Генерал Андрій Нєбитов висловив думку, що поліція підтримує право громадян на володіння зброєю, у тому числі короткоствольною, але лише за дотримання певних умов.

Заступник голови Національної поліції України -- начальник кримінальної поліції відповів на важливі питання

Минуло 10 років з дня створення Національної поліції -- органу, який мав задати нові стандарти правоохоронної діяльності та змінити ставлення простих громадян України до людей в поліцейській формі. За час війни навантаження на поліцію суттєво зросло, ба більше, тепер йдеться не лише про підтримання порядку в тилових містах та виявлення диверсантів, а й про нові функції -- на кшталт евакуації населення з прифронтових зон.

Як трансформувалася Національна поліція в часи війни, які стратегії розробляються для боротьби з нелегальним обігом зброї, легалізації короткоствольної зброї та регулювання проституції? На ці та інші важливі питання у бесіді з головним редактором "Телеграфу" Ярославом Жарєновим відповів заступник голови Національної поліції — начальник кримінальної поліції, генерал Андрій Нєбитов.

- Ми зустрічаємося поруч із пам'ятником Батьківщині-матері. Зізнаюсь, це моє джерело натхнення. Величезний національний прапор, широкий панорамний вигляд на Київ та знищена російська техніка – все це для мене символізує силу та велич української нації. У найважчі моменти я завжди приходжу сюди. А чи є у вас подібні місця, які наповнюють вас необхідною енергією?

- Старий Київ. Я люблю прогулятись історичним центром. Обожнюю пробіжки на Трухановому -- 10 км, і ти в порядку. Спорт допомагає бути не лише в фізичній формі, а й ментально стійким.

- Ви родом з Донецька -- які ваші найяскравіші спогади про це місто?

Донецьк – моє рідне місто, де я провів перші 33 роки свого життя. У 2013 році я вирушив до столиці, аби працювати в Головному управлінні МВС у Києві. Це сталося ще до початку військового вторгнення Росії, і тоді ніхто не міг уявити, що нас чекає тривала війна.

За рік до нашого переїзду відбулася одна з найзначніших подій того часу – чемпіонат Європи з футболу 2012. В той період нас більше цікавила не стільки сама гра, скільки організація безпеки для гостей та ефективність роботи правоохоронних органів. Я вже обіймав посаду керівника Управління боротьби з кіберзлочинністю, але роботи вистачало для всіх. Кожному з нас було відведено свій сектор безпеки, за який ми несли відповідальність.

Добові звіти аналізувалися з великою увагою, щоб запобігти пограбуванням іноземців та подібним ситуаціям.

Не вдалося переглянути футбол?

Зрозуміло, що для правоохоронців, медичних працівників та служб екстреної допомоги такі події означають ще більший обсяг роботи. Деякі матчі доводилося переглядати в повторі. Запам’яталися фанати та їхні прапори — це справді було яскраве явище у прекрасному місті Донецьк. 2012-2013 роки стали періодом найбільших інвестицій та розвитку інфраструктури, коли місто та регіон досягли свого апогею.

Інший яскравий спогад, до речі, теж пов'язаний з футболом. У 2009 році футбольний клуб "Шахтар" виграв кубок УЄФА. Це було грандіозне свято для Донецька. Наш підрозділ територіально був відокремлений від главку, ми були поруч з "Донбас Ареною". Кінцівку матчу ми вже дивилися з колективом всі разом на роботі. І от, коли "Шахтар" переміг, це були дуже яскраві емоції, на вулицях Донецька відбувалося щось неймовірне, мабуть, всі жителі Донецька вийшли на вулиці з прапорами, співали, скандували, раділи. Фантастика!

Хоч я й не великий фанат футболу, зазначу, що в Донецьку була культура відвідування футбольних матчів родинами. Можливо, через те, що багато шахтарів підтримували місцевий клуб. В інших містах мені це не так сильно відчувалось. В Донецьку футбол був потужним брендом. Дуже шкода, що зараз і Донецьк, і футбол там в розрусі.

