Марадона, Мессі та їхні колеги: неймовірні "Коротуни" у світі футболу.
Футбол - гра не лише багатогранна, а й дуже демократична. Неслухняний м'яч однаково готовий підкорятися майстрам різного світогляду і статури, "відгукуючись" на різні чесноти окремих виконавців та цілих команд. Турнірних висот можуть сягати як досвідчені дядьки, так і зовсім юні хлопчаки. На одному полі, за однаковими правилами змагаються гренадери та "мухачі", велетні й малюки. Сьогоднішній рейтинг "Чемпіона" - якраз незаперечний доказ того, що антропометрія у футболі аж ніяк не є визначальною.
Офіційним приводом для святкування стало 60-річчя португальського футболіста Руя Барруша, яке відбудеться 24 листопада. Навіть у компанії українського легіонера італійського "Ювентуса" Олександра Заварова, який не є високим, Барруш, що нижчий за нього на пів голови, виглядав як справжній карлик. Проте це не завадило 159-сантиметровому півзахисникові після виступів у Серії А успішно продовжити кар'єру у французьких клубах "Монако" та "Марсель", а згодом повернутися до "Порту", де на завершення своєї кар'єри зміг похвалитися 15 національними титулами, трьома міжнародними трофеями та званням найкращого футболіста Португалії у 1988 році.
Золотий м'яч-1986 міг завоювати Заваров, а Бєланова у Франс Футболі переплутали з Блохіним
І серед героїв турнірів планетарного масштабу, ватажків і рекордсменів найвідоміших команд чимало виконавців, чий зріст не дотягував навіть до 170. Цих Давидів не бентежили ні клас, ні авторитет, ні велич Голіафів із команд-суперниць. Досі перед очима, як в одному з матчів мундіалю-2006 162-сантиметровий івуарієць Бакарі Коне хвацько розправлявся з обороною Нідерландів, країни, населеної найвищою на Землі нацією.
Чотири десятиліття тому, Алан Болл, який мав зріст 168 сантиметрів, був одним із ключових гравців англійської збірної та суттєво сприяв двом важливим гольовим моментам у матчі проти німців на фіналі чемпіонату світу, що проходив у його рідній країні.
А в 1950-му гол Алсідеса Гіджі у вирішальному поєдинку з тодішніми господарями першості планети змусив ридати не лише 200-тисячну аудиторію "Маракани", а й усю багатомільйонну Бразилію. Для цього уругвайцеві цілком вистачило його 169 сантиметрів.
Не можна обійти їх увагою. Хоча в нашому рейтингу топ-10 потрапили інші значні персонажі.
Луїс Монті (Аргентина) має зріст 167 см.
Півстоліття тому команда Динамо здобула перемогу над Баварією, виступаючи на честь... Української Народної Республіки.
В історії футболу немає і не буде іншого атлета, який брав участь у фіналах двох різних чемпіонатів світу, представляючи різні національні збірні. Перший фінал, що відбувся в 1930 році, Монті провів за команду Аргентини, але тоді поступився уругвайцям. Проте через чотири роки він вже став першим чемпіоном світу, виступаючи за Італію. У той час потік футбольних талантів з Латинської Америки в Європу набрав обертів. Оріунді (перекладається як "уродженці" з італійської), котрі переїжджали з Бразилії, Аргентини, Уругваю та інших латиноамериканських країн, здобували популярність, граючи під кольорами своїх нових батьківщин. Цікаво, що хоча Монті і був не надто високим, його фізична сила вражала: його прозвали Добле Анчо (Ширше Двох) завдяки його міцній статурі, і він здобув репутацію чемпіона серед "костоломів".
Проте, він славився не лише своєю жорсткістю та наполегливістю; його досягненням став перший аргентинський гол на світових чемпіонатах. У 1934 році він взяв участь у всіх п’яти матчах турніру, виступаючи в ролі капітана та лідера "Ювентуса", який тоді був непереможним чемпіоном Італії. Поряд із ним грали ще двоє натуралізованих аргентинців — Орсі та Гвайта. Цікаво, що перший з них також не виділявся великим зростом — всього 168 сантиметрів. Проте саме його гол у фіналі проти Чехословаччини дозволив команді зрівняти рахунок і перевести гру в овертайм. А Гвайта, який мав зріст 172 сантиметри, на п'ятій хвилині додаткового часу віддав результативний пас Ск'явіо, який став вирішальним...
Роберто Карлос, футболіст з Бразилії, має зріст 168 см.
Стометрівку він пробігає менше ніж за 11 секунд, а швидкість м'яча після його ударів перевищує 200 км/год. Ці дві характеристики вже здатні вивести гравця на передній план у світі футболу, дозволяючи йому стати справжньою зіркою, навіть серед численних бразильських талантів. Він здатен привернути увагу таких футбольних гігантів, як Інтер з Мілана та Реал з Мадрида. Не дивно, що титули Роберто Карлоса з’являлися у великій кількості: як клубні, так і в складі національної команди, а також численні індивідуальні нагороди.
