"Шовковський вразив усіх: що сталося з Рубчинським, чому він не приєднався до Шахтаря, яку роль відіграє в Динамо і чи замислюється про можливість переходу до Карпат - 6 березня 2026 року."

Він також висловив свої думки щодо чуток про трансфери, проаналізував шанси команди в Кубку України та розповів про своє бачення майбутнього, яке охоплює як виступи в УПЛ, так і можливість спробувати свої сили в провідних європейських лігах.

Дмитро Михайленко поділився цікавою історією про те, як після розпаду Дніпра ви вже знаходилися на вокзалі, готові вирушати до академії Шахтаря. Проте в останню мить він зміг переконати вас залишити свої плани і приєднатися до СК Дніпро-1. Якою насправді була ймовірність того, що ви могли опинитися в структурі "гірників"?

- Так, був такий момент, коли мені було десь 15-16 років. Я тоді займався в академії Дніпра. Мені надійшла пропозиція від Шахтаря - клуб хотів запросити мене, і ми вже навіть домовилися, що я приїду.

Проте в останню мить мене подзвонили головний тренер Дмитро Михайленко та Андрій Русол, який на той час займав важливу посаду в клубі. Вони вмовили мене не виїжджати, запевнивши, що покладаються на мене. В результаті, я вирішив залишитися в Дніпрі.

Якщо подумати про цей момент сьогодні, чи усвідомлюєте ви, яким чином могла б змінитися ваша кар'єрна шлях?

Це вже минуле, яке залишилося позаду. Якщо чесно, я ніколи не думав про те, як би склалося моє життя, якби я тоді зробив інакший вибір. Можливо, це призвело б до кращих результатів, але також існує ймовірність, що все могло б закінчитися значно гірше, і я б вже давно не був на полі.

- Якщо говорити про конкуренцію: де, на вашу думку, складніше пробитися до основного складу - у Шахтарі чи в Динамо?

Ймовірно, конкуренція існує як в Динамо, так і в Шахтарі. Вважаю, що вона на надзвичайно високому рівні в обох командах, тому обидва клуби стикаються з подібними труднощами.

- Ви належите до покоління центральних півзахисників разом із Судаковим, Бражком, Бондаренком. Ви перетинаєтеся, грали на рівні збірних. Чи відчувалася між вами конкуренція за місце в центрі поля? Які між вами стосунки?

- Із Володимиром Бражком у нас хороші стосунки, тому що ми в одній команді і давно знайомі. Щодо Георгія Судакова та Артема Бондаренка - ми просто грали разом у збірних, але якихось близьких дружніх стосунків немає. Є взаємна повага один до одного - і все.

Чи можна вважати, що ваше покоління нині визначає новий імідж центральної зони збірної України?

- Думаю, що так. Уже підходить нове покоління гравців. І це не лише ми - є ще молодші футболісти, які вже виступають за збірні України. Час іде, з'являються нові гравці, і саме вони поступово формуватимуть майбутнє нашої національної команди.

"Як у Динамо, так і в Шахтарі конкуренція досягає надзвичайно високих стандартів." / Фото ФК Динамо

- Якщо порівняти часи ваших виступів в академії Дніпра і сучасний футбол, як змінилися вимоги до центральних півзахисників?

На даний момент ми опинилися на дорослому етапі, де першочерговою вимогою є фізична сила. Існує безліч команд, які демонструють агресивний стиль гри, тому необхідно бути готовим до жорсткої конкуренції. Також ключовим аспектом є швидкість ухвалення рішень. В академії гравці мають більше часу для роздумів, оскільки це ще дитячий рівень. Однак у дорослому футболі затягування з ухваленням рішень може призвести до негативних наслідків.

Чимало учасників дискусій підкреслюють ще один ключовий аспект — інтуїцію. Яку роль вона відіграє для центрального півзахисника?

- Звісно, інтуїція теж повинна бути. Іноді ти віддаєш передачу саме на інтуїції - відчуваєш, де може опинитися твій партнер або куди може побігти суперник. Але, я думаю, це важливо не лише для центральних півзахисників. Інтуїція потрібна на всіх позиціях - від нападника до воротаря.

У вашій кар'єрі вже мали місце кілька важких травм, а нещодавно виникли проблеми з ахілловим сухожиллям, які повторилися. Як важко для футболіста проходити такі етапи, коли доводиться тривалий час залишатися поза грою?

Травми завжди є неприємним досвідом, адже вони забирають не лише ігрову форму, але й час, проведений на полі. Існують ушкодження, які проходять швидко, а є й ті, що затягуються. Коли травма триває довго, це, безумовно, викликає більше переживань. У такі моменти важливо знайти мотивацію для відновлення та повернення до гри. Напевно, жоден футболіст не може бути впевнений у тому, що його оминуть серйозні травми — це невід’ємна частина футболу.

