Як у Донецьку сталося вибухове напад на президента футбольного клубу "Шахтар" і чим у цей момент займалися Ахметов та Гоблін.
15 жовтня 1995 року в Донецьку на стадіоні "Шахтар" було підірвано Ахатя Брагіна
Вірогідно, у більшості шанувальників футболу фраза "президент Шахтаря" викликає асоціації з Рінатом Ахметовим. Це цілком зрозуміло, адже він керує клубом вже майже три десятиліття, і саме за його правління Шахтар досягнув своїх найбільших успіхів. Проте історія підйому Шахтаря почалася ще за часів його попередника.
Ахать Брагін, більш відомий в кримінальних колах як "Алік Грек", був однією з ключових фігур у Донецьку. Свій шлях він розпочав як м'ясник, але згодом переключився на валютні операції, імпорт побутової техніки, такої як комп'ютери та відеомагнітофони, а також на охоронні послуги. Існують також свідчення, що Брагін був причетний до діяльності, пов'язаної з "ринком азартних ігор", де йшлося про гральні автомати та підпільні казино.
Офіційно Брагін не володів значною кількістю підприємств, але його неформальний вплив на бізнес у регіоні був суттєвим. Наприклад, Ахать фактично виконував роль "господаря" Центрального ринку в Донецьку. Завдяки контролю над орендою торгових площ та неофіційним зустрічам з продавцями, він зміг створити свої першочергові фінансові ресурси та розширити свій вплив.
Поступово вплив Брагіна розширився на металургію, вугільну промисловість і машинобудування. Хоча він не став власником підприємств, його роль у постачанні сировини, металу та пального, а також у "захисті" й фінансуванні окремих заводів була суттєвою. Серед таких підприємств можна згадати Азовсталь та Харцизький трубний завод.
"А хто тоді не був бандитом? У Брагіна та Ахметова тоді були хороші відносини з російськими бізнес-структурами. Вони взяли на себе російський ринок горілчаної продукції. Ми з Євгеном (Щербанем - прим.), Брагіним і Ахметовим створили компанію "Гефест" з реалізації нафтопродуктів. Потім почали спільно поставляти сировину з ГОКів на металургійні комбінати. Так ми разом і крокували", - згадував Юрій Дєдух у розмові з Forbes.ua.
Також майбутній власник Шахтаря фігурував у трьох справах. За словами начальника УМВС м. Донецька Аркадія Болдовського, у 1971 році він отримав 2 роки умовно за проникнення в чужий голуб'ятник, а у 1974-му його та ще кількох людей звинувачували у побитті неповнолітнього хлопця. Проте тоді справу закрили. Так само закрили справу в 1991 році, в якій Ахатя звинувачували у спекуляціях.
Брагін дуже не сприймав, коли його називали "мафією". Саме з цієї причини він вирішив подати до суду на газету "Город". В кінці 1994 року там було опубліковано інтерв'ю з Болдовським, яке отримало заголовок "Мафиозные разборки: милиция разбирается". У цьому матеріалі один з поліцейських стверджував, що Алік Грек є лідером найвпливовішого мафіозного угрупування в Донецьку. Як і очікувалося, Брагін виграв цю справу.
Цікава деталь: у своїх молодших роках Брагін активно займався футболом і боксом (хоча інформація про те, що він боксував з Януковичем та Ахметовим, потребує підтвердження). Таким чином, пристрасть до спорту супроводжувала його з самого дитинства. Коли ж виникла нагода, Брагін вирішив вкласти свої кошти в донецький клуб "Шахтар".
Приблизно в 1992 році він став власником команди, яка згодом стала справжнім грандом українського футболу. Команда віддячила йому за довіру, здобувши перше в своїй історії срібло чемпіонату України в сезоні 1993/94. Крім того, у 1994/95 роках Шахтар також завоював Кубок України.
В єврокубках "Шахтар" не зумів досягти значних успіхів. Лише одного разу команда святкувала перемогу, обігравши норвезький "Ліллестрем" у серпні 1994 року з рахунком 2:0. Однак перед цим була прикра поразка 1:4, що не дозволила пройти далі. У наступному сезоні "гірники" також не змогли виступити вдало, програвши "Брюгге" (0:1 на виїзді та 1:1 вдома).
