Лисий аферист та його перевтілення. Челсі Марески = Челсі Тухеля.
"Челсі" у фіналі КЧС. Якби я сказав вам, що так буде, перед стартом турніру, більшість з вас мені б не повірила. У букмекера "сині" також не були серед топ-4 головних фаворитів. Але сталося так, як сталося. Звісно, можна почати казати про везіння лондонців, найсильніший за підбором гравців суперник яких у плей-оф досі - "Бенфіка". Це справді накидає невелику тінь на досягнення команди, однак до неї самої претензій нуль. Не вона винна у тому, що "Баварія" опинилася в іншій половині сітки. Не вона винна у тому, що "Ман Сіті" та "Інтер" програли значно слабшим опонентам. До речі, колективи з Манчестеру та Мілана, виходить, не змогли зробити те, що вдалося "синім" - поставити на потік на турнірі перемоги на класі. Тож "Челсі" на компліменти на свою адресу точно заслужив. Можна стримано, але хвалити.
Перше враження: наскільки ж вражаючим може бути футбол під керівництвом Марески! Друге: почекайте, я вже бачив щось подібне раніше. І саме про це йдеться у цьому тексті. Під час чвертьфіналу та півфіналу я не міг повірити своїм очам, спостерігаючи за матчами "Челсі", адже на полі була не команда Марески, а команда Тухеля.
Як грали з Томасом?
Хочете коротку відповідь? В мене вона є: прагматично. Але може сказати більше. Так вже сталося, що Тухель провів у якості тренера "Челсі" тільки 1 повний сезон - розіграш 21/22. Тому будемо орієнтуватися на показники саме того року. Одразу відкриваємо таблицю АПЛ, щоб побачити: "сині" посіли 3-ю позицію. Суттєво відстали від лідерів (майже 20 очок від кожного), але за очікуваними балами випередили всіх інших на 7+ пунктів - також відчутно. 3-е місце за фактичними забитими, 3-е за фактичними пропущеними, 3-е за очікуваними забитими, 3-е за очікуваними пропущеними - красиво. Але нас куди більше цікавлять дещо інші цифри. За володінням "Челсі" (62.2%) був майже як "Ліверпуль" (63.1%) та значно сильнішим за "Арсенал" (52.6%), але за середньою кількістю ударів/поєдинок (15.6) відстав від першого суттєво (19.2), а от другого майже не випередив (15.5).
Це не те щоб неефективне володіння - просто далеко не найпродуктивніше з точки зору створення шансів. До речі, "Челсі" з відривом став другим найкращим за середньою точністю пасів (87.1%), а ще увійшов до топ-4 найгірших за кількістю фолів (багато порушував) та до топ-10 за ЖК. Сумуємо: "Челсі" багато тримав м'яч, але його володіння не давало йому домінації за кількістю ударів, а в моменти гри без круглого у ногах команда встигала порушувати правила на рівні з найгрубішими клубами дивізіону. Це і є гра на результат. "Челсі" тримав м'яч надмірно заради оборони своїх воріт (коли опонент без володіння, то не атакує та не забиває), а фолив задля того, щоб суперник навіть той мінімальний час з контролем круглого не зміг використати ефективно. Матчі "Челсі" часто було неприємно дивитися.
Сезон вийшов надзвичайно результативним: 17 із 20 команд ліги мали середню результативність матчів понад 2.5 голи. "Челсі" також демонстрував схожі показники, проте в поєдинках проти клубів топ-6 їхня результативність становила рівно 2.5, а без поразки 2:4 від "Арсеналу" – трохи більше двох голів за гру. У Лізі чемпіонів лондонці того року здобули 7 перемог, з яких 5 були "сухими", а найпоширеніший рахунок - 1:0. Відзначимо, що "Челсі" виграв ЛЧ у попередньому сезоні, а переможні результати в плей-оф були такими: 1:0, 2:0, 2:0, 2:0, 1:0. Фінал проти "Ман Сіті" став одним з найменш захопливих за останнє десятиліття, з загальним xG - 1.9. Найбільш перспективний момент для "містян" був удар Фодена з 0.12 очікуваного голу на 90-й хвилині. Сезон, у якому "Челсі" звільнив Тухеля, також розпочався з перемоги 1:0 в чемпіонаті. Команда під керівництвом Томаса увійшла в історію як яскравий приклад прагматичного футболу та використання володіння м'ячем як оборонної стратегії. Після цього "Челсі" більше ніхто не грав так само успішно.
