Інший аспект найяскравішого представника вірменського футболу: Мхітарян виростав у Франції, здобував освіту в Бразилії, а свою кар'єру вивів на новий рівень в Італії.
36-річний Генріх Мхітарян сьогодні може стати першим футболістом на планеті, хто виграв Лігу чемпіонів, Лігу Європи та Лігу конференцій. Залишився один крок - його Інтер має здолати у фіналі Парі Сен-Жермен.
Чемпіон розповідає про найкращого гравця у вірменській історії, чия спадщина назавжди пов'язана з Україною.
"Мої миті з батьком були насиченими, але швидкоплинними. Коли мені виповнилося шість, він оголосив, що ми повертаємося до Вірменії. Я не зовсім усвідомлював, що відбувається. Раптом він перестав грати у футбол і більше часу проводив вдома."
А було ось що - в 1995-му в Гамлета Мхітаряна знайшли пухлину головного мозку.
Сенсація для родини та всієї нації.
У Вірменії Гамлета вважали справжньою зіркою футбольного клубу "Арарат". Він вирізнявся швидкістю та вмінням забивати голи. У 1984 році, з 18 забитими м'ячами, посів друге місце у списку найкращих бомбардирів чемпіонату СРСР.
У 1990 році, коли Радянський Союз перебував на межі розпаду, а на Кавказі спалахнула війна за Карабах, Мхітарян-старший вирішив забрати свою родину і переїхати до Франції, де йому надійшла пропозиція виступати за команду Валанса, що грала в третьому дивізіоні.
Генріху на той момент виповнився приблизно рік.
У Валансі їм було комфортно, адже тут проживає більше 10,000 вірмен, що робить це місто одним із найбільших осередків їхньої діаспори. До того ж, Гамлет виступав на високому рівні.
"Він був дуже швидким, жвавим, фізично винятковим, - пригадує тренер П'єр Феррацці. - А от сина виховував суворо. Той ще маленьким кожного разу приходив просити дозволу пограти чи поплавати в басейні".
У Франції Генріх встиг відвідати навчальний заклад і освоїти мову, яка залишилася в його пам’яті до сьогодні. Після поєдинку Барселона - Інтер це стало несподіванкою для журналістів Canal Plus.
Однак, навряд чи йому хочеться згадувати про ті дні.
Після того, як три операції не принесли жодного покращення, Гамлет вирішив повернутися до Єревана, щоб зустріти свою долю.
Від батька Генріху залишилися лише відеокасети з матчами, які стали для нього натхненням обрати той же шлях:
Виростати без батька – це справжнє випробування, яке триває і досі. Я постійно відчуваю його брак у своєму житті. Мені хотілося б, щоб він був поруч, аби я міг запитувати його про багато речей, які могли б стати мені в нагоді. Моя мама виконала роль і матері, і батька, і я безмежно вдячний їй за те, як вона мене виховала.
Я завжди прагнув стати схожим на Кака, адже Бразилія уособлювала для мене справжню творчість у футболі. Я старанно вивчав португальську протягом двох місяців, але, приїхавши на місце, швидко усвідомив, що теорія і реальне спілкування — це зовсім різні речі. Коли я увійшов у кімнату, там стояв місцевий хлопець. Він був худорлявим, як і я, і мав темне волосся. Він привітно сказав: "Доброго ранку! Я Ернанес".
Так, це той самий Ернанес, який пізніше виступав за Лаціо, Інтер та Ювентус.
На вулиці стояв 2003 рік.
Мхітаряни не жебрали у важкий для Вірменії час. Матір Генріха Марину після смерті чоловіка взяли на роботу в місцеву федерацію футболу, що допомагало. Перші голи малий забивав в неї на очах.
У Бразилії, зокрема в Сан-Паулу, він потрапив туди за угодою між федераціями — вірмени направили своїх найталановитіших дітей, щоб ті отримали уроки у майстрів футболу.
"Мене дуже зацікавила культура. Вона відрізнялася від нашої. Ми тренувалися 45 хвилин, тоді 15 хвилин відпочивали, їли фрукти, пили сік, а далі знов виходили на тренування. У Вірменії ми займалися більше фізично, а тут завжди з м'ячем".
Серед учасників збору можна було знайти Лукас Моура та Оскара, що свідчить про високий рівень події.