Чи мали ви на початку конфлікту сподівання, що все затягнеться настільки надовго? Чи думали, що пройдемо через такі випробування?

Чесно кажучи, навіть найсильніші аналітичні центри в США та Європі не були здатні передбачити, як буде розвиватися така ситуація.

- Згідно з їхніми прогнозами, ми мали програти спершу у 2014-му, а потім і у 2022-му...

Вони проводили оцінку військових можливостей. І з математичної точки зору, наші шанси були досить обмеженими. Проте ні аналітики, ні ми не могли передбачити, що конфлікт зайде в таку затяжну і складну стадію. Російська сторона сподівалася, що завдяки своїм агентам зможе швидко нас підкорити. Вважаю, що якби в 2014 році ми всі об'єдналися, так, як це сталося в лютому-березні 2022 року, ми могли б уникнути масштабної війни і великої кількості жертв. Але це вже питання для філософських роздумів.

Який основний чинник дозволив Україні утримати свій суверенітет і, незважаючи на всі випробування з боку Росії, контролювати більше 80% своєї території?

Не можу стверджувати, що це стосується всієї країни, але можу впевнено зазначити, що на ситуацію в Київській області на початку повномасштабного вторгнення вплинули певні чинники. Один із вирішальних аспектів — це люди. Російські війська намагалися проникаючи до Києва з невеликою кількістю техніки, але їхній план не спрацював. Громада об'єдналася. Люди стояли в чергах, щоб отримати зброю, передавали нам з окупованих територій інформацію про переміщення ворожих сил і всюди героїчно протистояли агресії.

Отримання зброї та створення блокпостів дало змогу зупинити диверсійну діяльність, яка могла відбуватися всередині Києва. Якби диверсійні групи в більшій кількості проникли в різні райони Києва, то ми б мали суттєві проблеми. Окупанти нас сильно недооцінили. Вони не могли навіть подумати, що ми вирішимо роздавати зброю прямо на вулицях!

Безумовно, російські сили недооцінили потенціал Збройних сил України, які змогли витіснити їх з території аеропорту Гостомель. Саме тут вони мали наміри здійснити масштабну десантну операцію. Проте їх плани зазнали краху, і ситуація швидко погіршилася. Особливо хочу відзначити місцевих мешканців, які, навіть під час окупації, надавали нам цінну інформацію про позиції ворога. Окупантам не було де сховатися.

З 2014 року спостерігалася тенденція, коли деякі представники силових структур переходили до лав противника або, принаймні, не виконували своїх прямих обов'язків. Подібні випадки відзначалися і в 2022 році. Чи відома якась статистика щодо кількості поліцейських у Київській області, які змінили свою позицію на користь ворога після початку повномасштабного вторгнення Росії?

Незважаючи на те, що відбувся прорив кордону та швидка окупація північних територій, жоден з працівників поліції Київської області не зрадив свою присягу і не став на бік агресора, не очолив окупаційні правоохоронні структури. Я щиро пишаюсь цим фактом і високо ціную внесок, зокрема, моїх колег-поліцейських, які активно долучились до захисту області.

Це в тому числі затримання тих військових РФ, які втікали з Гостомеля після звільнення аеропорту. Лише поліцейські затримали 15 військових РФ і передали їх СБУ.

Давайте розглянемо сучасні реалії. Останнім часом спостерігається зростання кількості терактів на території, що контролюється. Відомо, що російські сили залучають до цих дій навіть неповнолітніх. Яка ж насправді серйозність цієї проблеми? Які обіцянки отримують виконавці і яким чином їх спонукають діяти на користь ворога?

- Якщо ми беремо теракти, це підрив, вироблення саморобних вибухових пристроїв і вчинення терористичних актів стосовно, наприклад, підрозділів територіальних центрів комплектування або поліцейських підрозділів. Лише цього року можу сказати, що попереджено 22 теракти в Україні. Задокументована участь 17 неповнолітніх, які готували теракти на "замовлення" ворога.

