Посібник для шанувальників: кому віддавати перевагу в усіх значних фіналах травня?
Блогер Sport.ua пропонує обґрунтовані поради для тих, хто ще не зробив вибір.
У травні нас очікують аж 7 великих кубкових фіналів - 4 національних (Англія, Італія, Німеччина, Франція) та 3 міжнародних (ЛЧ, ЛЄ та ЛК). Класичне питання: за кого вболівати? Зрозуміло, що фанатам клубів-учасників фіналів - за своїх улюбленців. А іншим? Цей текст - саме для тих, хто ще не визначився. Спробуємо розглянути кожен з фіналів з ракурсу "а чий тріумф був би кращим для футболу?" Авжеж, ми не можемо знати точно, але спрогнозувати на основі вже побаченого та пережитого - цілком. Одразу зазначу, що, на мою суб'єктивну думку, найкраща для футболу перемога у фіналі - та, яка подарує більше позитивних емоцій, але не тільки тут і зараз (інакше можна було б "топити" за самих лише андердогів) - ще й на певній дистанції. Якщо хтось заслабкий виграє національний кубок та гратиме у ЛЄ, то заслужив, нема питань, але чи буде цей клуб конкурентним у Європі, чи зможе подарувати нам якісь пам'ятні моменти або матчі на міжнародній арені, чи буде його кваліфікація у ЛЄ справедливою? Якщо "ні" є відповіддю на всі ці питання, то, можливо, воно того не варте.
З метою зручності розглянемо фінали в хронологічному порядку. Перший відбудеться 14 травня, а останній - 31 травня.
У чемпіонаті Італії команди на сусідніх рядках, перевага "Болоньї" складає 2 бали, але "Мілан" має кращий темп набору пунктів (3 тури перемагає, опонент 3 тури не виграє) - отже, за підсумками сезону Серії А ці колективи фінішують десь поряд, а "хто вище?" - питання з шансом вгадати 50 на 50. Причому, дуже ймовірно, закінчать поза зоною єврокубків, а якщо навіть пощастить, то один з них - на позиції, яка дозволить виступати лише у Лізі конференцій. Іншими словами, кубковий фінал між командами - це можливість гарантовано виступати у престижному європейському турнірі для переможця та ризик взагалі не вийти на міжнародну арену восени для того, хто програє. Ставки високі. І якщо дивитися саме з цього боку, то більш-менш очевидно: треба вболівати за "Болонью". По-перше, вона просто є меншим клубом - отже, без єврокубків зробить крок назад у розвитку (ми втратимо топ-команду). А от "Мілан" - це відомий бренд. Він переживе та зможе запросити до свого складу сильних футболістів влітку навіть без участі у ЛЄ.
По-друге, і це, безумовно, більш переконливий аргумент: успіх "Мілана" міг би спонукати клуби, принаймні з Серії А, до нестримного управління. Адже свіжі рішення керівництва цього гранда виглядають саме таким чином. Після відставки Піолі вони запросили Фонсеку, який фактично є протилежністю італійця — його розмірений та прагматичний стиль футболу кардинально відрізняється від дисциплінованого і інтенсивного підходу другого. Це було невдале рішення, яке не принесло результатів. Зміна Фонсеки, котрий півроку навчав команду позиційній атаці, на Консейсау, чий "Порту" демонстрував найкращі матчі в практично оборонному стилі, ще й посеред сезону — це взагалі виглядає як жарт. І це також не спрацювало. Необхідна послідовність та можливість для нового тренера продовжувати роботу попередника. Адже постійне починання з нуля кожні півроку — це не вихід. "Мілан" цього не усвідомлює, і тому команда фактично знищила свій сезон. Навіть якщо вдасться виграти кубок і потрапити до ЛЄ, це стане сигналом для інших: ви можете звільняти хоч десять тренерів за сезон, і все одно матимете шанси на успіх. Чи піде це на користь футболу? Це питання залишається відкритим.
