ПАНЦУЛАЯ: "Бельгия - это команда другого калибра. Однако, ничто не является недостижимым."
Зірка українського жіночого футболу Натія Панцулая, яка є професійною футболісткою та одним із центральних гравців як жіночої збірної України, так і клубу "Металіст 1925" з Харкова, поділилася своїми спостереженнями щодо підготовки та організації матчів серед жіночих команд в Україні. Вона також розповіла про численні труднощі, з якими стикаються українські футболістки в умовах війни, а також про питання гендерної рівності у світі футболу.
Не так давно ти досягла важливої віхи, перетнувши позначку у 150 матчів у Вищій лізі чемпіонату України та 50 поєдинків, проведених за ЖФК Металіст 1925. Які враження це викликає у тебе?
- Спокійно це сприймаю. Я би їх не рахувала, якби клуб не повідомив. Мене більше цікавлять командні досягнення. Вони закарбовується в пам'яті на все життя.
Поділись своєю історією в професійному футболі. Який етап став вирішальним у твоїй кар'єрі? Які цілі ти ставиш перед собою на майбутнє?
Моя історія не вирізняється чимось особливим. Я виросла в селі, де на нашій вулиці переважно мешкали хлопці, які захоплювалися футболом. Це захоплення стало моїм улюбленим видом спорту. З часом, я почала усвідомлювати, що ключовим моментом у моєму житті був той час, коли мій батько запрошував мене на свої матчі. Він виступав на позиції правого захисника. Хоча це не були професійні змагання, в нашому селі завжди було весело збиратись разом і грати. Мій батько був справжнім азартним гравцем, і мені це дуже подобалося. Я не замислююсь над майбутнім, ми просто живемо від матчу до матчу. Зовсім скоро пройдуть два матчі збірної проти Бельгії, і я сподіваюся на їх перемогу, хочеться позитивного результату. Що стосується клубу, наш тренер ставить перед нами амбітні цілі – виграти Кубок України і стати чемпіонами. Я повністю поділяю його прагнення.
- З якими проблемами зараз стикаються молоді футболістки України, щоб пробитися у великий футбол, в умовах повномасштабного вторгнення?
- Гадаю і до війни були такі проблеми: розвиток, академії, дитячі школи для дівчат. Для хлопців вони існують, не знаю в якому стані, але вони є. Гравець має бути вже сформована в 15 років під збірні, як U15, а потім в U17 і так далі, а не приходити у футбол лише в 15 років.
Чи зможе колись оплата праці в жіночому футболі досягти рівня чоловічих зарплат?
Це дійсно складне питання. Можливо, якась країна візьме на себе цю відповідальність. Футбол — це в першу чергу бізнес, і він повинен генерувати прибуток. Але це станеться лише тоді, коли жіночий футбол досягне такого рівня, що приверне увагу великої кількості людей, які будуть дивитися матчі як по телевізору, так і вживу. Для цього необхідна не тільки ефективна робота клубів, а й наявність висококваліфікованих тренерів. Однак це своєрідне замкнуте коло: спочатку потрібно вкласти ресурси, щоб згодом отримати результат.
Як ти оцінюєш підтримку жіночого футболу в Україні під час війни?
Якщо говорити про наш клуб, де я зараз виступаю, то так, я відчуваю, що до нас ставляться з великою повагою. Це не просто слова, а реальність, яку я помічаю. Видно, що їхня праця приносить плоди — це стосується як фінансування, так і загальних умов. Щодо мого клубу Металіст 1925, можу з упевненістю сказати, що я повністю задоволена.
У червні жіноча національна команда України провела свої поєдинки у кваліфікаційному турнірі Євро-2025, зокрема, проти збірної Уельсу. На стадіоні в Лланеллі зібралося чимало українських вболівальників, які прийшли підтримати свою команду. Попри прогнози та рейтинги, перший матч завершився внічию з рахунком 1:1, а в матчі-відповіді команди грали внічию 2:2. Поділіться своїми думками та емоціями щодо цих зустрічей.
