Футзаліст Чернявський висловив думку: "Навіть якщо б ми стали чемпіонами світу, наше ім'я не звучало б так, як у футбольної збірної."

Ігор Чернявський у ході свого виступу на світовому чемпіонаті з футзалу.

Попри історичний кінцевий результат, стартувала збірна України на Чемпіонаті світу з поразки від Аргентини. Що пішло не так у тому матчі?

Ми провалили завершення першого тайму, а в другому все пішло зовсім не так, як планувалося. У наші ворота летіло все, що могло. Важко сказати, чому так сталося. Це був наш перший матч, і, можливо, нервозність вплинула на гру. Не можу стверджувати, що ми були нездатні до цього, адже ми детально вивчили суперника. Після поразки тренер зазначив, що ми грали непогано, але суперник використовував кожну нашу помилку на свою користь.

Фото: FIFA Ігор Чернявський під час Чемпіонату світу з футзалу

Як важко стартувати на чемпіонаті світу після невдачі? А можливо, ця поразка стала для вас справжнім стимулом, пробудивши в вас гнів та рішучість?

Насамперед, програш завжди приносить біль, незалежно від фінального рахунку. За перемогу нараховують три бали, тому не має значення, скільки голів було пропущено. Проте, звичайно, отримати сім голів у свої ворота – це важко, і це шкодить самооцінці. Проте для нас ситуація після цього матчу не змінилася, адже наша мета полягала у виході з групи. Ми були свідомі того, що якщо виграємо у двох наступних іграх, то пройдемо далі. На наступний день після поразки від Аргентини у нас був вихідний, після чого ми зібралися і спокійно обговорили ситуацію, проаналізували гру. Нам вказали на помилки, але тренери також запевнили, що нічого критичного не сталося. Це підняло наш моральний дух, і ми спокійно готувалися до матчу з Анголою. Я вважаю, що ця поразка зробила нас тільки рішучішими, адже в наступному матчі ми виглядали впевнено.

Чи розмірковували ви перед початком змагань про можливість здобуття медалей?

Ні, звичайно! Спортсмен завжди намагається досягти перемоги, але всі усвідомлюють свої можливості. Пам'ятаю, коли ми дізналися про наших суперників на груповому етапі, я поставив перед собою мету вийти з групи. Тренерський штаб мав аналогічні настанови. Якби нам не вдалося пройти далі, уболівальники могли б нас не зрозуміти. Водночас, сама можливість нашої команди потрапити на чемпіонат світу є величезним досягненням, адже у 2021 році ми не змогли взяти участь у цьому турнірі. Цього року навіть такі команди, як Італія, не змогли пробитися на чемпіонат. Сьогодні в спорті фаворити існують лише на папері. Рівень футзалу значно підвищився, тому до кожного матчу потрібно налаштовуватися особливо уважно. Це підтверджує випадок з Іспанією, яка в 1/8 фіналу програла Венесуелі. Багато команд були впевнені, що боротимуться за медалі, але насправді вибули вже на стадії 1/8.

Чи коли-небудь уявляв я, що опинюся в матчі за третє місце? Ні, але я прагнув грати, віддаватися на повну і підтримувати свою команду, прославляючи свою країну. Мені хотілося отримати задоволення від гри на цьому чемпіонаті. Щодня, після кожного поєдинку, ми продовжували свій шлях, і зрештою досягли медалей.

Коли саме усвідомили, що отримати цю нагороду стало реальним завданням?

Мабуть, перед 1/4 фіналу, перед грою з Венесуелою. Це був математичний розрахунок. Якщо виграємо в 1/4, то матимемо ще два матчі й залишимося на турнірі до кінця. Було відчуття, що нам під силу все. У чвертьфіналі ми зіграли дуже впевнено, розгромно перемогли, тому віра у власні сили зросла.

Фото: FIFA Ігор Чернявський святкує гол разом з Петром Шотурмою

Венесуела стала сенсацією змагань й була андердогом у вашому матчі. У чому складність гри проти команд, яким не дають шансів перед поєдинком?

Так, Венесуела -- андердог, але добре пам'ятаю, як ми розбирали їхню гру. Наш тренер-аналітик сказав, що Україна ніколи в історії не перемагала Венесуелу. Крім того, ми бачили, як вони грали з Іспанією в 1/8 фіналу. Той матч -- яскравий приклад, як статусній команді робити не варто.

