Чи може Ліга 1 конкурувати з Серією А, Бундеслігою та Ла Лігою? Так чи ні?
Нассер Аль-Хелаїфі - гарний президент. Він часто невдало витрачає гроші на трансфери, однак одне можна сказати точно: він щиро хоче, щоб його "ПСЖ" перемагав у кожному матчі. До Парижу приїздили найкращі гравці та тренери, у столицю переманювали головних місцевих талантів, бо якщо хочеш вигравати у найкращих, то відповідай цьому рівню - запрошуй найкращих. Аль-Хелаїфі обходить правила ФФП, що нечесно та несправедливо, однак не привласнює гроші - а інвестує у команду. Тому для багатьох вболівальників такий президент - мрія. Тому, через його поважний статус, його заяви - вельми авторитетні. Остання - про рівень Ліги 1. Аль-Хелаїфі назвав її топ-чемпіонатом, сказав, що та не гірша за Серію А, Бундеслігу та Ла Лігу, а ще зазначив, що забивати у Л1 важче, аніж у ЛЛ (чув, Кіліан?). Якби щось таке видав звичайний вболівальник, то ніхто б не сприйняв це всерйоз. Але коли таке каже сам президент найкращої команди сезону... Що ж, будемо розбиратись.
Чи справді Ліга 1 не гірше за інші топ-чемпіонати Європи? Ніколи на це питання не відповідали, і от знову. Особисто у мене упереджень щодо Л1 немає, тому на момент написання цих рядків я не знаю, до чого прийду наприкінці. Для мене це така ж інтрига, як і для вас.
Яка ситуація з колективами, що мають конкурентоспроможність?
Для порівняння футбольних ліг необхідно визначити певні критерії. Один з них - це кількість команд, здатних досягати успіхів на європейській арені. Адже виграти в національному чемпіонаті може будь-яка команда, але змагатися з кращими на континенті - це вже інший рівень. У цьому контексті зосередимося не лише на перемогах, а й на здатності вести конкурентну боротьбу. У минулому сезоні Францію в Лізі чемпіонів представляли чотири команди: "ПСЖ", "Монако", "Лілль" та "Брест". Від "ПСЖ" тут не будемо відштовхуватися, оскільки це явний лідер. Решта трьох команд зіграли 13 матчів проти клубів з топ-4 європейських ліг, здобувши 6 перемог і зазнавши 5 поразок. Якби не "Брест", що об'єктивно має посередній склад, статистика була б ще кращою - 6 перемог і 3 поразки. У стадії плей-оф з топ-командами виступав лише "Лілль", проте він не зміг досягти позитивного результату (дві поразки від "Боруссії"). Проте навіть з цими даними можна зробити висновок, що французькі клуби здатні конкурувати з найсильнішими командами Європи.
Однак, Ліга чемпіонів не є єдиним критерієм оцінки. Слід також згадати Лігу Європи. У ній "Ніцца" зазнала невдачі, зайнявши передостаннє місце серед 36 команд, тоді як "Ліон" продемонстрував чудову гру, не програвши жодного матчу в основний час у чотирьох іграх проти клубів з провідних ліг - це заслуговує на увагу. Цього сезону "Марсель" став другим у Лізі 1, випередивши, наприклад, "Брест" на цілих 15 балів – це суттєва відстань. Крім того, склад срібного призера виглядає сильнішим, а тренер Де Дзербі є справжнім професіоналом. Можна з упевненістю сказати, що "Марсель" міг би змагатися з серйозними суперниками на європейській арені не гірше, ніж "Монако" або "Лілль", яких він обійшов у Лізі 1. Таким чином, французькі клуби не зазнали поразки у матчах із командами з топ-ліг, і, можливо, їхні результати були б ще кращими, якби "Марсель" представляв Францію замість "Ніцци". Отже, ми можемо впевнено стверджувати, що вони здатні конкурувати з найсильнішими, навіть якщо не в плей-оф, то принаймні на осінньому етапі – це точно.
Франція займає такі позиції в рейтингу УЄФА за останні чотири сезони: 3, 5, 4, 5, якщо враховувати тільки чотири провідні ліги. Це свідчить про те, що не було жодного видатного сезону для представників Ліги 1, які не змогли досягти показників команд з інших топ-чемпіонатів. Хоча ці результати не є оптимістичними, вони не повинні розглядатися як свідчення низької якості Ліги 1. Наприклад, Німеччина мала такі позиції: 4, 3, 2, 4, а Іспанія в половині останніх чотирьох сезонів також не входила до топ-3. Чи варто їх виключати з числа провідних ліг? Очевидно, що Англія має явну перевагу, тоді як інші країни відстають. Тому більш доцільно аналізувати не тільки Францію в контексті інших топ-ліг, а й порівнювати її з лідерами та рештою країн. У минулому сезоні клуби Ліги 1 відстали від команд з інших топ-чемпіонатів на півбалла, тоді як інші ліги випередили їх на півтора.
