Віддаємо шану. У Львові ракета обірвала життя легендарного баскетболіста.
Вікторові Кобзистому було 44 роки
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує іменитого українського баскетболіста, учасника двох Євробаскетів Віктора Кобзистого, якого рівно два роки тому, 29 грудня 2023 року в начебто глибокому тилу, у Львові вбила російська ракета. Чоловікові назавжди залишилося 44 роки.
Віктор Кобзистий з'явився на світ 7 березня 1979 року в Кременчуці, що на Полтавщині. У дитинстві він активно займався хокеєм та футболом, але через свій зріст вирішив залишити футбол, оскільки він не підходив для цієї гри. З часом Віктор відмовився і від хокею, зосередившись на баскетболі. Тренуючись у кременчуцькій дитячо-юнацькій спортивній школі №2, він швидко здобув репутацію одного з найобдарованіших гравців свого покоління в Україні.
Після закінчення дев'яти класів загальноосвітньої школи, Кобзистий вступив до Кременчуцького педагогічного училища імені Макаренка. У 1995 році, у віці 16 років, він став гравцем кременчуцького "Нафтохіму" та дебютував у професійних змаганнях. У 1996 році Віктор здійснив перехід до російської "Самари", але змушений був грати лише за другу команду. Причиною цього стало його рішення відмовитися від пропозиції клубного керівництва отримати російське громадянство.
У 1999 році Кобзистий повернувся до України, уклавши угоду з київським ЦСКА. У своєму першому сезоні він здобув срібну медаль чемпіонату та виграв національний Кубок. В наступному сезоні команда фінішувала на третьому місці, після чого Кобзистий вирішив перейти до маріупольського "Азовмашу".
У 2001 році Віктор знову вирішив спробувати свої сили за межами країни, відправившись до Болгарії, де провів один сезон у команді "Ямболґази". Того ж року Кобзистий також виступив у фінальній частині Євробаскету, представляючи збірну України.
В Україну Віктор повернувся в 2002-му й відразу став лідером у найширшому розумінні в київському "Будівельнику". Легендарний клуб тоді переживав не найліпші часи, але зібрана в команді молодь на чолі з Кобзистим демонструвала вражаючу жагу і приваблювала вболівальників бійцівським характером. У складі киян Віктор провів чотири яскравих сезони.
Хоча "Будівельник" тоді не належав до провідних команд, Кобзистий регулярно отримував запрошення до складу збірних України. У 2005 році він взяв участь у своєму другому Євробаскеті з національною командою, а також представляв студентську збірну на двох Всесвітніх універсіадах. У 2005 році українці вибороли срібні медалі, за що Кобзистий здобув звання майстра спорту міжнародного класу. У 2006 році Віктор перейшов до "Дніпра", але вже в 2008 році повернувся до "Будівельника", з яким у 2011 році вперше став чемпіоном України, після чого завершив свою кар'єру гравця.
Завершивши виступи, з 2011-го Кобзистий став помічником головного тренера "Будівельника", відпрацювавши в статусі асистента Хосепа Беррокаля, Звездана Мітровіча та Айнарса Баґатскіса до 2014 року. Потім Віктор уже сам очолив "Дніпро-Азот" з Кам'янського, з яким працював рік.
У 2015 році Кобзистий обійняв посаду президента футбольного клубу "Кремінь", який знаходиться у його рідному місті Кременчук. Протягом 2017-2018 років він зіграв декілька матчів за резервну команду клубу у вищій лізі. Його термін на посаді тривав до 2020 року, і водночас він керував дитячо-юнацькою спортивною школою цього клубу.
У 2021 році Віктор отримав пропозицію приєднатися до Львівської міської федерації баскетболу, а з 2023 року очолив жіночий баскетбольний клуб "Динамо" з Києва, що змагався в українській Суперлізі.
До Львова наприкінці 2023-го Віктор Кобзистий теж прибув з баскетбольних питань. Він винайняв квартиру в спальному районі Сихові, на вулиці Гната Хоткевича. І саме той будинок 29 грудня вразила російська ракета. Загинула тоді одна людина. Віктор Кобзистий.
Поховали Віктора в рідному Кременчуку 2 січня 2024-го. Відспівування відбулося в Свято-Миколаївському соборі, а вічний спокій баскетболіст знайшов на Свіштовському цвинтарі.
Разом із дружиною Віктор виховував двох дітей. Один з його синів, Олександр, який нині має 22 роки, обрав шлях батька і став баскетболістом. Він представляв юнацькі та молодіжну збірні України, вже встиг дебютувати у національній команді, а тепер грає в NCAA за команду Університету Ореґон.
