Розпочав свою кар'єру в Локомотиві, відзначався голами у матчах проти Шахтаря, а також грав за чотири команди з Києва: таким чином, він став гравцем під керівництвом тренера Динамо Костюка.
В кінці минулого року ФК "Динамо" Київ офіційно підтвердив призначення Ігоря Костюка, колишнього наставника молодіжної команди, головним тренером основного складу, без статусу "виконуючого обов'язки". Перед Ігорем Володимировичем відкривається важливий етап у його кар'єрі, і наразі "Чемпіон" вирішив поділитися спогадами про його кар'єру як гравця.
Київське Динамо останнім часом часто змінює тренерів. Після того, як Михайличенко покинув команду у 2004 році, клуб очолювали угорець Сабо, одесит Буряк, дніпрянин Дем'яненко, львів'янин Лужний та кілька російських фахівців. Однак за останні роки лише іноземці Хацкевич і Луческу урізноманітнили ланцюг тих, для кого Динамо стало першим знайомим клубом.
Блохін, Михайличенко, Шовковський - Костюк продовжив список уродженців столиці. При цьому Динамо - як не дивно, не перший клуб у житті Ігоря. Київський Локомотив, який так привернув до себе увагу в поточному розіграші Кубку, існує понад сто років, це найстаріший Локомотив у світі - і він завжди робив акцент на вихованні талановитої молоді.
Саме в ту атмосферу потрапив молодий спортсмен, який з ранніх років захоплювався гандболом, фігурним катанням та боротьбою. Про своє дитинство Костюк згадує так: "З ранку до вечора блукав не вдома". Цікаво, що на відміну від багатьох футболістів, у Костюка не було кумира серед гравців. Як він сам зазначав: "У дитинстві я не дивився футбол, лише грав у дворі".
Проте вже в десятирічному віці Костюк приєднався до складу Динамо. Його запросив чоловік, чиє ім'я для справжніх прихильників команди має майже культове значення. Олександр Олександрович Шпаков, який встиг виявити талант Андрія Шевченка під час матчів маловідомих київських команд, став важливою постаттю для розвитку футболу в столиці.
З майбутнім голденбоєм Костюк швидко знайшов спільну мову: між ними лише рік різниці у віці, обидва потрапили до динамівської академії практично одночасно, жили в одній кімнаті і досі підтримують контакт.
Зараз це видається кумедним, але на той час головного тренера Динамо вважали навіть більше обдарованим, ніж теперішнього президента УАФ. Дороги у футболі завжди непередбачувані - навіть у вузькій категорії "нападники Динамо, народжені 1976 року" Шевченко деякий час поступався Олександру Голоколосову. Що ж до Костюка, то він виконував роль півзахисника: креативного та агресивного в атаці. Йожеф Сабо проводить паралелі між ним і Піхальонком.
З вісімнадцяти років Костюк почав виступати за Динамо-2 — команду, що вирізнялася своїм класом і рівнем навіть на європейській арені. У дев’яностих роках київський клуб мав таку перевагу в Україні, що в його дублі грали футболісти, які могли претендувати на місце в національній збірній.
Відомий випадок, коли Олександр Косирін, молодий, перспективний форвард, після хорошого сезону у вищій лізі перейшов у Динамо тільки заради виступів за дубль: створювати конкуренцію, доповнити склад.
Динамо-2, з Костюком у складі, могло, наприклад, вибити Дніпро з Кубка, який в тому сезоні здобув бронзові медалі. На цю гру Микола Павлов випустив в основі Медіна, Тарана, Скрипника та Похлебаєва, але команда все ж зазнала поразки з рахунком 1:3. У цьому матчі Костюку у партнери дісталися такі легендарні гравці, як Кернозенко, Головко, Гусін, Венглинський, а також Шевченко, який відзначився двома голами.
