Повернення ветеранів до мирного життя через нову професію - сапер з гуманітарного розмінування - новини на bigmir)net.
Практичні заняття на полігоні для учасників курсу з розмінування (гуманітарного) в SHERIFF Demining. Червень 2025 року.
Військовий досвід становить безцінний ресурс у багатьох цивільних професіях. Однією з таких спеціальностей є фах сапера в гуманітарному розмінуванні, який надає ветеранам і ветеранкам можливість ефективно використати свої навички. Це не лише про реалізацію знань, здобутих під час служби, але й про професію, що дозволяє підтримувати зв'язок з побратимами та розвиватися разом.
Сапери виявляють і класифікують вибухові об'єкти та залишки боєприпасів, які можуть загрожувати цивільному населенню. Вони забезпечують безпечність територій, щоб діти могли грати на вулицях, а фермери – обробляти свої угіддя для отримання врожаю. Це сприяє нормальному функціонуванню громад без страху і обмежень.
Історії ветеранів, які знайшли свій шлях у цивільному житті через професію сапера гуманітарного розмінування, є прикладом успішної адаптації та професійного зростання. Це розповіді про людей, які продовжують застосовувати свої навички та досвід, здобуті під час служби. Про освоєння нової справи та побудову свого майбутнього. Навчання у середовищі близьких за досвідом людей створює унікальну спільноту, яка підтримує та мотивує на цьому шляху.
Всі вони пройшли професійний курс у Навчально-кваліфікаційному центрі SHERIFF Demining Завдяки фінансовій та інформаційній підтримці від фонду "Повір у себе", понад 60 ветеранів опанували професію.
Курс забезпечив учасників не лише професійними знаннями, а й сприяв їх особистісному зростанню. Для багатьох це стало новим етапом у житті, можливістю надавати допомогу іншим та досягати нових вершин. Спільне навчання з людьми, які мають подібний досвід, створює атмосферу психологічного комфорту і стимулює мотивацію, адже учасники відчували себе частиною єдиної спільноти, що підвищувало їхню впевненість. Всі студенти отримували безперервну підтримку від викладачів, що свідчить про професіоналізм і уважний підхід програми. Після першого випуску вже надійшли запрошення на роботу від таких компаній, як Нібулон, Українське агентство розмінування та NPA, а також успішно реалізовано випадок працевлаштування в SHERIFF Demining.
Зображення 2. Аудиторія SHERIFF Demining. Теоретичні заняття для ветеранів. Травень 2025 року.
1. ІНДИВІДУАЛЬНА МІСІЯ
"Мене звати Максим, мені 25 років, я народився в Миколаївській області. Закінчив юридичну академію, деякий час працював у патрульній поліції. Потім звільнився і пішов добровольцем до Збройних сил України. Служив близько року, поки не отримав поранення, яке призвело до втрати кінцівки.
Це не лише моя власна оповідь — це також розповідь про тисячі товаришів, які продовжують підтримувати один одного навіть після завершення війни. Слово "побратим" для мене має особливе значення. Це ті, хто стояв поруч у найскладніші часи. І саме такі люди залишаються зі мною й сьогодні.
Коли я прийшов на курс у SHERIFF Demining, одразу відчув: тут не просто "курсанти". Тут -- ті, хто пройшов війну. Усі по-іншому дивляться на життя і ми всі одразу знайшли спільну мову. Наша група -- це маленьке братерство.
Я випадково дізнався про курс, коли переглядав бій на Мегого, в якому брав участь мій друг, що виступав на протезі. Після поєдинку показали ролик, спрямований на підтримку ветеранів, з закликом приєднатися до навчання на сапера. Це справило на мене велике враження. Вже наступного дня я вирішив зателефонувати до SHERIFF. Розмова була відвертою, і мені все чітко пояснили. Я переживав, чи зможу впоратися фізично, адже протез накладає певні обмеження. Проте мені швидко з’єднали з інструкторами, і після нашої бесіди я зрозумів, що варто спробувати.
Гуманітарне розмінування -- це більше, ніж просто сфера діяльності. Це місія. Це про безпеку держави, про рідних, про близьких.
Допомога друзів та спілкування з близькими — ось що допомагає залишатися на плаву. І, звісно ж, футбол на милицях. Ці півтори-дві години на полі — це момент, коли можна забути про всі турботи, просто грати і насолоджуватися життям.
Нещодавно я отримав чудову новину — незабаром я стану батьком. Це відкриття надало мені нові сили та натхнення. Тепер я чітко розумію, заради чого я працюю і вчуся. Я прагну створити світ, в якому моя дитина зможе жити в безпеці та комфорті.
Фото 3. Архівні фото ветерана 2022-2024 рр.