Ви насправді були поза грою і пропустили важливий етап підготовки. Напевно, виникало враження, що команда просувається вперед без вашої участі. Поділіться, будь ласка, про підтримку, яку ви отримали від колег. Наскільки сильно команда психологічно сприяла вашому швидкому поверненню?

- У команді завжди підтримують. Кажуть: "Нічого страшного, усе буде добре, повернешся сильнішим". І це стосується не тільки мене - так підтримують кожного гравця. Ми намагаємося підбадьорити, щоб людина не надто розчаровувалася через травму. Як я вже сказав: головне - мати мотивацію, підтримку, час на відновлення, і рухатися далі.

- Чи турбує вас це ушкодження зараз?

- Ні, зараз уже нічого не турбує. Я тренуюся в загальній групі, тому все добре.

Багато хто зазначає, що після серйозних травм спортсменам важко знову повністю покладатися на своє тіло. Вони можуть почати грати більш обережно, уникати небезпечних ситуацій, на які раніше йшли без жодних сумнівів. Чи відчували ви подібний страх після повернення на поле?

Отже, в перші години після отримання травми, виходячи на тренування, природно відчуваєш страх. Здається, що все в порядку, але в глибині душі все ще є побоювання щодо можливих контактів, особливо якщо вони можуть бути пов’язані з травмою. Проте з часом, коли ти повністю занурюєшся у гру, ці думки відходять на другий план.

Рубчинський увійшов у гру / Фото ФК Динамо

Коли спортсмен повертається на поле після травми, часто виявляється, що його позиція вже зайнята іншим гравцем. В такому випадку, що є більш складним: відновлення фізичної форми чи психологічне прийняття нових обставин і необхідність знову доводити свою цінність для команди?

Вважаю, що найбільші труднощі виникають на психологічному рівні, особливо без підтримки тренера. Коли тренер спілкується з тобою, запевняє, що ти важливий для команди і що, як тільки будеш готовий, зможеш вийти на поле, це значно полегшує ситуацію. Якщо ж такої підтримки немає, виникають сумніви: чи потрібен ти команді, чи, може, вже більше покладаються на інших гравців. Фізична форма з часом відновиться, але саме підтримка є ключовою.

- Ви особисто відчували таку підтримку від тренера?

- По-різному буває. Інколи мав, інколи - ні. Це теж своєрідний стимул.

- Після матчу з Самсунспором Олександр Шовковський сказав, що перший тайм ви провели дуже добре, але після перерви стало видно, що вам важко тримати темп. Наскільки неприємно чути таку публічну оцінку від тренера?

Ні, це не викликає образ. Якщо тренер висловлює свої думки, значить, він має своє бачення ситуації. Якщо він зазначив, що фізично було складно, то, можливо, це дійсно так, адже я деякий час не брав участі в іграх. Тому такі коментарі сприймаються цілком нормально.

Коли ви приєднувалися до Динамо, чи передбачали, що процес здобуття стабільної позиції в команді виявиться таким непростим?

Безумовно, я усвідомлював, що конкуренція там існує, і був до цього підготовлений. Іноді мені щось заважало, а іноді хтось виявлявся сильнішим у певний момент.

У цьому сезоні "Динамо" проходить через важкі часи - команда зазнає втрат очок у чемпіонаті та стикається з непростими викликами в єврокубках. Існують припущення, що на ситуацію могли вплинути комунікаційні проблеми та деякі незгоди між футболістами і тренерським складом. Чи можете ви підтвердити або спростувати цю інформацію?

Ні, насправді все було в порядку. Просто в деяких матчах не пощастило: пропустили голи на останніх хвилинах. Це викликало певне розчарування, адже виграти не вдавалося. Такі періоди трапляються у футболі, коли перемоги не приходять одна за одною. Проте стосунки з тренером у нас були гарні, ми працювали в одному руслі.

В історії єврокубків Динамо неодноразово зазнавало невдач, виходячи з турнірів раніше, ніж сподівалися фанати. Чи усвідомлюють футболісти, що клуб втратив свій колишній престиж на міжнародній арені?

Не можу стверджувати, що ми його втратили. Просто виникли певні труднощі, зокрема, проблеми з логістикою, постійні перельоти і переїзди, які також позначилися на стані команди. Це питання вже не раз обговорювалося і фігурувало в медіа.