Про універсального захисника, який, немов легкий танк, невтомно працював над своєю лівою брівкою, говорили, що навіть його помилки виглядали як справжні шедеври. А що вже казати про його неймовірні голи, забиті з величезних відстаней та практично неможливих кутів! Коли його чарівна ліва нога торкалася м'яча, здавалося, що закони фізики переставали діяти. Згадайте, наприклад, його легендарний удар у матчі між Бразилією та Францією в 1997 році. Цей постріл викликав справжній фурор у науковому середовищі, адже вчені дійшли висновку, що гравець зумів перевершити силу тяжіння!
Чемпіон світу 2002 року, володар Кубка Америки і Кубка Конфедерацій, багаторазовий чемпіон Бразилії та Іспанії, тричі переможець Ліги чемпіонів — він продовжував грати до 42 років. У 37 років його визнали найкращим захисником бразильської ліги. До того ж, Роберто Карлос є батьком дев'яти дітей від кількох шлюбів. Справжнє свідчення того, що, де посієш, там і пожнеш!
Леонідас (Бразилія). Зріст 165 см.
Ще один майстер м'яча, чиє ім'я лунавло в епоху перших світових чемпіонатів. Шульга, подібно до Роберто Карлоса, вражав результативністю на передовій атаки. Статистика до війни містить багато невизначеностей (існують різні версії щодо точного зросту Леонідаса - чи то 165, чи 168 сантиметрів), але можна з упевненістю сказати: наш герой забивав в середньому близько голу за гру! У 1938 році на чемпіонаті світу у Франції він став найкращим бомбардиром, забивши сім голів у трьох матчах, а бразильці здобули бронзову медаль. На рідній землі цей голеадор вважався найяскравішою зіркою, поки на великій футбольній арені не з'явився Пеле.
З ім'ям Леонідаса пов'язані кілька брендів. Звичайно, "бісіклету" - удар через себе в падінні - виконували й до нього, але саме цей малюк продемонстрував диво футбольної техніки широкому загалу. Зокрема й у кіно, де якось зіграв самого себе. Прізвисько Чорний Діамант, увічнене в марці цигарок і шоколаду, приносило гравцеві солідні дивіденди від реклами й після закінчення активної кар'єри. А його голос, що супроводжував футбольні радіорепортажі, знали й любили мільйони вболівальників.
Уве Зеєлер (Німеччина). 168 см
Фанати "Гамбурга" називають його - Наш Уве. На головному стадіоні міста стоїть монумент - гігантська стопа його правої ноги. Зеєлер - найкращий бомбардир в історії клубу, де пройшла вся його кар'єра. І - перший у низці символів. Як і представники наступних поколінь - П'єр Літтбарськи (168 см) і Томас Хесслер (166) - він геть спростовує уявлення про німецького футболіста як про такого собі тевтонського лицаря. Дехто свого часу навіть зневажливо називав Уве маленьким товстуном. Іншої думки дотримувався наставник збірної ФРН Зепп Гербергер: "Перед нами - клубок м'язів, енергії та азарту!"
У Бундестим Зеєлер отримав шанс зайняти місце Фріца Вальтера і зробив це з великою майстерністю, перевершивши свого знаменитого попередника. Три рази він був визнаний найкращим гравцем року в Німеччині, а також став віце-чемпіоном світу у 1966 році та здобув бронзову медаль у 1970 році, коли, серед іншого, забив вражаючий гол потилицею англійцям. Варто зазначити, що гра головою була одним із його безсумнівних сильних сторін, які компенсували його невисокий зріст завдяки неймовірній стрибучості та відчуттю голу. Протягом 25 років Уве в офіційних матчах забив майже 600 голів, закріпивши своє ім’я серед найвидатніших бомбардирів у світі.
Ален Жиресс з Франції, зріст 163 см.
У французькому Бордо "гамбурзька мірка" популярності й авторитету належить Алену Жирессу. За жирондинців зіграв рекордну кількість матчів (входить за цим показником до п'ятірки гвардійців Ліги 1), очолює історичний список снайперів клубу. Жиресс був не просто душею збірної Франції середини 1980-х. Лідером на полі та в роздягальні його визнавали абсолютно всі, навіть сам Платіні. "Це уособлення природженого інстинкту. Він здатний обігравати суперників і забивати голи із заплющеними очима", - так характеризував Мішель партнера, який мав реактивну швидкість і філігранну техніку.
