Від Махині до Михайленка: український футбол у збірній Микол

Згадуємо досягнення знакових гравців

"До Миколи нема зими ніколи", - стверджує українське прислів'я. І справді, цьогоріч похолодання до зимових температур припало практично майже на День Святого Миколая. Інша назва дня вшанування пам'яті Миколая Чудотворця - просто День Миколи. Й цей день сповнений не лише подарунків-миколайчиків для діточок, вітання приймають, власне, й чоловіки на ім'я Микола. Не сказати, що в історії нашого футболу носіїв цього імені було забагато, однак такі були, й певний внесок в історію популярної гри вони зробили, а дехто робить і нині. Отже, згадаймо найяскравіших Микол нашого футболу

Вихованець нікопольського футболу був голкіпером "Дніпра" на зламі епох. Прикметно, що з'явився в системі клубу з тодішнього Дніпропетровська чемпіонського 1988 р. І в 1991 р. у складі дубля став останнім чемпіоном СРСР серед дублерів. У жовтні 1992 р. вийшов у складі дорослого "Дніпра" на виїзний матч проти "Буковини" й одразу відіграв на нуль. Власне, відігравши більше сотні ігор без пропущених голів, Медін став членом символічного клубу Євгена Рудакова. На жаль, не надто в нього склалося з титулами, адже добрячих пів десятки разів він ставав "бронзовим" призером українського чемпіонату, однораз - "срібним" (коли в сезоні-1992/93 "Дніпро" набрав однакову кількість очок із чемпіоном - "Динамо", але поступився за різницею м'ячів), тричі діставався фіналу Кубка України, але здійняти над головою почесний трофей так йому й не судилося (в 1995-му у фіналі Медіна замінили на Святослава Сироту наприкінці додаткового часу, в підсумку суперники з "Шахтаря" забили всі 7 пенальті, які пробивали в тій серії).

Альтернатива Медіну? Київський футболіст Микола Трусевич, який загинув у Сирецькому концтаборі, та легенда харківського футболу Микола Уграїцький були яскравими особистостями на футбольних майданчиках України та колишнього СРСР. Проте, медалі Медіна, його виступи за одну з найсильніших команд України на початку 1990-х років і досвід у єврокубках все ж роблять його більш вагомою фігурою в цьому контексті.

Захисники: Микола Матвієнко (народився в 1996 р.), Микола Іщенко (народився в 1983 р.), Микола Волосянко (1970-2010), Микола Кольцов (1936-2011)

Капітан "Шахтаря" Микола Матвієнко має вражаючу колекцію трофеїв. Він тричі ставав чемпіоном України та чотири рази здобував Кубок країни. Не можна забувати, що під час виступів у юнацькій команді "Шахтаря" він досяг фіналу Юнацької ліги УЄФА, де його гол поклав початок розгрому "Атлетика" з Більбао. У національній збірній Микола активно наближається до тризначної кількості матчів. Серед його досягнень особливо запам'ятався гол у Лізі чемпіонів у виїзному поєдинку проти "Антверпена" два роки тому, коли він вдало реалізував подачу зі штрафного від Олександра Зубкова, вразивши ворота суперника ударом головою в падінні. Я б розмістив Матвієнка на лівому фланзі оборони в символічній команді, хоча його більше досвіду він має, граючи в центрі захисту. Проте, в матчах Ліги чемпіонів проти "Барселони" та "Порту", які відбувалися поряд з поєдинком проти "Антверпена", він виступав саме на позиції лівого захисника. На сьогоднішній день, за даними transfermarkt.de, Матвієнко є найдорожчим гравцем "гірників" з оцінкою 16 мільйонів євро.

Микола Іщенко накопичив значний досвід виступів у різних українських футбольних клубах. Найбільше ігор він провів у "Карпатах", а найбільше досягнень здобув у "Шахтарі". Іщенко також сприяв перемозі в Кубку УЄФА, взявши участь у шести матчах під час цього успішного для помаранчево-чорних турніру. Крім того, він може похвалитися срібною медаллю молодіжного чемпіонату Європи 2006 року, яка також поповнює його колекцію нагород.

Далекого вже 1996 р. Микола Волосянко, граючи за "Динамо" на чолі з Йожефом Сабо, маючи в партнерах по обороні Олександра Головка та Олега Лужного, відкрив рахунок у матчі чемпіонату країни проти "Таврії". Ну, а особливі сторінки в ігровій біографії Волосянка - участь у двох матчах киян проти "Барселони" в 1997 р., що завершилися нищівними погромами каталонців. Обидва рази уродженець Франківщини виходив на заміну замість Олега Лужного, й каші аж ніяк не псував.

Праворуч у захисті можна згадати Миколу Кольцова, чемпіона СРСР 1961 року, який виступав у складі київського "Динамо". У середині 1960-х він провів кілька сезонів у харківському "Авангарді". Цікаво, що його переведення до Харкова було оформлено як "за проханням партійного керівництва Харкова". Ще одним варіантом на позицію правого захисника може стати Микола Богданов, який проявив себе у "Дніпрі" під керівництвом Валерія Лобановського.

Гравці в центрі поля: Микола Михайленко (з'явився на світ у 2001 році), Микола Морозюк (народився в 1988 році), Микола Шапаренко (з'явився в 1998 році), Микола Кудрицький (1962-1994).