Давайте будемо відвертими: для "Манчестер Сіті", Гвардіоли, гравців та керівництва, результат кубкового фіналу не має великого значення. Фанати, можливо, порадіють перемозі, але це все. Така нагорода не змінить ситуацію в сезоні, про що неодноразово говорив і сам Пеп. Щодо єврокубків – "містяни" мають забезпечене місце, особливо у Лізі чемпіонів, якщо не зазнають фіаско в заключних матчах. Престиж? У Англії, на відміну від інших великих футбольних країн, топ-клуби часто виставляють резервні склади в кубкових зустрічах, адже вигравати важливо, але першочергове завдання – зберегти сили. Тому цінність кубка є досить сумнівною, поступається, наприклад, іспанському чи німецькому. Щодо можливостей для зростання – минулого року цей трофей здобув "МЮ", і де вони зараз? Отже, тріумф "Сіті" у фіналі Кубка Англії не принесе футболу нічого особливого. Команда не опинилася на такому низькому рівні, щоб дивувати своїм успіхом у турнірі, тож у момент вручення трофею ми просто вимкнемо трансляцію: це буде щось звичайне, те, що ми вже бачили.
Але з іншого боку: перемога "Пелас" не те що нічого не дасть футболу, але й навіть дещо відбере у нього. Команда у лізі з 13-го року. Чого досягла за цей час, тобто більш ніж десятиліття? Жодного фінішу вище 10-ї чи нижче 15-ї сходинки - це крутий та стабільний середняк, але не більше. Деякі сезони "орли" провели зі слабким складом, деякі - з сильним, але підсумок завжди однаковий: на останні тури команда виходить без турнірної мотивації. Це 12-й клуб АПЛ за ціною складу, а за котируваннями перед стартом розіграшу "Пелас" був одним з головних претендентів на 7-е місце - повинен був стати одним з найкращих без урахування "великої шістки". І не впорався. Не стрибнув вище голови. Езе, Сарр та Матета - круті, а Гласнер - сильний тренер. Але якщо ця банда виграє Кубок Англії, то гратиме у ЛЄ замість, наприклад, "Ноттінгема", а у ЛК не пустить "Брентфорд" чи "Брайтон". Наскільки це буде справедливо? Хочеться бачити у Європі від Англії більше граючих команд. Тоді краще без "Кристал Пелас", аніж з ним.
Вболівати за "Манчестер Сіті"
Ось і перший єврокубковий фінал місяця, ще й який - з найбільшими ставками. Ні, серйозно. Наприклад, поразка "ПСЖ" або "Інтера" у фіналі ЛЧ не змусять нас сказати, що "команда провалила сезон". Ні, і парижани, і міланці були крутими, ми визнаватимемо їхні здобутки за будь-якого результату. А от у ЛЄ зовсім по-іншому, бо команда, яка тут програє, автоматичне стане головним лузером сезону - і закриє для себе шлях нагору турнірної таблиці АПЛ на, можливо, роки. "МЮ" та "Тоттенгем" - найгірші клуби АПЛ без урахування новачків, які дружно зайшли та пішли за рік. 16-е та 17-е місця, це саме аутсайдери. Авжеж, могли б бути дещо вище, якби не забили на чемпіонат у якийсь момент, але максимум для обох - фініш десь на 11-12-й позиціях, тобто все одно у другій половині таблиці. Тож зі складами точно щось не те, а без участі в єврокубках суттєво покращити становище не вийде. Наприклад, захоче "МЮ" покликати Дьокереша, а той відмовить: навіщо йому втрачати рік та виступати у складі команди, яка не грає у ЛЧ?
Давайте розглянемо цю ситуацію з іншого ракурсу: кому поразка в Лізі Європи завдасть найбільше шкоди? На мою думку, відповідь очевидна — це "Манчестер Юнайтед". У "Тоттенгемі" був період, коли команда демонструвала стабільні результати в Лізі чемпіонів і навіть дійшла до фіналу. Пам’ятаєте, скільки відомих трансферів вони здійснили? Власне, жодного. "Тоттенгем" виростив свого Кейна, а також підписав Моуру і Бергвейна — добрих, але не зіркових гравців. Це свідчить про політику клубу: вони не готові витрачати великі суми. Плюс, їхній імідж: команда не виграє трофеїв, через що стає менш привабливою для футболістів, які прагнуть досягнень. Чи буде цього разу підсилення перед ЛЧ? Так. Чи буде воно дійсно сильним? Сумніваюся. Чи приїдуть топ-гравці? Скоріше за все, ні. "МЮ" все ще має вагоме ім’я та готовий інвестувати, тому перемога в ЛЄ означатиме підписання таких гравців, як Дьокереш або Осімхен, щонайменше. Якщо привернуть 2-3 зоряні футболісти, команда матиме шанси на успіх у ЛЧ, зіграє декілька матчів, які запам’ятаються. У Манчестері ситуація з тренером виглядає чітко (Аморім отримає час і можливість), на відміну від Лондона, де Постекоглу не почне новий сезон з командою... "Дияволи" мають більше шансів вибратися з глухого кута, якщо здобудуть перемогу у фіналі.
