Грузія на межі двовладдя: які наслідки принесе вибір нового "лідера" країни?

Нові масштабні заворушення у Тбілісі могли початися вже 14 грудня - одразу після оголошення нового "президента"

Грузинські урядовці вирішили загострити політичну ситуацію в країні, організувавши "президентські вибори" 14 грудня.

"Європейська правда" вже підготувала спеціальний редакційний матеріал, присвячений цим виборам, з акцентом на те, чому Україні не слід вважати переможця цих виборів легітимним президентом Грузії.

Ці вибори не отримали визнання ані від грузинської опозиції, ані від діючої президентки Саломе Зурабішвілі.

Проте ані це, ані дедалі гучніша критика в бік Заходу не може зупинити керівну партію "Грузинська мрія". Там збираються вже 29 грудня провести інавгурацію Михеїла Кавелашвілі - щоб вже він вітав країну з Новим роком.

У реальному житті це передбачає, що в Грузії протягом наступних двох тижнів може відбутися насильницьке усунення президентки Зурабішвілі з її посади.

Це може піднести рівень насильства на новий безпрецедентно високий рівень.

Фактично, країна може знову опинитися в ситуації, подібній до початку 1990-х років, коли президента Звіада Гамсахурдію було усунуто силою, що призвело до тривалого збройного протистояння в Грузії.

Цей конфлікт виявився вкрай затратним для Грузії. Зокрема, він значно полегшив Росії процес відокремлення Абхазії та Цхінвальського регіону (Південної Осетії). Аналогічно, нинішнє загострення ситуації може створити умови для РФ, щоб відновити свій повний контроль над Грузією.

Втім, цей сценарій ще можна зламати. І багато чого залежатиме від позиції Заходу - кого саме там вважатимуть легітимним президентом Грузії.

"Я закликаю президента Саломе Зурабішвілі та її команду дотримуватись законів Грузії. Інавгурація запланована на 29 грудня, після чого Саломе Зурабішвілі більше не займатиме президентську посаду з моменту складання присяги новим обраним президентом", - таку заяву зробив спікер парламенту Шалва Папуашвілі вранці 14 грудня.

Нагадаємо, що з 2024 року у Грузії набрала чинності конституційна норма, згідно з якою президента країни мали обирати не напряму громадяни, а спеціальна колегія з 300 виборників.

Половина з них складається з народних обранців, а після парламентських виборів, що відбулися 26 жовтня, партія влади "Грузинська мрія" здобула найбільшу кількість мандатів. Однак варто зазначити, що опозиційні сили не визнають результати цих виборів, а західні країни висловлюють критику через численні порушення.

Серед виборців президента також були депутати парламенту Аджарської автономії та Абхазії (в екзилі, обрані ще у 1991 році). Безумовно, не всі вони були готові висловити підтримку кандидату від влади, але в цілому "Грузинська мрія" могла розраховувати на понад 200 голосів, що забезпечувало її кандидату беззаперечні шанси на успіх.

Проте ця перемога була явно пірровою. Адже, як переконує грузинська опозиція, нелегітимний парламент не може обрати легітимного президента.

Ось чому теперішня президентка Саломе Зурабішвілі напередодні оголосила, що не має наміру покидати свій пост і визнавати нового лідера.

"Оскільки легітимного парламенту не існує, нелегітимний парламент не має можливості обрати нового президента, а отже, не може відбутися інавгурація. Мій мандат залишається чинним до тих пір, поки не буде законно обрано парламент, який уповноважений призначити нового президента замість мене", - підкреслила вона.

Саломе Зурабішвілі пропонувала свій сценарій розв'язання політичної кризи: саморозпуск парламенту, проведення нових парламентських виборів, а вже потім - обрання нового президента.

Безперечно, ця пропозиція була відхилена "Грузинською мрією".

"Саломе Зурабішвілі запевняє, що єдиною легітимною президенткою є саме вона, а будь-які наступні вибори лише підтвердять її перевагу в історії Грузії. Вона ніби стверджує, що повинна залишатися на посаді президента завжди. Це виглядає так, як в авторитарних режимах. Дуже цікаво буде спостерігати, як вона триматиметься за своє крісло", - зазначив виконавчий секретар правлячої партії Мамука Мдінарадзе.

Очікувалося, що правляча партія не збирається йти на жодні компроміси з протестувальниками.

Однак публічне обрання нового президента в умовах, коли значна частина населення не визнає легітимність парламенту, безсумнівно, стало кроком, що загострив існуючу кризу.

Останнім заходом, який Захід вжив для того, щоб зупинити грузинську владу від цього кроку, стала телефонна бесіда президента Франції Емманюеля Макрона з Бідзіною Іванішвілі, людиною, що фактично контролює прийняття рішень у країні. Однак і цей крок не дав бажаних результатів.

Зараз можливості для досягнення політичного компромісу в Грузії виглядають ще менш ймовірними, ніж це було кілька днів тому.