І це там він вивчив португальську, а Ернанеса у вільний час навчив вірменському алфавіту:
Цей період визначив мій стиль гри. Повернувшись після чотирьох місяців, я залишився струнким, але на полі почувався абсолютно комфортно. Мене охоплювало відчуття, немов я був вірменським Роналдіньйо.
Це все стало значною підтримкою для Мхітаряна в 2010 році, коли його підписав Шахтар, в команді якого на той час грало цілих 12 бразильців. Багато хто вважав, що його чекає мовний бар'єр і, можливо, невдача. Ми тоді не мали достатньої інформації про минуле сина Гамлета.
"Мене дивує поширена в пресі інформація, що частина трансферних прав на Мхітаряна нібито належить голові федерації футболу Вірменії Рубену Айрапетяну. Насправді 50% прав належать Шахтарю і 50% - мені".
Несподівана фраза для всіх, хто не в темі.
Автором цього твору є Олег Мкртчан, який з 2018 року перебуває за ґратами в Росії.
У 2000-х роках він відчував себе на вершині світу — співвласник Індустріального Союзу Донбасу, фактичний керівник таких клубів, як Бананець, Кубань та донецький Металург.
Як представник вірменської нації, Мкртчан мав глибоке розуміння місцевого ринку, що пояснює наявність великої кількості кавказьких спортсменів у Металурзі. Мхітарян не був ані першим, ані останнім, проте безперечно виділявся своїм винятковим талантом.
Його трансфер провернули влітку 2009-го - після того, як Генріх забив 11 голів в 10 матчах за півроку в Пюніку. Сума невідома. Тренер Вардан Мінасян сміється - каже, відпустили безкоштовно.
Вона також згадує, що росіяни з Анжи виявляли інтерес до Генріха, але той вирішив вирушити до Європи.
Металург ще не був вікном туди, але поруч грав видатний Шахтар, де Мірча Луческу швидко зрозумів, що й до чого. Це було легко - за перший сезон в Україні Мхітарян забив 9 голів.
На "Донбас-Арені", тепер зарослій бур'янами, Генріх продемонстрував свою гру, як ніде більше. Його 25 голів у сезоні 2012/13 стали найвищим досягненням в історії українських чемпіонатів.
Під час одного з урочистих заходів Мхітарян несподівано заспівав, і всі дізналися, що у нього є талант до музики.
Щодо прав на Мкртчана, то їх було реалізовано у 2013 році, коли Боруссія Дортмунд придбала Генріха за 27,5 мільйона. За інформацією, бізнесмен з Армавіра отримав половину цієї суми, тоді як інша частина пішла до "Гірників".
"Я маю на увазі 3-4-5 матчів. Він стартував сезон на хорошій ноті, але згодом зник з поля зору. Його завершальні дії, створення ситуацій, активний пресинг, перехоплення м'яча на чужій половині, роль плеймейкера - все це стало гірше. Я втомився від цього, адже інші гравці прикладають зусилля, щоб заслужити свій шанс."
А це вже листопад 2017-го і скандальна пресконференція Жозе Моурінью після гри з Брайтоном.
На той час Мхітарян вже здобув популярність як зірка після трьох сезонів у Дортмунді, причому в останньому з них він вразив усіх, забивши 23 голи та зробивши 32 асисти у всіх змаганнях.
У Боруссії Генріх отримав виключно підтримку та розуміння з боку Юргена Клоппа і Томаса Тухеля; саме вони допомогли йому навчитися відволікатися й не корити себе за помилки.
А Моурінью в Манчестер Юнайтед зосереджувався лише на них.
Перед Брайтоном була така ж публічна сцена після поразки від Челсі, а вже у 2020-му Мхітарян розповів, що поза камерами бувало навіть гірше:
"Якось він побачив мене під час сніданку і сказав: "Через тебе мене критикують в ЗМІ". Кажу: "Містере, в сенсі? Я ж не роблю спеціально, щоб вас критикували". За характером Жозе переможець. Він хоче, щоб ти робив усе, що він каже. З ним усім складно".
Це зрештою стало причиною загибелі цього МЮ.
Моурінью не зупинив навіть вражаючий виступ Мхітаряна в Лізі Європи, де той відзначився шістьма голами, включаючи влучний удар у фіналі проти Аякса. Його іронічні коментарі лише ставали більш гострими.
У той момент я усвідомив: "Все, моє перебування в Манчестері завершене. Я вкладаю зусилля, підтримую команду, але хтось усе ще незадоволений. Я не хочу витрачати час даремно, мені просто потрібно грати у футбол".