У контексті великої війни це виглядає не так вже й багато...

Слід виокремити увагу на акти саботажу, зокрема, підпали автомобілів, що належать військовим та волонтерам, а також знищення залізничного обладнання та інші подібні випадки. Цього року зафіксовано 244 випадки підпалів, з яких 161 було розслідувано. У зв'язку з цими злочинами затримано понад сто осіб, серед яких 40 — неповнолітні.

- Чи є якийсь портрет потенційного диверсанта? Підлітки хочуть заробити гроші, а дорослі?

Ці люди дуже різні між собою, і немає єдиного портрету, який їх би описував. По-перше, більшість росіян пропонують значні фінансові винагороди за виконання подібних дій. По-друге, починаючи з простих завдань, вони можуть потім шантажувати наших співгромадян, погрожуючи передати інформацію про їхні дії в правоохоронні органи, такі як поліція чи СБУ. Це змушує людей продовжувати виконувати нові завдання. Іноді шантаж може включати погрози щодо розкриття особливо чутливих даних тощо.

Найчастіше вони використовують соціальні мережі на кшталт Telegram і розділяють завдання на різних виконавців. Один купує елементи для вибухівки, інший виготовляє, третій -- встановлює. Хтось фотографує важливі об'єкти, збирає інформацію.

- І що в результаті очікує тих, хто потрапляє в цю "гру"?

- Маю наголосити, що люди, яких ми затримали, не отримали від росіян якісь гроші. Їх обманюють. Для росіян такі "агенти" -- розхідний матеріал. І люди, потрапляючи в доволі складну ситуацію, залякані. Вони можуть навіть не знати, що і куди їх просять, наприклад, занести. І в фіналі росіяни можуть підривати "кур'єрів" разом з пакунком.

Нещодавно був випадок у Рівному -- дівчатам в Telegram запропонували попрацювати кур'єром. Обіцяли великі гроші. Вони могли думати, що у пакунку, наприклад, наркотики. Передали його іншій людині, яка сіла в таксі, і пролунав вибух.

Для запобігання подібним інцидентам вживаються широкомасштабні превентивні заходи, задіюючи поліцію, спеціалізовані служби, журналістів та, звичайно, батьків. І результати цих зусиль вже відчутні. У 2024 році ми отримували лише кілька випадків повідомлень про спроби вербування на ризиковану роботу, яка пропонує несподівано високу оплату. Проте вже цього року цифри значно зросли: за перші шість місяців ми зафіксували більше ніж півсотні таких випадків.

- В моєму рідному місті Звягель школяр повідомив у поліцію про спробу вербування, поліція приїхала і нагородила його в школі.

- Це теж наш спосіб протидії вербуванню. Важливо показувати це на реальних прикладах.

Ось варіант перефразованого тексту: - Виникає складна ситуація: уявімо, що хтось став жертвою російських спецслужб і вчинив певні незаконні дії. Однак згодом він усвідомлює, що опинився в пастці. Росіяни починають його шантажувати, погрожуючи повідомити поліцію, що може призвести до серйозних проблем. Які кроки варто зробити в такому випадку?

Безумовно, потрібно звертатися до правоохоронних органів або СБУ. Це дозволить не лише підтримати державу, а й уберегти себе від потенційно фатальних наслідків. Ми розуміємо, що російські агресори вміють здійснювати психологічний тиск, але нашим громадянам слід усвідомлювати, що їх можуть експлуатувати і знищити під час виконання небезпечних завдань. Тому радимо: незалежно від того, які дії ви вже вчинили, завжди існує можливість зупинитися, поки не настав критичний момент, що загрожує як людям, так і державі в цілому.

Чи здатні вони цим способом уникнути покарання?

У межах співпраці з правоохоронними органами особа може бути звільнена від відповідальності, виходячи з обставин, що мали місце. Це також може залежати від віку, зокрема, якщо особа є неповнолітньою. Якщо індивід вчинив правопорушення, але готовий співпрацювати та сприяти в розкритті злочинної діяльності, він може уникнути кримінальної відповідальності.

