Момент, через який Реброва запросили до національної команди. Аналогічного більше не буде.
Поєдинок із Ісландією продемонструє можливості сучасного тренерського колективу "синьо-жовтих".
26 березня 2023 року національна збірна України розпочала свій шлях у відборі на чемпіонат Європи 2024 року. Цього дня "синьо-жовті" зустрілися на виїзді з командою Англії, зазнавши поразки з рахунком 0:2, без жодних шансів на позитивний результат. Цей матч запам'ятався тим, що Україна фактично діяла без головного тренера, оскільки керівництво командою тимчасово взяв на себе Руслан Ротань, який на той момент очолював усі молодіжні збірні країни. У нього не було реальних шансів стати постійним тренером національної команди, тому надії на якусь сенсацію від "синьо-жовтих" у матчі в Англії були досить низькими.
На кінець березня 2023 року стало очевидно, що Українська асоціація футболу вирішила відмовитися від матчу проти Англії, щоб пізніше призначити Сергія Реброва на посаду головного тренера національної збірної. Триразовий чемпіон Угорщини, дворазовий чемпіон України та володар титулу в ОАЕ в той час завершував свій контракт з клубом "Аль-Айн" і вже дав згоду на співпрацю з "синьо-жовтими". У березні 2023 року УАФ не мала змоги призначити Реброва, оскільки це вимагало б значних фінансових витрат на компенсацію арабському клубу, який не бажав відпускати тренера до закінчення угоди. Тому збірна змушена була зіграти з Англією під керівництвом тимчасового тренера, адже всі очікували на прихід Реброва.
Остання заувага зовсім не є перебільшенням. У той час Ребров дійсно сприймався більшістю вітчизняних експертів і вболівальників майже як футбольна ікона. Від Сергія чекали грандіозних досягнень одразу, але на Євро-2024 Україна змогла потрапити лише через плей-офф, до якого дісталася завдяки своєму виступу в Лізі націй-2022/23 — турнірі, в якому збірна брала участь ще до приходу Реброва.
На непросте потрапляння на Євро-2024 тоді заплющили очі. Воно й зрозуміло: у суперниках по відбору в нашої команди були Англія та Італія, причому останню ми пропустили уперед тільки за додатковими показниками, оскільки очок із апеннінцями набрали порівну. Та й непризначений пенальті на Мудрику на останніх хвилинах очного поєдинку виглядав очевидною індульгенцією для тренерського штабу Реброва - мовляв, знову нас засудили у найважливіший момент.
На Євро-2024 українська команда, безумовно, зазнала невдачі, зайнявши останню позицію у своїй групі, яка, ймовірно, була найзбалансованішою та найпростішою на турнірі (Бельгія, Україна, Словаччина, Румунія). Проте, в цілому, не виникало серйозних сумнівів щодо подальшої роботи Реброва на посаді тренера. Сам коуч також чітко підкреслив, що не має наміру залишати свою посаду і планує "продовжувати рухатися вперед".
Фактично після провалу на Євро-2024 стало очевидним - головне завдання Реброва полягає у тому, щоб вивести національну збірну, лише вдруге у її історії, в фінальну частину чемпіонату світу-2026, розіграш якої відбудеться на полях США, Канади та Мексики. Але й тут із жеребом на стадії кваліфікації якось одразу не залагодилося, адже у суперники до нас потрапили не тільки азербайджанці та ісландці, а й титуловані французи, котрі, що було зрозуміло одразу ж, свого не втратять. Кіліан Мбаппе та його партнери можуть скільки завгодно "косячити" у менш відповідальних поєдинках, проте гравці такого рівня чітко усвідомлюють, що означають для їхньої кар'єри та здатності заробляти в майбутньому великі гроші турніри рівня чемпіонатів світу.
Тому давайте не будемо судити збірну України надмірно суворо за дві поразки від Франції у цьому відборі - 0:2 та 0:4. Тим паче, що в останньому випадку Ребров навіть спробував показати усім нам якусь домашню роботу, вперше більш ніж за рік зігравши в ультразахисній манері та із тактикою у три центральних захисники. Експеримент не вдався, однак і спускати за нього усіх собак на тренерський штаб навряд чи варто - тут саме той випадок, коли краще було спробувати, аніж виходити із відкритим забралом лише з ілюзорною надією на нестачу мотивації у суперника, який того вечора вирішував завдання щодо остаточного виходу на ЧС-2026.