2. УСВІДОМЛЕНИЙ ВИБІР
Ігор народився у Харкові, в місті, яке першим на собі відчуло, що таке війна у 21 столітті. Останні 13 років живе в Києві. Освіта -- IT. Досвід -- спорт високого рівня: гірські лижі, лицарські бої, витривалість. Але у 2022 році навіть той, хто звик рахувати секунди на схилі, навчився рахувати дні війни.
Коли 24 лютого все змінилося, його гірськолижна школа об'єдналася. А вже 27 лютого – ціла команда опинилася у військовій частині. Без зайвих роздумів і без зайвих слів.
Вибір був обмеженим. Якщо ніхто не візьметься за це -- нас усіх чекає неприємний кінець. Це питання усвідомлення. Якщо людина усвідомлює ситуацію, то навіть не постане питання "йти чи залишитися".
Його слова нагадують катану: без зайвих прикрас, але в їхній різкості прихована глибока роздума. Війна навчила його не лише влучно стріляти, а й чітко мислити. Він не став сапером за покликанням, але вирішив пройти курс гуманітарного розмінування, оскільки вважає, що ці навички є критично важливими для всіх.
"1500 кілометрів фронту -- заміновано. Це не про "може знадобиться". Це -- про "потрібно вже". І не важливо, чи буду я працювати сапером зараз. Може -- пізніше. Але знання вже є. І вони на все життя".
Для особи, яка раніше не стикалася з роботою сапера, цей курс виявився дивно зрозумілим. Нічого не викликало страху — все було викладено зрозуміло й чітко. Проте найбільше враження справили викладачі.
"У нас дуже висока експертиза. Навіть знайомі теми лектори розкривають на зовсім іншому рівні. У них є бойовий досвід і глибоке розуміння процесів. Кожне слово -- про виживання. І кожне слово варте уваги".
Ігор не робить розподілу на "цікаве" та "нецікаве". Він стверджує: "Усе є гармонійним. Кожен елемент має своє значення". Адже в гуманітарному контексті немає нічого зайвого. Є лише те, що може врятувати, або ж — ні.
Його унікальне спостереження полягає в тому, що ветеран, який пережив війну, має зовсім інший погляд на ці знання. Він усвідомлює їхню справжню цінність. Для цивільної особи це може бути лише набір інструкцій. Натомість для військового – це шанс врятувати життя товариша.
"Це не про "перекваліфікуватися". Це про бути готовим. У цих умовах -- лише навички можуть допомогти вижити. Ніякі титули, жодної ілюзії".
Наразі він активно бере участь у суспільному житті. Підтримує людей навколо. Проте завжди має при собі знання, які вважає важливим ресурсом. І коли виникне потреба, він буде готовий їх використати.
Ця оповідь стосується не лише початку нової професії, а й усвідомлення важливості цих знань у сучасному світі, а також бажання отримати їх, щоб мати можливість рятувати життя.
Зображення 4. Архівні світлини ветерана за період 2022-2024 років.
3. ШЛЯХ ВІЙСЬКОВОГО ІНЖЕНЕРА У ЦИВІЛЬНІЙ ЖИТТЄВІЙ РЕАЛЬНОСТІ
"Сапер — це майстер своєї справи. Кожний об'єкт є окремим витвором мистецтва. Потрібно відчути, проаналізувати, ухвалити рішення. І вжити заходів, щоб уникнути нових жертв."
Його ім'я Олег, і він з'явився на світ у Горішніх Плавнях, що на Полтавщині. Освіту здобував у Харківському авіаційному університеті, спеціалізуючись на економіці. Його кар'єра була пов'язана з державною службою, орендними відносинами та земельними питаннями. Проте 24 лютого 2022 року стало вирішальним моментом у його житті.
Олег пішов добровольцем. Вже за лічені дні він став частиною інженерно-саперного підрозділу. Пройшов усе: Київщина, Харківщина, далі -- командування, відповідальність, поранення. І -- демобілізація. Продовження новим етапом в житті.
"Мені не хотілося просто забути про свій досвід. Я прагнув перетворити його на щось, що стане корисним для майбутнього."
Олег побачив оголошення про набір за спеціальністю сапер до курсу гуманітарного розмінування через "Київмілітарі Хаб" і одразу зрозумів -- це воно. Він прийшов не з нуля. Він вже мав базу: знав боєприпаси, міни, роботу з вибухівкою. Але здивувався -- скільки нового відкриває саме гуманітарний підхід.
"80% з того, що тут викладають, для мене -- нове. Це інший рівень системності, інші підходи, інша мета. Не зруйнувати -- а зберегти".
Гуманітарне розмінування -- це про людей. І підхід до кожного об'єкта -- індивідуальний. Олег порівнює це з творчістю. Кожен день на навчанні -- як майстер-клас з відповідальності: реальні кейси, глибокий аналіз, етика поводження з небезпекою.
І ще одне — спільнота. Для Олега це не просто колектив. Це зв'язок, який він вважає міцнішим за дружбу.
"Тут зібрались ті, хто пройшов війну, але не втратив внутрішньої енергії. Це вище дружби. Це побратимство. Воно -- назавжди".