Якщо порівнювати нас з командами, які виступали виключно в Україні, можна з упевненістю сказати, що нам було важче – як через організаційні питання, так і через фізичні навантаження. В таких умовах досягати результату на двох фронтах виявляється досить виснажливим. Вірю, що з часом ситуація покращиться, і ми зможемо відновити свою гру та демонструвати кращі результати.

Якщо звернути увагу на тренерську історію Динамо, можна помітити, що цей клуб рідко змінює своїх тренерів. Проте, нещодавно Ігор Костюк став новим наставником основної команди. Його призначення викликало багато обговорень щодо нової атмосфери в команді. Які реальні зміни відбулися, і як ви оцінюєте його прихід?

Емоційний фон команди трохи покращився завдяки новому стилю гри та оновленим тренуванням. Це призвело до кількох перемог, тож позитивні емоції стали більш помітними. Раніше ми мали період, коли перемог не було, через що й настрій у команді залишався не найкращим. Проте в цілому, суттєвих змін у ситуації не відбулося.

Чи було для вас несподіванкою, що Шовковський вирішив залишити команду? Які у вас враження від цієї новини?

Ми дізналися про це після невдачі з Омонією в Лізі конференцій. Після ігрового поєдинку він оголосив, що покидає команду. Звичайно, ми сприйняли цю новину з розчаруванням, адже тривалий час співпрацювали з ним і не передбачали такого розвитку подій.

- Чи правда, що він тоді не повернувся разом із командою в Україну, а просто залишився за кордоном?

Ні, це не так. Він подорожував разом із командою і повернувся до Києва разом із нами.

- Ви сказали, що трохи змінилися тренування і стиль гри. Можете більше розповісти, звісно без внутрішніх деталей підготовки, якою гру бачить Ігор Костюк?

Більш динамічним. Тренер наголошує на необхідності сучаснішого стилю гри – більш атлетичного та трохи вертикального. Хоча зміни в порівнянні з вимогами Олександра Шовковського не є кардинальними, певні нюанси все ж існують, і ми поступово адаптуємось. Коли в команді відбувається різка зміна тренера, потрібен певний час для звикання. У перших матчах ми ще діяли переважно в рамках старої тактики, але після зборів змогли краще усвідомити нові вимоги, і тепер рухаємося вперед у відповідності до них.

- У Динамо завжди дуже високі вимоги: клуб бореться за чемпіонство, і навіть друге місце часто сприймається як невдача. Наскільки молодому футболісту складно проявити себе в таких умовах, коли тиск є практично в кожному матчі - навіть після нічиєї з командою із першої п'ятірки УПЛ?

- Дійсно, коли починаються невдалі результати - спочатку нічиї, потім ще якісь втрати очок - з'являється тиск. Він поступово накопичується, і емоційно стає важко. Ти ж не просто граєш, щоб залишитися в чемпіонаті чи посісти третє-четверте місце. Тут у кожній грі потрібна перемога, вболівальники цього чекають. Тому, звісно, коли приходять невдачі, це емоційно непросто.

- У нинішньому сезоні ви не маєте стабільного місця в стартовому складі. Чи є відчуття, що вам бракує саме ігрових хвилин, щоб повністю повернутися на свій рівень? І як ви бачите своє повернення на той рівень, коли зможете сказати, що перебуваєте у своїй оптимальній формі?

- Дійсно, коли мало ігрового часу, то важко повернутися до своїх кондицій. Коли немає стабільної практики - одну гру виходиш, потім п'ять-шість матчів не граєш - це, звісно, і морально, і фізично складно. Думаю, коли з'явиться стабільна ігрова практика, тоді зможу повністю проявити себе і бути задоволеним своєю грою.

Чи відбувалися бесіди з тренерським складом щодо вашої ролі в команді та можливостей отримання більшої кількості ігрових хвилин?

- Ні, таких розмов не відбувалося. Я не звертався з проханням про більше ігрового часу. Це рішення тренера - визначити, хто і скільки часу проводить на полі. Тому просто чекаю свого шансу. Якщо він настане - це буде чудово.

У матчі 18-го туру проти Епіцентра на поле вийшов В'ячеслав Суркіс, в той час як вже грав Крістіан Біловар. Обидва мають родинні зв'язки з президентом клубу. Цей момент спричинив неоднозначну реакцію серед фанатів Динамо та в футбольному середовищі, включаючи журналістів і експертів. Яке було ставлення команди до такого рішення тренера?

У нього святкували день народження, і ми не залишилися осторонь з вітаннями. Тренер вирішив привітати по-своєму. На мою думку, Ігор Костюк вчинив дуже добре, і В'ячеславу це, безсумнівно, сподобалося. Ми сприйняли цю ситуацію цілком позитивно.

