Олександр Поклонський заявив: "В Україні я як невидимка".
Вітчизняний тренер добре розпочав свою роботу в чемпіонаті Казахстану
У липні Sport.ua провів інтерв'ю з Андрієм Демченком, колишнім українським футболістом і теперішнім тренером, який очолив казахстанський клуб "Женіс". Завдяки його зусиллям команда зробила вражаючий ривок, піднявшись з нижньої частини турнірної таблиці до середини.
А зараз журналіст нашого сайту поговорив з колишнім захисником "Дніпра" і збірної України Олександром Поклонським. У чому зв'язок? Справа в тому, що цей вітчизняний фахівець став біля керма аутсайдера місцевої першості туркестанського "Турана". За два тури, які команда провела під керівництвом українського фахівця, команда набрала чотири пункти і зараз покинула зону вильоту.
Олександре, наступним етапом у вашій тренерській кар'єрі стало "Туран". Яким чином ви опинилися в Казахстані?
У першій половині року я керував киргизьким клубом "Мурас Юнайтед". З середини червня я, так би мовити, взяв паузу для творчої діяльності. Проте незабаром отримав дзвінок від одного знайомого агента, який повідомив про можливість очолити "Туран". Я швидко прийняв це рішення, адже за півтора місяці встиг відчути ностальгію за роботою. Для мене важливо, що у команди з Туркестану є чітка мета.
- Ви очолили команду, яку в Казахстані всі майже в один голос називають головним претендентом на виліт. Це вас не бентежить?
Після двох недавніх ігор, де ми здобули чотири очки, вважаю, що ці обговорення трохи зменшилися. Це мене не турбує. Я впевнений, що "Туран" здатен вийти з цієї складної ситуації.
- Ви прийняли команду, яка програла 12 матчів поспіль. Моральний стан футболістів, м'яко кажучи, був не найкращим?
Звичайно. Стан речей я б описав як жахливий. У мене є невеликий досвід у подібних ситуаціях, коли я очолював "Дніпро" у Другій лізі. Ми не мали ні нормальних полів, ні форми. Генеральний директор клубу Андрій Стеценко казав: грайте, як знаєте. Ми об'єдналися завдяки спільній ідеї. І в "Турані" я намагаюся донести до гравців, що ще нічого не втрачено, і що важливо, аби хлопці вірили в мене.
- Завдяки чому "Турану" під вашим керівництвом вдалося взяти чотири очки в двох останніх поєдинках?
Я ознайомився з виступами команди і переконаний, що вони здатні не лише грати у футбол, але й добиватися перемог. Проте, у гравців не вистачало впевненості. Вчасно підключилось керівництво клубу, і тепер ми спільно працюємо над тим, щоб вибратися з низів турнірної таблиці. Ми внесли певні зміни в стиль гри: раніше "Туран" здебільшого грав у захисті, а тепер намагаємося контролювати гру. Наші футболісти справляються з поставленими завданнями, і це сприяє досягненню позитивних результатів. Але ніхто не має наміру розслаблятися — попереду ще багато роботи, до завершення чемпіонату залишилося п'ять турів, тому всім потрібно зосередитися і рухатися до мети. Мені цікаво займатися цією справою.
Отже, чи не вимагає керівництво клубу занадто багато?
На даний момент, так, це правда. Наша мета — утриматися в елітному дивізіоні, нічого зайвого.
Вважаю, що не можна стверджувати, що ваш розклад залишилися матчів виглядає надто важким.
Я не класифікую матчі. Кожна команда має свої цілі, і кожен гравець прагне досягти результату. На домашньому полі ми повинні більше атакувати, а для цього необхідна вища майстерність. Грати в захисному стилі трохи легше, але тут також є свої особливості. Важко визначити, з ким грати зручніше: з лідерами чи з командами нашого рівня.
Хоча було проведено лише два матчі, як ви можете охарактеризувати якість місцевого чемпіонату?
- Дивлячись, з чим порівнювати. Він однозначно слабкіший, ніж в Україні, навіть у нинішній час, але однозначно вищий, ніж у Киргизстані. Тут організовані команди, є досить багато казахстанських цікавих виконавців, які б не загубилися в інших, сильніших чемпіонатах. З ряду причин, в Казахстані стало менше легіонерів, а це теж в якійсь мірі гальмує розвиток місцевого чемпіонату. Проте, КПЛ конкурентоспроможне змагання, мені тут зараз подобається працювати.