Його переконання глибше за особисте: він активно рекомендує курс побратимам. Вже двоє з них записані на наступний набір.
"Я ділюсь своїми думками з усіма, хто пов'язаний із військовою справою: цей шлях вартий того, щоб його пройти. Він відкриває безліч нових можливостей та надає тобі важливу роль у майбутньому."
Це історія про професіонала, що трансформував свій досвід для очищення землі та мирного життя.
Зображення 5. Архівні світлини ветерана за 2022-2024 роки.
4. ВІДКРИТТЯ НОВОГО ГОРИЗОНТУ
Його ім'я Ярік, а позивний – "Тіто". Ще до початку повномасштабної війни він пройшов медичний огляд у військовому комісаріаті. Просто на випадок, якщо знадобиться. І ось цей "випадок" настав. У перші дні вторгнення він став частиною сил оборони Києва. Але коли ситуація в столиці стабілізувалася, Ярік вирішив вчинити так, як здавалося тоді найбільш розумним: вирушив на фронт.
"Набридло сидіти в тилу. Поїхали спочатку на Харківський контрнаступ, потім -- Бахмут. І там уже все було по-серйозному".
Після Донбасу -- поранення, госпіталь, реабілітація. Потім -- комісування. Але Ярік, як і багато ветеранів, зіштовхнувся з новою реальністю: повернення в цивільне життя часто болючіше за фронт. Не фізично -- ментально.
"Цивільне сидіння на стільці -- це не для всіх. Після війни хочеться хоча б краплю адреналіну. І не так багато професій, де він є, та ще й з гідною оплатою".
Він звернувся до КМДА -- просто оформити пільги. А там, через "Київмілітарі Хаб", почув про набір ветеранів на курс саперів гуманітарного розмінування SHERIFF Demining. Перейшов у телеграм-канал. Прочитав. Зателефонував.
Мене вразило, що все проходило ясно і без зайвих прикрас. Коли я приїхав на співбесіду, залишився з хорошими враженнями. Прийняв рішення: чому б не спробувати? І жодного разу не пошкодував про це.
Для піхотинця, який до цього часу лише чув про міни, ця галузь стала цілковито новим досвідом. Саме це додало навчальному процесу особливого азарту — немовби відкриваєш книгу з першої сторінки, і вона одразу захоплює увагу.
Мої пізнання в галузі мінної справи зросли настільки, що це викликає захоплення. Щодня я дізнаюся щось нове. Кожна тема нагадує безкрає поле, яке я поступово очищую від небезпек.
Найбільше вразила стиль подачі матеріалу. Ніякого академічного підходу, жодних нудних слайдів. Інструктори — справжні професіонали з бойовим досвідом. Вони спілкуються простою мовою, використовують армійський гумор, не прикрашають реальність, але й не намагаються налякати.
"Навчання -- як ковток. Пролітає за мілісекунду. Немає нецікавих тем. Все викладається так, що хочеться знати ще. Якщо хтось скаже, що хоче бути сапером -- я точно скажу: "Чувак, я знаю офігенний центр, де тебе навчать топові викладачі"".
Ця оповідь присвячена істинному відкриттю нових перспектив завдяки захоплюючій та незвичайній професії. Використання отриманих знань для ліквідації загроз.
Знімок 6. Початкова група ветеранів, які проходять навчання на курсі саперів (гуманітарне розмінування) у SHERIFF Demining. Червень 2025 року.
Сьогодні Україна — це країна, що переживає війну і активно працює над відновленням. За офіційними даними, більше 30% нашої території забруднено вибухонебезпечними предметами, що становить понад 170 тисяч квадратних кілометрів. Ці цифри означають, що ліси залишаються недоступними для відвідувачів, поля не можуть бути засіяні, а багато людей не можуть повернутися додому. Від кожного з нас залежить, чи стане це спадщиною для майбутніх поколінь, чи буде очищено разом із закінченням конфлікту.
Саме тому збільшення рескілінгових можливостей для ветеранів у сфері гуманітарного розмінування є одним із найефективніших методів, що дозволяє:
Цей шлях — це не особисте прагнення. Це братерство та сестринство, яке виникає в навчальних аудиторіях і на тренувальних майданчиках. Це новий рівень єдності, де кожен відчуває підтримку.
Проте для того, щоб таких розповідей стало тисячі, необхідна комплексна підтримка. Нам потрібні міжнародні партнери, які готові допомогти і стати частиною стратегічного плану: розширювати масштаби, інформувати громадськість та надавати ветеранам можливість професійного розвитку і реалізації в значущих проектах.
SHERIFF Demining — це підтвердження того, що подібні програми приносять результати. Саме час виводити ці ініціативи на рівень національного масштабу. Від місцевих громад до регіонів, від регіонів до держави.
Адже це -- наша територія. Наша мета. І наше існування після конфлікту.
