Фінал Кубка України між Шахтарем і Динамо став справжнім видовищем завдяки пристрасним фанатам. Якими були ключові моменти цього захоплюючого матчу?
Будемо чесними: фінал Кубка України, в якому зустрілися Динамо та Шахтар, виявився досить безбарвним з точки зору гри. Якщо не рахувати серію пенальті, то яскравих моментів майже не спостерігалося. Це була звичайна нічия. Принаймні, не закінчилося зовсім безгольовою нічиєю, що також могло б стати цілком очікуваним результатом.
Проте...
Я відвідав цей матч і залишив на малесенькому стадіоні в Житомирі всі свої переживання. Розмірковуючи над тим, чому це сталося, мимоволі повертаюся до самого поєдинку. Що ж у ньому було такого, що так глибоко вразило мене?
Атмосфера.
Цей невеличкий затишний стадіон, який навряд приймав би фінал у мирні часи, був битком забитий вболівальниками. Щоб просто зайти, довелося чекати хвилин 20. А про те, щоб дійти до свого місця, взагалі мовчу. І це дивно, бо за декілька годин до стартового свистка не було жодного натяку на Класичне у фіналі Кубку. Лише поодинокі фанати із символікою клубу, розкидані вуличками.
Але ось переді мною аншлаг. Україна скучила за цим, і я теж. Знаєте, команди не завжди можуть видати видовищний матч, але фанати можуть зробити будь-яку гру видовищною.
Перший тайм я провів на секторі ультрас Динамо. І як же вони заряджали. Всі 45 хвилин безупинної підтримки улюбленого клубу, попри все, що відбувається на полі. З протилежного боку стадіону - ультрас Шахтаря. І було помітно, як київські уболівальники домінують на своєму, фанатському полі.
Власне, ця домінація тільки зросла після голу Андрія Ярмоленка. За хвилину до цього глянув на час та сказав другу: "42 хвилина, Ярмоленко зазвичай у цей час забиває". І ось він влучає в сітку воріт, за якими сиджу я та ще десятки фанатів.
Як же я сумував за фаєрами... Це була саме та атмосфера, за яку полюбив футбол. Шалена радість та неймовірна підтримка. За перші 45 хвилин було все: і критика Суркісів: "Суркіси - ганьба Динамо", "Суркіс піOf course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.ас", і підтримка легенд Динамо: "Ярмола", "завжди перший Саша Шовковський", і пісеньки про Путіна, і прославляння ЗСУ.
Що ж, після перерви все кардинально змінилося. Звісно, на це вплинув гол Шахтаря, але другий тайм виграли ультрас "гірників". При чому впевнено. Символічно, що команди показали рівно такі ж результати: перший тайм за Динамо, другий - за Шахтарем.
Слід усвідомити, що ультрас "гірників" не зайняли активну позицію одразу після свистка на початок другого тайму. Спочатку вони поступово входили в атмосферу гри. Але як тільки почалися перші конфлікти між гравцями і суддя втратив контроль, "помаранчево-чорний" сектор вийшов на передній план.
І всього через кілька хвилин учасники матчу почули їх і знову зрівняли рахунок у грі.
Зрівняли рахунок і фанати "гірників", також розпаливши фаєри. А вже невдовзі стався найкращий перфоманс фіналу: фанати донецького Шахтаря спалили прапори Росії та так званої ДНР.
До того ж ультрас "гірників" зіграв важливу роль у підсумковому результаті, адже саме на "їхні" ворота бились пенальті (на ворота, біля яких сиділи фанати Шахтаря). І саме "їхні" ворота принесли Шахтарю Кубок.
Я безмежно щасливий спостерігати за численними вболівальниками на стадіоні. Саме для цього ми виходимо на футбольне поле. Це були неймовірні емоції! Чудово бачити, як наші прихильники підтримують нас і підштовхують до перемоги. Це те, чого нам дуже не вистачало. Це був справжній незабутній досвід.
Безумовно, те, що ми виконували пенальті перед нашими вболівальниками, могло стати певною перевагою, але це не завжди так - адже ніхто не може бути впевненим у цьому. Головне — це якість виконання самого удару. Я відчував позитивну енергію ще до того, як ми підійшли до пробиття пенальті," - поділився думками тренер Шахтаря Маріно Пушич.
Перед початком овертаймів обидва фанатські сектори були оточені поліцією, і в цей момент можна було помітити різницю в емоціях уболівальників. Донецькі вболівальники залишилися спокійними та продовжували підтримувати свою команду, тоді як кияни виявили невдоволення ситуацією.
Були і пред'яви з боку вболівальників, і факи, поліціянтів посилали, обзивали, а для більшого "ефекту" кричали "Мусора со**ть". "Гірники" ж, напроти, вигукували "Донецьк - це Україна" та "Юзовка".
Різні настрої, різні підходи. Але вони завжди відрізнялися. Головна окраса українського футболу - фанати. А їх, нагадаю, було майже 6 тисяч! І що цікаво, весь стадіон підтримував саме столичного гранда, окрім одного острівця, де був ультрас Шахтаря.
Особливо це було помітно, коли фанати прямо біля сектору "гірників" заряджали "ДИ-НА-МО" та отримували у відповідь невдоволений гул від ультрас. А це ставалося доволі часто.
Однак захисник "Шахтаря" Валерій Бондар має іншу думку: "На мою думку, фанати підтримували нас. Я чув, як наші вболівальники нас підбадьорювали. Величезна подяка і нашим ультрас, і всім, хто прийшов на стадіон, а також просто вболівальникам. Дуже вдячний за те, що їх було так багато і вони були настільки голосними".
Не можна обійти увагою одну важливу проблему. Російські вигуки, які звучать з обох сторін. Так, їхній обсяг помітно зменшився, і переважна більшість вигуків тепер українською мовою. Але чи дійсно є потреба вживати саме російські вигуки? Для чого це потрібно? Це риторичні питання.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Звернули увагу, що я практично нічого не згадував про сам матч? Тому що це не є суттєвим. Якщо б я спостерігав за такою ж грою два роки тому, я б відчував глибоке розчарування. Але в цей вечір я отримував задоволення.
Оскільки шанувальники...
Щиро бажаю, щоб така атмосфера існувала не лише під час фіналу Кубка України, не лише в українському Класичному, і не тільки в Житомирі. Однак для цього важливо активно взаємодіяти з фанатами, залучати їх до подій та підтримувати їхню активність.
Для цього потрібно переглянути правила допуску фанатів. Бо чому на концерт Клавдії Петрівни в Палаці спорту можна пустити 16 тисяч людей, а на матч УПЛ - ні? Поверніть уболівальників на стадіони, і тоді УПЛ повернеться на рівень сезону-2013/14. Принаймні за емоціями...
