ЛНЗ – кардинальне оновлення. Які перспективи у Каюка та Пономарьова?
Черкаський ЛНЗ знову стає найбільшим ньюсмейкером міжсезоння. До чого це приведе...
ЛНЗ завжди був цікавим проєктом. Клуб із власним баченням, академією, гучними інвестиціями й амбіціями "грати в інакший футбол". Але два роки в УПЛ виявилися не історією про системність, а про хаос.
Чотири тренери за два сезони, зміни в складі без чіткої логіки. Усе це перетворило проєкт із потенціалом у команду, де важко зрозуміти не тільки стиль гри, а й цілі.
Склад формувався навмання. Легіонери приїжджали пачками і незрозуміло для чого. Не дивно, що багато легіонерів, які залишили ЛНЗ, не змогли знайти нові клуби на відповідному рівні. Тілль - досі без команди. Саліху зацікавив лише клуб з Першої ліги Польщі.
Команда була створена без певного порядку та організації. Як наслідок, за нашими даними, черкаські футболісти стикаються з труднощами у процесі оренди до інших клубів. Головною причиною цього є зарплати, встановлені в попередні сезони. Наприклад, за нашою інформацією, один з гравців, Каплієнко, отримує 15 тисяч доларів щомісяця.
Згідно з інформацією з різних джерел, дует Тарасенка і Колісника протягом останніх двох сезонів інвестував близько 5 мільйонів євро. Трансферні витрати на сотні тисяч євро були спрямовані на футболістів, які не виправдали очікувань команди. Наприклад, Момо, Бара та Молло обійшлися клубу у понад 1,6 мільйона за трьох.
Після чергового невдалого періоду в клубі зʼявляється новий генеральний директор - Василь Каюк. І це неочікуване рішення. Людина з бекграундом у дитячому футболі, без досвіду в УПЛ. У футбольному середовищі ім'я Каюка викликає неоднозначну реакцію -- здебільшого критичну. Кажуть, що він "жорсткий", що не обирає засобів для досягнення цілі, а сам він себе називає "людина-результат". І це справді так: "Мункач", потім "Рух", тепер - ЛНЗ.
Під його лідерством черкаська академія досягла вражаючих результатів за короткий проміжок часу: зайняла п’яте місце серед усіх академій України, здобула срібні медалі на чемпіонаті ДЮФЛ і виховала шість гравців для юнацьких збірних. Проте цей вибір виявився досить ризикованим, адже на ринку був доступний Іван Телько, менеджер, який успішно привів "Олександрію" до срібних медалей УПЛ. Проте ЛНЗ обрав інший шлях розвитку.
Протягом перших двох місяців клуб зазнав значних змін, втративши 15 співробітників. 14 футболістів залишили команду, що стало важливим етапом у процесі оновлення. В клубі переглянули медіа та організаційні процеси, а також відбулися зміни на ключових посадах. Люди, які потрапили сюди завдяки блогам чи особистим зв'язкам, були звільнені - це важке, але необхідне рішення. Введено режим тиші, і з'явилися чутки про звільнення одного з працівників, Артура Іноземцева, за те, що він розкрив медійну інформацію про травму гравця Путрі. Клуб відкрито заявляє, що це жорстке перезавантаження. Мабуть, ніхто не сподівався на такі зміни від 25-річного спеціаліста без досвіду.
У розмовах із деякими гравцями стало зрозуміло - попередній тренер, Роман Григорчук, вже не витягує рівень Премʼєр-ліги. Тренувати команду на область - це одне. Готувати клуб УПЛ - зовсім інше.
Новим головним тренером став Віталій Пономарьов. Це призначення виглядає продуманим: вперше за тривалий час у ЛНЗ з'явився чіткий напрямок розвитку. Пономарьов не є широко знаним у масах, проте має хорошу репутацію в професійному футбольному середовищі. Він є фахівцем системного підходу: методичним, структурованим, з глибоким розумінням усіх аспектів роботи клубу. Керівництво клубу намагається сформувати склад, який відповідатиме вимогам Пономарьова, але цей процес ще триває. У контрольних матчах команда вже показує високий рівень пресингу, чітку організацію атак та позитивні результати.
Якщо розглядати це трансферне вікно, то клуб витратив 1,35 мільйона євро (дані з відкритих джерел) на підписання кількох гравців: Данила Кравчука, який став найкращим бомбардиром Першої ліги, Дениса Кузика, Романа Дідика та Дмитра Ледвія — молодих талантів з великим потенціалом, а також кілька інших футболістів, що відповідають чіткій ігровій системі. Трансферна активність ЛНЗ є однією з найцікавіших у цьому сезоні і може сміливо конкурувати з "Металістом 1925".
ЛНЗ вже не сприймається як просто іграшка, хоча й досі не перетворився на проєкт з чітко визначеними результатами. Кроки, які робить керівництво для відновлення клубу, виходять за рамки звичних стандартів українського футболу. Це рішучі, іноді навіть різкі дії, проте вони реалізуються з чіткою концепцією та метою. Важко передбачити, чим все це закінчиться. Проте одне вже зрозуміло: спостерігати за ЛНЗ у новому сезоні буде надзвичайно цікаво.
