У Сумській області загинув старший сержант Петро Микуляк. "Він говорив, що йде на передову, бо не вистачає військових" - Життєві історії | Експрес онлайн.
Зображення з колекції Ганни Мойсей-Микуляк.
У перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно пішов до військкомату. Мужньо воював на Донеччині, Сумщині. Мріяв, що повернеться додому з перемогою і добудує омріяний дім, де довго й щасливо житиме зі своєю сім'єю. Та цим планам, на жаль, не судилося здійснитися.
Після закінчення дев'ятого класу Петро вирішив вступити до професійно-технічного училища в Бучачі, де здобув спеціальність електромонтера. Отримавши диплом, він разом із друзями вирушив на заробітки за кордоном, де працював на будівництві, -- розповідає дружина бійця Ганна Мойсей-Микуляк. -- Ми познайомились під час святкування Нового року в компанії друзів, і з першої хвилини відчули симпатію одне до одного. У мене була дочка від попереднього шлюбу, і Петро дуже швидко знайшов спільну мову з нею, полюбив її, як власну дитину, і вона відповіла йому тим же. У нашій родині згодом народився син Іван, якому зараз 7 років. Петро з дитинства захоплювався футболом, тому, дізнавшись про набір дітей у футбольну секцію, наполіг на тому, щоб записати туди нашого сина. Він не раз повторював Іванові: що б не сталося з ним на війні, футбол кидай не можна. І ми зберігаємо цю обіцянку. Нещодавно команда Іванка здобула перше місце, змагаючись із командами з різних областей. Кожну свою перемогу Іван присвячує таткові...
Згідно зі словами жінки, її чоловік 26 лютого 2022 року вже прибув до військкомату. Звідти його направили на навчання, яке тривало більше трьох місяців. Петро Микуляк служив старшим техніком у роті вогневої підтримки першого батальйону тероборони військової частини 7033. "Він тривалий час брав участь у бойових діях на Донеччині, зокрема, у Бахмутському напрямку, -- ділиться дружина. -- У жовтні 2022 року під час одного з штурмів Петро опинився в напівоточенні, адже багато його побратимів загинули або отримали поранення. Він привернув ворожий артилерійський вогонь на себе. Після цього 20 днів не було жодних новин про нього. Батькам чоловіка вже телефонували з військкомату, щоб повідомити, що готують сповіщення про зникнення безвісти. Але на 21-й день Петро все ж вийшов на зв'язок. Ми тоді були безмежно щасливі. Його нагородили численними відзнаками, зокрема медалями "Хрест сил територіальної оборони", "За честь і відвагу" та іншими".
На початку вересня 2025 року старший сержант Петро Микуляк повернувся з відпустки на фронт, щоб захищати Сумщину. "У нього були проблеми зі здоров'ям, і планували операцію, але він вирішив, що піде на передову, оскільки не вистачало військових, а про своє самопочуття подумає пізніше," – розповідає пані Ганна. – "Проте, все сталося не так, як ми сподівалися. 14 жовтня російські війська завдали артилерійського удару по нашим позиціям. Як з'ясувалося пізніше, було близько 14-17 влучень. Петро загинув на місці неподалік села Дмитрівка Охтирського району. Того дня загинули ще троє солдатів." Остання шана захиснику була віддана в селі Новоставці на Тернопільщині. Родина загиблого вже зібрала підписи під петицією з проханням про присвоєння йому найвищого звання – "Герой України". Зараз ця петиція перебуває на розгляді у президента.