Вболівати за "Манчестер Юнайтед"
Чесно кажучи, я не розумію, навіщо підтримувати "Реймс". Чи буде захоплюючий момент у разі їхньої перемоги? Безумовно, адже команда грає з одним із найсильніших суперників у Європі. Минулого сезону у "Реймса" був молодий тренер Стілл, за якого можна було вболівати – адже він був справжнім "хлопцем з народу" та талановитим фахівцем. Але зараз його вже немає. Кадровий склад команди також не вирізняється зірками, а "Брест" показав, що навіть невеликі французькі клуби не підсилюються перед Лігою Чемпіонів, тож "Реймс" під Лігою Європи навряд чи зможе щось змінити. У чемпіонаті команда ризикує опинитися у зоні вильоту (лише 2 очки над червоною зоною), що свідчить про їхній низький рівень гри. На шляху до фіналу "Реймс" подолав лише дві команди з Ліги 1, і обидві перемоги були здобуті у серії пенальті, що свідчить про їхню стійкість, але не про перевагу в грі. У півфіналі вони взагалі грали проти команди з 4-ї ліги, що свідчить про вдалу для них сітку. Тож якщо "Реймс" виграє у фіналі, це не стане великою історією. Якщо вже так, нехай краще виграє "ПСЖ", щоб з золотим дублем підійти до фіналу Ліги Чемпіонів – тоді інтрига навколо їхнього можливого требла протримається до кінця місяця.
Тренер Хенесс, схоже, не має наміру змінювати команду влітку, і боси клубу, якщо він забезпечить перемогу в Кубку Німеччини та виведе команду до Ліги Європи, не матимуть до нього жодних претензій. Так, сезон "Штутгарта" не був ідеальним, але що ми могли очікувати від команди в її першому році на міжнародній арені? Для багатьох гравців це був дебютний досвід, і тренер також вперше стикається з такими викликами. Тим не менш, клуб подарував нам незабутні матчі, зокрема проти "Реалу" (1:3, хоч "шваби" боролися до останнього) та "Ювентуса" (1:0, де Мотта зазнав своєї першої поразки на "Аліанц Стадіум"). У чемпіонаті команда не досягла бажаних результатів, але наразі має лише -4 очки від зони єврокубків, що точно не є провалом. Без єврокубкових матчів "Штутгарт" міг би спокійно розташуватися у верхній частині таблиці. Якщо команда зіграє у Лігі Європи, то продовжить радувати своїх вболівальників. Навіть цього сезону їхні матчі є одними з найрезультативніших у Бундеслізі (середньо 3.4 голи за 90 хвилин). Команда має всі шанси боротися за перемогу в ЛЄ, причому у видовищному стилі. Об'єктивно кажучи, "Штутгарт" необхідний на міжнародній арені більше, ніж "Армінія".
Проте у випадку "Армінії" тріумф у фіналі є дійсно захопливою історією. Це не те ж саме, що "Реймс", який пробився до вирішального матчу завдяки вдалому жеребу та слабким результатам у лізі. По-перше, "Армінія" фактично є (майже) чемпіоном третьої ліги Німеччини. Все, що потрібно - це виграти останній матч вдома. Це означає, що команда провела не просто хороший розіграш Кубка, а й вражаючий сезон загалом. По-друге, її шлях до фіналу можна назвати героїчним. Найслабшим суперником був "Ганновер" з Бундесліги 2, а далі йшли тільки команди з найвищого дивізіону. І хоча можна скептично ставитись до перемог над "Уніоном" та "Вердером", вигравши у "Фрайбурга" та "Баєра", команда дійсно продемонструвала високий рівень гри. Всі команди, з якими грала "Армінія", отримали принаймні два голи у свої ворота, а сама команда жодного разу не потрапила в серію пенальті або овертайми - усі питання вирішувались у основний час. Навряд чи можна говорити про незаслужені перемоги у фіналі Кубка Німеччини, але якщо "Армінія" здобуде перемогу, це буде безумовно однією з найзаслуженіших у історії.