Про домашню гру ми невдовзі згадаємо, адже вона могла стати останньою в житті Ахатя Брагіна. Але у підсумку він загинув в наступному матчі, проти сімферопольської Таврії.
Брагін загинув 15 жовтня 1995 року, проте його смерть могла статися і раніше. У нього було чимало ворогів у кримінальному середовищі, яким не подобався його вплив у Донецьку. Наприклад, 19 березня 1994 року відбулася спроба розстрілу Ахатя неподалік його голуб'ятника в селі Піски Ясинуватського району. Лише через два місяці сталася ще одна невдала спроба вбивства.
Але втретє врятуватися Брагіну не вдалося. Він помер від вибуху на стадіоні Шахтаря під час матчу чемпіонату України між Шахтарем та Таврією. Як виявилося, на вході в гостьову ложу була встановлена вибухівка з дистанційним управлінням. Брагін дещо запізнився на гру та прибув за кілька хвилин після початку зустрічі. Вибух прозвучав, коли Брагін з охоронцями йшов у ложу.
Якщо я не помиляюся, приблизно на четвертій хвилині матчу прогримів вибух. Роздягальні стадіону розташовувалися на протилежному боці від центральної трибуни, де був навіс, що захищав від дощу. Після вибуху я миттєво повернув голову в ту сторону. Здавалося, що після потужної хвилі вибуху цей навіс трохи піднявся, а потім швидко опустився назад. Люди з центральної трибуни одразу почали панічно спускатися вниз. Зізнаюсь чесно, на кілька секунд я просто заціпеніла.
Матчем керував легендарний екстренер Металіста Євген Лемешко. Я зосередився на його обличчі — Євген Пилипович виглядав невпевнено. Я вирішив дізнатися, що сталося. Пробігши через увесь стадіон, я піднявся на трибуну і побачив жахливу сцену. Перед службовим входом лежали тіла. Поруч стояла автівка, біля якої знаходилися озброєні люди. Я швидко повернувся до роздягальні. Разом із Лемешком ми дійшли висновку, що продовжувати гру неможливо, - згадував головний арбітр того матчу Анатолій Жосан.
Окрім Брагіна, під час вибуху загинули ще п'ятеро його охоронців, а троє отримали серйозні травми. Також постраждав клубний оператор Таврії Володимир Абраменко. Незважаючи на це, представники Шахтаря наполягали на продовженні матчу, стверджуючи, що вибух стався поза межами стадіону. Однак у підсумку гру зупинили, і матч було перенесено на місяць. В результаті команди зіграли внічию 0:0.
Невдовзі з’явилися незнайомі мені кремезні хлопці, які почали наполягати на продовженні матчу. Вони стверджували, що вибух стався за межами стадіону, тож гру слід продовжити. Михайло Соколовський, представник тренерського штабу Шахтаря, також підтримував цю ідею. Під час нашої розмови до нас підійшли представники Таврії. Вони запитали Михайла: "Твого президента підірвали, а ти все ще хочеш продовжувати гру?" Міша замовк. — поділився своїми спогадами Жосан.
Слова арбітра також знаходять підтримку у колишнього воротаря збірної України та сімферопольської Таврії Максима Левицького, який був учасником того поєдинку.
"Навіс над трибуною дійсно захитався, тож частина вболівальників полізла через огорожу, а декілька навіть вибігли на поле. Фани почали кричати з трибун "Закінчуємо гру". Арбітр матчу Анатолій Жосан ще трохи подумав і перервав поєдинок. В роздягальні до команди приєднався клубний оператор Володя Абраменко. Він фільмував матч ближче до епіцентру вибуху, від вибухової хвилі вилетіла фрамуга, яка пошкодила йому ногу.
Невдовзі в роздягальню увійшли особи в міліцейських мундирах. Я пам'ятаю, що у них були високі погони. Делегацію очолював або полковник, або навіть генерал. Вони запевнили, що все під контролем, вибух стався за межами стадіону, і гра може продовжитися. Тим часом Володі Абраменку надавали медичну допомогу. Він показав свої травми і з емоціями вигукнув: "Яке продовження гри? Там купа тіл!", - згадував Левицький.
Невдовзі після вбивства, видання "Дзеркало тижня" опублікувало матеріал під назвою "Вибух, який сколихнув всю країну", в якому було представлено кілька можливих версій події:
Це дія, що пов'язана з чеченськими чи грузинськими групами, з якими Брагін змагався.