Набагато гіршим є те, що Україна втратила важливі очки в іншому матчі, зігравши внічию з Азербайджаном (1:1) у вересні. Цей результат став проблемою, адже перед вирішальною грою групового етапу проти Ісландії "синьо-жовті" тепер змушені добиватися лише перемоги. В іншому випадку, плей-офф за право потрапити на ЧС-2026 отримає ісландська команда.
Матч із Ісландією стає для збірної України вирішальним моментом. Для Сергія Реброва це також ключовий етап, з яким пов'язували його запрошення до національної команди. Саме заради цього моменту команда готова була віддати без боротьби перший відбірковий матч на Євро-2024 проти Англії. Крім того, для цього не запросили інших гідних і заслужених тренерів, таких як Вернидуб, Григорчук чи навіть Маркевич, якого багато хто досі вважає футбольним героєм, подібно до Реброва.
Саме матч проти Ісландії, а не потенційна фінальна баталія у плей-офф за право зіграти на ЧС-2026, стає для Реброва горезвісною ситуацією "або пан або пропав". Адже у стикових матчах завжди можна буде списати невдачу на конкретний епізод, момент, ситуаційні кадрові проблеми. Там усе вкрай швидкоплинне. А ось по відбірковому турніру складніше - тут тобі завжди пригадають конкретний матч (читай, осічку в Азербайджані), який стратегічно і призвів до невдачі. Іншими словами, провал у кваліфікації куди болючіший для тренера, оскільки він демонструє його нездатність "грати у довгу", вирішувати не миттєві завдання, а реалізовувати стратегічні плани. Це те, чим від решти завжди відрізняються по-справжньому серйозні та маститі наставники - такі, до когорти яких більшість із нас завжди безапеляційно зараховувала й Сергія Реброва до моменту його приходу на пост коуча національної збірної.
Зараз у кар'єрі Сергія Реброва в національній збірній України настає ключовий момент, який визначить, чи зможе цей тренер зберегти свою репутацію та статус успішного коуча, принаймні в очах української футбольної спільноти. Невихід до плей-офф ЧС-2026 стане набагато серйознішим невдачею для нашої команди, ніж можливий виліт на пізнішій стадії. Адже є велика різниця між тим, щоб програти у фіналі, і тим, щоб навіть не потрапити до нього, лише міркуючи про те, як би все склалося, якби...
Перше протистояння між Україною та Ісландією в рамках цього відбору продемонструвало, що наш опонент не є непереможною силою. Цю команду можна і потрібно обігравати, причому вже не так, як це було в матчі з Францією, зі змішаним складом та без небезпечних ударів по воротах, а з позиції впевненості. У неділю "синьо-жовті" мають кардинально змінити свій підхід і продемонструвати зовсім інший стиль гри, починаючи з тактичних аспектів і закінчуючи психологічною підготовкою. Сергію Реброву потрібно повністю переформатувати мислення своїх гравців, щоб вони змогли здивувати Ісландію, довівши, що поразка 0:4 від Франції була лише невдалим випадком, який трапляється навіть у найсильніших командах.
Якщо це Реброву вдасться, то жодних питань до тренерського штабу загалом вже не буде. Навіть без урахування того, як складеться плей-офф європейської кваліфікації на ЧС-2026. Просто свій мінімум наставник виконає - підтвердить статус та об'єктивний рівень, який полягає у тому, що із національною командою на кшталт нинішньої нашої потрібно брати участь на таких стадіях відбору. Кращий результат (пряма путівка до США, Канади та Мексики) став би стрибком вище голови, а гірший - беззаперечним і безапеляційним провалом, що навіть не потребує додаткових пояснень.
Таким чином, зустріч з Ісландією стане не лише важливим випробуванням для наших футболістів національної команди, але й випробуванням їхнього бажання боротися за честь країни, викладаючись на повну. Це також стане важливим моментом для всього тренерського штабу під керівництвом Реброва. Вибачення більше не буде місця — жодних пом'якшуючих обставин, жодних спроб уникнути відповідальності. Важливий лише результат, який має бути досягнутий тут і зараз. Хіба це не найчарівніше, що може бути у спорті? Є конкретне завдання, і ваша здатність його виконати, підтверджуючи свій статус найсильнішого. Здається, це той запал і мотивація, яких часто не вистачало цій версії збірної України з нинішнім головним тренером. Тож вперед, доводьте свою спроможність. І тільки досягнувши успіху, ви зможете звільнитися від критики — об'єктивної, звичайно, а не тієї, яку іноді використовуєте як щит у маніпулятивних інтерв'ю...