Ще одним ключовим компонентом "магічного ромба" цієї неймовірної команди був невгамовний енерджайзер Жан Тігана. "Природа не обдарувала мене талантом так щедро, як Жиресса чи Платіні," - зізнавався футболіст, чий зріст становив всього 168 сантиметрів. "Проте вона дала мені терпіння та працелюбність". Завдяки цій парі маленьких "золотників", команда "Бордо" та збірна Франції встановлювали нові стандарти футбольної майстерності, здобуваючи титули та завойовуючи симпатії уболівальників по всьому світу.
Раймон Копа (Франція). 169 см
Французький футбол ніколи не скаржився на нестачу майстрів легеньких, витончених. На зміну Жирессу й Тігана згодом прийдуть Лізаразю (169 см) та Вальбуена (167). А самі вони напевно прагнули бути схожими на великого форварда Раймона Копа, суперзірку 1950-х-60-х років. Син польських іммігрантів Роман Копашевський, згодом "скорочений" на французький манер, скуштував нелегкого шахтарського хліба (залишивши в забої вказівний палець лівої руки) й попрацював електриком, перш ніж став одним із лідерів "Реймса", який поступився "Реалу" в фіналі найпершого Кубку чемпіонів.
Улітку 1956 року Копа переїхав до Мадрида, зміцнивши атакувальну лінію команди, де блищали Пушкаш і Ді Стефано. Він додав до трьох поспіль перемог у головному клубному турнірі титул бронзового призера чемпіонату світу 1958 року, а також отримав "Золотий м'яч" як найкращий футболіст Європи в тому ж сезоні. Після цього він повернувся до "Реймса", де завершив свою кар'єру на футбольному полі у віці 39 років.
Ім'я кавалера ордена Почесного Легіону носять стадіон у місті Анже та трофей, який щорічно вручається у Франції найкращому молодому гравцю.
Ромаріо з Бразилії, зріст 168 см.
Коли в фіналі Олімпійських Ігор 1988 року в Сеулі було забито перший гол, ім'я автора - Фаріас Ромаріо - залишалося невідомим для більшості за межами Бразилії. Після того, як збірна СРСР, де виділявся київський динамівець Олексій Михайличенко, здобула "золото", про цього бразильського нападника на деякий час зовсім забули. Тим не менш, нідерландський клуб ПСВ вирішив придбати його за рекордні на той час 6 мільйонів доларів. Виступи Ромаріо в Ередивізії вражали: 98 голів у 108 матчах! Проте сам футболіст зізнавався, що в Європі йому не вистачає справжнього футболу, адже його партнери, на його думку, не мали достатнього розуміння гри.
Лише перейшовши до "Барселони", бразилець знову опинився у звичній стихії. Не збавивши снайперських обертів, але додавши шарму команді Йохана Кройффа. І в четвертому титулі чемпіонів світу, завойованому Бразилією 1994-го, також левова частка заслуги Ромаріо. Його воістину чарівна техніка, циркова пластика, рухливість і бачення поля поєднувалися зі стійкістю, відмінною координацією та дивовижним для такого низькорослого гравця довгим кроком. Коротун, як прозвали його ще в дитинстві, немов на лижах, уникав переслідування, пачками накручував захисників уже в карному майданчику, саджав на п'яту точку воротарів, невблаганно поповнюючи свій гольовий актив. При цьому чимало м'ячів провів головою.
Здавалося, разом із Роналдо вони забезпечать національній команді звання і пента-, і гексакампеонів. Але 1998-го Ромаріо не поїхав до Франції через травму, а до 2002-го вже попрощався з національною командою, зосередившись на клубних справах. Змінивши чимало колективів під завісу кар'єри, досяг позначки в тисячу м'ячів, перевершив за офіційною статистикою навіть Пеле і залишив по собі пам'ять як один із найбільших бомбардирів і один із найвправніших дриблерів в історії футболу.
Гаррінча (Бразилія). Зріст 169 см.
Знову ж таки, у Бразилії, де народився Ромаріо, було чимало юних талантів, які підкорили серця вболівальників по всьому світу. Наприклад, Амарілдо, який став ключовою фігурою у перемозі на чемпіонаті світу 1962 року, коли взяв на себе роль після травми Пеле. Або Рівеліно, один з героїв турніру 1970 року. Обидва мали зріст 169 сантиметрів, як і Маноел Франсіско дос Сантос, відомий як Гаррінча або просто Мане. Проте його футбольна слава та популярність перевершили багатьох інших відомих бразильців.
Багато бразильських любителів футболу ставлять Мане навіть вище за Пеле. Радість Народу - так його називали і за життя, і після смерті, що її вчорашній кумир зустрів у бідності та забутті. Серед інших прізвиськ - футбольний Чарлі Чаплін, Великий Кульгавий, Кривоногий Янгол. На світ він з'явився з косоокістю, деформацією хребта і тазу, вже в зрілому віці ліва його нога була коротшою за праву на шість сантиметрів! Але на полі ці недоліки перетворювалися на переваги та конвертувалися в голи - після індивідуальних дій, після штрафних і навіть кутових.