У квітні 1996 року Костюк вперше вийшов на поле в українській вищій лізі. Тоді ситуація була така, що на гру проти "Шахтаря", який у тому сезоні закінчив на 10-му місці, випускали молодих дебютантів. Це була далеко не "класична" зустріч, але все ж надія на нові обличчя у команді була присутня.
Ба більше, Ігор у тому матчі віддав гольову передачу! Ще один дубль Шевченка, причому асистом Костюк відзначився і на нього - половина топклубів могла б повчитися такій адаптації юніорів до першої команди.
Динамо здобуло перемогу у перших шести матчах, в яких брав участь Костюк, що природно призвело до титулу чемпіона. До того ж, наш герой ще й відзначився голом у ворота Чорноморця. У літній період до команди повернувся Лобановський, і здавалося, що це ідеальний момент для зіркового старту кар'єри, але... У листопаді Костюк отримав травму щиколотки, а коли він повернувся до гри, надзвичайна конкуренція в основному складі практично позбавила його шансів проявити себе.
Гусін став тією особистістю, яку Метр підняв з дубля. У команді й до його приходу вже був чудовий підбір гравців. Похлєбаєв, який за рік отримає діагноз пухлини головного мозку, за цей час перейшов до Динамо, і через це Ігорю не залишилося місця в складі.
Цікаво уявити, як киянин провів півроку в сибірській Тюмені. У місті, де зимові температури можуть опускатися до -40 градусів, Лобановський направив цілу групу гравців в оренду: разом із Костюком відправилися Олександр Призетка та Анатолій Безсмертний. А ось місцевий житель Леоненко, хоча й потрапив у немилість до Метра, вирушив у київський ЦСКА - це дивно... Проте Костюк швидко повернувся назад в Україну.
Найкращі сезони Ігор Костюк провів у полтавській Ворсклі. Там Шахтар став його "улюбленою" командою: він забив йому в трьох матчах поспіль, до того ж з жодним з інших суперників подібним не відзначався. За подібні успіхи Костюка навіть викликали до збірної, за яку він провів єдиний матч - проти Болгарії у 2000-му.
Після успішних виступів у Полтаві Костюк повернувся до Динамо, але... Командою, за яку він провів найбільше матчів у своїй кар'єрі, виявилася Динамо-2. Стратегія Лобановського передбачала присутність декількох досвідчених гравців у дублі, і хоча Ігор демонстрував яскраві моменти з основною командою (зокрема, кілька гольових передач у матчі з херсонським Кристалом у 1/8 фіналу Кубка), він здебільшого виступав за другу команду.
Чому Ігор не часто виходив на поле в першу команду? Відповідь проста: висока конкуренція. Хоча Костюк, напевно, має певні схожості з Піхальонком, у складі з Белькевичем Піхальонок також навряд чи отримав би шанси. Рідкісні появи Ігоря в єврокубках мають переважно негативний відтінок: його два виходи в Кубку УЄФА закінчилися поразками від Боавішти, а єдиний матч у Лізі чемпіонів - це вихід на заміну в грі з Реалом, де кияни не зуміли здобути перемогу на Бернабеу (2:2).
Востаннє Костюк покинув Динамо у 2002 році - щоб провести залишок кар'єри в командах неподалік. Арсенал, потім Борисфен, наприкінці ЦСКА - для повного комплекту корінному киянину не вистачило тільки Оболоні. Ігор допоміг Борисфену посісти найкраще в історії, сьоме місце у вищій лізі - але загалом, в останніх командах грав мало. Про досвід в армійському клубі він сам висловився вичерпно:
Повернувшись до Києва, Юрій Максимов вирішив продовжити свою кар'єру, виступаючи в першій лізі за ЦСКА. Спочатку він планував лише підтримувати фізичну форму, але врешті-решт залишився в команді до самого кінця. Згодом він став граючим тренером, а з часом цей статус відпав сам по собі. Так тихо і завершилася його кар'єра.
