Наркоп football Пабло Ескобара: убиті арбітри, Марадона за ґратами та тріумф у Лібертадорес.

2 грудня 1993 року колумбійські правоохоронці здійснили операцію, в результаті якої був ліквідований один з найжорстокіших злочинців XX століття.

Пабло Ескобар представляв собою не лише наркоторговця.

Протягом багатьох років він сіяв паніку в Колумбії, а ті, хто намагався протистояти, зустрічали жахливу долю.

Протягом усієї епохи розквіту своєї імперії, Ескобар пильно стежив за тим, щоб футбол у Колумбії розвивався паралельно з її успіхами.

Чемпіон ділиться неймовірною історією спортивного тріумфу, яка вразила всю Америку.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

"Футбол завжди був пристрастю Пабло. Його перші черевики були футбольними бутсами, і саме в них він пішов з життя," - ділиться його сестра Лус Марія.

Уся ця трагедія розвивалася прямо перед її очима.

У них була скромна, але гідна сім'я. Батько-фермер ледь зводив кінці з кінцями; матір вчителювала.

Старі зібрали усі гроші, які мали, щоб віддати свого Пабло до університету Медельїна, але той зробив вибір надто швидко. Освіта не для нього; інша річ - рекет, крадіжки авто, викрадення людей.

В 1971 році Ескобар здійснив викрадення заможного промисловця Дієго Ечаваррії. Однак, не отримавши бажаного викупу, він викинув тіло жертви на смітник.

Той день перетворився на святкову подію для нетрів, адже біднота Ечаваррію відчувала до нього глибоку ненависть.

Оскільки Ескобар також займався відмиванням коштів, будуючи житло в важкодоступних, убогих куточках Медельїна, часто на місцях колишніх сміттєзвалищ, він швидко здобув статус святого серед місцевих жителів.

Навіть сьогодні в тих місцях, де Пабло збудував свої імперії на кошти від наркотиків, його статуетки користуються більшим попитом, ніж фігурки Діви Марії та Ісуса.

"Це тому, що він був щедрим. Він будував домівки, футбольні поля, освітлював вулиці", - стверджує Марія Лус.

А Родріго Лара, син загиблого міністра юстиції Родріго Бонільї, відчуває глибоке сум'яття з цього приводу:

"Це свідчить про перемогу тієї культури, яку він підтримував, де фінансові ресурси мають пріоритет над усім іншим."

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Слід визнати, що в аспекті злочинності Ескобар дійсно був справжнім новатором.

Він першим оцінив повною мірою вигоди наркоторгівлі - особливо американський ринок, де грошей було найбільше.

Ескобар надав американцям те, що вони прагнули отримати.

Листя коки, яке інки жували в Андах, набуло нових відтінків, коли Ескобар організував безліч лабораторій у джунглях, створив власний флот та заснував перевалочну базу на Багамах.

Яка сума його заробітку? За оцінками Forbes, вона становить не менше ніж 25 мільярдів доларів.

Брат Ескобара, відомий як Бухгалтер, розповідав, що готівка зберігалася в особливих сховищах, де щороку 10% банкнот знищували щури. Проте це не викликало занепокоєння, адже грошей було настільки багато.

Ви скажете - гей, а до чого тут футбол?

Отже, весь цей нелегальний капітал потрібно було легалізувати, вірно? Одного будівельного проекту для замаскування було замало.

Тут Ескобар згадав про свою юнацьку пристрасть, адже хто може впевнено стверджувати, що гравця справді продали за 2 мільйони доларів? Хто зможе точно визначити, на яку суму були придбані квитки на стадіон? Як можна оцінити таємну спонсорську угоду з туристичною компанією?

До всього, футбол ще й "поза політикою", як стверджує дурне гасло. Ідеально!

Так що вже у 1986-му Пабло непублічно очолив Атлетико Насьйональ - улюблений клубу Медельїна.

Офіційно розпочалася епоха наркофутболу в Колумбії.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Інвестиції в наркотичні кошти в лізі відкрили можливість залучати талановитих гравців. Це також допомогло утримати наших найкращих спортсменів від переходів.

"Наші навички на полі значно поліпшилися. Люди помітили це і зрозуміли, що за цим стоїть Пабло. Але їм не вдалося це довести," - зазначає колишній тренер Атлетико Насьйональ Франсіско Матурана.

Виконати це завдання виявилося менш складним, ніж лякаючим.

В 1981-му, коли США оголосили Ескобара в розшук, він сфотографувався навпроти Білого дому удвох з сином.

У 1984 році, коли йому скасували депутатський мандат, він застрелив міністра Бонілью, який виступив з ініціативою його усунення.

На той момент хіба що вожді інших картелів могли кинути виклик Пабло, і вже скоро вони це зробили також і в футболі. Хосе Гонсало Родрігес, або ж Ель Мехікано, влився у Мільйонаріос із Боготи. Мігель Родрігес Оріуела, або ж Ель Сеньйор, почав фінансувати Америку Калі. Чемпіонат Колумбії став якісним, цікавим, але й... смертельним.