Як взаємодіють з Енцо?
Футбол, що демонструє стиль Марески, має свою унікальність, хоча за суттю залишається подібним до інших. Якщо в попередньому контексті ми зверталися до статистичних даних, то й тут варто зробити аналогічний акцент. Отже, команда завершила сезон на 4-му місці, що практично відповідає минулому результату. У класичних показниках, пов'язаних із фактичними та очікуваними забитими і пропущеними голами, "Челсі" потрапляє до трійки лідерів лише за справжньою кількістю пропущених м'ячів. І, як показує сезон, це зовсім не через видатні здібності воротаря Санчеса. Різниця в 11 очок між фактичними та очікуваними пропущеними голами є суттєвою, тому можна з упевненістю стверджувати, що команді дійсно пощастило. Тепер розглянемо статистику щодо володіння м'ячем і гри без нього. З показником володіння 57.1% "Челсі" входить до трійки найкращих, не відстаючи від "Арсеналу", що має аналогічний показник. Щодо точності передач, команда також потрапляє до топ-3 з 86.7%. "Ліверпуль" показує трохи гірший результат – 86.3%. Проте в плані забитих м'ячів "Челсі" не входить навіть до шістки найкращих. Найцікавіше те, що команда стала єдиним лідером за кількістю жовтих карток у сезоні, а за фолами потрапила до топ-7. Отже, ситуація залишається схожою: високе володіння м'ячем і точні передачі не приносять значної користі в атаці, а без м'яча спроби не дати супернику грати виявляються не надто ефективними.
Плейбук "Челсі" під керівництвом Марески істотно відрізняється від того, що використовував Тухель. Навіть тактичні схеми мають свої особливості. Хоча механізми гри не зовсім однакові, за статистичними показниками можна помітити, що і Томас, і Енцо прийшли до досить схожих результатів. Обидві команди мають спільну рису: з усіх команд, що володіють м’ячем, вони найменше перетворюють це володіння на небезпечні моменти та голи. Щодо захисту, можна сказати, що вони грають на межі дозволеного, а іноді й за межами правил. Цікаво, що найбільш розповсюджений рахунок перемоги "Челсі" в АПЛ під керівництвом Марески - 1:0, з 20-ти виграних матчів, 6 були завершені саме таким чином. Друге місце займає рахунок 2:1, з 5 випадками. Таким чином, 11 з 20 перемог, що більше половини, мають мінімальний і малорезультативний характер. "Челсі" досягає успіху завдяки надійній обороні, а не атакуючій грі, і робить це прагматично, а не в запеклих битвах чи спробах розгромити суперника. Це стиль Тухеля.
Що ми спостерігаємо на КЧС?
Мареска продовжує рухатися в тому ж руслі. Напередодні фіналу в турнірі залишилося 9 команд, які демонструють середній показник у понад 15 ударів за матч. Серед них і "Челсі", і варто зазначити, що майже половина з цих команд має менше контролю над м'ячем, ніж "сині". Це означає, що вони завдавали ударів по воротах з такою ж частотою, але без зайвих передач між захисниками. Перед вирішальним матчем "Челсі" не входить до топ-3 за кількістю забитих м'ячів, а за показником xG/удар займає лише 15-у позицію, хоча, як можна бачити, графік матчів дозволяв їй бути вище. Найцікавіше те, що команда з відмінними показниками володіння м'ячем майже не відзначається у грі (лише 5 голів), натомість найбільше забиває з контратак (6 м'ячів). Отже, їхній контроль м'яча виглядає дещо стерильно. Якби команда прагнула створювати більше небезпеки, вона б частіше використовувала вертикальні передачі. Вона має на це потенціал і здатна це реалізувати. Серед усіх колективів, які досягли чвертьфіналу, "Челсі" демонструє найвищий відсоток часу, коли м'яч перебуває у центральній третині поля — 45%.
