Схилимо наші голови. Журналіст і шанувальник Карпат трагічно загинув у Часовому Яру.
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Віктора Петрова, журналіста і громадського активіста зі Львова, фаната "Карпат", який віддав життя за Україну рівно два роки тому, 26 травня 2022 року, в районі Часового Яру на Донеччині, назавжди залишившись 23-річним.
Віктор Петров з'явився на світ 19 вересня 1989 року в місті Львові. Він навчався в школі №13, а потім продовжив освіту в приватній гімназії "Еврика" перед тим, як вступити до ліцею "Оріяна". Вищу освіту Віктор отримав на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка, а також завершив військову кафедру в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціалізуючись у галузі розвідки.
Віктор був дуже ерудованим. Його мама довгий час працювала в бібліотеці, а тому хлопець з ранніх років багато читав.
Віктор розпочав свою трудову діяльність ще в підлітковому віці, спершу працюючи у "Макдональдсі" та "Адідасі", а згодом приєднався до "Нестле" і "Софтсерв". Його різноманітні інтереси та прагнення до самовдосконалення не дозволяли йому залишатися на місці. Він активно долучався до молодіжної громадської організації "Інститут суспільних ініціатив", обіймав посаду редактора у львівському виданні "Сихів Медіа", а також став співзасновником, продюсером і креативним менеджером "WHAT IF creative studio". Громадська діяльність займала центральне місце в його житті, і він активно займався благодійністю, сортуванням відходів та регулярно здавав кров, щоб допомагати хворим дітям.
"Це була всебічно розвинена дитина, яка цікавилась усім та знала відповіді майже на все, - каже мама хлопця Ірина Петрова. - Вітя цінував життя, намагався прожити його по максимуму і допомагати людям. Здавав тромбоцити онкохворим дітям, врятував 22 дитини, був почесним донором. Організовував багато подій: велопробіг, мотокрос та інші. Мав багато захоплень, був дуже щирим і хорошим другом та душею компанії. Досконало знав англійську мову. Не їв м'яса останні шість років, тому що було шкода тварин. Не вживав міцних напоїв, до війни не палив. Був єдиним і дуже улюбленим сином, онуком, племінником".
Сім'я згадує, що футбол супроводжував Віктора з дитинства. Він невтомно грав у дворі та брав участь у шкільних командах. Його дідусь був відданим фанатом київського "Динамо", а всі разом вони переглядали матчі збірної України.
Фанатський сектор львівських "Карпат" став частиною життя Петра відразу після закінчення школи та вступу до університету. Разом із близьким товаришем Олексієм вони активно підтримували команду як на домашніх зустрічах, так і під час виїздів. Особливо вражаючим для них став сезон 2010/11, коли львів'яни мали можливість грати в Лізі Європи. Окрім того, що Віктор був відданим уболівальником "Карпат", він також захоплювався "Ліверпулем" і входив до громади шанувальників цього англійського клубу, разом з якою дивився матчі у львівських пабах. Одного разу друг подарував йому квиток на матч в Англії, що стало для нього справжньою подією.
Петров активно займався спортом і дбав про своє здоров'я: він захоплювався скелелазінням та сноубордингом, любив ходити в походи, а також мав синій пояс з джиу-джитсу та чорний з айкідо. Він навіть пробіг марафон. Хлопець проводив багато часу на велосипеді, а до водіння автомобіля приступав лише тоді, коли це було необхідно для роботи.
Віктор приєднався до лав збройних сил на початку великої війни. Він брав участь у бойових діях у складі 54-ї окремої механізованої бригади, названої на честь гетьмана Івана Мазепи, на сході України. В армії отримав позивний Лелека, заспокоюючи своїх близьких, що лелеки завжди повертаються додому. Протягом служби Віктор здобув звання лейтенанта і виконував обов'язки командира роти, керуючи понад сотнею військових. Як командир, він активно займався вивченням військової справи, вважаючи цю діяльність своїм "найкращим проектом".
Віктор Петров трагічно загинув 26 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання в околицях Часового Яру, неподалік Бахмута в Донецькій області. Його поховали на Марсовому полі Личаківського кладовища.
Віктор Петров був удостоєний ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). 19 вересня 2023 року на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету ім. Івана Франка, де він навчався, було урочисто відкрито меморіальну дошку на його честь.