"Михеїл Кавелашвілі має на меті показати грузинському суспільству, яку роль відіграє президент в парламентській республіці. Це особистість, до якої не виникає жодних сумнівів щодо її патріотизму", - підкреслив спікер Шалва Папуашвілі, вихваляючи кандидата від влади.

Проте ця кандидатура, вперше озвучена почесним головою партії влади та найвпливовішою людиною Грузії Бідзіною Іванішвілі, шокувала не лише прихильників опозиції, а насамперед симпатиків влади.

Іванішвілі досі двічі особисто обирав кандидатів у президенти від "Грузинської мрії". І забезпечував їм перемогу на загальнонаціональних виборах. І ціна такої перемоги була досить високою.

Зокрема, у 2018 році, щоб забезпечити перемогу малознаної Саломе Зурабішвілі, благодійний фонд Бідзіни Іванішвілі оголосив про викуп та списання мікрокредитів для незаможних громадян Грузії.

Проте і Зурабішвілі, і її попередник Георгій Маргвелашвілі, ставши президентами, поступово починали діяти всупереч курсу партії та особисто Іванішвілі. А зважаючи на те, що перемоги на загальнонаціональних виборах стали даватися все дорожче, були внесені зміни до конституції про обрання з 2024 року глави держави у парламенті.

Було очевидно, що за таких розкладів Саломе Зурабішвілі не має шансів на переобрання.

А разом із цим - що цього разу Іванішвілі спробує врахувати свої помилки і висуне на посаду президента максимально лояльну йому людину (деякий час навіть ходили чутки, що він особисто збирається ставати президентом або делегує на цю посаду одного зі своїх синів).

Однак протягом тривалого періоду основним претендентом на цю позицію вважався екс-прем'єр Іраклій Гарабашвілі.

Бідзіні Іванішвілі вразив усіх.

Адже ніхто не прогнозував, що цим вибором стане колишній футболіст та депутат Михеїл Кавелашвілі.

На відміну від мера Тбілісі та виконавчого секретаря правлячої партії Кахи Каладзе, колишній форвард збірної Грузії (46 матчів та 9 голів у 1992-2002 роках) Кавелашвілі навряд чи може вважатися справжньою футбольною зіркою.

Тричі чемпіон Грузії у складі тбіліського "Динамо" (1990, 1994 та 1995 роки), чемпіон Росії у складі владикавказької "Аланії" (1995), найбільшим досягненням якого є два сезони у складі "Манчестер Сіті" (1995-97 роки), де він зіграв 28 матчів та забив три голи.

Згодом він завершив свою кар'єру у швейцарській першості, виступаючи за такі клуби, як "Грассгоппер", з яким здобув титул чемпіона в 1998 році, а також "Цюрих", "Люцерн", "Сіон" та "Базель".

Футбольну кар'єру завершив у 2006 році, після цього отримав тренерську ліцензію, але працював в основному почесним президентом Всесвітньої асоціації футболістів (FIFPro) у Грузії, а також футбольним експертом на телебаченні.

За даними грузинських ЗМІ, намагався взяти участь у конкурсі на посаду президента федерації футболу Грузії, проте його кандидатура була відхилена за формальною ознакою - у Кавелашвілі не було вищої освіти.

Відсутність формальної освіти не стала перешкодою для його обрання депутатом у 2016 та 2020 роках, і, звичайно ж, він представляв партію "Грузинська мрія".

У попередньому складі парламенту Кавелашвілі проявив себе як активний учасник. Зокрема, він змінив свою приналежність з фракції "Грузинська мрія" на новостворену "Сила народу".

Останнім часом виникла нова структура, де колишні представники правлячої партії висловлювали думки, які раніше в "Мрії" вважалися неприпустимими: вони критикували Захід та виступали проти "ЛГБТ-пропаганди", захищаючи традиційні цінності Грузії.

Цікаво, що кілька представників партії "Сила народу" знову вирішили балотуватися у рамках спільного списку "Грузинської мрії" на виборах 2024 року. Однак, наразі вони знову оголосили про своє бажання дистанціюватися, головним чином, щоб підкреслити наявність опозиційних сил у грузинському парламенті.

Кавелашвілі був досить активним спікером "Сили народу", проте не запам'ятався нічим особливо цікавим.

А точніше - запам'ятався критикою Заходу, який прагне знищити грузинські традиційні цінності.

І звичайно, активним використанням "непарламентської" лексики.

У 2024 році Кавелашвілі не потрапив до виборчого списку партії "Грузинська мрія". Тому рішення висунути його кандидатом на пост президента стало справжнім сюрпризом.

"Безумовно, це стало для мене справжнім сюрпризом, і мені надали кілька днів, щоб обміркувати, наскільки я зможу впоратися з цим новим викликом," - так Кавелашвілі розповідає про пропозицію балотуватися на пост президента, яку він отримав під час зустрічі з Бідзіною Іванішвілі та прем'єром Кобахідзе.

Найбільш розповсюджене пояснення цього вибору полягає в тому, що Іванішвілі прагнув знайти такого кандидата, який навіть не міг би уявити собі можливість виступити проти свого покровителя.