Одного разу Ескобар був переконаний, що суддя Альваро Ортега упереджено судить матч між Америкою та медельїнським Індепендьєнте. За годину після цього він був убитий.

"Коли ми отримали новину про вбивство Ортеги, ми були шоковані. Ми знали, що з керівниками клубу відбуваються різні підозрілі ситуації. Але, будучи футболістом, ти намагаєшся не заглиблюватися в деталі," - ділиться своїми враженнями півзахисник Атлетико Насьйоналя Оскар Пареха.

В його арсеналі чимало оповідей про Ескобара.

Чи не половина їхнього покоління - Рене Ігіта, Чонто Еррера, Чічо Серна, Пачо Матурана і він сам - відбулися завдяки Пабло, що проводив футбольні турніри в нетрях, куди раніше не потикався жоден скаут.

"Ці турніри дозволяли цілим громадам відволіктися від щоденних проблем. Я виріс у скромних умовах, проте на полі відчував себе значущим. Це був свого роду рай на землі", - зітхає Чонто, який в підсумку провів 61 матч за національну збірну Колумбії.

Ще більше - 101 поєдинок - зіграв Леонель Альварес, що був еталоном латиноамериканського опорника:

Ескобар виступав на нещодавно зведених полях, немов справжній добродій. Дехто вихваляв його за внески, інші ж засуджували його діяльність у наркобізнесі. Проте ми були просто раді, адже нарешті отримали якісне поле.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Їхні життя - і Ескобара також! - назавжди змінив 1989-й.

Насамперед погані новини прийшли зі США - там на Ескобара та його бізнес відкрили широкомасштабне полювання.

Уряд Рейгана вимагав від Колумбії арешту й екстрадиції.

Пабло мав найбільший страх саме перед нею.

Він звернувся до колумбійського уряду з пропозицією миру, але коли отримав відмову, бандити вбили суддю Верховного суду Карлоса Валенсію, полковника поліції Вальдемара Контеро і навіть кандидата на президентське крісло Луїса Карлоса Галана.

Більше того, картель Ескобара встановив вибухівку в Boeing 727, на якому планував подорожувати соратник Галана, Сесар Гавірія. Внаслідок цього трагічного інциденту загинуло 107 осіб, однак Гавірія виявився серед тих, хто вижив.

І - уявіть лише! - під акомпанемент страшного терору Атлетико Насьональ йшов до небаченої висоти - перемоги в головному турнірі Південної Америки Копа Лібертадорес.

Вони подолали аргентинський Расинг у 1/8 фіналу, згодом вибороли перемогу над сусідами з Мільйонаріос у чвертьфіналі, а потім розгромили уругвайський Данубіо з приголомшливим рахунком 6:0.

На фінал проти парагвайської Олімпії Ескобар прийшов особисто.

Коли Атлетико Насьйональ підняв трофей завдяки чотирьом відбитим пенальті від Ігіти...

"Пабло влаштовував справжній феєрверк емоцій, кричачи та стрибаючи після кожного забитого гола. Я ніколи не спостерігав за ним у такому піднесеному стані. Зазвичай він був схожий на холодний камінь," - згадує Джон Хайро "Попай" Веласкес, який, за його власними словами, позбавив життя щонайменше 300 осіб на замовлення Ескобара.

Після того успіху вся команда завітала до Пабло на його ранчо, де він організував величезне святкування:

Вони з’явилися в пошуках винагород, і Пабло навіть влаштував розіграш вантажівки серед учасників. Для нього футболісти ніколи не були просто товарами. Вони стали його друзями, і він прагнув бачити їх усміхненими та задоволеними.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

І це не є чимось незвичайним. У кожній, навіть у найогиднішій душі, можна знайти щось яскраве.

І оскільки позиції Пабло були сильними попри тиск, з часом влада таки пішла на мирову - Ескобар "здався", а натомість його не видали США.

Крім того, Пабло отримав дозвіл спорудити для себе приватну в'язницю, в яку він уважно підібрав охоронців.

Скоро в народі вона отримала ім'я Ель Катедраль.

Там були джакузі, тренажерний зал, елітна кухня, апартаменти і сотні охоронців, які не охороняли злочинця, а оберігали його від конкуруючих картелів та американців. По суті, це була нова резиденція.

У 1991 році Ескобар запросив до себе Дієго Марадону, і він погодився приїхати.

Мене доставили до в'язниці, оточеного тисячами охоронців. Я запитував себе: "Що ж, чорт забирай, відбувається?" Чи справді мене арештують? Це місце нагадувало розкішний готель. Мені сказали: "Дієго, це Ель Патрон." Я не слідкував за новинами і не мав уявлення, хто він. Ми зустрілися в його офісі, і він заявив, що відчуває з собою спорідненість, адже, як і я, подолав бідність.

Ми провели захоплюючий матч, і всі отримали масу задоволення. Пізніше в той же вечір організували вечірку з найчарівнішими дівчатами, яких я коли-небудь зустрічав. І все це відбувалося в тюрмі! Я був у шокові. Наступного ранку він розрахувався зі мною і попрощався.

