Схилимо голови. Він був справжнім поціновувачем футболу, обожнював тварин і захоплювався залізницями. Загинув за Україну у віці 19 років.
Два роки тому в околицях Бахмута загинув рівнянин на ім'я Єгор Муха.
Щодня о 9-й ранку українці вшановують пам'ять тих, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Єгора Муху — молодого хлопця, який був вірним фанатом рівненського "Вересу" та мріяв стати залізничником, пішки йдучи слідами батьків. Однак, з початком повномасштабної війни, у віці 18 років він вирушив на фронт. На жаль, Єгор загинув два роки тому, 20 травня 2023 року, під Бахмутом.
Єгор Муха народився 18 січня 2004 року в Рівному, в багатодітній родині залізничників, мав старшу сестру і двох молодших братів. Навчався хлопець у міських школах №1 та №26, а також завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. Після цього Єгор здобував фах помічника машиніста тепловоза та електровоза в Козятинському міжрегіональному ВПУ залізничного транспорту.
Коли Єгор був маленьким хлопчиком, він мріяв стати ветеринаром, як його дідусь, якого безмежно поважав і любив. Хоча врешті-решт не обрав цю професію, Єгор все ж допомагав пораненим тваринам, зокрема птахам, і захопився орнітологією. Окрім того, він активно долучався до екологічних акцій, прибираючи парки від сміття, а одного разу організував збір відходів на Пагорбі Слави.
Єгор захоплювався читанням історичних романів і детективних творів, а його найулюбленішою книгою залишалася "Степовий Вовк" Германа Ґессе.
З дитинства хлопець захоплювався футболом і тому дуже зрадів, коли потрапив у 2013-му до складу юнацької команди "Вереса".
На фанатському секторі Єгор вперше опинився 16-річним, але слова "фанат" не любив. Єгор був більше однодумцем і шанувальником місцевого футбольного клубу. За спогадами одноклубників, до колективу "Rivne Red-Black" приєднався тому, що на той час там вже були двоє його максимально колоритних друзів - "Лівша" та "Омерика". Сам Муха мав прізвисько Green.
Портал "Трибуна героїв" розповідає про одну з подорожей до наших друзів у Рівному. Ми зібралися на залізничному вокзалі, сіли в потяг, і тут Єгор виявив свою пристрасть. Ми підозрювали, що він захоплюється потягами, але не очікували, що настільки. Протягом трьох годин він захоплено ділився знаннями про різні моделі та особливості тепловозів, перевершуючи навіть провідника. Згодом ми жартували, що варто б зайти до кабіни машиніста, щоб Єгор продемонстрував, як правильно рушати. На щастя, ми уникнули конфлікту з працівниками залізниці, але під час однієї з зупинок він приміряв манішку машиніста і майже потрапив до кабіни.
У зрілому віці Єгор став активно займатися різноманітними видами спорту, зокрема велоспортом, і навіть освоїв трюки на BMX. Він відчував пристрасть до природи і любив піші походи, разом із друзями подолав Боржавський хребет.
За спогадами рідних, у день початку повномасштабної війни Єгора раніше відпустили додому. Він лише місяць до цього відсвяткував 18-річчя, але одразу сказав близьким, що планує вступати до війська. Говорив, що повинен захищати родину і просто не зможе переховуватися по підвалах. Організувавши виїзд мами та двох молодших братів у Болгарію, завдяки сприянню клубу "Верес" з четвертого дня повномасштабного вторгнення Єгор вже був в армії.
Спочатку хлопець виконував обов'язки на кордоні, де здобув звання командира відділення. Проте, незважаючи на це, Єгор мріяв про переведення в іншу частину, щоб мати можливість брати участь у бойових діях. Він невпинно підтримував свою фізичну форму та готувався до переводу, який врешті-решт відбувся лише з четвертої спроби. Єгор став частиною батальйону "Вовки Да Вінчі", що входить до складу підрозділу "Дике Поле". Його надихав легендарний командир Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло, і Єгору пощастило служити під його командуванням.
За сумлінне виконання службових обовʼязків та зразкову військову дисципліну Єгор Муха був нагороджений грамотами. За дуже короткий час "Ґрін" став командиром відділення. Єгор пройшов курси із запуску і керуванню БПЛА, отримав водійське посвідчення, щоб бути максимально ефективним.
Перше поранення юнак отримав 30 березня 2023 року, але, незважаючи на свій стан, зміг витягнути на собі пораненого товариша, рятуючи йому життя. У шпиталі він провів лише три дні, усвідомлюючи, що його побратимам потрібна допомога, і відпочивати не час.
Побратими розповідають, що "Ґрін" ніколи не кидав своїх. На одному з виїздів, в прямому зіткненні з "вагнерами" його група прийняла активний бій. Під час бою ворог закинув гранату прямо під ноги, але Єгор не розгубився та застрибнув корпусом на окоп. Від вибуху отримав важкі поранення його побратим. Тоді Єгор швидко накидав кацапам гранат та почав відтягувати побратима по траншеї протяжністю півкілометра, врятувавши йому життя.
Мати загиблого бійця розповідає, що 19 травня 2023 року вона проводила час біля стадіону "Авангард" разом з його молодшими братами, плануючи потім усім разом відвідати матч "Вересу". Проте через добу Єгор Муха загинув під час виконання бойового завдання в околицях селища Хромове, неподалік Бахмута в Донецькій області.
Єгора поховали 29 травня 2023 року на цвинтарі "Нове" у Рівному.
