В пам'ять про Джона Робертсона: три голи легенди Ноттінгемського футболу у фінальних матчах.
"Ноттінгем Форест" межі 1970-х - 1980-х рр. для мене, о тій порі залюбленого у футбол молодшого школяра, - це футбольне явище, що можна порівняти, скажімо, із сучасним "Манчестер Сіті". Просто, на відміну від теперішньої футбольно стурбованої юні, ми не мали змоги споглядати щотижневі батли в чемпіонаті Англії, та й доступність єврокубкових матчів була для нас обмеженою двобоями радянських команд. До пори, до часу (власне, до пізньої перебудови) на радянському ТБ навіть фінали континентальних клубних турнірів не заведено було показувати, якщо там не грали радянські команди. За таких умов команда земляків Робін Гуда була оповита таким собі ореолом таємничої снаги. Два Кубки чемпіонів поспіль, завойованих "Ноттінгемом" на зламі десятиліть (і, скажу я вам, певно, тактично найреволюційніших декад у футбольній історії, адже за великим рахунком тотальна революція тогочасся визначила шлях розвитку світового футболу на десятиліття вперед), - ознака того, що й той колектив долучився до буяння епохи.
"Джон Робертсон залишив незабутній слід в історії "Ноттінгем Форест" та став джерелом натхнення для багатьох поколінь", - такими чуйними словами відреагував популярний англійський клуб на сумну новину про смерть свого колишнього нападника у віці 72 років. Серед численних його голів особливо варто згадати про вражаючі м'ячі, забиті у фіналах трьох різних турнірів, які принесли перемогу "лісникам".
1. 22 березня 1978 року. Фінал Кубка англійської ліги. Перегравання. "Ноттінгем Форест" проти "Ліверпуля" - 1:0 (гол від Робертсона, 54-та хвилина, з пенальті)
Перша фінальна зустріч перед 100-тисячною публікою на "Вемблі" закінчилася без єдиного забитого голу, а повторна гра на "Олд Траффорд" вирішилася завдяки пенальті, призначеному на початку другого тайму. Оборонець "Ліверпуля" Філ Томпсон порушив правила проти гравця "Ноттінгем Форест" Джоні О'Харі, намагаючись переконати арбітра Пата Партриджа, що фoul стався за межами штрафного майданчика. На той час Партридж, 44-річний фермер за професією, а в майбутньому президент Асоціації арбітрів і лайнсменів футбольної ліги, залишився непохитним у своєму рішенні. Цей момент став джерелом суперечок, а фраза "професійний фол" набрала популярності, трансформуючись спочатку в "фол останньої надії", а згодом - в "позбавлення явної гольової нагоди". У підсумку, Робертсон влучно пробив у правий нижній кут воріт "Ліверпуля", охоронюваних Реєм Клеменсом. Відзначимо, що деякі недоліки на футбольному полі у воротарській зоні, можливо, допомогли шотландському нападаючому "Форест", адже м'яч несподівано підстрибнув на лінії воріт, і голкіпер не зміг миттєво зреагувати на цю ситуацію.
2. 12.08.1978. Суперкубок Англії. "Ноттінгем Форест" - "Іпсвіч" - 5:0 (Робертсон, 87)
У цій зустрічі команда під керівництвом Браяна Клафа вражаюче обіграла колектив Боббі Робсона. Іншими словами, чемпіон Англії продемонстрував свою домінуючу позицію над володарем Кубка. На стадіоні "Вемблі", де зібралися 68 тисяч вболівальників, глядачі стали свідками численних голів "лісників". Кульмінацією матчу став вражаючий удар шотландського форварда "Ноттінгема", який завершив свій індивідуальний прохід. Голкіпер "Іпсвіча" Пол Купер знову опинився в ролі того, хто витягує м'яч із сітки своїх воріт. Героєм зустрічі став Мартін О'Ніл, який оформив дубль, але й внесок Робертсона, хоча й не став вирішальним, був вражаюче помітним.
3. 28.05.1980. Кубок чемпіонів. "Ноттінгем Форест" - "Гамбург" - 1:0 (Робертсон, 21)
На середині першого тайму Джон, можливо, не завдав удару з великою силою, але його постріл вийшов точним: він пробив по воротах "Гамбурга" з відстані приблизно одного метра від межі штрафного майданчика. Варто також відзначити виняткову гольову передачу Гаррі Бертлза, який, попри падіння, зміг скинути м'яч на свого товариша по команді. Воротар "Гамбурга" Руді Каргус, який, до речі, після завершення кар'єри став успішним художником, не зміг запобігти голу. Таким чином, у фіналі мадридського турніру, що є найпрестижнішим клубним змаганням Європи, гол шотландського форварда "Форест" став вирішальним і приніс команді під керівництвом Браяна Клафа Кубок чемпіонів. Слід зазначити, що команда з Ноттінгема здобула цей престижний трофей вдруге поспіль.
Браян Клаф і Джон Робертсон... Взаємини між цими двома видатними особистостями є темою, яка потребує окремого глибокого дослідження, адже вплив визнаного тренера на розвиток таланту видатного форварда заслуговує на детальне висвітлення. "Поки він не став головним тренером "Фореста", жоден з шанувальників особливо не звертав увагу на Робертсона", - зазначає автор книги "От лише, цур, без поцілунків" Дункан Хемілтон. Цей досвідчений журналіст, який регулярно пише колонку для Nottingham Evening Post, не приховує захоплення тим, як Клаф здатен перетворювати звичне на незвичайне. Хемілтон, лауреат престижної премії William Hill Sports Book of the Year 2007, безумовно, має рацію в багатьох аспектах, проте щодо Робертсона можна висловити й іншу точку зору. Так чи інакше, Клаф зробив Робертсона невід’ємною частиною своєї тактичної стратегії, а шотландець, у свою чергу, відповів на це відданою грою на футбольному полі.
"Дайте йому ярд трави", "Він був художником!", "Пікассо нашої гри" - з такими банерами, присвяченими Робертсону, прийшли вболівальники "Форест" на суботню гру проти "Манчестер Сіті". Й бурхлива овація на честь Джона - данина його непересічному таланту. Нині не так уже й складно вполювати на відповідних сайтах ретро-футболку "Ноттінгема" 1980 р. - періоду панування "лісників" у європейському клубному футболі. Впевнений, що в колекціях відданих фанів "Форест" така є, хай якого б вони були віку. Робертсон у мене особисто асоціюється саме з тією футболкою. Нинішній власник "Ноттінгем Форест" грецький магнат Євангелос Марінакіс назвав Робертсона "достотною легендою великого клубу в усіх сенсах цього слова". На відміну від деяких інших тверджень грецького багатія-забагатія, з цим не посперечаєшся. Світла пам'ять великому нападнику!
