Микола Несенюк: Прапор у кольорах. Життя – Останні новини Рівного та регіону – Рівне Вечірнє

Більше двадцяти років тому, у лютому 2004 року, несподівано виникла ідея організувати дружні футбольні матчі між національними та юнацькими командами Лівії та України. Це була та сама Лівія, якою тоді керував диктатор Каддафі, який згодом загинув від рук своїх підданих. Ці матчі не мали жодної спортивної цінності — їхнє призначення було суто політичним. Тоді я разом з Артемом Франковим та кількома іншими журналістами потрапив на літак, що віз нас разом із футболістами, щоб ми могли висвітлити ці події в наших виданнях. В дорозі я ділився з Артемом спогадами про Лівію, які чув від інженерів, з якими працював раніше, розповідаючи про суворий "сухий закон", що тоді діяв у цій країні без жодних виключень. На момент нашого прибуття там ще залишалося чимало наших фахівців — інженерів, лікарів та інших, які працювали за контрактом. Саме вони, в кількості кількох десятків, становили основну аудиторію тих матчів, оскільки самі лівійці не проявляли особливого інтересу до ігор з Україною. Найяскравіший спогад у мене залишився саме з трибуни стадіону в Тріполі, хоча про те, як завершився той матч, я вже не пам’ятаю.

Отож, група із кількох десятків українців уболівала за нашу збірну розмахуючи прапором. Але що то був за прапор! Зрозуміло, що українськими прапорами в Лівії тоді (і, напевно, зараз) у кіосках не торгують. Централізовано у посольстві їх, певно, теж не видавали. Тому прапор, яким махали українці на лівійському стадіоні, був саморобним, зшитим із двох шматків синьої та жовтої тканини, причому досить нерівно. Можливо, навіть вручну. Не думаю, що ті жіночки, які нашвидкоруч пошили перед футболом той прапор, були великими шанувальницями футболу. Скоріше навпаки. Важливим було інше - футбольний матч за участю нашої команди давав їм нагоду відчути себе далеко за кордоном українцями, об'єднавшись на кілька годин на трибуні африканського стадіону. Мені ж той саморобний прапор видався дорожчим за тисячі і тисячі інших, які нині виробляються у промислових масштабах, які можна недорого купити у крамниці поруч, які безплатно роздають учасникам тих чи інших масових заходів. Можливо, той прапор, пошитий тоді у далекій Лівії, був не того відтінку, можливо, його частини були зшиті неправильно - яка різниця? Головне - цей прапор був пошитий від щирого серця!