Так-от Генріх опинився спочатку в Арсеналі, а тоді в Ромі, де пережив другу молодість під орудою Паулу Фонсеки. У сезоні-2020/21 він забив за "Вовків" 13 голів після чого прочитав в газетах, що до Риму їде... Моурінью.
Це не найрадісніше повідомлення.
"Те, що сталося в Манчестері, залишиться в Манчестері. Ми обговорили все як зрілі особистості, і обоє прагнемо досягти успіху з Ромою. Це наш пріоритет на цей сезон", - а що ще можна додати?
Врешті-решт, їм вдалося здобути перемогу в Лізі конференцій 2022 року.
Ну, але одразу після того сезону Генріх накивав п'ятами до Інтера.
"Татуювання і екстравагантні зачіски мені абсолютно не цікаві. У мене вже є дві залисини, але я не переймаюся цим — це частина природи. Я намагаюся менше часу проводити з телефоном, адже не хочу, щоб діти це спостерігали. Вважаю, що не можна бути розумним на полі, а поза ним — дурним. Це відразу впадає в око."
Мхітарян — це щось не зовсім звичне для суперзірки XXI століття, яку можна уявити, читаючи книгу або граючи в шахи.
Схоже, це спадковість, адже його сестра Моніка також відзначається розумом; вона побудувала успішну кар'єру в УЄФА.
Звісно, з таким поглядом на життя Генріх уникає безглуздих конфліктів, не витрачає слів даремно і веде спокійне сімейне існування. Його дружина, Бетті Варданян, є донькою одного з найзаможніших підприємців Вірменії, Мікаела Варданяна.
"Ми побралися після матчу Венеція - Рома. Там монастир названий в мою честь", - Мхітарян любить блиснути ерудицією.
На острові San Lazzaro degli Armeni, який існує з 1712 року, знаходиться монастир вірменського католицького чернечого ордену мхітаристів. Саме сюди він привіз Бетті, щоб укласти шлюб. Це місце має особливе значення.
Список запрошених - справжня еліта. Для них виступав Al Bano.
Свого старшого сина Генріх назвав Гамлетом - на честь батька.
Для Вірменії має велике значення, що їхня найяскравіша зірка залишається вірною своїй батьківщині. Генріх завжди підтримує своїх співвітчизників, включаючи питання Нагірного Карабаху, через що він не зміг відвідати фінал Ліги Європи 2019 року в Баку, де навіть його ім'я не прозвучало в ефірі телеканалів.
Ілюстрація, яку Мхітарян показував на клубному каналі Інтера у 2023 році, не принесла йому особливої популярності в Азербайджані, м'яко кажучи.
Однак, для своїх фанатів він є ідолом не тільки завдяки вражаючим 32 голам за національну команду, а ще й з інших причин.
І на завершення, маленьке нагадування про те, як стрімко минає час.
У період з 2009 по 2013 рік Українська Прем'єр-ліга справедливо вважалася більш потужною, аніж чемпіонати Португалії та Нідерландів, і її рівень порівнювали з французькою Лігою 1.
Так-от всі ті герої або завершили кар'єру, як Дарійо Срна, Олег Гусєв, Марко Девич, або дограють на периферії, як Андрій Ярмоленко, Алекс Тейшейра, Хосе Соса.
Всі, крім Мхітаряна.
Генріх залишився єдиним представником тієї групи, який досі виступає у провідних клубах. Навіть у свої 36 років ми сподіваємося побачити його в основному складі Інтера на фіналі Ліги чемпіонів.
"Мхітарян - це гравець з винятковим інтелектом. Я дуже радий можливості його тренувати. Він володіє чудовими якостями особистості і займає лідерську позицію в команді. Його слова завжди доречні і вчасні," - з захопленням відзначає Сімоне Індзагі.
Генріх має можливість самостійно обирати, з якої позиції здійснювати атаки, що позитивно впливає на команду "Нерадзуррі". Його досвід і технічні навички, як вірменина, грають важливу роль у цьому процесі.
Одне з найпоширеніших запитань від журналістів, яке лунає все частіше, - звідки береться така велика енергія?
"Стараюсь спати і харчуватись якомога краще. Уникаю глютена, цукру й лактози за порадою нашого лікаря Пінчелли. Головний аспект - хороше тренування. Ну, але всіх секретів я вам не відкрию!"