Якою є його участь у тренуваннях з основним складом?

На кожному занятті він взаємодіє з основним складом команди.

Чи триває це вже впродовж цього сезону, чи, можливо, навіть довше?

Він тренується з нами вже близько двох років. Спочатку він час від часу займався з нашою командою, а інколи приєднувався до U-19. Проте тепер він постійно бере участь у всіх зборах і тренуваннях основної команди.

- Останнім часом у медіа з'являється інформація про інтерес інших клубів УПЛ до вас, зокрема від Карпат. Наскільки близькою є ідея змінити клубну прописку зараз?

Я не маю жодної інформації на цю тему. Я - гравець Динамо, і все, що пишеться, - це лише чутки.

- Якщо говорити загалом: що для вас було б важливішим - продовжувати боротися за місце в Динамо, чи мати стабільну ігрову практику в іншому клубі?

- Я готовий до боротьби за місце в Динамо. Але якщо, наприклад, тренер зовсім не бачить мене в цій команді, тоді, можливо, краще піти туди, де я зможу отримувати більше ігрового часу.

У багатьох командах Української Прем'єр-ліги грають численні колишні вихованці Динамо, які з різних причин вирішили продовжити свою кар'єру не в рідному клубі. Чи відбувалися між ними розмови або, можливо, жартівливі запрошення долучитися до їхньої команди?

Ні, нічого подібного не відбувалося. Я просто підтримую спілкування з кількома хлопцями, але це скоріше дружні бесіди або дзвінки – і на цьому все. Ніяких жартів чи запрошень не було.

Якщо поглянути на свій шлях - від академії Дніпра до Динамо та викликів у національній команді - чи вважаєте, що змогли максимально розкрити свій потенціал на цьому етапі?

Ні, я не вважаю, що досягнув свого повного потенціалу. Мені всього 24 роки, і я ще маю багато часу попереду. Найголовніше - зберігати здоров'я. Якщо зможу грати стабільно, впевнений, що досягну ще кращих результатів.

"Мені ж не 30 років" / Фото ФК Динамо

- У чемпіонаті для Динамо зараз непростий період у боротьбі за верхні позиції в УПЛ. Водночас у Кубку України вже залишилося не так багато представників Прем'єр-ліги, є команди з нижчих дивізіонів, і загалом турнір виглядає дуже непередбачуваним. Як ви оцінюєте шанси Динамо на перемогу в Кубку?

- Я б не назвав суперників прохідними. Наприклад, Буковина пройшла ЛНЗ, який іде серед фаворитів нашого чемпіонату - зараз вони на другій позиції, а зимову частину взагалі завершили на першій. Тобто команда з Першої ліги обіграла одного з лідерів УПЛ. Тому я думаю, що і Буковина, і інші команди з нижчих ліг можуть поборотися з будь-яким суперником.

Як ви слідкуєте за іншими матчами УПЛ, коли не граєте самі? Чи є клуби, які після зборів вразили вас своїми змінами або новими підходами?

- Я дивлюся матчі. Але щоб хтось кардинально змінився - такого не скажу. Усі грають приблизно в ту гру, в яку грали й раніше. Так, хтось підсилився, хтось ще експериментує в пошуках своєї найкращої гри. Водночас у когось більше результату, в когось - менше.

Чи була в Кубку України команда, яка вразила вас або стала несподіваним відкриттям цього турніру?

Мабуть, це Локомотив. Ця команда здолала двох представників української Прем'єр-ліги. Хоча Локомотив не є очевидним фаворитом у своїй групі та загальному заліку, їй вдалося вибити дві команди з УПЛ. Саме тому це стало несподіванкою.

На завершення, відкинувши розмови про трансфери в рамках УПЛ, які ліги вам найбільше подобаються за своїм стилем гри? Де б ви хотіли спробувати свої сили в майбутньому?

Існує безліч захоплюючих чемпіонатів. Усі топ-5 мають свої унікальні особливості. У деяких з них грають більш агресивно, в інших — акцент на техніці, як це, наприклад, спостерігається в Іспанії. Ніколи не можна передбачити, де ти опинишся за рік, п’ять чи навіть десять років.

- А маєте кумира або гравця, за виступами якого особливо стежите? Можливо, намагаєтесь щось переймати для себе?

Я просто спостерігаю за видатними футболістами, які грають у найкращих командах. Не можу виділити когось одного. Раніше мені дуже подобався Тьяго Алькантара, який виступав за Баварію та Ліверпуль. Я уважно стежив за його грою, але тепер, коли він завершив кар'єру, не можу зупинитися на конкретному гравцеві. Наразі я більше зосереджений на власному розвитку.