З футбольних знаменитостей – до футбольних... рабів. Роздуми про приховану дискваліфікацію Олексія Гуцуляка.
Спортивна спільнота виявилася приголомшеною "репресивною" новиною, що стосується капітана ФК "Полісся", ключового гравця національної збірної (з п'ятьма голами в дев'яти матчах!) Олексія Гуцуляка. 28-річного екс-гравця львівських клубів, який відігравав важливу роль у житомирському клубі та часто рятував "синьо-жовтих" у критичних моментах, керівництво "вовків" суворо покарало — перевівши його до другої команди, в молодіжний склад.
Інакше кажучи, незважаючи на значні досягнення, його принизили, понизивши в статусі, і відправили "на перевиховання", майже як в заслання...
В чому полягає "провина"?
Зроблено це було не тому, що
Півзахисник втратив свою спортивну форму, порушив дисципліну або ж зганьбив репутацію клубу. Причина цього полягає в тому, що він не бажає продовжувати контракт з "Поліссям", термін дії якого закінчується 30 червня. Він, ніби, дозволив собі "нахабство", хоча насправді в цьому немає нічого невиправданого: можливо, він прагне спробувати свої сили у більш престижному клубі, можливо, навіть за кордоном, або ж сподівається на нову угоду з "Поліссям", пов'язану з підвищенням зарплати.
У цивілізованих футбольних організаціях ситуації такого роду вирішуються інакше. Тут або без агресії знаходять взаємоприйнятне рішення, або висловлюють спортсмену вдячність за внесок, бажають йому успіхів у майбутньому і до моменту розставання (чи переходу в іншу команду) намагаються максимально використати його таланти. Мстити за відмову, вважаючи її образливою, не прийнято, і зірок не відправляють у своєрідні "футбольні штрафні батальйони".
Який сенс "зберігати" зірку в маринаді?
Ті, хто використовує подібні підходи, мають на це кілька причин. По-перше, вони прагнуть покарати "непокірного" спортсмена, який насмілився відмовити своїм керівникам і не дозволив їм значно заробити на перепродажу свого таланту ще до того, як він стане вільним агентом.
По-друге, щоб остаточно підкреслити проблеми гравця. Лишити його без можливості грати на високому рівні, що призведе до зниження його професійних навичок і загального рівня гри. У результаті, це зашкодить його іміджу та зменшить цінність як гравця. Таким чином, новий клуб, який може бути зацікавлений у ньому, через кілька місяців побачить не талановитого футболіста, а звичайного виконавця, на якого не варто витрачати бюджет.
Удар по головній команді країни
Відсторонення Гуцуляка може бути наміром довести спортивну форму "бунтаря" до такої, яка не відповідала б високим критеріям збірної. А в ній так прагне грати Олексій! Бачити його там хоче і головний тренер Сергій Ребров, і мільйони вболівальників, яким вінгер своїми феєричними виступами не раз піднімав настрій.
Навмисно закрити двері до національної команди для спортсмена — це справжній удар по його амбіціях і мріям. Це вкрай підло, жорстоко і цинічно з боку тих, хто має такі наміри.
Нагадую, що в березні нашу збірну України чекають два важливих матчі, вигравши які (хай буде на краще!) ми зможемо поїхати на чемпіонат світу. Це справжня мрія для кожного спортсмена! Проте, здається, що завуальована дискваліфікація Гуцуляка може завадити реалізації цієї мрії. І не лише йому. Погоджуюсь із коментарем одного фаната в соцмережах: "З таким ставленням до гравців ви справді сподіваєтеся виграти плей-офф?"
Усе можна розташувати на своїй позиції!
Є ще одна небезпека, про яку знають спортсмени. У другій команді, яка зазвичай "місить болото" на другосортних газонах, є більший ризик отримання травм. До "непослуха" можуть негласно вжити жорсткіших санкцій -- наприклад, попросити когось із молодих гравців перевірити міцність "ахілів" у майстра. І слухняний "жовторотик" на тренуванні, "під час суто спортивної боротьби", може запросто гострими шипами врізатися у ногу "зірки". І надовго вивести її зі строю. Такі прецеденти у футболі були...
Я згадую про ще один випадок неспортивного тиску. Коли легендарний клуб західного регіону очолював ексцентричний олігарх, один з гравців команди відмовився підписувати новий контракт на нав'язаних йому умовах. Переговори проходили в Туреччині під час тренувальних зборів, і це сталося досить пізно ввечері. Розлючений відмовою, "папік" вигнав футболіста з команди. Тож йому довелося вночі шукати прихисток у іншій українській команді, а потім літаком добиратися додому.
Надає відчуття авторитарного режиму...
Дехто заперечить: у ситуації з Гуцуляком не має жодної дискримінації! Мовляв, після його відмови, на позицію, яка незабаром стане вільною, клуб вирішив заздалегідь підготувати іншого, перспективного гравця. Звучить логічно. Але чи не буде "Поліссю" необхідний такий досвідчений футболіст, як Гуцуляк, у боротьбі за медалі протягом наступних чотирьох місяців? Чому ж тоді зривати ту гілку, на якій самі сидите?
Видається, совкова спортивна політика в українському футболі панує досі. Власники клубів, ці бізнесмагнати з авторитарними замашками, обходяться з футболістами як зі своїми васалами, як із приватною власністю. Захочуть -- піднесуть до небес, розхочуть -- опустять на дно. Часто ламають їхні долі. Тобто займаються антифутболом.
Подібні тенденції можна помітити і в ситуації з Олексієм Гуцуляком. Чи згодні з цим президент національної федерації Андрій Шевченко та головний тренер збірної Сергій Ребров? Чи дійсно їх влаштовує, що з ключовим гравцем команди, її надією, поводяться як з кріпаком у руках поміщика?