- результат конфлікту з дніпропетровською групою, що намагалася отримати владу над Донецькою областю;
- заходи, які вживають українські правоохоронці, обираючи цей радикальний підхід у боротьбі з злочинністю.
З'явилися також чутки про те, що до цього замовлення має відношення Рінат Ахметов, оскільки саме він став "наступником" імперії Брагіна. Однак через кілька років в інтерв'ю для The Post Ахметов заявить:
Це неправда, яка завдає мені глибокого болю. Ми з Ахатом запізнилися на матч всього на 5 хвилин, і, не дождавшись мене, він вискочив з машини до стадіону. Різниця між нашими діями склала всього 5 секунд. Вибух пролунав в момент, коли я відчинив двері свого автомобіля. Коли ти стаєш свідком смерті свого найкращого друга, ти розумієш, що вона настала всього на 5 секунд пізніше, а потім тебе звинувачують у цьому – це неймовірно боляче і абсолютно несправедливо.
Навесні 2000 року до української Генпрокуратури з повинною прийшов росіянин Вадім Болотських на прізвисько "Москвич". Він і розповів деталі того вбивства, а також сказав, хто стояв за попередніми замахами на Брагіна.
Це була група, пов'язана з луганським авторитетом Євгеном Кушніром, який, раніше відомий як "наперсткар", трагічно помер у СІЗО в 1997 році, а також з невеликим підприємцем Анатолієм Рябіним, що загинув у 1996-му. Конфлікт виник через бажання помсти за злодія в законі Едуарда "Чирика" Брагінського.
"Кушнір і Рябін повідомили, що люди Грека забрали життя їхнього товариша — злодія в законі на ім'я Чирик. Більш того, вони нібито пограбували вдову Чирика, забравши у неї гроші, і взяли контроль над його справами, порушуючи при цьому злодійські правила. Саме за це, нібито, потрібно покарати Грека", — розповідав Болотських.
Після невдалих спроб угрупування вирішило підірвати Брагіна на стадіоні, тож там завчасно заклали вибухівку. Спершу вбивство планувалося на матчі проти Брюгге, але Ахать тоді чомусь пропустив гру. Зловмисники переживали за стан вибухівки, тому вирішили привести план в дію якомога швидше. Загалом в операції на стадіоні брало участь близько 10 членів банди.
"Улітку 1995 року я отримав від Кушніра завдання усунути жителя Донецька, відомого під прізвиськом Алік Грек. Оскільки він пересувався містом в броньованому Mercedes і завжди був оточений великою охороною, традиційні методи не могли бути застосовані. Тож ми вирішили підірвати його на стадіоні. Процес мінування тривав приблизно два-три тижні перед вибухом," - розповідав Москвич.
Згідно з інформацією, наданою Болотницьким, вибухівку активував Філіппенко, який був членом банди, а його в допомогу прийшов В'ячеслав Синенко, що на той час служив у міліції. Саме завдяки Синенку Філіпенко зміг залишити стадіон. Крім того, він мав забезпечити підтримку Філіппенку в разі виникнення будь-яких непередбачених ситуацій.
Цей самий Максим Левицький, колишній воротар Таврії, згадував, що на тому матчі також був присутній Гоблін — колабораціоніст і самопроголошений прем'єр-міністр тимчасової російської окупаційної адміністрації в Автономній республіці Крим Сергій Аксьонов. У 1995 році він ще був звичайним злочинцем. Левицький нагадав про бесіду Аксьонова з іншими представниками кримінального світу.
"Після вибуху ми поїхали в аеропорт, очікували на дозвіл вилітати. Приїхала наша кримська "бригада". Ми почули їхні розповіді. Особисто мене телепало. А вони були дуже спокійні. Розповідали, що їхали в наступній за Брагіним машині. І зовсім трохи затримались. Президент Шахтаря забіг в приміщення, де були сходи у ВІП-ложу. Відразу роздався вибух.
Він володів такою силою, що броньований Мерседес президента Шахтаря змінив свій напрямок майже на 180 градусів. На вікно їхнього автомобіля впав шматок м'яса. Коли я дізнався про це, мене охопило відчуття нудоти. Проте вони курили сигарети, і на їхніх обличчях не було ані слідів смутку, ані тривоги. Мабуть, для них такі інциденти стали звичними, а не чимось незвичайним.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
