БУДКІВСЬКИЙ: "Тоді я не зумів вписатися в ромб Скрипника, але тепер обставини змінилися."
Нападник луганської "Зорі" Пилип Будківський дав цікаве інтерв'ю за підсумками першої частини сезону.
- Пилипе, на сьогодні ви є капітаном та незамінним гравцем "Зорі" Віктора Скрипника. Але цікаво: 6 років тому ви були майже в ідентичній ситуації, коли він вперше очолив луганців. Тоді ви протримались у його команді лише півроку, після чого перейшли до "Десни". Чому ці два періоди вийшли настільки різними? Адже багато хто очікував, що ви і зараз після камбеку Скрипника швидко залишите "Зорю".
Власне, така ситуація виникла в той час. Він приходив зі своєю специфічною тактикою, відомою всім як ромб. Він грав у цю форму, а я просто не міг знайти своє місце на полі. Тоді наші стосунки не склалися, і я вирішив перейти до "Десни". І, чесно кажучи, я не шкодую про цей крок, адже той етап виявився значущим у моїй кар'єрі. Але, розумієте, у футболі кожен тренер має свої підходи до вибору гравців і тактичних схем. Тоді я просто не вписувався в його концепцію. Зараз ситуація змінилася: моя роль полягає в тому, щоб бути кінцевим гравцем, нападником у системі з одним форвардом. Моя задача — боротися за м’ячі і забивати. Це більше відповідає моїм можливостям, ніж коли я грав під керівництвом Віктора Анатолійовича.
Як нині просувається ваша кар'єра? "Полісся" вирішило вас списати півтора року тому. Ви вже неодноразово обговорювали цю тему на різних платформах, але, на вашу думку, хто міг прийняти остаточне рішення про те, що Пилип Будківський більше не повинен бути частиною "Полісся"?
- Ну, наскільки я знаю, це тоді був віце-президент Володимир Тесля і керуючий скаутінгом... Волков, не пам'ятаю як його звуть. І головний тренер також приймав рішення, чи потрібен йому футболіст, чи ні. Тобто вони прийняли разом таке рішення, що я тоді не підходив тренерському штабу і всьому клубу "Полісся".
- А чи немає у вас образи на президента "Полісся" Геннадія Буткевича, що він якось не втрутився в цю ситуацію?
Ну, я не зовсім певен... Які можуть бути образи? Для клубу та всіх гравців було зроблено чимало. Я вдячний за той час, який провів у "Поліссі". Єдине, що трохи засмучує – це те, що ми не мали можливості нормально поговорити і попрощатися. Не було навіть рукостискання і слів подяки. Все сталося так раптово і швидко, що не було часу на серйозну, чоловічу розмову.
Ви провели 13 років у системі "Шахтаря", якщо я не помиляюся. Протягом більшої частини цього періоду команду тренував Мірча Луческу. Мені цікаво дізнатися, які у вас склалися стосунки з ним та чи відчували ви його підтримку, вважаючи, що одного дня матимете можливість зіграти за першу команду "Шахтаря"?
Одного разу він взяв мене з собою, коли я грав за дубль, на кубковий матч у Полтаві. Але трапилася неприємна ситуація: за день до гри я тренувався, а наступного дня мало бути передматчеве заняття. Проте адміністратор забув попередити мене про це. Я ж зайнявся тренуванням з дублем. Потім отримав дзвінок: «Де ти? Ти пропустив тренування! Приходь на заїзд». Отже, я не зміг дебютувати. Після повернення з "Маріуполя" команда мене привітала і сказала, що я маю представляти всю академію. І була така фраза: «Подивимося, чи вийде в тебе». За півроку, що я провів там, так і не вийшов на поле жодного разу. Тоді я ще не був готовий до конкуренції і гри за "Шахтар".
- Як відомо, ще в юному віці вас міг придбати донецький "Металург". Можливо, тоді ваша кар'єра розвернулася б інакше. Чому цей трансфер не відбувся з "Шахтаря"?
Ну, як це пояснити... Мова не про купівлю, а про те, що мій контракт із "Шахтарем-3" добіг кінця. Костов, тодішній головний тренер, дуже бажав, щоб я тренувався з основною командою, грав за дубль, а потім поступово підключався до першої. Проте обставини склалися так, що я не зміг перейти. У мене вже був підписаний контракт із "Металургом", але ми не змогли дійти згоди. Є чимало факторів, але в результаті я ухвалив рішення залишитися в "Шахтарі".
Як ви вважаєте, чи змогли б ви сьогодні виступати в складі сучасного "Шахтаря"?
Я навіть не знаю, як це висловити. В даний момент українці продовжують боронити свої позиції, воротар – українець, а бразильці вже активно розробляють стратегію гри. Якщо б вдавалося створювати безліч моментів і реалізовувати їх, то критики було б значно менше. Тому я з великим бажанням хотів би спробувати свої сили, але зараз ситуація така, що потрібно бути в рази кращим за тих, хто вже в команді, адже просто так тебе не запросять.
Ви здобули популярність у дорослому футболі граючи за "Зорю" під керівництвом Юрія Вернидуба. Чи є він вашою основною тренерською фігурою у кар'єрі?