Отже, "ПСЖ" здобув перемогу в Лізі чемпіонів, але їхній підсумковий результат не настільки вражаючий. Вони мають показники 11+1=5-, тоді як "Арсенал" відзначився результатом 9+1=3-. Здається, "ПСЖ" виводить інших команд, але не настільки значно, щоб їх рятувати. Для більшої точності можна розглянути інший сезон, наприклад, минулий. У той час Франція поступалася топ-3 лише на бал, але випереджала всі інші ліги на два. Крім того, вона залишила позаду Іспанію. Найгірший результат за останні чотири роки - 7-ме місце в таблиці коефіцієнтів. Однак і Італія мала невдалий рік (сезон 21/22, 6-те місце). У новому сезоні Франція розпочне з відривом у 8 балів від найближчого суперника і відставанням у 6 від кращих чотирьох ліг. На мою думку, висновок з цього сегменту очевидний: Ліга 1 набагато ближча до топових ліг, ніж до середняків за рейтингом УЄФА. Якщо постане питання вибору, її можна вважати однією з найсильніших.
Це питання викликає чимало дискусій. Хоча ситуація має свої особливості. Протягом останніх чотирьох сезонів Ліги чемпіонів переможцями ставали лише клуби з Іспанії та Англії. Проте це не означає, що ми сумніваємося у потенціалі італійських та німецьких команд, чи не так? У Лізі конференцій до цього моменту фінали регулярно досягали клуби з Серії А, але лише одного разу їм вдавалося виграти. Таким чином, за останні п'ять років Італія мала сім фіналів єврокубків, проте зазнала п'яти поразок. Попри це, ніхто не ставить під сумнів здатність місцевих клубів змагатися з елітою. Французька ліга щорічно демонструє хороші результати в рейтингу УЄФА, незважаючи на те, що команди не доходять до фіналів. На попередніх етапах клуби з Франції заробляють чимало очок, завдяки чому інші змушені їх наздоганяти. Однак на вирішальних стадіях їм бракує досвіду, злагодженості (враховуючи, що щороку командам доводиться формувати склад з нуля) та висококласних виконавців. Наприклад, "ПСЖ" отримав трофей. Німецькі команди мають таку ж кількість титулів – лише один. Отже, Ліга 1 принаймні на одному рівні з Бундеслігою.
Що по внутрішньому чемпіонату?
Розглянемо ситуацію в трьох аспектах: боротьба за чемпіонство, змагання за єврокубки та питання виживання. Щодо титулів, то тут немає особливої інтриги. Зазначу, що за останні вісім сезонів в Англії та Франції було лише два різних чемпіони, а за дев’ять років у Франції навіть три, що більше, ніж у Німеччині. Проте, якщо "ПСЖ" не здобуде титул у Лізі 1, це буде швидше свідченням їхньої невдачі, ніж тріумфом іншої команди. Останній раз "ПСЖ" поступився титулом у 2021 році "Ліллю", коли той набрав лише 83 очки. Для порівняння, цього сезону "ПСЖ" завершив з 84 очками, але за скороченого формату — 34 матчі замість 38, і в якийсь момент команда втратила інтерес до боротьби (до 30-го туру — жодної поразки, після — дві). Отже, "Лілль" не переміг "ПСЖ" у чесній боротьбі за титул, а скористався їхньою слабкістю. У Франції інтриги у чемпіонській гонці немає. Водночас у Німеччині ситуація зовсім інша. Щороку там спостерігається захоплююча боротьба за титул — це ознака високої якості ліги. Але навіть без інтриги чемпіонат не втрачає своєї цінності.
Група лідерів у французькому чемпіонаті демонструє меншу стабільність у порівнянні з більшістю інших провідних ліг. Питання, які постають: чи це наслідок слабкості лідерів, чи, навпаки, результат появи цікавих команд серед середняків? Тут важливо більше суб'єктивне сприйняття, і моя відповідь – це дійсно сильні середняки. Цього сезону у єврокубках виступає "Страсбур", який, безперечно, перевищує очікування (не мав би бути на такій високій позиції), але має унікальну стратегію гри та представляє на світі кілька талановитих футболістів. Минулого року враження справив "Брест", організація гри якого була помітна в Лізі чемпіонів восени. Раніше "Ланс" здобув срібні медалі, а "Тулуза" пробилася до єврокубків; обидва випадки свідчать про злагоджену селекцію, коли молоді та перспективні гравці показують чудовий результат. Хоча не обійшлося без невдач для великих клубів, таких як "ПСЖ", "Лілль", "Монако", "Марсель", "Ліон" та "Ніцца", не забуваючи про "Ренн". Таким чином, ми маємо сім великих клубів. Однієї невдачі недостатньо; потрібно ще зуміти обійти когось із суперників. І саме це середнякам вдається робити регулярно.