Тобто типовий поєдинок "Челсі" у США - той, де гра здебільшого йде далеко від обох воріт, де команда володіє м'ячем задля оборони своїх воріт, а забиває все одно лише на швидкості. Це пародія на версію "синіх" Тухеля або відверте копіювання? Але остаточно мене добили чвертьфінал та півфінал, де суперники "Челсі" сумарно награли тільки на 1.3 xG та мали лише 2 явних гольових моменти. Причому, це кумедно, один з двох - після офсайду, який рефері не свиснув. Без того "шансу" - 1 явний гольовий та одиниця xGA. Було б ще менше, якби не 2:0 на останніх хвилинах проти "Флуміненсе": англійці відчули, що справу зроблено, та дозволили опонентам завдати декілька "бонусних" ударів. Тобто на вирішальних етапах турніру "Челсі" був зайнятий здебільшого знищенням гри суперників. Серед чвертьфіналістів тільки "ПСЖ" має менше пропущених з гри (0), аніж "сині" (2).
Які події нас чекають у фіналі та після нього?
Чим більше Мареска намагається відтворити стиль "Челсі" під керівництвом Тухеля, тим вищої якості набувають їхні виступи та результати. У матчах, які вони грають, видно, що вони поступово повертаються до свого колишнього рівня. Нагадаю, що під керівництвом Томаса команда здобула Лігу чемпіонів і стала найсильнішою в Європі. Якщо "Челсі" продовжить рухатися в цьому напрямку, можна очікувати успіхів. Проте, питання полягає в тому, чи зможуть вони виграти клубний чемпіонат світу. "ПСЖ" є дуже потужним суперником. У фіналі "Челсі" постарається не дати супернику реалізувати свій стиль гри: вони, ймовірно, змагатимуть за володіння м'ячем (можливо, Енріке сам віддасть його), а без м’яча використовуватимуть фоли та провокації. Можливо, ми побачимо цю версію "Челсі" в найвищій формі, з безліччю порушень та контролем м'яча, що хоча й якісний, але не дуже видовищний. Буде цікаво спостерігати, як найкраща версія лондонців за останні роки протистоїть найсильнішому супернику, хоча це може не бути захоплюючим видовищем.
Парижани з "ПСЖ" здобули перемогу над "Баварією", реалізувавши єдиний удар за першу половину матчу. У першій грі плей-оф Ліги Чемпіонів проти "Арсеналу" їм вдалося провести 40 хвилин без жодної спроби забити, проте, якщо на полі немає активності, команда з Парижа має тенденцію до успіху. "Челсі" володіє вмінням грати в один стиль, тоді як "ПСЖ" може адаптуватися до різних тактик - від гри в обороні до атакуючого футболу. Парижани мають у своєму арсеналі більше інструментів, що робить їх ще більш небезпечними. Якщо план "Челсі" не спрацює, команда опиниться в скрутному становищі. Я не намагаюсь знецінити "синіх" перед матчем, просто вказую на різницю у силі. Мареска протягом року намагався сформувати з команди єдиний стиль гри, тоді як Енріке вже два сезони працює з "ПСЖ", маючи стабільний склад та досвідчених гравців. Обидва колективи перебувають на різних етапах розвитку, і це очевидно.
Якщо "Челсі" здобуде перемогу, то косплей команди, яка була три роки тому, продовжиться. А якщо програє, то ситуація залишиться такою ж, адже не має сенсу псувати те, що працює настільки ефективно, що команда вже досягла фіналу КЧС. Чи виникає відчуття, що Мареска вдається до дещо вторинного підходу? Так. Чи є це негативним? Ні, адже для нього це питання виживання. Логічно проаналізувати, що робив Тухель, і повторити його тактику, врахувавши новий склад гравців. І, зрештою, наслідувати найкращих ніколи не є соромом. Завдяки рішенню Марески використовувати методи, що спрацювали раніше, ми отримуємо вдосконалену версію "Челсі". Хоча вона може бути обмеженою та передбачуваною, проте все ще має потенціал. Часто ми чуємо, що "той чи інший тренер наслідує Гвардіолу", але зазвичай це роблять тренери в менш іменитих командах, часто навіть у лігах інших країн. Це стало звичним явищем.
Проте, щоб хтось втілив образ одного з попередніх тренерів цього клубу – це вже справжня знахідка. І, здається, ніхто цього навіть не зауважує. Ми рідко використовуємо термін "лисий шарлатан" стосовно Марески. Вважаю, що варто згадувати про це частіше.
Поставте на тріумф Челсі у Клубному чемпіонаті світу з коефіцієнтом 3.55 на сайті Favbet.ua.