Можна з упевненістю сказати, що саме він допоміг мені стати на ноги і зміцнити свій характер, адже команда завжди була відома під прізвиськом "мужики". Таким чином, можна стверджувати, що це дійсно так. Хоча на старті своєї кар'єри я перейшов з молодіжної команди "Шахтаря" до "Іллічівця". Валерій Яремченко тоді активно підписував молодих гравців, даючи їм можливість проявити себе в УПЛ. А от що стосується серйозного загартування характеру, то це було завдяки Юрію Вернидубу. Ми багато працювали разом, і сезон під його керівництвом виявився дуже вдалим. Загалом, працювати з ним було справжнім задоволенням.
У "Зорі" ви демонстрували настільки вражаючі результати, що вас почали викликати до національної збірної України, де ви зіграли 6 матчів. Проте, з очевидністю, ви могли б зіграти і більше. Цікаво, що під керівництвом Михайла Фоменка ви 15 матчів поспіль залишалися в запасі. Як ви сприймали цю ситуацію? Багато журналістів тоді звертали на це увагу, вважаючи це, м’яко кажучи, неповагою до футболіста.
По-перше, тренер запросив нас через ті результати, які ми показали в "Зорі". У нашій команді була відмінна атмосфера, і ми демонстрували гарні результати, тому, на мій погляд, кожен заслуговував на можливість представляти збірну. Вибір гравців для виходу на поле залишався за тренером. Дехто проявляв себе краще і міг вийти на заміну, тоді як інші ще не досягали необхідного рівня. Ми усвідомлювали, що поїздка залежить від нашого виступу на тренуваннях. Там були досвідчені футболісти, на яких варто було орієнтуватися, спостерігати за їхньою роботою та іграми, щоб засвоїти щось корисне для себе і, можливо, отримати шанс вийти на поле за національну команду. Поїздки були приємними, але коли не отримуєш можливості грати, це трохи сумно.
Ви брали участь у збірній на Євро-2016. Як ви вважаєте, що стало причиною невдачі команди на цьому турнірі?
Не можу знайти правильні слова... В команді з тренерами сталися певні зміни. Один покинув, іншого не взяли, і все почало розвалюватись, наче випадає один елемент пазла, а потім іще один. Врешті-решт, все це призвело до руйнування, і на Євро ситуація просто дійшла до критичної точки. Коли механізм не функціонує як єдине ціле, він не може працювати так, як це було раніше, коли команда готувалася до Євро. Щось відбулося всередині, і в результаті все розпалося.
Як вам вдалося в 2016 році, після вдалого сезону в "Зорі", перейти до "Анжі"? Чому "Шахтар" не проявив до вас інтересу, а в "Зорі" не вийшло домовитися про оренду? Чи були у вас інші пропозиції? Яка ж була ситуація на той момент?
Цей період виявився доволі складним. Я багато думав про те, що, можливо, зробив помилку, поїхавши туди в такий важкий час і в умовах нестабільності в країні. Відчуття жалю переслідувало мене, але неможливо повернути назад те, що вже сталося. Я не раз вибачався і, можливо, ще раз би це зробив. У мене була цікава пропозиція від "Трабзонспору". Я чекав, провів півтора місяця вдома, мені обіцяли, що все вирішиться, і незабаром я поїду. Але в один момент мій агент повідомив, що інтерв'ю, яке я дав журналісту, не сподобалося туркам — вони люблять перекручувати слова. Тепер же всі варіанти виглядають невдалими. Мені запропонували тільки "Анжи", клуб з хорошою репутацією. Я вирішив обдумати цю пропозицію, але зрозумів, що потрібно було зв’язатися з Юрієм Вернидубом і попросити повернутися назад. Я пропустив збори, а мені потрібно було займатися двічі-тричі на день, щоб повернути форму, але я цього не зробив, і тепер шкодую, адже не отримав від цього досвіду нічого корисного.
- Давайте хоча б позитив. Про матч кубка росії проти "зеніту" Мірчі Луческу, коли ви перемогли розгромно і оформили 2+1. Наскільки для вас це був принциповий матч і момент - перемогти Луческу так яскраво?
- У мене завжди так виходить. Батько каже, що проти Луческу завжди добре виходить, завжди забиваю. Так вийшло, що нас недооцінили, а ми вийшли і перемогли. Коли вони випустили всіх зіркових у другому таймі, то вже було пізно.
- Чи був після матчу діалог з Містером?
Не відбулося нічого особливого, тільки він висловив свої вітання. Основну розмову вів з асистентом Спірідоном – кілька слів перекинули, і на тому все.
Згідно з недавніми новинами, ви нібито ведете переговори з "Зорею" щодо укладення нового контракту, який триватиме до літа 2027 року з можливістю продовження на ще один рік. Чи можете ви підтвердити цю інформацію?
Обговорення триває, ми спілкуємося, частину пунктів вже узгодили, але ще залишилися питання, які потребують вирішення. Після того, як узгодимо всі деталі, контракт буде продовжено. Наразі ми у відпустці, тому не можу надати конкретну інформацію.
- Після Євро-2016 вас до збірної більше не викликали. Що потрібно зробити, щоб знову привернути увагу тренерів синьо-жовтих?
Я не зможу підскочити вище голови, як і всі інші. Моя мета — демонструвати результати на полі через свої дії: забивати голи та допомагати команді досягати успіху. Для форварда, якщо він не реалізує моменти, команда не зможе досягти успіху. Лише забиті м'ячі можуть відкрити нові можливості. Якщо команда буде прогресувати в турнірній таблиці, з'являться нові перспективи.
