Спартанські реалії, або Роттердам +
Блогер Sport.ua Олексій Рижков - про старійшину нідерландського футболу
Роттердамська "Спарта", створена ще у 1888 році, є найстарішим футбольним клубом Нідерландів. І, знаєте, цей ветеран дивно поводиться в Ередивізі: то без жодних пояснень програє вдома скромному "Херенвену" з великим рахунком, то вражаюче перемагає на виїзді досить сильний "Гронінген", то втрачає перевагу в два м'ячі вдома проти "Аякса", то майже повторює цю ситуацію в дербі на полі "Феєнорда", але з однією відмінністю — забиває вирішальний гол у компенсований час. А що стосується турнірної таблиці, то вона відображає якусь шалену відчайдушність спартанців: команда упевнено тримається у верхній частині, маючи при цьому вражаюче негативну різницю забитих та пропущених м'ячів! Що вже казати, навіть "червоно-білі гладіатори" пропустили менше відвертим аутсайдерам, як-от "Бреда" або "Телстар". Справді, складається враження, що спартанці грають за принципом: "забивайте нам, скільки зможете, а ми ще подумаємо, скільки голів відповімо". Мовляв, це наші, якщо хочете, спартанські умови. Як показовий приклад, жовта картка Люшендрі Мартеса в дербі з "Феєнордом" за абсолютно наївний вчинок: 17-річний гравець отримав попередження за те, що рукою вибив м'яч із рук суперника, який збирався виконати аут (при цьому гравець "Гордості Півдня" зовсім не поспішав це робити, хоч його команда й програвала). Чи бачили ви коли-небудь більш абсурдний випадок покарання?
Хай там як, а "володарі замку", попри купу самосуперек, вирізняються певною кількістю беззаперечних чеснот як ігрових, так і клубнокультурних. Ну, деякі нідерландські медійники, власне, відзначали середньосезонний бал гравців "Спарти" після дербі з "Феєнордом", за версією whoscored.com - 6,66. Мовляв, чортівня якась. Ну, й "володарі замку" ж бо! Роттердамці посідають одне з чільних місць в Ередивізі (зміщуючись у діапазоні від 2-го до 4-го) за кількістю виграних повітряних дуелей. І в цьому контексті беззаперечний лідер Ередивізі - норвезький легіонер "Спарти" Тобіас Лаурідсен. Він стабільно впродовж чемпіонату випереджає найближчих переслідувачів на 3-3,3 одиниці пересічно за матч. Принагідно, зауважу, що норвежець є й одним із гравців, проти яких найчастіше фолять в Ередивізі (більш як 2 порушення за матч пересічно). Водночас як для форварда в нього забагато попереджень - аж 4 на сьогодні. Ну а мати за лідера норвежця - це дуже трендово. Отже, як бачимо, хоч клубу й забагато років, але сучасних тенденцій він не цурається.
Коли команда пропускає чимало голів, зазвичай увага концентрується на воротареві. Проте Джоел Дроммел, який виступає в оренді з ПСВ, за показниками на ресурсі whoscored.com значно перевищує середній рівень, який ми згадували раніше. У 29-річного голкіпера з Бюссома середня оцінка наразі становить 7,03, що робить його другим у команді після Лаурідсена. Особливою перевагою Дроммела є його вміння виконувати довгі передачі, яких у нього в середньому налічується 12,2 за матч. Лише воротар "Ексельсіора" Стейн ван Гассел може похвалитися кращими показниками. Ще один цікавий факт: півзахисник "Спарти" Пелле Клеменс, родом з Амстердама і вихованець "Аякса", поділяє лідерство в Ередивізі за середньою кількістю дриблінгів під час захисту — 1,5 за гру. Це дійсно вражаючий результат у такій специфічній категорії. І на завершення, 20-річний захисник "Спарти" ямайського походження Марвін Янг є одним із найкращих у Нідерландах за кількістю відводів м'яча, виконуючи в середньому 7,5 виносів за гру.
Інша ознака рок-н-рольності футболу "Спарти": середня кількість завданих ударів по воротах суперників у гостях істотно перевищує аналогічну кількість удома. В цьому спартанці є унікальними в Ередивізі. Щодо ударів, до речі, цікаво й те, що "червоно-білі гладіатори" є одним із лідерів ліги за відсотком ударів із лівого флангу. Й ще одна особливість: "Спарта" - остання команда дивізіону за відсотком ударів з близької відстані. Мовляв, навіщо йти до воріт, коли можна пробити раніше!