Микола Михайленко репрезентує в цій команді сучасність. Чемпіон України минулого сезону, він тоді якнайкраще виявив свої чесноти в матчах національного чемпіонату. Не варто забувати й про те, що Михайленко захищав кольори нашої олімпійської збірної на Паризькій олімпіаді-2024. Його сфера відповідальності - опорна зона.

Нагороди Миколи Морозюка включають дві золоті медалі чемпіона України та три медалі за перемогу в Суперкубку України. Крім того, він зіграв кілька матчів за національну збірну. У лютому 2013 року Морозюк відзначився голом у товариському матчі проти збірної Норвегії, під час якого наша команда здобула перемогу. Він реалізував подачу з правого флангу від Артема Федецького, вразивши ворота суперника точним ударом головою, представляючи тоді донецький "Металург".

Микола Шапаренко, дворазовий чемпіон та володар Кубка України, а також триразовий володар Суперкубка, цього сезону стикається з численними травмами. Як тільки він починає відновлюватися, нові проблеми зі здоров'ям знову заважають півзахиснику "Динамо" та національної команди. Від щирого серця сподіваюся, що йому вдасться подолати цю складну фазу і повернутися до тієї високої форми, яку він демонстрував, наприклад, під час свого неймовірного голу у ворота збірної Франції чотири роки тому.

У 1980-х роках Микола Кудрицький виступав за всі провідні команди свого рідного регіону Дніпропетровщини, зокрема за "Колос", "Кривбас" та "Дніпро". Він став частиною команди, яка здобула союзне чемпіонство в 1988 році. Окрім цього, Микола зібрав вражаючу колекцію кубкових титулів у СРСР, адже разом із "Дніпром" він вигравав Кубок СРСР, Кубок сезону, а також двічі ставав володарем Кубка Федерації футболу. Своїм бомбардирським талантом він відзначився, зокрема, у 1986 році, коли забив два голи у матчі проти "Чорноморця", а в 1989 році забив у фіналі проти мінського "Динамо".

Нападники: Микола Махиня (1912-1990), Микола Федоренко (народився в 1955 р.)

У першому клубному чемпіонаті СРСР, що проходив навесні 1936 року, Микола Махиня здобув срібну медаль у складі київського "Динамо", відзначившись трьома голами в шести зіграних матчах. Він увійшов в історію як автор першого гола не тільки київського "Динамо", але й українського клубу в рамках чемпіонатів СРСР. У наступному сезоні його статистика покращилася: він забив чотири голи в семи матчах. Наприкінці 1930-х років Махиня змінив свою позицію на захисника, але, враховуючи його внесок у здобуття перших українських медалей у союзному чемпіонаті в ролі нападника, я все ж розміщу його в атакуючій лінії. Костянтин Щегоцький, його партнер по команді, у своїй книзі "У грі та поза грою" описує Махиню так: "Лівий крайній нападу Микола Махиня був потужним і витривалим гравцем. Він добре бігав і вмів бити з обох ніг, але його дії іноді були передбачуваними, що давало змогу захисникам розгадувати його наміри". Хоча цей опис не є надто хвалебним, сильні сторони форварда виражені досить чітко.

Власне, попереду в цій команді й Микола Федоренко - гравець, який також пограв на різних позиціях. Більшою мірою тяжів до правого флангу. В мене Федоренко-гравець більше асоціюється з "Шахтарем", однак не варто забувати, що чемпіоном СРСР він став у складі "Дніпра". Зокрема тоді в сезоні-83 вагому роль у чемпіонських амбіціях "Дніпра" зіграла виїзна звитяга в Мінську, коли Федоренко забив переможний гол чинним на той час чемпіонам країни ближче до кінця матчу.

У світі форвардів можна згадати про Юрченка, франківця, який колись грав за київське "Динамо" і змагався з "Барселоною" у Кубку кубків. Також варто згадати Кононенка, що на початку 1940-х очолював "Стахановець", попередника сучасного "Шахтаря". Не залишимо без уваги й Балакіна, який відзначався як бомбардир у команди київських залізничників та "Динамо", а також став основоположником відомої суддівської династії. Пінчук, чий талант стрільця розкрився в армійському клубі столиці, та Клімов, зірка "Таврії" з Сімферополя 1970-х, також заслуговують на згадку.

Тренер: Микола Павлов (народився у 1954 році)

Хто ж, якщо не досвідчений Микола Петрович Павлов, може взяти на себе роль тренера цієї команди? Як президент Всеукраїнського об'єднання тренерів з футболу, він має неабиякий авторитет. Микола Петрович здобув чимало медалей різного ступеня: "золото" з "Динамо", а також "срібло" і "бронзу" з "Дніпром". Крім того, він разом із своїми підопічними з "Ворскли" святкував перемогу в Кубку України!

Отже, наші Миколи піднімали над головами Кубок УЄФА, брали участь у розгромах "Барселони", забивали голи французам і представляли країну на Олімпійських іграх. Вони здобували чемпіонські титули в СРСР та Україні, вигравали численні Кубки в обох країнах і увійшли в історію як піонери та новатори. Чи помітили ви, що ця команда щедро відображає сучасність? Нехай щастить носіям імені, що в перекладі з грецької означає "переможець народів"! Миколи та їхні досягнення - це нерозривна частина нашої спадщини! З Днем Святого Миколая!