На світовому чемпіонаті, безумовно, не може бути мови про недооцінку опонента. Як професіонал, ти не маєш права зневажливо дивитися на суперника, начебто перемога вже у кишені. Це для мене дивно. Кожну гру потрібно сприймати як останню, тільки так можна досягти успіху.

Після Венесуели була Бразилія. Чи вплинула на результат гри травма Петра Шотурми?

Цей момент був жахливим. Спочатку я не зрозумів, що трапилося. Він впав, і в мене відразу виникло враження, що арбітр свистне про фол, Петро підведеться і продовжить гру. Коли на поле почали прибігати медики, мені стало зрозуміло, що ситуація серйозна. Як би склалося його життя? Не знаю. Тренери запевняють, що в нашій команді кожен гравець може стати заміною для іншого. Можливо, ця травма ще більше зміцнила нашу командну єдність. Я вважаю, що в тій грі ми боролися як за себе, так і за нього. Ми виклалися на повну.

Зображення: FIFA Ігор Чернявський під час зустрічі з командою Бразилії в півфінальному поєдинку Чемпіонату світу з футзалу.

Бразилія у світі футзалу — це лише верхня частина великої гори льоду?

Перед початком чемпіонату світу я вважав, що Португалія та Бразилія представляють найвищий рівень футболу. На мою думку, Аргентина та Іспанія були трохи нижче за цими командами. Я мав надії на перемогу португальців, оскільки вже мав досвід гри проти цієї збірної на Євро та в товариських матчах. Вони здобули перемоги на двох Євро підряд і мали стабільний склад. Бразилія також тривалий час вважалася фаворитом, але їхні результати останнім часом були не найкращими, а склад виглядав не зовсім стабільно. У квітні ми брали участь у товариському турнірі в Литві, де зустрілися з бразильцями. Команда, яка тоді грала, і та, що виступала на чемпіонаті світу, суттєво відрізнялися — на 50-60 відсотків.

Фото: АФУ Бразильський футзаліст Фалькао з футболкою Петра Шотурми в роздягальні збірної України після півфіналу Чемпіонату світу

Після півфіналу з Бразилією Фалькао, легенда футзалу, прийшов до нашої команди в роздягальню. Чи можна це вважати визнанням з його боку?

Абсолютно безумовно! Він підтвердив високий рівень нашої команди. Я був вражений, що він завітав до нас. Ми сиділи в пригніченому настрої, і раптом він з'явився. Фалькао потиснув руку кожному з нас. Що саме він говорив? Не можу пригадати. Він спілкувався з тренером та президентом, але я не чув їхньої розмови. Дуже приємно, що така видатна особистість у світі футзалу завітала до нас. Для мене він навіть яскравіший за Мессі та Роналду.

Після зустрічі з бразильською командою відбулася гра за бронзові медалі проти Франції. Яким чином вам вдалося так підготуватися, щоб здобути переконливу перемогу над ними?

Ми відчували розчарування. Фахівці та тренери зазначали, що нам бракувало везіння та досвіду. Фінал уже не був реальністю, але залишалася перспектива здобути медалі, яких наша країна ще ніколи не отримувала в цій дисципліні. Мотивувати когось не було необхідності.

Наступного дня після поразки від Бразилії я прокинувся з чистою головою, з думками, що треба зробити останній крок задля всіх, хто вірить у нас, хто захищає нашу країну, хто бореться. Я вважаю, що ми заслужили цю бронзову медаль більше, ніж Франція. Ми досить упевнено виграли. Станом на зараз Україна -- найкраща футзальна європейська збірна у світі.

Після тріумфу над Францією відчувалася ейфорія чи, скоріше, полегшення?

Після фінального свистка я просто став на коліна. Усвідомлення зробленого приходить пізніше. А тоді, в моменті, ти просто радієш, що переміг. Важливість перемоги, історичність -- це все прийшло потім. Я хотів перемогти, прагнув здобути медаль. Це ті емоції, які запам'ятаю на все життя. У мене так було з Євро, з першим чемпіонством на клубному рівні, а тепер додалися медалі ЧС.

Зображення: FIFA Український футзаліст Ігор Чернявський демонструє сальто після забитого гола на Чемпіонаті світу.

