Чемпіонат Мексики з футболу відзначається своєю насиченістю та високим рівнем конкуренції. Але чому це може бути недоліком?
Про мексиканський футбол у Європі в цілому говорять не так багато та часто, як він на те, ймовірно, заслуговує. Тамтешня ліга дала нам не лише фіналіста Міжконтинентального кубку-2024 Пачуку, але може похвалитися й тим, що є єдиним реальним конкурентом у частині світу, яку загалом прийнято називати Америкою, для бразильської Серії А.
Бразильський клубний футбол значно вирізняється в Америці серед інших національних ліг завдяки значним фінансовим обігам, які розподіляються між командами. Клуби, у свою чергу, частину отриманих коштів інвестують у нових гравців, тренерів та розвиток своїх академій. У сучасному футболі гроші стали потужним чинником, і саме тому бразильські клуби в останніх шести розіграшах Кубку Лібертадорес не залишили жодних шансів на перемогу аргентинським командам. Тим не менш, представник Аргентини, Індепендьєнте з Авальянеди, досі тримає рекорд за кількістю виграних трофеїв у цьому турнірі – сім.
Але фінансові ресурси є не лише у бразильців. У Лізі МХ, елітному дивізіоні мексиканського футболу, ситуація також виглядає позитивно. Не випадково в останні роки туди активно переїжджають не лише представники інших країн Південної та Північної Америки, а й самі бразильці, як гравці, так і тренери.
У Мексиці клуби є приватними і це дозволяє їм без жодних проблем та ускладнень інвестувати мільйони у ідеї, кадри та інфраструктуру. Наприклад, фіналіст клубного чемпіонату світу 2020 року, УАНЛ Тігрес належить одній з найбільших у світі цементних компаній (зі штаб-квартирою у передмісті Монтеррея), а також третьому за кількістю студентів, що там навчаються, університету Мексики. Це дозволяє "тиграм" ефективно й у потрібний момент використовувати наявні в них кошти, а за необхідності - отримувати фінансову підтримку від власників (переважно, що природно, саме від цементного гіганта). Фактично у Лізі МХ є лише один клуб - УНАМ Пумас, - який повністю залежить від державних коштів.
Завдяки участі приватних інвесторів, які активно фінансують свої клуби, у Лізі МХ на сьогоднішній день зареєстровано понад 200 іноземних футболістів. Це число перевищує показники бразильської Серії А більш ніж у два рази. Як уже було зазначено, більшість цих гравців походять із Південної Америки, але серед них також є відомі постаті з інших країн, які здобули популярність навіть у Європі. Зокрема, до таких можна віднести французького форварда Андре-П'єра Жиньяка, який виступає за УАНЛ Тігрес з 2015 року, марокканця Уссаму Ідріссі, що грає за Пачуку, та грека Гіоргоса Гіакумакіса, який представляє клуб Крус Асуль.
У Лізі МХ також активно працюють відомі міжнародні тренери. Наприклад, 45-річний бразилець Андре Жардін, який вів бразильську збірну до перемоги на Олімпійських іграх 2020 року. У 2022 році він переїхав до Мексики, де рік тренував Атлетіко Сан-Луїс, а потім прийняв пропозицію більш заможного клубу Амеріка з Мехіко. Під його керівництвом команда здобула титули чемпіона Апертури у 2023 та 2024 роках, а також була визнана найкращою командою Клаусури в 2024 році.
Загалом, стратегія, якою слідує сучасна Ліга МХ, є досить чіткою та зрозумілою: це турнір з потужною фінансовою основою, що дозволяє залучати безліч іноземних гравців, завдяки чому формується високий рівень конкуренції у боротьбі за провідні позиції в елітному дивізіоні. Це майже ідеальна модель, якби не одне суттєве "але"... І саме ця обставина становить серйозну проблему та виклик для всього мексиканського футболу.
Ситуація полягає в тому, що через значну присутність легіонерів у командах Ліги МХ, національна збірна Мексики зараз має серйозні проблеми з якістю футболістів. В певний період іноземні гравці фактично заблокували шлях для місцевих талантів, які не отримують можливості потрапити до основного складу та здобути необхідний досвід ігрової практики. Це, у свою чергу, позбавляє їх можливості для подальшого розвитку і прогресу у професійному футболі.
Тим щасливчикам серед мексиканських футболістів, які змогли пробитися до Ліги МХ, клуби не дозволяють переїжджати до провідних європейських ліг, де вони могли б розвивати свої кар'єри та досягати нових висот. Це викликає подив, адже колишній тренер збірної Мексики Херардо Мартіно, який очолював команду з 2019 по 2022 роки і цього року працював з Інтер Маямі в MLS, де тренував Ліонеля Мессі та інших зірок, якось зазначив: "Мексиканські клуби заважають кар'єрному зростанню місцевих гравців, оскільки не відпускають їх до Європи, вимагаючи за них завищені суми".
Нещодавно президент Федерації футболу Мексики Хуан Карлос Родрігес вирішив активізувати систему, що зазнала стагнації, і ініціював амбітний проект для оновлення футбольної інфраструктури в країні. Проте основною перешкодою залишається те, що національна Федерація не має прямого впливу на події в Лізі МХ та не здатна встановлювати для неї правила, зокрема стосовно штучного обмеження числа іноземних гравців.
Враховуючи той факт, що фінальна частина чемпіонату світу з футболу 2026 року пройде на полях США, Мексики та Канади, і "триколірні" точно візьмуть у ньому участь, як одна з країн-господарок, для босів мексиканського футболу наразі вкрай гостро стоїть питання якісного розвитку саме національної збірної, а не Ліги МХ, де приватні інвестори вирішують свої власні інтереси, часто ґрунтуючись виключно на тенденціях бізнесу. А ось справи у збірної Мексики йдуть так собі... Головний тренер "триколірних" Хав'єр Агірре, котрий попрацював у Європі з Осасуною, Атлетіко, Еспаньолом, Сарагосою та Мальоркою, має у своєму розпорядженні лишень трьох футболістів із чемпіонатів європейської топ-5. Це Рауль Хіменес із Фулхема, Хоан Васкес із Дженоа та Едсон Альварес із Вест Хема. Решта футболістів, здебільшого "варяться у власному соку" Ліги МХ, або виступають у європейських лігах, які не котируються так високо - чемпіонатах Греції, Данії...
Та й у свіжому рейтингу ФІФА збірна Мексики відкотилася аж на три позиції у порівнянні із попереднім місяцем, й зараз посідає 19-те місце. Номінально це теж непогана і досить висока позиція, але навряд чи це є великою втіхою для Агірре та босів Федерації футболу Мексики, перед якими майже напевно на ЧС-2026 будуть поставлені амбітні завдання, вирішувати які аж ніяк не вдасться за допомогою численних легіонерів з Ліги МХ - досить багатої та конкурентної, але все ж таки не позбавленої системних проблем...