Цього сезону "Монпельє" побив усі можливі антирекорди, один з них - за кількістю набраних очок (тільки 16). Тому його для оцінки аутсайдерів не беремо, бо подібні кадри є цього сезону й у інших топ-лігах: чого тільки "Саутгемптон" та "Монца" (12 та 18 балів) вартують. 5 з 6-и колективів прямо над "Монпельє" у таблиці, тобто майже уся група претендентів на виліт, виграли хоча б в одному з 2-х останніх турів. Ось такий рівень конкуренції. "Реймс" вилетів, хоча набирав у середньому по 0.97 бали за поєдинок. В Англії вистачило б і 0.68, в Італії - 0.84, у Німеччині - 0.88. Тобто для виживання у Лізі 1 треба частіше вигравати, менше програвати. А от якщо порівняти срібних призерів топ-4 ліг з французькою, то виявиться, що у Л1 треба набирати менше балів для фінішу на високій позиції. Чому? Бо сам чемпіонат - більш рівний, аніж будь-який інший з топових. "ПСЖ" - фаворит щотижня, але інші можуть програти будь-кому. Порівняйте з нашою УПЛ, де є чіткі групи лідерів, середняків та аутсайдерів. Л1 по рівню конкуренції всередині - топова.
Які команди можуть не здійснювати продаж?
Насправді, крутий маркер. Якщо ти змушений продавати найкращих футболістів, то хіба ти сам є найкращим? Ні, навряд. У лігах нижчих за топ-5 продавати змушені всі - факт. В Англії можуть цього не робити "Ман Сіті", "Ліверпуль", "Челсі", "Арсенал", "МЮ", є припущення, що ще - "Астон Вілла" та "Ньюкасл" (Уоткінс та Ісак вже не перший рік серед найкращих, але вони їх втримують без істерик з боку футболістів). В Італії не на продаж працюють "Інтер", "Наполі" та "Ювентус", в Іспанії - "Реал", "Барселона" та "Атлетіко", у Німеччині - "Баварія", з обмовками - "Боруссія" Д. та "Баєр" (перша не так багато футболістів "віддала" топ-клубам за останні роки, другий зберіг склад після чемпіонського сезону). У Франції таким є "ПСЖ", а ще - "Марсель". Масові продажі більшості місцевих топів ви згадаєте, а от "Олімпіка" - ні. Цей часто купує вже готових гравців, а не розвиває молодих. Тобто Ліга 1 якщо і поступається іншим топовим у цьому аспекті, то геть мінімально.
Все залежить від формулювання питання, але якщо говорити про оцінку рівня Ліги 1, то можна з упевненістю стверджувати, що вона справді на одній сходинці з іншими провідними європейськими лігами. Ліга 1 значно ближча до Бундесліги, Ла Ліги та Серії А, ніж до бельгійського чи нідерландського чемпіонатів. І так, її можна розглядати як щось середнє між цими двома категоріями. Проте, ми не завжди можемо уточнювати, що існують топ-ліги, менш рейтингові чемпіонати та сама Ліга 1. Її варто класифікувати, і якщо так, то вона безумовно є топовою. Клуби Ліги 1 мають потенціал перемагати команди з інших провідних ліг Європи. У рейтингах УЄФА Франція здатна обходити, якщо не Англію, то інші країни точно. Хоча клуби Ліги 1 не здобувають велику кількість трофеїв на європейській арені, це не заважає іншим топ-лігам вважатися найсильнішими, тому це не є проблемою. Ліга 1 є одним з найконкурентніших середовищ на континенті, і деякі клуби можуть інвестувати у вже готових футболістів, а не лише розвивати молоді таланти для подальшого продажу. Що ще потрібно, аби вважати цей чемпіонат топовим?
Аль-Хелаїфі абсолютно правий, коли ставить Лігу 1 на один рівень з іншими провідними лігами. Звичайно, його точка зору може бути суб'єктивною (хто б не був таким, після перемоги у Лізі Чемпіонів?), але його аргументи цілком обґрунтовані. Чемпіонат Франції вже тепер належить до кращих у Європі. А після того, як "ПСЖ" здобув титул у ЛЧ, місцевий футбол має шанси на подальший розвиток. Навряд чи відбудеться зниження рівня. Якщо Роналду знову стверджуватиме, що саудівська ліга краща за Лігу 1, це виглядатиме досить кумедно, адже він ставить під сумнів не лише французький чемпіонат, а й німецький, італійський та іспанський, адже всі вони дійсно перебувають на схожому рівні.
