У той день у саду з’явився білий голуб... Війна відібрала життя Андрія Іванціва. Він загинув у день, коли святкував 21-шу річницю свого шлюбу. - Життєві історії | Експрес онлайн
Щоб забезпечити родину, тернополянин працював за кордоном. Коли ж почалася велика війна, без вагань став на захист Батьківщини.
"Братик був активний і жвавий, записувався у школі чи не на всі гуртки", -- згадує Ольга Худобей, старша сестра воїна. Особливо вабила хлопця музика. Спочатку він навчався грати на акордеоні, згодом опанував саксофон.
Молодий юнак мав пристрасть до футболу, а з 14 років захопився віндсерфінгом у місцевому яхт-клубі. Проте найважливішою для Андрія була музика. У підсумку він обрав шлях у мистецтві, вступивши до Теребовлянського училища культури, а згодом завершив навчання у Рівненському інституті культури. Під час навчання він став учасником рок-н-рольного колективу "Коктейль", де разом із друзями записував альбоми та виступав на численних концертах і фестивалях. Після кількох років роботи в тернопільській школі №28, він також очолював гурток художньої самодіяльності.
Під час роботи музикантом у кафе я зустрів молодшу на 12 років офіціантку Ірину, яка була родом зі Львівщини. "Андрій був привабливим, добрим, веселим і розумним. Він одразу привернув мою увагу. А його вміння робити компліменти взагалі вражало," – ділиться спогадами дружина героя. 15 листопада 2003 року молоді люди одружилися. Через рік у них з’явився син Владислав. Як розповідає жінка, чоловік навчав хлопчика їздити на велосипеді, підтримував його захоплення різьбленням по дереву та був дуже гордим батьком. Щоб забезпечити сім’ю, талановитому музиканту довелося вирушити за кордон, де він займався ремонтом і працював на будівництві. Незважаючи на зайнятість, він завжди знаходив час для музики.
...4 березня 2022 року Андрій Іванців долучився до Сил оборони. Спочатку служив у рідному місті начальником варти охорони важливих державних об'єктів. Мав позивний "Чікі". Бо любив говорити: "Все буде чікі!" -- тобто добре. У серпні 2024-го у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна ("Червона калина") вирушив на Покровський напрямок. В останній розмові з дружиною Андрій наче прощався, запевняв, що дуже любить її та сина, сумує за ними.
Воїн загинув 15 листопада, у день, коли він святкував 21-шу річницю свого шлюбу, поблизу селища Гродівка в Донецькій області, внаслідок атаки ворожого дрону. Спочатку його родині повідомили, що він зник безвісти під час виконання завдання. "Того дня я була в селі, у саду. Раптом до мене прилетів білий голуб і сів поруч, -- розповідає Ольга Худобей. -- Я відчула, що це душа когось із наших близьких. Але навіть не могла припустити, що це Андрійко..."
Останній спочинок 53-річний воїн знайшов на Алеї слави Микулинецького кладовища. "Нам із сином, всім рідним і друзям дуже його не вистачає. Бракує Андрієвих жартів, чудового голосу і музики. Та залишився саксофон чоловіка як пам'ять про його життя, що наче обірвана війною мелодія".
