Мільченко: Українці стануть ще більш прагнучими до перемоги.
Олександр Гливинський і Артем Мільченко.
24-річний український футболіст Артем Мільченко цього сезону став частиною невеликого українського легіону в грузинському чемпіонаті, де, крім нього, на даний момент виступають ще чотири воротарі з України. Артем приєднався до чинного чемпіона Грузії, батумського Динамо, у вересні, підписавши контракт як вільний агент після року, проведеного в латвійській Валмієрі. Раніше, в сезоні 2022-2023, він грав у ПФК Львів, де став основним гравцем команди, зігравши 28 матчів у УПЛ та відзначившись одним голом.
Нині вихованець харківського Металіста освоюється у грузинській лізі, де зіграв вже вісім матчів (усі у старті) та встиг одного разу відзначитися у воротах суперника (що цікаво, у ворота ФК Гагра, які захищав українець Олександр Воробей), також на його рахунку один асист.
Після матчу Динамо - Телаві, який завершився мінімальною перемогою динамівців, кореспондент Чемпіона поспілкувався з українцем.
Артеме, передусім, вітаю з перемогою! Це твоя восьма зустріч у чемпіонаті Грузії. Які враження від рівня гри та напруги у матчах місцевої Ліги?
- Уже трохи в'їхав у процес, зрозумів, що до чого. І зараз вже отримую, так би мовити, насолоду. З матчу до матчу додаємо - і я, і команда. Іншими словами, процес адаптації закінчився. Зараз вже працюємо на всі сто.
Відзначив, що на полі ти постійно демонструєш готовність до співпраці, іноді твої пропозиції помічають партнери, а іноді - ні. Яка у тебе відчуття довіри з боку нових товаришів по команді?
- Ну, вже відчуваю десь відсотків на 70, але це ще не максимум. Будемо працювати, щоби спиною відчували.
Ось уже місяць команда Динамо проводить свої матчі на невеликому стадіоні, залишивши позаду рідну "Батумі-Арену". Це рішення прийнято для того, щоб національні збірні Грузії та України могли зіграти на новенькому газоні. Як гравці клубу реагують на таке ставлення до себе?
Все гаразд, ми все сприймаємо правильно. Керівництво ухвалило рішення не знищувати поле, щоб у наших гравців м'яч не підстрибував, а гра проходила рівно та гладко. Вже близько трьох тижнів ми не виступаємо на меншому стадіоні, тому він став для нас немов другим домашнім майданчиком.
- За невеликий проміжок часу, що ти провів у Батумі, чи вдалося тобі вже пограти на "Батумі-Арені" та зануритися в її особливу атмосферу?
Цього сезону кількість вболівальників на матчах трохи зменшилася, що, ймовірно, пов'язано з результатами команди. Пам'ятаю, що минулого року на трибунах було значно більше фанатів. Проте я впевнений, що на грі збірних стадіон буде переповнений. На мою думку, стадіон у Батумі є найкращим у Грузії. Вважаю, що нашим хлопцям дуже сподобається ця атмосфера.
- Як ти вважаєш, хто має найбільші шанси на перемогу в цьому поєдинку?
Оскільки я зараз перебуваю в Грузії, відповідати на це питання може бути ризиковано (сміється). Але, безумовно, я буду підтримувати наших хлопців. Шанси, на мою думку, приблизно 50 на 50, адже граємо на чужому полі. Проте, якщо наші гравці покажуть таку ж самовіддачу, як в останніх матчах, все закінчиться добре.
Якщо провести паралель між чемпіонатом Грузії, УПЛ та Вищою лігою Латвії, в якій ти виступав раніше, які твої враження від цього порівняння?
- З Латвією, думаю, десь плюс-мінус такий же рівень, але це все дуже відносно. Якщо відверто, я навіть не наважуся порівнювати. Щодо УПЛ, то думаю, що в Україні більше конкурентоздатних команд і, можливо, середній рівень клубів вищий. Не беремо до уваги Динамо, Шахтар, Полісся, чи, скажімо, Олександрію цього сезону. А середній рівень, мабуть, в Україні вищий за рахунок більшої кількості команд. От Вам приклад: у Грузії ми з Динамо спочатку виграли у лідера поточного сезону, а у наступному турі програли останньому місцю таблиці. Загалом всі команди тут грають на атаку, у всіх клубів є свій стиль. За тих вісім матчів, що я зіграв тут, не було жодної легкої гри - що з першим місцем, що з останнім. Команди тримають доволі високий темп: всі намагаються грати у футбол. Мені - не легко, а це значить, що чемпіонат не поганий.
Зараз ти схожий на футбольного мандрівника - то в Латвії, то в Грузії. Які враження залишає у тебе місце, де ти зараз перебуваєш?
Моя кар'єра на цей момент складається так: я трохи подорожую. Вперше відвідав Грузію, і мушу зізнатися, що Батумі справив на мене велике враження. Я не мав жодних очікувань: навіть не шукав інформації перед поїздкою і не знав, чого очікувати від Батумі. Але коли я прибув і побачив центр міста, то спочатку подумав, що це не Батумі, а якийсь Дубай. Атмосфера тут дуже приємна, погода чудова, а клімат ідеальний для футболу.
Однак, похолодання в цей період відчувається і в цьому місці...
Так, купатися вже не сезон, але справа - гори, зліва - море, а футбольне поле - ідеально рівне. Що ще можна бажати? Мені тут дуже подобається. Батумі - чудове місто.
Отже, виявляється, що справа не лише в Тернополі! Як ти думаєш, якою є теперішня потужність збірної Грузії?
Наскільки мені вдалося з'ясувати, всі місцеві гравці активно виступають у топ-7 європейських лігах, що вже говорить про їхній високий рівень. У Грузії є безліч сильних якостей, серед яких особливо виділяється командний дух. Вони дотримуються принципу "один за всіх і всі за одного", що ми, власне, спостерігали під час Євро. Крім того, їхні індивідуальні здібності є дуже потужними, і саме це може стати вирішальним фактором у матчах.
Яка команда, на твою думку, має більше шансів на перемогу в поєдинку Грузія - Україна?
Зважаючи на те, що в останніх поєдинках українських команд їх вважали фаворитами, і це не завжди сприяло успіху, можу сказати наступне: нехай грузини займають роль фаворитів, тоді наші гравці будуть більш мотивовані досягти перемоги.
Тобі 24 роки, і ти зараз далеко від України, у чемпіонаті, який не так вже й відомий. Проте мрія про те, щоб виступати за національну команду, все ще палає у твоєму серці?
Вважаю, що така мрія є у кожного футболіста: у когось вона більш виражена, а у когось - менш помітна. Але навіть якщо про це не задумуються, в кожному з них живе ця підсвідома надія. Вона існує десь глибоко всередині.
Нехай ця мрія стане реальністю, але найголовніше – це наполегливо працювати і скористатися можливістю!
Велике спасибі, я прикладу зусиль!
Олександр Гливинський, спеціально для Чемпіона з Батумі