"Під керівництвом Михеїла Кавелашвілі інститут президентства знову зосередиться на своїй конституційній ролі та відновить свою репутацію. Я впевнений, що його призначення на цю ключову позицію суттєво посилить грузинську державність та наш суверенітет, а також сприятиме зменшенню радикалізму та поляризації в суспільстві", - зазначив прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе під час пресконференції 14 грудня.

Проте насправді голосування у парламенті (де за кандидатуру Кавелашвілі віддали голоси 224 виборників із 300) лише посилило політичну кризу у Грузії.

Все почалося із масштабних протестів під будинком парламенту в день голосування (багато учасників принесли з собою свої дипломи про вищу освіту, звертаючи увагу на відсутність такої освіти у кандидата від влади), закінчуючи тим, що у Грузії може початися період "двопрезидентства".

"Все залишилося на своїх місцях. Ніхто не здійснив вибір. Жодних змін не відбулося," - висловилася президентка Зурабішвілі щодо голосування в парламенті.

Великі протести могли стартувати вже 14 грудня.

У вечір того дня в Тбілісі мерія організувала урочисте відкриття новорічного ярмарку та церемонію запалювання вогнів на святковій ялинці. Це відбувалося саме в тому місці, де традиційно проходили акції протесту опозиції.

Невеличкі підприємства заздалегідь вирішили не брати участь у цьому ярмарку, але мерія не звернула на це уваги. З'ясувалося, що бюджетників змушують відвідувати це відкриття під тиском.

Це все відкривало двері для різноманітних провокацій. Проте в останній момент міська влада вирішила перенести урочистості. Звісно, вони поклали всю вину на опозиційні сили.

"Радикальні опоненти вчинили неприпустимий вчинок, віднявши у дітей їхнє місце біля новорічної ялинки... Сьогоднішній день ще раз підтверджує, що радикальному фашизму потрібно покласти край," - зазначив мер Тбілісі Каха Каладзе.

"Саломе Зурабішвілі та радикальна опозиція намагаються вкрасти у дітей свято Різдва, а в країни - інавгурацію нового президента та його входження до президентського палацу", - переконує провладний депутат Давід Матікашвілі.

Хоча 14 грудня вдалося уникнути великих конфліктів, напруга лише відстрочена, і максимум через два тижні ситуація може знову загостритися.

29 грудня запланована інавгурація нового "президента". В результаті, після цієї події, владі потрібно буде розглянути ситуацію щодо Саломе Зурабішвілі.

Протягом наступних двох тижнів грузинська влада має намір придушити протестний рух, вдаючись до залякування учасників, зокрема, шляхом арештів осіб, яких вважають організаторами акцій, а також чинної президентки.

Останній, зокрема, вже заявили, що після 29 грудня вона не зможе користуватися державною охороною. Таке право є у всіх президентів Грузії навіть після відставки, проте у випадку Зурабішвілі було внесено спеціальну правку у профільний закон.

Однак не можна виключити можливість, що грузинська урядова влада вживе заходів раніше, використовуючи той факт, що офіційний термін президентських повноважень Зурабішвілі завершується 16 грудня.

Ще одним аспектом, який здатен вплинути на розвиток ситуації в Грузії, є міжнародний статус нового "президента" - його визнання або невизнання на глобальному рівні.

Найбільшою несподіванкою стало те, що угорський прем'єр Віктор Орбан не привітав Кавелашвілі з його обранням. Нагадаємо, що він відвідав Тбілісі вже на наступний день після парламентських виборів, щоб підкреслити свою підтримку.

Замість цього Кавелашвілі отримав привітання від президента Азербайджану Ільхама Алієва, прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, а також від самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Серед лідерів європейських країн привітання надійшло лише від президента Сербії Александара Вучича (який також запросив Кавелашвілі до Белграда).

В Європейському Союзі починають висловлюватися думки щодо необхідності не визнавати Кавелашвілі.

Цей заклик лунає не тільки від окремих депутатів з Європи. Він також відображений у спільному зверненні Альянсу лібералів та демократів за Європу (ALDE) і Всесвітньої ліги ліберальних політичних партій Liberal International.

Водночас національні уряди поки що утримуються від коментарів. Очікується, що це питання стане одним із головних на саміті Європейського Союзу, який пройде цього тижня. Хоча Віктор Орбан, ймовірно, намагатиметься заблокувати будь-які рішення, спрямовані проти чинної влади Грузії, деякі країни ЄС можуть висловити позицію щодо невизнання виборів.

Таким чином, деякі держави Європейського Союзу на своїх національних рівнях мають можливість ввести нові санкції проти уряду Грузії, як це вже вчинили Литва та Естонія.

Адже часу на те, щоб прийняти рішення, залишається зовсім обмаль. 29 грудня може стати занадто пізно.

І, звичайно, це стосується не лише країн ЄС, але й України. Як вже писала "ЄвроПравда", настав час Києву продемонструвати своє лідерство.