Що мене вразило в переможному дербі проти "Феєнорда", так це те, як спартанці своєю грою змусили запальних фанатів "Феє" залишати стадіон задовго до фінального свистка при рахунку 1:3. Це дійсно рідкість для шанувальників цього відомого клубу. Можливо, їм було холодно, хто знає. Хоча температура під час матчу була не такою жахливою, як недавні мінус 15 у Києві, але без належного обігріву, можна сказати, мороз був відчутним, що змушувало глядачів поспішати з трибун. Тим, хто вирішив піти, пощастило менше: вони пропустили дубль Шакіла ван Персі (два вражаючі голи!) та переможний м'яч "Спарти" в контратаці, коли господарі поля кинулися вперед у пошуках вирішального успіху.
Головний тренер "Спарти" Моріс Стейн, напевно, ще довго залишиться в пам'яті футбольних фанатів через невдалий період в "Аяксі". Кілька років тому, під його керівництвом, знаменитий клуб опинився в критичній ситуації, опустившись до зони вильоту, незважаючи на наявність одного з найдорожчих складів у лізі. Проте "Спарта" не була б "Спартою", якби не вирішила довірити такому тренеру свою долю. Він не підводить команду, принаймні, робить її гру захоплюючою!
Червоні та білі смуги на формі стали результатом візиту керівництва клубу "Сандерленд" у Роттердам наприкінці 19 століття. Цей стиль футболок припав до душі місцевим уболівальникам, і вони вирішили впровадити його у своєму клубі. Проте "Спарта" в іншому аспекті намагається зберегти свою унікальність, особливо в царині клубної культури. Наприклад, Делфтська блакитна таріль, що зображує замок, вручається від керівництва "Спарти" за певних умов: працівник має пропрацювати в клубі без перерви 12,5 року; або ж за 25 років волонтерства; гравець, що відіграв 250 офіційних матчів за основну команду; або особи з вагомими заслугами для клубу. Хоча не зовсім зрозуміло, чи можна це вважати частиною клубної культури, фанати "Спарти" часто жартують над прихильниками "Феєнорда", називаючи їх "фермерами" або "селянами з півдня". Власне, фан-база "Феє" спочатку була розташована на півдні міста, де традиційно оселялися вихідці з сільської місцевості, і респектабельні спартанці не могли не зневажливо реагувати на простоту своїх суперників. До речі, інший роттердамський клуб "Ексельсіор" фанати "Спарти" без вагань називають "повіями", стверджуючи, що той повністю підтримує своїх земляків з "Феєнорда". Важливою частиною уболівальницьких традицій є Кубок Андро Кнела. Це трофей, за який змагаються фанати "Спарти" та "Бреди" напередодні матчів між цими двома клубами. Нагорода названа на честь футболіста Андро Кнела, який, завдяки своїм дредам, нагадував Руда Гулліта, і загинув в авіакатастрофі у 1989 році, всього через кілька місяців після переходу з "Спарти" до "Бреди".
Після того як "Спарта" повернулася до Ередивізі наприкінці 2010-х років, її позиції в таблиці нагадують кардіограму здорової людини. Цікаво, що схожу аналогію я побачив, переглядаючи графік відвідуваності домашніх матчів "Спарти" у сезонному гіді від Voetbal International. З іншого боку, постійні коливання команди в різних частинах турнірної таблиці викликають у фанатів певну тривогу. Хоча прихильники команди в певному сенсі пишаються цією рок-н-рольністю, вже дуже давно їхні улюбленці не піднімалися на вершини. А якщо згадати, що 6-разові чемпіони країни та 3-разові володарі національного Кубка востаннє святкували перемогу в національному трофеї 60 років тому, то стає зрозуміло, що вже не одне покоління вболівальників змінилося з тих пір!
Звичайно, змагатися з сусідами з "Феєнорда" — це нелегке завдання. Проте "Спарта" продемонструвала свою силу в недавньому дербі проти "фермерів", довівши, що футбольний Роттердам не обмежується лише "Феєю". Це, на мою думку, є значною перевагою.