А ще ми вже багато років не бачили у країнах з топ-лігами переможців кубків з нижчих дивізіонів. Інтриг купа. Наприклад, наскільки здатен колектив з нижчої ліги бути конкурентним на європейській арені? Чи зможе він підписати крутих гравців заради підсилення попри те, що цілий рік гратиме лише у Б2? Чи є достатнім буст у вигляді участі у ЛЄ задля того, щоб одразу виграти Б2 після перемоги у Б3? Бо ви ж розумієте, керівництво буде закладатися на прибуток від ЛЄ, тож зможе витрачати багато вже цього літа та не ризикувати піти у мінус. За цим буде цікаво спостерігати, а новий формат ЛЄ дозволить робити це не 6 матчів, як це було раніше, а хоча б 8-10 ("Армінія" матиме шанси вийти у плей-оф). Я не знаю, скільки поєдинків команди я подивлюся у новому сезоні, якщо вона все ж зіграє у ЛЄ, але я точно бути щотуру шукати її матч у переліку, щоб дізнатись, як там у неї справи. Впевнений, не тільки я. Так, "Армінія" замість "Штутгарта" у Європі - це про меншу конкуренцію, але це точно справедливо, точно крута історія та точно купа інтриг. Воно того варте.
Чесно кажучи, я не зовсім розумію, чому фінал Ліги конференцій запланований між фіналами Ліги Європи та Ліги чемпіонів. І ще й у тиждень, коли всі зосередяться на "ПСЖ" та "Інтері". Здається, було б логічніше проводити фінали в порядку зростання престижності, щоб поступово "підготувати" глядачів до головної події. Наразі ж ми отримаємо фінал Ліги конференцій після важливої гри у ЛЄ і перед найзначнішим матчем сезону у ЛЧ. Чому так? Втім, маємо працювати з тим, що є. Цінність цього трофею виглядає сумнівною, адже переможець отримує пряму путівку до ЛЄ, а і "Бетіс", і "Челсі" мають можливість кваліфікуватися до цього турніру через свої чемпіонати (можливо, навіть до ЛЧ). Раніше ми завжди запитувалися: "Що ця команда зможе продемонструвати в Європі наступного сезону, якщо виграє?". Але в цьому випадку це не зовсім доречно, адже обидві команди все одно гратимуть у Європі, і сам факт виграшу ЛК не стане вирішальним аргументом під час переговорів з потенційними новачками влітку.
Отже, ключове питання: який результат буде більш справедливим і принесе нам більше емоцій? У цьому контексті перемога "Бетіса" виглядає як найбільш бажана. Найсильнішим суперником "Челсі" в цьому сезоні Ліги Конференцій, напевно, став "Копенгаген". Або ж "Гент". Із клубів топ-ліг є лише "Гайденгайм", який ще може покинути Бундеслігу. Ви зрозуміли: шлях "Челсі" був досить легким. Водночас "Бетісу" було не набагато важче, але їхня перемога над "Фіорентиною" у півфіналі є значущою, особливо з огляду на те, що вони забили вирішальний гол на виїзді в овертаймі... Отже, шлях іспанців виявився складнішим. Плюс, у них значно менш зірковий склад. "Челсі" – клуб з фінансовими ресурсами, здатними регулярно виходити до півфіналів Ліги Чемпіонів. Але зараз він тут, у Лізі Конференцій, де в півфіналі доводиться долати "Юргорден". Наскільки це чесно? І скільки емоцій принесе перемога команди, яка з самого початку була помітно сильнішою за інших учасників турніру? Вірю, що не так багато. До того ж "Челсі" потрапив до Ліги Конференцій не завдяки успіхам минулого сезону, а, скоріше, як покарання за невдачі, які призвели до відсутності в більш престижному турнірі. Отже, отримувати нагороду за покарання – це, м'яко кажучи, дивно.