У поєдинку проти Франції ви забили гол, але не відзначили його так, як зазвичай. Чому вирішили не зробити сальто?

Я не маю такого, щоб перед матчем розмірковувати, чи святкувати гол, якщо він трапиться. Насправді, я хотів присвятити гол Петру Шотурмі та показати цифру 14 пальцями, щоб підтримати його. Сальто я зовсім не планував. Але в момент, коли м'яч опинився у воротах, усі думки просто зникли з голови.

А чому святкуєте саме так? З чим це пов'язано?

Вперше я відзначив свій успіх на Євро, влаштувавши справжнє шоу – сальто на полі. З дитинства я мав навички акробатики, адже займався карате та акробатикою. Але з часом це захоплення відійшло на другий план. У 2020 чи 2021 роках, коли ми з командою ХІТ готувалися до нового сезону, тренування включали не лише звичайні вправи у спортзалі та бігову підготовку, а й акробатичні елементи. Саме тоді я згадав про свої давні вміння і почав відпрацьовувати сальто та колесо – те, що колись приносило мені радість. Вирішив спробувати виконати сальто під час гри, і це стало моєю фірмовою візиткою. Тепер перед матчами я отримую повідомлення, в яких люди чекають на моє сальто. Чую це не тільки від друзів і знайомих, а навіть від людей, які займають високі посади в нашій країні. Це надає мені додаткової впевненості та позитиву.

Зображення: FIFA Ігор Чернявський святкує свій гол.

Це вже стала вашою візитною карткою.

Так, напевно. Я радий, що це приносить задоволення іншим.

Чи маєте ви якісь особливі ритуали перед початком гри?

За годин шість перед грою мені важливо ні з ким не спілкуватися по телефону. Усі мої рідні знають, що я збираюся з думками, тому нікому не відповідаю: потрібен час, щоб абстрагуватися від зайвих думок і повністю сфокусуватися на грі. Після я знову відкритий для всіх.

Ви згадували, що займалися карате та акробатикою, але чому, зрештою, зупинили свій вибір на футзалі?

З дитинства я професійно займався карате, але, як і всі хлопці, у вільний час грав у футбол. Звісно, це дуже гучно сказано. Я любив м'яч, любив грати з хлопцями. Ріс у маленькому місті, і в нас завжди було так, що влітку, коли тепло, ми граємо на вулиці, а коли стає прохолодно -- переходили грати в зал. Тоді я не розумів, що таке футзал.

Коли мені виповнилося 13 років, мій батько вручив мені футзальний м'яч. Він пояснив, що цей м'яч призначений саме для футзалу, і що він суттєво відрізняється від звичайного футбольного. Це був момент, коли я вперше усвідомив, що футзал і футбол – це зовсім різні дисципліни. Після цього я почав цікавитися футзалом, хоча й грав лише для власного задоволення. А коли я вступив до університету, мене запросили до студентської команди, і саме тоді все і почалося. Я зрозумів, що футбол не викликає у мене жодного інтересу, а ось футзал... (усміхається. -- LB.ua).

До речі, вас не дратує, що футболу приділяють велику кількість уваги, а от до футзалу - значно менше, хоча результати дзеркальні?

Ми всі розуміємо, що футбол - це гра номер один у світі. Нічого з цим не зробиш. Навіть якби ми виграли чемпіонат світу, про нас говорили б менше, ніж про футбольну збірну. Футзал - не визнаний вид спорту, який потребує більше уваги. Зараз це все хоча б вийшло на якийсь рівень. Раніше взагалі була катастрофа. Давайте про це говорити відверто. У мене були ситуації, коли я приїжджаю додому, а батьки мого друга кажуть: "А коли ти вже почнеш грати у нормальний футбол, а не ось цей, дитячий?". Кожен футзаліст має хоча б один випадок у своєму житті, коли людина не розуміє, чим ти займаєшся, тому доводиться пояснювати. Перед Чемпіонатом світу був дуже смішний випадок. Ми їхали на збір в Ужгород. Я викликав таксі. Під'їжджає машина і водій бачить, що я стою в екіпіруванні збірної. Він мене питає: "А яким видом спорту ви займаєтесь?". "Футзалом", - відповідаю. "Ага, зрозумів, це якась боротьба, так?", - продовжив водій. Легше було погодитися, щоб не пояснювати очевидних речей. Таких випадків дуже багато. Після чемпіонату світу ситуація трохи змінилась у кращий бік. На вулицях мене впізнають, люди почали відрізняти футзал від футболу, а це вже великий крок уперед. Водночас роботи ще дуже багато.

