Мистецтво відновлення: Історія Олександра Єрьоміна, який став реабілітологом завдяки власному досвіду травми.

Олександр Єрьомін, фізіотерапевт, має 32 роки. З раннього віку він присвячував себе спорту і в 16 років отримав шанс приєднатися до футбольного клубу "Ньюкасл" у Великій Британії. Здавалося, що його майбутнє буде яскравим і успішним. Проте, напередодні від'їзду, Олександр зазнав серйозної травми під час тренування. В Україні тоді не було можливості пройти якісну реабілітацію, тож йому довелося відмовитися від мрії про кар'єру в професійному спорті.

В даний момент Олександр Єрьомін і його команда щоденно проводять реабілітаційні сеанси в своєму Eremin Center, допомагаючи всім, хто цього потребує: професійним атлетам, військовослужбовцям, а також людям, які пережили травми чи хвороби.

Liga.net провела день у компанії Олександра Єрьоміна в його центрі Eremin Center, де дізналася, як його прагнення стати реабілітологом допомогло врятувати його від депресії. В статті розглядаються методи, які він застосовує під час реабілітації пацієнтів, а також особистості, яких можна зустріти в Eremin Center.

Київський велотрек завмер у зимовому тумані, чекаючи на весну. Лише кілька перехожих повільно прогулюються історичним серцем столиці. Двоє молодих людей спускаються сходами до тренувальної зали для велоспортсменів. Один із них пересувається на милицях. Раптом до них стрімко підбігає кремезний чоловік:

- Ходи на ручки, тут слизько.

Взяв на руки людину, яка ще хвилину тому користувалася милицями. Несе її в приміщення.

З восьмої ранку до п'ятнадцятої години в будні дні приміщення велотреку використовується реабілітаційним центром Eremin Center. На першому поверсі розміщені дві коробки з ключами для шафок у роздягальнях. Я їх беру. Поряд зі мною переодягається жінка після заняття.

- А куди ставити взуття? - питаю.

- Ой, так лишіть. Тут не крадуть, - надягає новеньку шубу з натурального хутра та йде.

Чотири зали: ліворуч з матами, масажними столами та велотренажерами. Праворуч - з орбітреками, біговими доріжками та різноманітними тренажерами. Сюди приходять після травм, переломів, операцій. Тут же регулярно проходять курси реабілітації іменитих спортсменів після змагань. Офісні працівники, у яких болять спини від сидячого способу життя, - теж тут.

Спочатку пацієнт йде ліворуч. Там його зустрічає Олександр Єрьомін: засновник та голова центру, радник заступника голови КМДА, а віднедавна директор департаменту фізичної культури та реабілітації.

Його задача - зрозуміти, що відбувається з пацієнтом та з чого саме почати реабілітацію:

На жаль, лікарі часом можуть помилятися та ставити недостовірні діагнози. Українські реабілітологи, на жаль, не отримують належної підготовки в цій сфері. Люди можуть роками страждати, навіть не усвідомлюючи, в чому полягає їхня проблема. Тому я вирішив додатково опанувати навички розшифровування МРТ та КТ, а також значно розширив свої знання в медичній галузі.

Олександр одягнений у футболку та шорти. Його кучеряве волосся зібране в два кумедні хвостики. Тут немає білих халатів, бахіл, суворого розкладу та окремих кабінетів, як у закордонних реабілітаційних центрах:

"Я пройшов кілька навчальних курсів за кордоном. Перший у Німеччині, де я був у захваті від рівня медицини. Якось спитав одного іменитого лікаря, який вчив мене: "Як стати таким крутим, як ви?" Він відповів: "Бачиш, як у мене все працює? Зроби все навпаки". І я зробив".

Дивлюсь навколо: комусь роблять масаж на столах, комусь на матах. Хтось виконує вправи зі спеціальними приладами на спині. Кілька хлопців стоять на цвяхах.

"Цвяхостояння активізує нашу нервову систему, з якою потім працюємо, - зазначає Олександр, уважно спостерігаючи за подіями в залі. - Звісно, ніхто не змушує проводити години на ногах. Але я рекомендую виконувати кілька підходів по хвилині. Серьож, давай цього хлопця в лімфодренажні штани!" (цей апарат, що завдяки пневмокомпресії тисне на ноги, покращує відтік лімфи та стимулює метаболізм. - Liga.net).