Безумовно, кожна гра, особливо у складі збірної, займає особливе місце, адже, попри всю повагу до клубних команд, національна команда завжди на першому плані. Це моя особиста думка. Емоції під час матчів збірної завжди зашкалюють. Я вважаю, що після гри з рахунком 1:1 ми зрозуміли, що здатні на більше. Доказом цього стала наша наступна зустріч: два голи, які ми пропустили, були результатом наших власних помилок, командних недопрацювань. Проте нам вдалося все виправити і досягти позитивного результату. Це були вражаючі матчі, адже ми грали проти суперника, який вважається сильнішим. Але, коли виходиш на поле, розумієш, що все можливе, і нічого не може бути на заваді. Як тільки пролунав свисток, гра почалась, і тут не має значення, який у тебе клас, важливіше - впевненість, досвід і, безумовно, характер. Бажання також стає на перше місце.
- Розкажи про зустріч національної жіночої збірної України з українською діаспорою та вимушеними переселенцями в Уельсі, які об'єднуються разом по всьому світу задля допомоги Україні.
Раніше ми проводили подібні зустрічі в Польщі. Тепер, в умовах сьогодення, ці зустрічі суттєво змінилися у порівнянні з тими, що відбувалися до початку повномасштабного вторгнення Росії. Сьогодні все проходить особливо тепло, і відчуття зв'язку між нами стає ще сильнішим — ми наче справжні родичі. Незважаючи на те, що зустрічаємося в чужій країні, ми відчуваємо себе єдиним цілим, як одна велика родина.
- Про стадію плей-оф Євро-2025. Як оцінюєш останній збір в Стамбулі та Кишиневі? Чи задоволена результатами матчів проти збірної Туреччини? Як оцінюєш збірну Бельгії?
Завжди відчуваю задоволення, адже досягли позитивного результату. Ставлю позитивну оцінку. Якщо ми отримали результат, це свідчить про те, що наш підхід був вірним, а тренувальний процес організовано належним чином. Не бачу жодних недоліків чи проблем. Ми усвідомлюємо, що Бельгія є суперником іншого рівня. Але немає нічого неможливого. Все залежить тільки від нас і нашого прагнення.
Яким чином логістичні труднощі позначаються на твоїй ігровій продуктивності? В умовах війни подорожі займають значно більше часу, а збори команди відбуваються за межами країни. Як ти вважаєш, чи відображається це на результатах команди?
- Є багато нюансів. Дорога зазвичай важка в нас, і це зрозуміло. Плюс, якщо ми грали матч в чемпіонаті і на другий день ми виїжджаємо - це дуже важко. Ти мала би відновитися, але ти проводиш час в автобусі, де відновлення взагалі не відбувається. Це незручно і ми витрачаємо день або два в збірній для повноцінного відновлення. У нас в збірній це чудово розуміють, тому перші тренування поставлені на тактику, згадати все і увійти у ритм.
- Якщо говорити про ментальне здоров'я в жіночому футболі, особливо в умовах війни, то це активно обговорюють футбольні спеціалісти за кордоном. Наприклад, шотландський спеціаліст Брайан Грем зазначив, що ми не можемо дозволити не звертати увагу на вплив ментального здоров'я на футбол. Яка, на твою думку, ситуація з цим у нашому футболі і як її покращити? Як ти слідкуєш за своїм ментальним здоров'ям?
Для мене це дійсно складне питання. Вважаю, що війна вплинула на кожного з нас по-різному. Я не можу судити, як інші справляються з цим, але особисто я чітко усвідомила, наскільки важливим є життя. Вважаю, що його слід проживати з радістю. Щоранку, прокидаючись, я намагаюся налаштувати себе на позитивний лад. Навколо нас стільки прекрасного і цікавого, і це не лише матеріальні речі. Я насолоджуюсь простими радощами, особливо коли прокидаюсь і бачу, що за вікном світить сонце – це змушує мене усміхатись протягом усього дня. Звичайно, негативні новини також впливають на мій настрій, і інколи мене це важко торкає. Я не знаю, як на сьогоднішній день можна покращити психологічний стан наших гравців, адже це дуже індивідуально. Можливо, найкращим варіантом було б почути, що наш сусід-терорист зник з карти світу.
