається все менше. На жаль, ми поступово зникаємо', – зазначив підполковник ГУР Андрій Савенко."

В кінцевому рахунку, як зазначає чоловік, подорож до США для отримання протезу ноги виявилася важливою главою в його житті.

"Сергій ділиться враженнями: 'Американці проявляють неймовірну повагу до військових, пожежників та поліцейських, незалежно від того, з яких вони країн. Куди б ми не йшли — у магазини чи торгові центри — всюди лунали слова 'Thank you for your service' (в англійській мові це означає 'дякую за вашу службу'). Це справді вражає'."

Сьогодні Сергій не лише виконує свої обов'язки, а й активно присвячує час спорту.

"Я відчуваю себе абсолютно вільно. Бігаю, стрибаю, щосереди граю у футбол з тими ж хлопцями, з якими змагався до травми. Мій спосіб життя дуже активний. З протезом я без проблем можу відвідати басейн, адже він не боїться води", - ділиться він.

Відповідаючи на запит щодо фантомних болів, Сергій зазначає, що це явище тісно пов'язане з психологічним станом людини. Він вважає, що те, як ти себе налаштуєш, прямо вплине на твої відчуття.

"Ще під час лікування я не колов знеболювальні препарати, оскільки ті, що давали в лікарні в Харкові, не допомагали. Біль залишалася. В основному кололи легкі знеболювальні. Те, що дійсно допомагало -- це блокада нервів розчином. Це не наркотики; просто блокують нерв у нозі. Коли діяла блокада, я взагалі не відчував болю", -- говорить він.

Зазвичай Сергій ходить у штанях, тому не завжди помітно, що він на протезі. Але влітку, коли він одягає шорти, перехожі можуть затримати погляд. Втім, більшість українців вже звикли до людей на протезах, вважає ветеран.

"Діти завжди проявляють найбільшу цікавість. Вони запитують про чорну залізну ногу і прагнуть отримати більше інформації. Це цілком природно. У мене поки немає власних дітей, але, можливо, в майбутньому вони з’являться," – ділиться Сергій.

Бійцям, які зазнали подібних травм, воїн рекомендує налаштуватися на те, що їхнє життя продовжується, замість того, щоб бездумно лежати в ліжку і боятися, що про них ніхто не згадає.

Особиста залученість дійсно є недооціненою складовою. Результати залежать від вашого підходу до фізичних тренувань та активності у процесі реабілітації.

Читайте також: "Або ми комплектуємо підрозділи умовно мотивованими людьми, або заморожуємо війну і чекаємо наступного нападу росіян", -- майор Роман Істомін

Але Сергій поки що не дивиться у далеке майбутнє.

"Поки що я служу, а далі буде видно. Якщо виживемо, будемо щось планувати. Але так далеко не заплануєш", -- підсумовує ветеран.

Раніше "ФАКТИ" оприлюднили інтерв'ю з ветераном, у якому він розповів про свої травми та новий етап життя: "Через десять років я уявляю себе на вершині Евересту".

Допомогу для українців з інвалідністю можна знайти на веб-сайті організації EnableMe Ukraine. Тут ви маєте можливість задати питання професіоналові та отримати безкоштовні консультації в рамках спільноти EnableMe.

Фото надано Сергієм Новосадом