Зовні незграбний, Гаррінча діяв напрочуд спритно і швидко, із задоволенням для себе і трибун демонструючи каскади фінтів. На мундіалі 1958 року ці трюки побачила вся планета: у фіналі, де Бразилія розгромила шведів із рахунком 5:2, два голи проведені після його слаломних проходів правим флангом. Чотири роки потому в Чилі Мане - вже в ранзі дворазового чемпіона світу - став одним із кращих бомбардирів турніру і був визнаний найкращим гравцем. З ним у складі бразильська збірна програла лише один матч...
На похорон Гаррінчі вийшов увесь Ріо-де-Жанейро. Проводжаючи футбольного чарівника в останню путь, люди скандували: "Дякуємо, що ти жив!.."
Ліонель Мессі з Аргентини має зріст 169 см.
Зростання Мессі колись стало об'єктом ретельного вивчення з боку допитливих журналістів. Порівнюючи різні зображення аргентинського футболіста, репортери прийшли до висновку, що його висота не 170 см, як стверджують деякі джерела, а на сантиметр менша. Хоча сам Лео, напевно, хотів би залишитися поза увагою в таких рейтингах. У дитинстві він страждав від нестачі гормонів росту, що ставило його в невигідне становище серед однолітків. Однак, помітивши в хлопчику потенціал, скаути "Барселони" переконали його батьків переїхати до Європи, а клуб узяв на себе витрати на дороге лікування. Перший контракт, нібито підписаний на серветці, став однією з найуспішніших інвестицій в історії футболу.
Перераховувати рекорди, записані до активу восьмиразовим володарем "Золотого м'яча" - то витрачати час. Його статистичні досягнення настільки ж численні й різноманітні, як технічні прийоми з арсеналу цього Генія, як м'ячі, що досі забиваються ним на будь-який смак - і в клубі "Інтер Маямі", й у збірній. Поява Мессі ознаменувала нову епоху "Барселони", укомплектованої переважно такими ж, як і він, малоросликами. Хаві, Іньєста, Вілья, Педро, Суарес, Дані Алвес, Маскерано та багато інших партнерів Лео - з категорії 170 сантиметрів або близько того. Проте впродовж переважної частини кар'єри Мессі у складі "синьо-гранатових" "Барса" була на голову вищою за більшість своїх суперників.
Дієго Марадона, легенда з Аргентини, має зріст 165 см.
Мессі, безсумнівно, є найвидатнішим кандидатом на звання спадкоємця Марадони. Проте, у чому Дієго завжди залишався неперевершеним, так це в його здатності самостійно вирішувати не лише долю окремих матчів, а й цілі турніри, навіть коли його партнери не демонстрували належного рівня гри і без допомоги арбітрів. Прикладом цього є чемпіонат світу 1986 року, коли він привів до перемоги посередню збірну Аргентини. Або його виступи за "Наполі", де він також продемонстрував неймовірний талант. Навіть зі скандалами та суперечками в житті, він залишив після себе спадщину, яка в першу чергу виявляється у його майстерності з м'ячем.
Символічно, що свій найвідоміший гол він забив у тому ж матчі, де також проявив хитрість, додавши до свого зросту довжину ліктя. М'яч, завдяки якому Аргентина здобула перемогу над Англією в чвертьфіналі мексиканського чемпіонату світу, визнаний голом століття практично всіма, окрім самих англійців. Проте навіть у Великій Британії визнають: гру, що виникла в їхній країні, Марадона перетворив на справжнє мистецтво – не лише завдяки "руці Бога", але насамперед завдяки Божій іскрі, що світила в його таланті.
На завершення, українське представництво в рейтингу виглядає таким чином: вже згадувані Заваров (170 см) та Анатолій Пузач (170 см) опинилися на верхніх позиціях, а також Михайло Коман (173 см) та Ігор Бєланов (174 см), які також виявилися занадто високими.
Володимир Мунтян, гравець "Динамо" з Києва, має зріст 169 см.
Київський бразилець, як його називали, збирав персональну торсиду на трибунах Центрального стадіону ще тоді, коли хлопчиськом виборював Кубок міста. Потім - у дублі. І згодом у динамівській основі, закохуючи в себе цілі покоління вболівальників. Муня став однією з головних зірок команди-зірки Віктора Маслова, якій підкорився радянський чемпіонський хет-трик. А через кілька років - уже у чудовій дружині Валерія Лобановського.
Пластика й витривалість, розвинені ще в період занять акробатикою, працьовитість і світла футбольна голова дозволяли Володимиру Федоровичу вважатися топгравцем не лише у масштабі Союзу, чемпіоном якого був рекордні сім разів, а й на міжнародному рівні. Про зріст ніхто й не згадував, для шанувальників футболу Муня був і залишається справді Великим!