Ви підняли питання про використання Telegram, який справді активно застосовується російськими спецслужбами. Яка думка поліції та ваша особиста позиція з приводу можливого заборони цього месенджера?

У 2024 році відбулось засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому були представлені доповіді від усіх силових структур. Я виступав від імені Національної поліції України, наголошуючи на викликах, що виникають через використання Telegram.

Згідно з нашими даними, цей месенджер активно застосовується в схемах поширення наркотичних засобів, дитячої порнографії та нелегальної торгівлі зброєю. Додаток надає злочинцям можливість максимально приховувати свої особисті дані та зберігати анонімність. Крім того, цей месенджер використовується для розповсюдження ворожої інформаційно-психологічної операції (ІПСО).

Враховуючи сказане, ми прийняли рішення обмежити використання Telegram на пристроях державних служб. На моїх гаджетах немає Telegram, я ним взагалі не користуюся. Нам відомо, як росіяни використовують його для проведення DDOS-атак, намагаються зламати спершу користувача, потім гаджет, а потім і всю систему.

На даний момент ще не ухвалено рішення про повну заборону цього месенджера, проте Національна поліція здійснює заходи для забезпечення офіційного спілкування. Це стосується, зокрема, розслідувань конкретних кримінальних справ, пов'язаних із поширенням дитячої порнографії, наркотиків та зброї. Вся інформація, зібрана в рамках міжнародного правового доручення, передається до їхнього офісу.

- Тоді питання щодо наших партнерів: наскільки вони переймають наш досвід? Очевидно, що Україна зараз є форпостом, не просто заради гарного слова, це країна, яка бореться з дуже багатьма новими загрозами.

Партнери в першу чергу звертаються до Національної поліції з питаннями, пов'язаними з протидією диверсійній діяльності. Їх цікавить, яким чином організована наша робота: як ми виявляємо диверсантів, якими методами ворог здійснює вербування агентів, як нам вдається запобігати цим злочинам та розкривати цілі групи.

Варто розуміти, що коли ти дуже довго знаходишся в стані безпеки й тривалого миру, то всі, включно з правоохоронцями, розслабляються. Наразі наші партнери не мають практичного досвіду протидії диверсантам в умовах гібридної війни нового типу. Нас же війна змусила перебудуватися. Тому в цьому плані ми для них джерело неоціненного досвіду та реальних практик.

Окремо вони зацікавлені перебудовою наших підрозділів боротьби з наркозлочинністю. Тут важливий момент -- використання Telegram-каналу і безконтактного спілкування злочинних організацій між собою. Вони цікавляться, як нам вдається розкривати весь ланцюжок від закупки прекурсорів до виготовлення, великого збуту та власне закладок.

Наприклад, у минулому році ми надали нашим колегам з Польщі відомості про те, що до них прибуло два так звані реактори для виробництва амфетаміну. В Україні ми здійснили ряд оперативних заходів і вже мали уявлення про місцезнаходження цих реакторів у Польщі, а також знали, хто є організатором і скільки осіб залучено в цю схему.

П'ятеро осіб, залучених до цієї злочинної схемі, перебували на нашій території, тоді як інші діяли в іншому місці. Злочинці планували виготовлення синтетичних наркотиків у промислових обсягах, що мали стати найбільшими в Європі. Звичайно, частина продукції планувалася для переправки в Україну. Завдяки нашій спільній роботі ця злочинна група була затримана. Це, безумовно, сприяло зміцненню довіри між правоохоронними органами двох країн.

Яка тепер позиція України в глобальному наркотрафіку? Чи займаємося ми виробництвом, чи виступаємо в ролі транзитної території? У контексті закритих кордонів з Росією та Білоруссю, а також з доволі надійно закритими західними кордонами, можна припустити, що ситуація за останні кілька років могла зазнати змін.