Основна тема та, заглядаючи в майбутнє, найбільш складне питання. Тріумф "Інтера" у фіналі міг би підтвердити, що у футболі можливі перемоги без величезних фінансових вливань. І так, це не тільки про "ПСЖ" - це стосується всіх провідних клубів, які витрачають величезні суми на трансфери та утримання своїх зірок. Серед них і "Баварія" з "Реалом" - успішні проекти, що вміють уникати марних витрат. Але, зрештою, важливо те, що вони все ж витрачають. І дуже багато. "Інтер" же діє інакше. Протягом сезону їхні витрати на новачків не перевищили 80 мільйонів євро, а найдорожчим переходом став Фраттезі за 31 мільйон. Для порівняння, "ПСЖ" за одного лише Кварацхелію виклав 70 мільйонів... "Інтер" здобуває перемоги не завдяки зірковому складу чи фінансам, а завдяки якісній роботі спортивного директора (вдале підписання за невелику ціну) та тренера, який створив один з найефективніших механізмів у Європі. Справді, перший гол "Інтера" у другому матчі з "Барселоною" стався після того, як один із вінгбеків, який зазвичай має залишатися на фланзі, відібрав м'яч у центрі поля і віддав пас назад на іншого вінгбека, який опинився у центрі. Жоден інший клуб у Європі не володіє такою майстерністю, як "Інтер". І це заслуга Індзагі.
Перемога колишньої версії "ПСЖ", що включала Мбаппе, Неймара та Мессі, у Лізі чемпіонів стала б свідченням зростаючої ролі фінансів у футболі. Багато хто міг би стверджувати, що французи досягли успіху лише завдяки своїм величезним ресурсам, і в цьому була б частка правди. Чи залишається "ПСЖ" фінансово потужним? Безумовно. Але чи визначає це їхні перемоги? Однозначно ні. На сьогоднішній день "ПСЖ" є однією з найзбалансованіших команд Європи, здатною продемонструвати різноманітні стильові рішення на полі. У 1/8 фіналу вони здолали "Ліверпуль" в напруженій зустрічі на виїзді, а у чвертьфіналі показали відмінну гру проти "Астон Вілли" у Парижі. У півфіналі команда проявила витривалість і вмілу оборону проти "Арсеналу", граючи без м'яча. Гроші можуть залучити до команди найкращих гравців, але не забезпечать їй якісної гри. А "ПСЖ" демонструє справді вражаючу гру. Яка ж їхня слабка сторона? Можливо, команда дещо відчуває тиск, коли суперник атакує всіма силами. Проте "ПСЖ" вже двічі подолав таких опонентів, тому тут немає суттєвих зауважень. Це майже ідеальна команда, сформована завдяки старанням Енріке, який адаптував гравців під свої вимоги та стиль. Якщо "ПСЖ" здобуде перемогу у фіналі ЛЧ, це стане яскравим прикладом для всіх: ось як досягається успіх завдяки системному підходу, а не лише зусиллям окремих зірок; ось як правильно використовувати фінансові ресурси.
Перемога "ПСЖ" — це справжній тріумф, адже вперше в історії клубу вони досягли такого успіху. "Інтер" також зробив значний крок, адже їхнє тріумфальне повернення відбулося вперше за багато років, коли на футбольному полі домінують команди з величезними фінансовими ресурсами. Це схоже на захоплюючий кіносюжет, де паризький клуб переосмислює свою стратегію розвитку, в той час як міланський менеджмент демонструє вражаючі результати. Тут можна сказати, що шанси майже рівні — 50 на 50. Проте я схиляюся на користь "Інтера", оскільки "ПСЖ" з нинішнім підходом та тренером Енріке, безумовно, знову потрапить у фінал, можливо, вже наступного сезону. Склад "Інтера" вже досить старший, тому влітку розпочнеться серйозна перебудова. Справжнє питання: коли ще команда без значних фінансів отримає можливість виграти ЛЧ? Логічніше, якщо трофей дістанеться тому, кому це потрібно більше, адже для них це, ймовірно, останній шанс.