Єрьомін без зусиль поєднує в собі консультації пацієнтів, надання завдань своїм підлеглим, контроль за їхнім виконанням та ведення невимушених бесід.

Його ранок починається дуже рано — приблизно о шостій годині. До 15:00 він працює в центрі, а потім Олександр повертається додому, адже не всі пацієнти мають можливість самостійно добратися на реабілітацію. Вечір завжди проводить з родиною — дружиною та донькою. На вихідних Олександр часто організовує зібрання для своєї команди реабілітологів, обираючи різні формати активного відпочинку: ресторан, сауна, прогулянки біля річки. Він переконаний, що відпочинок на свіжому повітрі є необхідним для тих, хто прагне вести активний спосіб життя.

У реабілітаційному центрі в одній з кімнат може одночасно перебувати приблизно 20 осіб. Простір відкритий, без перегородок. Один стогне від болю, інший лається, а третій регоче. В повітрі відчувається легка атмосфера:

"Наші спортсмени, такі як брати Клички, Олександр Усик, усі представники українського ММА та олімпійські чемпіони, приходять до мене для відновлення. Ось, наприклад, Жан Беленюк активно тренується, зверніть увагу!"

Жан не звертає на нас жодної уваги. На тренажері Євмінова, спеціальному апараті для лікування хребтових проблем, який створив спортсмен В'ячеслав Євмінов, він плавно підтягує коліна до грудей. Підготовка до Олімпійських ігор-2024 проходила тут, і тепер він займається відновленням.

Наші клієнти дуже різноманітні. На ковриках поруч можуть відпочивати власник розкішного Майбаха, бабуся з Троєщини та депутат з Верховної Ради. Для нас всі рівні. Притула (засновник фонду Сергія Притули, який надає підтримку армії - Liga.net) відвідував нас після травми, а до Порошенка ми їздили через його проблеми зі здоров'ям, викликані діабетом. Вартість курсу може варіюватися: для бабусі вона буде доступною, щоб їй було комфортно. Це питання ми обговорюємо під час першої консультації. Для бізнесмена ціна може бути максимальною, аби він розумів, що ми - найкращі фахівці у своїй справі. Я сам колись не міг знайти допомогу...

Олександр завмирає та дивиться кудись убік. Він все життя займався спортом: тхеквондо, кікбоксинг. У 13 років виграв чемпіонат України з одного з видів єдиноборств. Далі захопився футболом, у 16 років грав у складі "Динамо Київ", "Арсенал Київ" та збірної України. Тоді ж збирався увійти до складу британського "Ньюкаслу" (професіональний футбольний клуб. - Liga.net). Він уже отримав пропозицію та подумки пакував валізи до Англії. Але раптово отримав травму під час тренування: розрив хрестоподібних зв'язок.

"Люди часто вважають, що найскладніше — це пройти операцію, - ділиться Єрьомін. - Але насправді це не так. Я переніс операцію, але не зміг пройти якісну реабілітацію, оскільки в Україні не було відповідних фахівців. Я намагався займатися у басейні та легкою атлетикою, але все виявилося безрезультатним. Час минав, а моє коліно продовжувало підводити під час навантажень. Я зрозумів, що більше не зможу повернутися у професійний спорт. Це стало для мене великим моральним ударом. Я почав вживати алкоголь, курити, відвідувати клуби... Раніше я зневажав людей, які так живуть, а тепер сам опинився у їхньому становищі."

Для того щоб забезпечити себе коштами на алкоголь та розваги, Олександр вирішив стати тренером.

Я тренував юних футболістів у ЦСКА Київ, виступаючи в другій лізі. Проте, мене звільнили, і на те були обґрунтовані причини: я влаштував бійку з головним тренером. Тоді я замислився: чим я насправді можу займатися у житті? Вмію лише травмуватися і відновлюватися, але знань не вистачає. Я вирішив звернутися до лікаря, який проводив мені операцію. Він розповів про навчальну програму для реабілітологів у Мюнхені. Я вирушив туди, пройшов практику і отримав свій перший сертифікат.

Поки Олександр розповідав, до зали зайшов хлопець:

- Як твої справи? - одразу ж запитує Єрьомін.

- Добре, - відповідає хлопець.