Ви абсолютно вірно підмітили — через війну логістичні маршрути зазнали змін. Наркосиндикати використовують Україну як платформу для реалізації та частково для виробництва. Варто зазначити, що деякі злочинні угруповання перемістили свої потужності до країн Євросоюзу.

До 2014 року ви займалися дослідженнями, присвяченими сексуальному насильству та торгівлі людьми. Після тих подій роль України в цих питаннях, безумовно, змінилася. Яка тепер ситуація? Як часто українці стають жертвами торгівлі людьми, можливо, навіть органами? Чи існує якась статистика з цього приводу?

З початком повномасштабної агресії з боку РФ, ризики торгівлі людьми значно зросли. Масовий виїзд українців за межі країни, внутрішнє переміщення населення, а також втрата житла і робочих місць – все це значно збільшило їхню вразливість до різноманітних форм експлуатації.

Протягом останніх двох-трьох років ми зосередили свої зусилля на співпраці з нашими європейськими партнерами, щоб оперативно реагувати на злочини, скоєні проти наших громадян, а також вжити заходів для їх запобігання.

Кримінальна поліція активно взаємодіє з правоохоронними органами країн ЄС та США. У 2024 році Україна долучилася до створення двох міжнародних оперативних груп з протидії торгівлі людьми. В рамках міжнародної операції вдалося ідентифікувати 3 222 потерпілих у 116 країнах.

Консолідація зусиль -- критично важлива умова ефективної боротьби з торгівлею людьми.

Яке ваше ставлення до легалізації проституції в Україні?

Враховуючи євроінтеграційний шлях України та досвід країн Європейського Союзу, ми розглядаємо можливість часткової депеналізації комерційного секс-бізнесу. Проте це має супроводжуватися чіткими та жорсткими механізмами регулювання і контролю. Необхідно уникати вседозволеності. Дозвольте пояснити: проституція часто є основою для сексуальної експлуатації і торгівлі людьми. В багатьох випадках контроль за наданням інтимних послуг опиняється в руках організованої злочинності.

Підкреслюю, що в рамках реалізації стандартів законодавства Європейського Союзу вже розробляються зміни до нашого правового поля, які запроваджують принцип невідповідальності для жертв торгівлі людьми. Це, зокрема, стосується осіб, яких трафікери змусили надавати комерційні послуги сексуального характеру.

- Поліція неодноразово ставала об'єктом для насмішок у плані "контрольних закупок на OnlyFans" і звітування про "затримання жінок, які поширюють еротичний контент". Для чого?

- Один з основних обов'язків поліції - це протидія кримінальним правопорушенням. Відповідно до Кримінального кодексу України, виготовлення, збут чи розповсюдження порно є кримінальним правопорушенням (ст. 301 ККУ). І в контексті викладеного поліцейські виконують свої обов'язки, подобається це комусь чи ні.

Критика поліції за те, що вона вимагає дотримання законів, не вимагає великих зусиль. Однак можна піти іншим шляхом і детальніше розглянути цю ситуацію. Дозвольте пояснити. Оперативна закупка забороненого контенту є формою контролю над злочинною діяльністю, регулюється статтею 271 Кримінального процесуального кодексу. У простих словах, це інструмент для збору доказів під час розслідування. І це зовсім не означає, що поліцейський отримує сексуальні послуги. Такі висловлювання можуть йти лише від тих, хто не знає основ кримінального законодавства, процесуальних норм та методів контролю злочинності.

Наголошую, що в Україні на даний момент легально існує еротичний контент: функціонують стриптиз-клуби та спеціалізовані магазини, що пропонують товари інтимного призначення. Також телебачення має можливість транслювати еротичний контент відповідно до норм, визначених Законом України "Про медіа". Тому важливо чітко розрізняти "еротичний контент" і "порно", оскільки саме за порнографію передбачено юридичну відповідальність.

