Чи повинна збірна України використовувати резервний склад? Команда резервістів продемонструвала вражаючий рівень гри в Канаді. Аналіз матчу проти Нової Зеландії.

Україна завершила свій виступ на Canadian Shield, здобувши перемогу над Новою Зеландією з рахунком 2:1 у другому та останньому матчі. Цей закономірний результат, досягнутий за допомогою резервного складу, став приводом для роздумів: чи дійсно ці гравці заслуговують на місце в основі жовто-синіх у більшості матчів? Про підсумки цієї товариської гри, яка не обійшлася без певної напруги, розповідає OBOZ.UA.

Початкові запаси

Україна: Лунін Тимчик, Забарний, Чеберко, Михайліченко, Михайленко, Назарина, Зубков, Піхальонок, Кабаєв, Гуцуляк.

Нова Зеландія: Крокомб, Біндон, Боксалл, Белл, Гарбетт, Стаменіч, Сінгх, Джаст, Какаче, Сурман, Вейн.

Перший тайм. Це команда, яка нам необхідна.

У порівнянні з попереднім поєдинком проти Канади, тренерський штаб здійснив 9 змін у складі: лише Тимчик та Забарний залишилися у стартовому складі, причому Забарний заслужено отримав капітанську пов'язку. Що стосується інших гравців, відбулося те, на що всі сподівалися - радикальне оновлення команди і можливість побачити нову збірну України, в якій з відомих імен лишилися лише двоє захисників та Лунін.

Споглядати цей матч було неможливо без флешбеків минулої зустрічі. Із нового, що було помітно зі старту - ми ввімкнули пресинг. Гуцуляк і Назарина починали дуже високо, щоб притискати суперників і нарешті зачепитися за м'яч ближче до чужого штрафного. На 15-й хвилині вдалося провести першу класну атаку: центрфорвард після подачі пробивав із кількох метрів головою, але воротар Нової Зеландії фантастично зрегував та відвів загрозу.

Наші опоненти чітко усвідомлювали свою роль другого номера. Новозеландські передачі виявилися недостатньо сильними, що дозволяло жовто-синім перехоплювати м'яч на швидкості. Вони легко проходили передбачувану 4-2-3-1 у захисті, а помилки наших гравців островітяни не змогли використати. Гуцуляк вмілo відволікав центрбеків Боксолла та Сурмана, створюючи можливості для швидких виїздів Піхальонка чи Михайленка. Проте у супротивників була своя таємна зброя - офсайди. Вся захисна лінія швидко просувалася вперед, залишаючи наших гравців в уразливому становищі. Тому стратегія з відтягуванням захисників не спрацювала. Крім того, у їхньому складі був Белл, що ускладнювало просування українців через центр. Цей опорник ефективно працював на всіх зонах поля, перекриваючи простір для Забарного та Піхальонка, і за необхідності тактично фолив на центрових.

Перший тайм завершився без забитих м'ячів, але приємно вразило, що команда проявила бажання боротися. На полі не було ключових гравців, і резервісти прагнули максимально проявити себе, намагаючись вибороти місце в стартовому складі. Була активна гра: навіси, прориви, сольні атаки та удари головою - більше, ніж у попередньому матчі. І, нарешті, з'явилися відважні спроби дальніх ударів, що, на жаль, не є звичним для України. Хоча цей прогрес не можна назвати фантастичним, адже суперником була не найсильніша команда Нова Зеландія, яка за перші 45 хвилин не створила жодного гострого моменту, а лише зрідка змушувала Луніна вступати в гру для перехоплення прострілів. Нулі на рахунку - цілком прийнятний підсумок цієї частини матчу.

Другий тайм. Україна виграє, але все ще без обличчя

Після перерви команда вийшла на поле без замін, і нам потрібно було максимально використати наявні сили та ініціативу. Ми знову розпочали пошуки можливостей через фланги, час від часу намагаючись пробити по воротах. Воротар новозеландців Крокомб продемонстрував вражаючу гру: його надзвичайні сейви в першій половині гри продовжувалися й у другій. Він вражаюче справлявся як з ударами головою, так і з дальніми пострілами; без його майстерності рахунок міг би бути зовсім принизливим для суперників.

Яка ж чудова вийшла перша результативна атака: Михайличенко віддав точний пас на відкритого Гуцуляка, а далі форвард майстерно розібрався і вразив ворота ударом із розвороту. Голкіпер сподівався на допомогу захисника, але м'яч пролетів під його ногою. Однак свято тривало недовго, адже знову проявилася стара проблема України – стандарти. Після кутового Боксолл скинув м'яч головою, а Стаменич встиг підлаштуватися під удар і легко пробив Луніна. Ніхто не встиг зупинити його, все сталося блискавично. 1:1.

Ребров вносить зміни у відповідь на нічию: на полі з'являються Таловєров, Яремчук і Мартинюк, а згодом підключаються Циганков та Зінченко, що значно посилює позиції України. Гол Зінченка виявився естетично привабливим, але в цьому поєдинку не хотілося спостерігати за звичними виконавцями, адже їхній надмірний егоїзм раніше заважав командам. Яскравим підтвердженням цього стала ситуація на 88-й хвилині, коли Яремчук і Циганков намагалися заволодіти м'ячем у штрафному майданчику, замість того, щоб завдати удару по воротах. Після голу Нова Зеландія не змогла нічого створити. Белл, згаданий раніше, заробив жовту картку, яка стала першою в матчі. У фінальних 20 хвилинах гра перетворилася на справжню боротьбу, і картки почали отримувати гравці з обох команд.

Не варто піддаватися ілюзіям після цього матчу: знову ж таки, варто зазначити, що суперником була Нова Зеландія, країна, яка не славиться футбольними традиціями, за винятком Кріса Вуда, який з'явився на полі лише в останні десять хвилин. Виявилося, що Піхальонок, Мартинюк, Тимчик і Гуцуляк перевищують у своїх виступах Циганкова, Яремчука, Шапаренка та Судакова. Гравці основного складу національної команди мають відчувати здорову конкуренцію за свої місця, але малоймовірно, що резервісти отримають стільки ж ігрового часу восени. І, звісно, це може призвести до повторення старих проблем, які заважатимуть Україні впевнено здобути омріяну путівку на Мундіаль.

2:1 - Українська збірна завершує турнір у Канаді з перемогою. Тренерський штаб, Українська асоціація футболу та вболівальники стикаються з багатьма запитаннями перед відбором на чемпіонат світу 2026 року, до якого залишилось всього кілька місяців. Незабаром жовто-сині знову зберуться, і є бажання запитати Шевченка, в якому напрямку рухається головна команда. Якщо Ребров продовжує виправдовувати слабкість основного складу різними відмовками, а справжня сила України полягає в резервних гравцях, можливо, варто донести цю інформацію до тренера на найвищому рівні?