- Ну бувай, гарного дня, - усміхається Олександр та повертається до нашої розмови.

Після завершення першого курсу настав другий, а потім і третій. Я навчався в Німеччині та Ізраїлі, а також здобував знання в Україні.

"Я дізнавався, хто є найкращим лікарем у своїй спеціалізації: травматолог, фізіотерапевт, невролог. Йшов до нього і просився мене вчити. Не відмовляли. Дозволяли бути присутнім під час прийомів. Далі знайомі футболісти запросили працювати реабілітологом у Донецький "Шахтар" (Футбольний клуб "Шахтар". - Liga.net). Там я затримався на п'ять років, потім відкрив цей центр".

З жіночої кімнати для переодягання долинає голосний крик.

У мене не відкривається шафка!

- Кириле, - відповідає Олександр, - зверни увагу на те, що відбувається. Але не зазирай на дівчат.

В Eremin Center немає чіткого часу перебування пацієнта. Хтось може годину тренуватись на тренажерах, потім ще годину йому роблять масаж усього тіла. А далі він може... заснути. Таке часто буває, якщо масаж завершується розслабленням м'язів. Тоді людину накривають пледиком і дають поспати.

"Ми застосовуємо індивідуальний підхід до кожного клієнта. За старими традиціями часто складають програми на тривалий період, проте кожна людина унікальна. Оптимально планувати заняття на два-три дні вперед, після чого ми оцінюємо прогрес. Можуть виникнути різні ситуації, і загострення не виключені. Тому я рекомендую відвідувати нас щодня, без перерв."

З початком масштабних бойових дій центр надає безкоштовну реабілітацію для військових. До них ставляться без особливого співчуття: ніхто не дивиться на їхні травми з сумним обличчям. Процес відновлення є тривалим і важким, і пацієнти також повинні докладати значних зусиль для покращення свого стану. Тому військові, як і всі інші, віддаються цьому заняттю на всі сто. Вони виражають свої емоції: кричать від болю, лаються і сміються.

Близько двох тисяч військових вже скористалися нашими реабілітаційними курсами. Кожен з них має свої унікальні травми та історії. Нещодавно один із пацієнтів, який втратив частину сідниці, зміг знову сісти. Хоча поки лише навпочіпки, це вже значний крок уперед. Він мріє про те, щоб сидіти хоч якось. Ми часто робимо те, що інші вважають неможливим. Маємо безліч випадків, коли медики вже опустили руки, а ми зуміли повернути людей до життя. Іноді навіть вдається уникнути хірургічного втручання. Віка, - звертається Олександр до реабілітолога, яка прямує до пацієнта на масаж, - згадай якийсь з яскравих випадків.

- Табуретка! - одразу згадує вона.

Абсолютно вірно. Один пацієнт прийшов із табуреткою, використовуючи її як опору під час ходьби. На магнітно-резонансній томографії виявили грижу розміром 12 міліметрів. Після місяця або півтора занять у нас вона зменшилася до трьох міліметрів. Без операцій, звісно, не завжди обійтися. Після цього пацієнт знову повернувся до нас для реабілітації.

У команді Олександра працює 30 професіоналів, які щодня обслуговують до 125 пацієнтів.

Щоб стати частиною моєї команди, кандидату потрібно володіти знаннями з анатомії, фізіології та біохімії, а також мати базову медичну освіту. Я беру на себе навчання далі. Після цього людина може почати працювати. Дехто відкриває власну справу або переходить на іншу роботу, але для мене важливо, щоб у моєму штаті завжди було 30 професіоналів. Я маю специфічний підхід до роботи, тому новий співробітник повинен бути стійким до стресів і не сприймати критику близько до серця. Це обов'язкова вимога. Я досить вимогливий керівник (сміється). Також я ціную працелюбність, повагу до досвіду старших колег і дотримання субординації. Хоча атмосфера у нас досить невимушена, я очікую, що всі будуть уважно слухати мої вказівки.

Робочий день центру добігає кінця. Після занять пацієнти розходяться до роздягальні. Вони втомлені, футболки на них одягнені навиворіт, а волосся має безладний вигляд. Сьогодні було важко і болісно, як і вчора, і, напевно, буде завтра. Проте, незважаючи на втому, на їхніх обличчях можна помітити тихі усмішки, адже вони рухаються до своєї мети.