Наприклад, команда "Кайсар" складається виключно з місцевих футболістів. Хоча вона займає 11-те місце, її гра вражає агресивністю. Місцеві вболівальники навіть порівнюють їх з мадридським "Атлетіко". "Кайсар" не тільки не дозволяє суперникам проявляти активність, але й самі не можуть знайти свою гру. У нинішньому сезоні кизилординці змогли відібрати очки у таких команд, як "Кайрат", "Астана" та "Тобол". Наш матч з ними також був нелегким, проте "Турану" вдалося вибороти бажаний результат.
- Чому ви пішли з "Мурас Юнайтед", адже результати були непогані?
Так, ми займали перше місце, але не змогли дійти згоди з керівництвом клубу щодо кадрових змін. Проте, як кажуть, все, що відбувається, відбувається на краще. Я зовсім не шкодую про своє рішення залишити Киргизстан.
До речі, під вашим керівництвом на цьому чемпіонаті виступало чимало українських талантів. Що, на вашу думку, робить цей турнір таким привабливим для наших виконавців?
Нещодавно в Киргизстані активно розвивають інфраструктуру. Ведеться будівництво спортивних баз, футбольних полів та стадіонів. Наприклад, клуб "Мурас Юнайтед" зводить арену, розраховану на 50 000 глядачів. Створені всі умови для розвитку дитячого футболу. Хоча рівень місцевих футболістів не надто високий, завдяки легіонерам, у тому числі з України, справи просуваються (посміхається). У цій команді раніше працював Сергій Пучков, що привернуло мою увагу до цього чемпіонату. Наразі він займає пост головного тренера. Єдине, що стримує прогрес, це азіатська ментальність.
- У "Мурас Юнайтед" погоду робили українці?
Так, в основному це правда. Моя оборонна команда складалася переважно з місцевих фахівців. У нас також були досить добрі киргизи, але українські захисники завжди вирізнялися своєю надійністю.
- А які зарплати у футболістів "Мурас Юнайтед"?
Від трьох до п'яти тисяч доларів. У випадку з якісними легіонерами ці суми зазвичай становлять від п'яти до семи тисяч.
Повертаючись до Казахстану, мені цікаво дізнатися, на який період укладено ваш контракт з цим клубом?
- До завершення сезону. А далі подивимось.
- Ви бачите перспективи у своєї команди?
Якби я не вірив у можливості, я б не залишався на цьому місці.
- Ви знайомі з Андрієм Демченком, який зараз очолює "Женіс"?
- Звичайно. Ми з ним спілкувалися ще в Грузії, коли я тренував "Самгуралі", а він "Динамо" (Батумі).
"Під керівництвом українського експерта, "Женіс" досяг значного розквіту."
Я впевнений, що цей спеціаліст має талант організовувати гру для своїх підопічних, тому мене не дивує його успіх. У Батумі у нього не все склалося через обставини, що не піддавалися його контролю, але в "Ділі" він досягав значних результатів.
У вересні в рамках казахстанської ліги відбудеться українське дербі між командами "Женіс" та "Туран".
У 24-му турі ми зустрінемося з командою з Астани.
До речі, скільки разів ви змагалися з Демченком у Грузії?
- Один раз. "Самгуралі" виграв у "Динамо" - 3:2. Ми вирвали перемогу в кінцівці поєдинку, але більше атакував суперник, оскільки підбір виконавців у них був кращим. А ще один раз ми зустрічалися з Демченком у другій українській лізі, тоді він переміг (посміхається).
- Кажуть, що в Казахстані є період часу, коли грати дуже складно через високі температури і велику вологість...
Це вже в минулому. Тепер настав період затишку (посміхається), коли погода радує нас.
Чи не відчуваєте бажання поїхати в Україну?
Звичайно, є велике бажання. Але, на жаль, ніхто не звертається, і пропозицій немає. В Україні я почуваюся, як людина-невидимка (усміхається). Я мав досвід у дублі та у першості U-19. Проте в мене є мрія - довести своє вміння у вітчизняному чемпіонаті. Можливо, цей момент колись настане, але наразі я повністю зосереджений на своїй роботі в "Турані". Ми повинні виконати поставлені завдання та порадувати наших вболівальників.
