Забивав голи Краковському та Дзоффу: на пам'ять про Бернара Лякомба.
Блогер Sport.ua Олексій Рижков згадує про самовідданого нападника національної команди Франції.
Сумна новина надійшла з Франції: на 72-му році життя відійшов у вічність легендарний нападник Бернар Лякомб, що спонукало до спогадів про футбольні 1980-ті. Збірна Франції тих часів не була схожа на зразкові команди 1998-2000 років або 2018 року. Франція 1980-х - це епоха футбольної романтики (перевдягнені бразильці, найчарівніша команда, скільки пам'яті вистачить!), де виділявся креативний півзахист, гра якого дарувала естетичне задоволення. У цій команді Бернар Лякомб був трохи старшим за Мішеля Платіні, Домініка Рошто і Жана Тігана, але не здобув особливої популярності серед нейтральних уболівальників. Чому так? Справа в тому, що своїм бомбардирським успіхам Бернар завдячує національному чемпіонату, який тоді не мав великої популярності: він є другим найкращим бомбардиром в історії французького чемпіонату і першим серед французів. Більшість європейських фанів могли спостерігати за грою Лякомба в клубах лише під час єврокубків. І ми теж мали таку можливість, адже для "Дніпра" у 1980-х "Бордо" став принциповим суперником. Лякомб, після успішної кар'єри в "Ліоні" наприкінці 1970-х, перейшов до бордоського клубу, і в чвертьфіналі кубка чемпіонів відкрив рахунок у матчі з нашим клубом у Бордо. Цікаво, що на обкладинці програми того матчу була фотографія "Дніпра" на фоні снігу! Прийнявши м’яч на праву ногу, нападник обійшов центральних захисників дніпрян і, незважаючи на падіння, переклав м’яч на ліву ногу та вразив ворота. Цей гол яскраво ілюструє характер Лякомба: він не шукав можливості отримати пенальті після падіння в штрафному, а безстрашно боровся за свій шанс. Але через 10 хвилин Лякомб довів, що й пенальті може заробити: Сергій Пучков, не в змозі зупинити небезпечного нападника, скоїв фол у штрафному. І хоча наш захисник мав на це причини, як з’ясувалося, удар з пенальті від Дітера Мюллера голкіпер "Дніпра" Сергій Краковський зумів відбити.
Команда "Бордо" безумовно була сильною, проте на єврокубковій арені двічі зупинялася на стадії півфіналу, так і не відчувши смаку європейського тріумфу. Це частково компенсувалося їхніми досягненнями на внутрішній сцені: два титули чемпіонів та два національних кубки в середині 1980-х. Варто зазначити, що в першому півфінальному матчі Кубка чемпіонів сезону 1984/85 між "Бордо" та "Ювентусом" стався цікавий епізод, пов'язаний із Лякомбом. На 83-й хвилині, коли бордосці вели 2:0, вони намагалися збільшити свою перевагу, а не зволікали час. У одному з моментів Лякомб вступив у словесну перепалку з "ювентино" Лучано Фаверо, який заважав швидко виконати вкидання м'яча. За це обидва гравці отримали попередження. Уявіть собі: вести 2:0 у півфіналі проти "Ювентуса" і прагнути забити ще! Однак згодом стало очевидно, що "Бордо" та Лякомб діяли правильно, адже в Турині підопічні Джованні Трапаттоні забили три голи у відповідь і вийшли до фіналу.
Найкращий виступ Лякомба за національну збірну відбувся під час товариського матчу у 1979 році проти команди США. Тоді "трикольорові" розгромили оборону суперників, і нападник зумів забити хет-трик вже до 37-ї хвилини. Спочатку він невідпорно вразив ворота лівою ногою, скориставшись помилкою центрального захисника, а потім двічі влучно добив м'яч правою ногою, опинившись у потрібному місці в потрібний момент. На чемпіонаті світу 1978 року мені запам’ятався його гол у ворота італійців: вже на першій хвилині матчу після подачі Дідьє Сикса з лівого флангу Бернар потужно вдарив головою, не залишивши шансів Діно Дзоффу. Француз отримав приз від компанії Seiko — золотий годинник вартістю 2000 доларів США за найшвидший гол, забитий на 38-й секунді!
Це може звучати дивно, але попри те, що Лякомб має медалі з чемпіонатів світу (бронзова за 4-те місце у 1982 році) та Європи (золота за перемогу на домашньому Euro-84), він, по суті, не може вважати ці змагання своїм успіхом. Йому не вдалося відзначитися жодним голом під час цих турнірів. На чемпіонаті світу 1982 року, в третій грі проти Австрії, Бернар отримав травму, і вже на 15-й хвилині його замінив Домінік Рошто. Після цього Лякомб більше не виходив на поле в цьому турнірі.
Так, на Euro-84 Лякомб промовчав як голеадор. Однак звернув увагу на епізод, про який мало хто казав. Багато хто пам'ятає штрафний у виконанні Мішеля Платіні й перший гол французів у тому фіналі через помилку іспанського кіпера Луїса Арконади. Однак чомусь ніхто не зважає на те, що небезпечний штрафний заробив справжній трудівник Лякомб. Захисник іспанців Сальва не зміг без порушення впоратися з докучливим форвардом, і суддя з тодішньої Чехословаччини Войцех Христов призначив штрафний, який, зрештою, багато в чому й зумовив звитягу французів.
Найближчим товаришем Лякомба з його команди став його колега по "Бордо" Ален Жиресс. Протягом десятиліття вони ділили одну кімнату в готелях під час своїх виїздів.
Жиресс, почувши новину про смерть давнього товариша, не приховував розпачу: "Я б сказав, що це більше, ніж смуток, це - частина мене. Бернар - це більше, ніж просто товариш по команді, друг на спортивному та родинному рівні, він був усім, ми завжди підтримували зв'язок. У нас була спорідненість у всьому, про що ми могли думати та що уявляти. Якщо казати про Лякомба-гравця, то в мене з ним були особливі стосунки, спільна прихильність до гри. З таким нападником, як Бернар, усе було просто: він розумів футбол, і ми розмовляли однією мовою. Він був справжнім, пристрасним і завжди ділився своєю пристрастю. Він був нападником, який думав про інших, анітрохи не егоїстичним. Нині ми зрідка таке бачимо. Попри все, він забивав гол за голом. Чудовий, технічний, альтруїстичний і точний гравець. Важко порівнювати його з гравцями сучасності. Бернар був таким нападником, який змушував інших грати. Грати з ним було справжнім задоволенням!".
А Мішель Платіні назвав Лякомба ні багато, ні мало "пам'ятником французькому футболу". Чи можна Лякомба назвати системоутворювальним гравцем команди Мішеля Ідальго в 1980-ті? Відповім так: у тій команді систему творили всі. Британський дослідник футбольних тактик Джонатан Уїлсон вважає, що завдання Мішеля Ідальго полягало в тому, щоб знайти належний баланс між творчістю (а пересічний футбольний фанат цінував, насамперед, її!) і структурою. Й Лякомб був одним із таких гравців, хто допомагав у пошуку такого балансу. Альтруїстичний форвард - що може бути краще для цього завдання! Світла пам'ять, чемпіоне!