Які актуальні труднощі існують у жіночому футболі в Україні? Які кроки необхідно вжити для зміцнення цього виду спорту, попри всі існуючі виклики?
- Основна проблема - це війна. Потрібно будувати, створювати дитячі школи, академії, бо діти починають свій спортивний шлях з 6 років. Може з 5, хто захоче. Тоді буде не набір, а відбір кращих. І тоді буде рівень, бо ми будемо набирати найкращих. Але все залежить від фінансування. Щоб щось отримати - треба вкласти.
- Футбольне життя в Україні триває. Чи вважаєш ти, що в такий важкий час, футбол є важливим інструментом демократії, який об'єднує українців та сприяє підняттю бойового духу? Чи є футбол доречним зараз на третій рік війни? Чи є в українському жіночому футболі шанси піднятися до світового рівня в умовах повномасштабного вторгнення?
Деякі професії стають важливими, адже людям потрібно продовжувати жити. Жити в стані депресії надзвичайно важко, і це може призвести до серйозних наслідків. Як футболістки, ми займаємося своїми справами, щоб відволіктися від негативу. У світі, сповненому труднощів, ми маємо можливість знайти маленькі острівці радості. У цей непростий час війни футбол стає тією діяльністю, що надає людям роботу та підтримує їх морально. Хоча у нас не так багато вболівальників, їхня присутність приносить емоційний заряд. Досягнення високих результатів у футболі — це результат тривалої та наполегливої праці. Щодо розвитку футболу під час війни, я б не хотіла говорити, адже сама війна — це те, чого не повинно бути.
Якими успішними моментами ти можеш поділитися, коли український жіночий футбол став важливою частиною твого життя та життя нашої країни?
- Футбол - це все моє життя, тому що я все життя в ньому. Тут все про хороше. Зараз мені важко сказати чи допоміг він Україні. Думаю, так, якщо взяти окремо клуби. Ми займаємося тою справою, яка нас робить щасливішими. Хоча б на декілька годин в день. І дарує позитивні емоції людям.
- Щодо Ліги націй. У дивізіоні B наша команда змагатиметься з Хорватією, Албанією та Чехією. Які у тебе думки про цих суперників і які шанси на підвищення в класі?
Сьогодні всі футбольні команди демонструють високу майстерність і конкурентоспроможність. Світовий футбол постійно прогресує, і це підтверджують наші попередні матчі. Це також стосується чоловічих збірних: ті, що раніше вважалися аутсайдерами, тепер здатні змагатися на рівні з найсильнішими командами і навіть перемагати їх. Так само ситуація виглядає і в жіночому футболі. У нашій групі представлені сильні команди, і ми знаємо, що матчі будуть складними. Проте ми не плануємо відступати. Це можливість для нас продемонструвати свої можливості та перевірити, на що ми здатні.
УЄФА планує вкласти 1 мільярд євро в прогрес жіночого футболу. Які твої думки щодо цієї ініціативи?
Необхідно провести аналіз попередніх інвестицій порівняно з тими, що плануються в майбутньому. Якщо ці фінансові ресурси будуть спрямовані в правильному напрямку і дійдуть до справжніх фанатів футболу, які зможуть їх ефективно використати, ми зможемо спостерігати позитивні зміни. Я б акцентувала увагу на початкових етапах. Без належного фундаменту не можна створити щось стійке. Важливо інвестувати в молодь і дітей, адже це дасть плоди у майбутньому. Під час цього процесу слід постійно коригувати помилки і оперативно їх виправляти.