Слід зазначити, що в багатьох країнах світу комерційна порнографія легалізована і знаходиться під контролем держави. Це включає в себе отримання ліцензій, реєстрацію, сплату податків та забезпечення прав учасників, які беруть участь у виробництві. Крім того, встановлені чіткі норми відповідальності за правопорушення в цій галузі, включаючи різноманітні супутні злочини — від помсти через порнографію та поширення матеріалів без згоди осіб, які на них зображені, до порушення авторських прав та торгівлі людьми.

На мою думку, це є чудовим прикладом цивілізованого підходу до вирішення даної проблеми, без проявів ненависті та звинувачень.

Вбивства та спроби вбивства відомих активістів знову підняли питання легалізації короткоствольної зброї. Історично поліція відстоює виключне право держави на використання сили, проте, з огляду на те, скільки зброї вже перебуває у приватних руках і її зростаючу кількість, чи не настав час переглянути існуючі правила?

- На жаль, є випадки, коли навіть досвідчені військові, маючи із собою зброю, не встигають її навіть дістати під час раптових нападів.

З початку повномасштабного вторгнення Міністерством внутрішніх справ України та Нацполіцією зокрема уже впроваджено деякі механізми. Коли почалась велика війна, громадяни нашої держави за бажанням могли отримати зброю і стати на захист нашої Батьківщини.

Після звільнення Київщини та інших областей на деокупованих територіях залишилась певна кількість нелегальної зброї, що потрапила до рук цивільного населення. Державою надано можливість задекларувати цю зброю. Сьогодні людина може прийти, зареєструвати вогнепальну зброю і мати її легально до кінця воєнного стану і 90 днів після.

Ми повинні усвідомлювати, що щоденні новини часто містять інформацію про випадки, пов'язані з використанням нелегальної зброї. Наприклад, нещодавно в одній з місцевостей підліток відкрив вогонь з автоматичної зброї, яку привезли з зони бойових дій. А минулого місяця на Миколаївщині жінка виявила гранату у чоловіка, принесла її на подвір'я до подруги, і внаслідок вибуху загинула сама, а також забрала життя трирічної дитини. Наявність нелегальної зброї завжди несе загрозу. Навіть якщо ви вмієте користуватись зброєю, не всі члени сім'ї, особливо діти та підлітки, мають такі навички. Це може призвести до трагічних наслідків.

Зверніть увагу: в Україні наразі легально володіє зброєю близько 1,1 мільйона громадян. У їхньому розпорядженні знаходиться 1,36 мільйона одиниць зброї, більшість з яких представляє мисливську вогнепальну зброю, а також спеціальні засоби, включаючи близько 250 тисяч "травматичних" пістолетів.

- Це багато чи мало?

Кожна особа має право на захист власної безпеки і самозахист. Міністерство підтримує ідею, що громадяни повинні мати можливість володіти зброєю, зокрема короткоствольною, але за певних умов. По-перше, необхідно сформувати культуру відповідального використання зброї. Це включає усвідомлення особистої відповідальності, а також організацію навчання щодо правил безпеки та правильного поводження зі зброєю. По-друге, при реалізації права на придбання короткоствольної зброї важливо забезпечити безпеку інших людей.

Приміром, ви знаходитесь в ресторані або гуляєте в парку, і у вас немає бажання, щоб людина поруч знаходилась зі зброєю. Це треба врегулювати. Тому, можливо, будуть визначені місця, куди не можна буде проносити зброю. Наразі законодавці і експерти займаються опрацюванням цих питань.

Національна поліція діє в полі закону: буде прийнято нове законодавство - ми будемо його виконувати.

Чи вважаєте ви, що після закінчення війни ми можемо очікувати певні зміни в напрямку лібералізації процесів, пов'язаних з отриманням, легалізацією та використанням зброї?

- 200%. Але поки зарано говорити про якісь конкретні часові рамки. Війна триває. На сьогодні ті, у кого є бажання користуватись вогнепальною зброєю, можуть долучитись до лав Нацполіції, СБУ, ЗСУ та інших структур. Захищати свою землю і мати доступ до зброї.