Зображення: АФУ Ігор Чернявський звучить гімн України перед матчем з "ХІТ".

Упізнаваність після чемпіонату світу стала більшою?

Однозначно! На вулиці доволі таки часто підходять. Навіть був випадок, коли стояв у черзі в супермаркеті й людина мене впізнала. Я стою і розумію, що хтось дуже уважно на мене дивиться, а я не знаю, як себе поводити. Потім він підходить і дякує за емоції. У магазинах часто перш ніж я кажу, що мені потрібно купити, дякують за чемпіонат світу. Це дуже приємно.

Чи отримали ви привітання від футболістів національної команди з медалями?

У світі професійного футболу я не маю знайомих, і наше спілкування не є близьким. Тому подібних випадків не траплялося. Я помітив у соціальних мережах, що кілька футболістів переглядали мої сторіз, але особисто не вітали.

Зображення: FIFA Головний наставник української футзальної команди Олександр Косенко під час Чемпіонату світу.

На завершення хотілося б висловити думку про вашого наставника. Олександр Косенко – справжній маг футзалу. Яке у вас враження про нього?

Це наш футзальний наставник, видатна постать в українському футзалі. Як гравець він досягнув значних висот, а тепер продовжує свою справу на посаді тренера. Я не знаю нікого іншого, хто б досягнув стільки успіхів у цьому виді спорту. Олександр Косенко - це не просто тренер або колишній гравець національної збірної; він є символом українського футзалу. Протягом десяти років він керує командою, створюючи її з нуля та добираючи кожного гравця, який стане частиною колективу. Мова йде не лише про спортивні досягнення, а й про людські якості. Його внесок важко переоцінити. Так, ми стикалися з труднощами, але він постійно працює над поліпшенням нашої команди.

Яка наступна мета збірної України з футзалу?

Через два роки відбудеться Чемпіонат Європи, і нам необхідно показати кращі результати, ніж раніше. Ми поки що не здобули найвищих нагород на європейських та світових турнірах, тому у нас є багато роботи вперед. У нас є до чого прагнути. Відбір на Євро розпочнеться вже через місяць, тому важливо покращити наші досягнення. Приїжджати з упевненістю в перемозі - це хибний підхід. Наша мета - потрапити на Євро, вийти з групи, а потім йти вперед крок за кроком. Кожна гра - це унікальна історія, тому потрібно готуватися до кожного матчу окремо.

Після чемпіонату світу команди почнуть ретельніше готуватися саме до нашої команди.

Я цілком впевнений у своїх словах. Тренери наголошують, що ми підвищили рівень нашої команди, і тепер до нас будуть ставитися по-іншому. Це стало очевидно навіть під час матчів із Чехією, які відбулися після Чемпіонату світу. Кожен суперник прагне нас обіграти. Це означає, що нам доведеться працювати ще наполегливіше і триматися разом.

Фото: UEFA Ігор Чернявський у складі "ХІТ"

Зараз все більше говорять про можливість включення футзалу в програму Олімпійських ігор. Чи хотіли б зіграти у Лос-Анджелесі?

Я дуже хотів би, щоб так сталось, мрію виступити на Олімпіаді, але це не залежить від нас. На мою думку, ФІФА й УЄФА знецінюють наш вид спорту, адже можна було б приділяти йому більше уваги. Зараз у нас є Чемпіонат світу та чемпіонат Європи, а також Ліга чемпіонів на клубному рівні. Як буде далі - побачимо. Насправді вони можуть і на клубному рівні все змінити. Чому у футболі є Ліга чемпіонів, Ліга Європи й Ліга Конференцій, а у футзалі навіть Лігу Європи досі не додали? Команд багато, всі хочуть і готові грати, але цього не роблять. Дуже хочу, щоб футзал розвивався і на клубному, і на міжнародному рівнях. А ми вже будемо працювати, щоб радувати вболівальників і прославляти нашу Україну, яка продовжує боротьбу.