Марадона до смерті впирався, мовляв, не знав ні Каморри, ні Ескобара - білий і пухнастий.

А от Оскар Пареха, що неодноразово бував Ель Катедралі, говорить щиріше:

Цей день залишиться в моїй пам'яті назавжди. Він сидів поруч і протягом години з захопленням ділився своїми думками про футбол. Його знання були вражаючими. Він звернувся до мене: "Навіщо ти так гніваєшся на арбітрів, Гуапо? Ми ж їм платимо. Це нічого не змінює".

Після цього Пареху разом з іншими гравцями Атлетико Насьйональ вивели на поле, де їм належало змагатися з Ескобаром та його товаришами.

Пабло виступав на позиції лівого вінгера, хоча був правшою.

Цей поєдинок визначав їхнє майбутнє. Якщо тиснути занадто сильно, Ескобар відчував себе приниженим. А якщо не вистачало тиску - це викликало у нього почуття зневаги.

"Тільки не підштовхуй мене, бо в такому разі доведеться залишитися тут разом з нами," - крикнув він Паресі.

"Якщо бути відвертим, він демонстрував хорошу гру для своїх 42 років. Його охоронці також показали себе на висоті. Проте вони могли вчинити з нами все, що забажають. Поліція була відсутня. Ніякого контролю не існувало. Пабло сам виконував роль судді," - згадує Оскар.

Як і всі інші, він прибув до Ель Катедраль в капюшоні, приховавши своє обличчя, щоб уникнути впізнавання.

А от Ігіту одного разу підловили.

З усіх футболістів він товаришував з Ескобаром найближче, і коли його впізнали на під'їзді до в'язниці, то на пару днів затримали, допитали, а згодом ще й не взяли на ЧС-1994. Хтозна, може, саме Ель Локо й не вистачило тоді Кафетерос, щоб бодай вийти з групи? Адже з ним вони громили Аргентину 5:0 і досягли 4-го місця в рейтингу ФІФА.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Ескобар так і не став свідком цього краху.

У 1992 році він дізнався, що його "капо" привласнюють частину доходів; їх відвезли до Ель Катедраль, де піддавали тортурам і вбивали. Свідки стверджували, що Пабло особисто розстріляв одну з жертв.

Тим часом позиції Гавірії на посту президента міцнішали, і після інциденту він наказав перевести Ескобара до "справжньої" в'язниці.

Він знову вддався до знайомої тактики терору, підірвавши десятки людей на вулицях Боготи, але цього разу його план провалився. Натомість виникла ціла воєнізована організація, що назвалася "жертвами Пабло Ескобара", яка почала активно боротися з наркозлочинністю, очищуючи райони від наркоторговців.

Ескобар втік з в'язниці Ель Катедраль, але втеча не принесла йому свободи. Проти нього об'єдналася вся країна, а за ним не відставали агенти ЦРУ.

Попай згадував момент, коли разом із Пабло вони ховалися в канаві, рятуючись від урядових військових. Але навіть у цей небезпечний час Ескобар слухав кишенькове радіо, яке передавало відбірковий матч до чемпіонату світу 1994 року.

"Ну, думаю, все, нас точно впіймали. Дістаю свій М16, а Пабло каже: "Колумбія забила гол!" Футбол був його єдиною радістю. Його шляхом на сьоме небо".

Ескобара вбили 2 грудня 1993-го; колись всесильний наркобарон тікав дахами від поліції, і його підвела черепиця, що зрадницьки впала додолу.

Для Колумбії та США то було велике свято. Хтось навіть вірив, що з масштабною наркоторгівлею покінчено.

Наївні.

На зміну Ескобару прийшли нові кримінальні авторитети – більш адаптивні та менш відчайдушні.

І ще ці "нові" більше не сприймали футболістів як друзів, тому, коли Андрес Ескобар (не родич!) влучив у власні ворота під час матчу зі США на ЧС-1994, його незабаром застрелили на вулиці, вигукуючи: "Гол! Гол!" Через нього картелі зазнали величезних фінансових втрат на ставках.

"Для Пабло нічого подібного не трапилося", - зазначає його брат Роберто. "У нього були свої принципи".

Буквально за рік після смерті Ескобара збірна Колумбії опустилася з 4-го на 34-те місце в рейтингу ФІФА, а зірки на чолі з Фаустіно Аспрільєю покинули країну. Наркофутбол помер, лишивши по собі руїну.

Хто ж у цьому винен? Хто несе відповідальність?

"Ми всі стали частиною цього. Кожен з нас вніс свій вклад. Саме в цьому полягає суть наркокартелів", - розповідає колишній президент футбольної федерації Хуан Хосе Белліні, який також відбував покарання за відмивання коштів.

"Тренер Матурана вважає: 'Ми пожертвували спортивними досягненнями заради власної безпеки. Наше суспільство постало на ненадійній основі.'"

Хороше слово "фундамент".

Іноді виникає враження, що саме Ескобар став основоположником цього в Колумбії.