Нещодавно в Софіївській Борщагівці, що під Києвом, сталося резонансне подвійне вбивство. За офіційною інформацією, поліція стверджує, що військовослужбовець нібито продав автомат майбутньому вбивці, який він привіз із зони бойових дій. Проте сусіди запевняють, що між ними існував тривалий конфлікт, і версію про продаж зброї відкидають. Чи є більше інформації про те, що насправді трапилося?

- Відомо, що військовий продав автомат сусідові за 1000 доларів і в якийсь момент хотів отримати додаткові кошти. Це загострило конфлікт і призвело до трагедії.

Хочу зазначити, що в порівнянні з 2021 роком ми спостерігаємо п'ятикратне зростання випадків торгівлі зброєю. Якщо раніше ми фіксували 200 таких випадків на рік, то тепер їх вже понад 1000. У 2021 році було вилучено 156 нелегальних автоматів, а в наступні роки цифри вражають: 1581 у 2022 році, 1567 у 2023 році та 1721 у 2024 році. Обсяги вилучень нелегальної зброї зросли в десятки разів. Цікаво, що вся ця нелегальна зброя колись була легальною, включаючи трофеї, які були закріплені за певними військовими частинами в Росії. Раніше ці запаси зберігалися на складах і обліковувалися, а тепер нам доводиться їх активно шукати.

Щодо виявлення зброї, яка переміщується з територій бойових дій: посилені контрольні заходи призводять до зростання конфліктів з військовослужбовцями. Це стосується не тільки блокпостів, але й вокзалів та інших громадських місць. Військові втомлені і напружені, так само як і поліцейські. Чи має поліція план, як зменшити напругу в цих ситуаціях?

Російська сторона використовує елементи інформаційно-психологічних операцій для розширення масштабів проблеми, оскільки це відповідає їхнім стратегічним інтересам. Важливо усвідомлювати, що поліція, в першу чергу, працює на благо суспільства – щоб запобігти потраплянню зброї з фронту до мирних міст через нелегальні канали, що може призвести до трагедій. На жаль, таких випадків чимало. Коли в спокійному місті стаються смертельні інциденти через зброю, перше запитання, яке виникає у громадян, – чому це стало можливим? Тому ми докладаємо всіх зусиль, щоб не допустити потрапляння небезпечних предметів у місця, де вони не повинні бути. Я маю на увазі саме ту зброю, яка намагається незаконно перетнути кордон.

Цього року на контрольних пунктах було виявлено 238 осіб, які займалися незаконним транспортуванням зброї. Під час перевірок було вилучено 78 одиниць вогнепальної зброї, 353 гранати та більш ніж 40 тисяч набоїв.

Отже, ви абсолютно праві: накопичена втома дійсно відчувається. Ми усвідомлюємо, що іноді вчинки одного конкретного поліцейського можуть негативно впливати на репутацію всієї служби – цього, на жаль, не можна уникнути. Так само, як і безпідставні звинувачення на адресу правоохоронців. Саме тому поліція впроваджує бодікамери, щоб відображати реальну картину подій у кожному випадку. Крім того, на блокпостах працює Військова служба правопорядку Збройних Сил України та військовослужбовці Національної гвардії України.

Крім того, правоохоронці аналізують міжнародний досвід взаємодії з ветеранами, зокрема, вивчають методи, застосовувані в Ізраїлі та США. Наприклад, в Америці на автомобільних номерах використовують спеціальні знаки, які вказують на те, що водій є учасником бойових дій. Це дозволяє поліцейським під час зупинки звертати на це особливу увагу.

Це немов накладати тавро. У контексті російської агресії, це стає справжньою мішенню для диверсантів і ворожих шпионів.

Ми обговорюємо час після війни. У Сполучених Штатах цей інструмент функціонує, сприяючи поліцейським у глибшому розумінні своїх співрозмовників.

Сьогодні міжнародні фонди запропонували нам залучити фахівців, які зосередяться на вдосконаленні комунікаційних навичок правоохоронців, а також на наданні психологічної та іншої підтримки, включаючи допомогу військовим та ветеранам.

