У пам'ять про добровольця Руслана Перлика.

Для нього важливим було самовдосконалення

Руслан з'явився на світ 10 березня 1988 року в Донеччині, в селищі Володимирівка, що розташоване в Волноваському районі.

За словами вчительки Оксани Миколаївни Рязанцевої, котра викладала у хлопця в школі українську мову та літературу, Руслан був першою дитиною в родині, і став підтримкою й порадником для двох рідних та двох двоюрідних братів.

Він виріс у великій, дружній родині, що сформувало в ньому звичку до праці та активності — був старанним і трудолюбивим, а також надзвичайно добрим, щирим і веселим хлопчиком. Руслан обожнював життя, цінував друзів і мав особливу любов до мами та бабусі, завжди готовий прийти їм на допомогу. Жінка згадує, що про Руслана всі говорили як про вірного та надійного друга.

Оксана Миколаївна підкреслює, що під час навчання юнак проявляв старанність, мав здібності до точних дисциплін, чудово малював, активно залучався до спортивних заходів і мав велику пристрасть до гри у футбол.

Після завершення навчання в школі у 2002 році Руслан вирушив до Донецька, де став студентом будівельного технікуму. У 2008 році, після отримання диплома, його призвали на службу в Українську армію.

Службу проходив у 25-й повітряно-десантній бригаді у селищі Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Згадуючи про цей період життя, Руслан писав: "Неймовірний час, за який різко подорослішав розумом, набув багато друзів, навчився відповідати за свої слова і вчинки, і в цілому накопичив купу приємних спогадів".

Коли Руслан завершив службу і повернувся з армії через два роки, він вирішив вступити на заочне навчання в Донецький політехнічний інститут. Водночас він почав працювати гірником на Південно-Донбаській шахті № 3, спеціалізуючись на ремонті гірничих виробок.

У березні 2017 року я переїхав до Києва, де на початку займався різними роботами на будівельних об'єктах, а згодом обійняв посаду керівника відділу в одному з магазинів.

З літа 2021 року він обіймав посаду керівника відділу в магазині, розташованому у Вишгороді, що на Київщині.

Знайомі згадують, що він завжди прагнув до особистісного зростання. На своїй сторінці у Facebook Руслан поділився цитатою американського письменника Наполеона Гілла, одного з піонерів сучасного жанру літератури про саморозвиток: "Успіх не потребує виправдань. Невдача не визнає жодних відмовок".

У вересні 2021 року Руслан узяв шлюб з дорогою йому Євгенією.

Проте їхнє спільне життя не тривало довго. У квітні 2022 року молодий чоловік вирішив стати добровольцем і вирушив на фронт.

Руслан Перлик загинув 29 квітня 2022 року в боях поблизу села Курулька, що розташоване в Барвінківському районі Харківської області. На момент його загибелі йому було всього 34 роки.

Похований 6 травня на території Вишгородської міської громади.

Військовослужбовець був посмертно відзначений орденом "За мужність III ступеня" і орденом "Хрест Героя".

Вічна і яскрава пам'ять Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Ruslan Perlik