Крім інших обов'язків, поліція наразі виконує функцію транспортування військовозобов'язаних, які не дотримуються вимог військового обліку, до приміщень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. У соціальних мережах це викликало підозри щодо змови — поліція бере участь у затриманні ухилянтів, водночас залишаючи свої основні завдання в тилу. Як ви в межах поліції обговорюєте це питання?

Це не зовсім моя сфера, але намагатимусь пояснити суть. Кримінальна поліція займається пошуком і доставкою до ініціатора розслідування осіб, які самовільно залишили військову частину. Ці люди вже вчинили злочин, тому відповідно до законодавства вони вважаються розшукуваними. Завдання кримінальної поліції полягає в виконанні вказівок органу досудового розслідування щодо визначення місця перебування таких осіб.

На практиці, коли особи скоюють адміністративне правопорушення, наприклад, не стають на облік або не приходять за викликом, це, безумовно, викликає певні запитання.

У кожному конкретному випадку Державне бюро розслідувань проводить необхідні розслідування. Звісно, уникнути порушень законодавства буває непросто, однак до відповідальності не притягуються ті особи, які не вчинили адміністративних правопорушень та не стали на облік. Важливо пам’ятати: кожен, хто самовільно залишає військову частину, підриває потенціал тих військових, які покладаються на нього на фронті. Це суттєво знижує їх шанси на успіх у бойових діях.

- Але така робота так чи інакше дає тінь на всю поліцію.

Держава під час війни. Дотримання громадянами законів, реєстрація та актуалізація інформації допоможуть уникнути конфліктних ситуацій. Поліція, у свою чергу, залишається в рамках правового поля.

Щодо змови, то жодної секретної домовленості не може бути. Десятки тисяч поліцейських несуть службу, пов'язану з відсіччю збройної агресії РФ, - як у складі бойових підрозділів Нацполіції "Лють", "Хижак", КОРД, стрілецьких батальйонів, так і виконуючи поліцейські функції у прифронтових регіонах. Бойові підрозділи виконують задачі на найскладніших напрямках. На відміну від інших бригад, вони поповнюють свої втрати (пораненими й вбитими) за рахунок наших колег-поліцейських з усіх регіонів України. Це вчорашні оперативники, слідчі, криміналісти. Поліція воює. І, на жаль, втрачає на війні наших колег. Крім того, поліція займається евакуацією населення з гарячих точок -- спецпідрозділ "Білий янгол". Їх робота -- теж дуже небезпечна місія. Кінологи Національної поліції України шукають загиблих під завалами, допомагають у розмінуванні, виявленні наркотиків, зброї та вибухівки. Ця робота потребує не лише професіоналізму, а й людяності та великої витримки.

Сьогодні ми розглянули численні аспекти, які планується реалізувати в післявоєнний час. Як ви уявляєте завершення конфлікту?

Дії, які сьогодні здійснюють Сили оборони та Національна поліція, не мають аналогів у інших країнах. Це унікальний досвід, який не доступний більше ніде. Я сподіваюся на справедливий мир, коли наша країна займе гідне місце в світі не лише формально, а й за реальними досягненнями та рівнем життя.

Сподіваюся, що ми збережемо ту солідарність, яка була помітна у 2022 році. На жаль, з того часу російські спецслужби активно намагаються зруйнувати цю єдність, використовуючи всі можливі засоби для нашого поділу. І, на жаль, іноді їм вдається досягти успіху. Проте виграти окрему битву не означає перемогти у війні. Ми вже довели, на що здатні в критичні моменти.

Хочеться, щоб ми всі разом і надалі відчували себе тією згуртованою, міцною нацією, яка поважає свою країну і робить все для того, щоб вона стала кращою. В освіті, спорті, культурі тощо. Кожен зробить себе кращим - і країна стане кращою. Це більш дієвий варіант -- Україна починається з кожного з нас.