"Поганий сон". Головний тренер "Локомотива" – про Кубок України, команду ЛНЗ та Гераскевича.

Головний наставник київського "Локомотива" Сергій Карпенко дав інтерв'ю журналісту Sport.ua після зимової перерви. У цьому ексклюзивному спілкуванні він поділився своїми планами на другу половину сезону, обговорив зустріч з його попереднім клубом у рамках Кубка України, висловився про успіхи ЛНЗ та прокоментував ситуацію з Владиславом Гераскевичем.

- Хотілось би знати, як ви оціните готовність підопічних до майбутніх матчів. Чи є травмовані зараз у команді?

- У нас ще є час. Є три тижні на підготовку до чемпіонатної гри, тож ми продовжуємо тренування. Щодо травм, то серйозних проблем ми не маємо. Декілька гравців можуть пропустити тренування через зміни в погоді, адже почало теплішати, а також через вірусні захворювання. Ось така ситуація.

Ви тільки-но провели збори в Києві. Чи вдалося вам здійснити все, що планували, враховуючи, що цієї зимою погода була надзвичайно холодною?

Так, погодні умови внесли свої зміни. Я вважаю, що ми виконали приблизно 70% запланованого, а залишилися 30% ми встигнемо реалізувати. Ситуація з погодою трохи покращується, поля вже в кращому стані, тому в найближчі дні ми зосередимося на тому, що хочемо бачити від хлопців у чемпіонаті.

З огляду на свій досвід у футболі, де б, на вашу думку, було б оптимальніше організувати зимові збори: на батьківщині чи за межами країни?

Звісно, було б чудово організувати збори за кордоном або в місцях з відповідними умовами – з якісними полями та можливістю повноцінно тренуватися, враховуючи як фізичні, так і тактичні елементи. Цієї зими у нас були такі умови, що поля були вкрити снігом і льодом, і ми не могли нічого з цим вдіяти. Тож нам залишалося лише виконувати прості вправи, щоб збільшити обсяги тренувань.

Якщо брати основну частину завдань, якою ми планували займатися - навіть робота тактично, якісь перебудови, фази перехідні, то ми нічого не могли з цього зробити. Неможливо було банально стояти на ногах, хлопці падали. Тому краще було б, звісно, працювати там, де є хороші умови.

Цієї зими ви брали участь у меморіалі Макарова та змагалися з командами з України. Які у вас враження від цих матчів? Чи задоволені ви результатами та своєю грою?

- На цьому турнірі ми працювали так, аби набрати фізичний стан завдяки матчам. У нас була хороша група, сильні суперники: "Ребел" та "Колос-2" з Другої ліги, і ми зіграли з першоліговим "Лівим берегом". Були й чемпіони серед аматорів - "Рокита", володарі Кубка та Суперкубка Полтавської області, які показали хороший рівень. Тому хороші були спаринги, ми задоволені тим об'ємом, який ми зробили.

- Ви вже повідомляли на сайті, що на перегляді у вас перебувають гравці - вихованця "Динамо" вже підписали, приїхав навіть легіонер. Що скажете про потенційних новачків? Вони здатні закрити проблемні позиції?

Я правильно зрозумів, що йдеться про Іллю Зубкова, який грає за "Динамо"? Цей футболіст має значний досвід виступів на високому рівні, і ми сподіваємося на його підтримку. Він вже повністю повернувся до тренувань в загальному складі після того, як відновився від незначних травм. Раніше він працював у тренажерному залі та займався з фізичними тренерами.

- А стосовно легіонера, як вам вдалося запросити гравця? Ситуація в країні непроста й іноземці не сильно хочуть їхати до України.

У нашій команді є агенти, які активно працюють над розвитком клубу та зміцненням нашої команди. Нещодавно ми запросили молодого футболіста з Нігерії, який народився у 2006 році. Він має всі необхідні якості та потенціал для успіху. Найголовніше те, що він прагне вдосконалюватися і показати свої здібності. Сподіваємося, що його присутність допоможе нам досягти підвищення до Першої ліги. Він хоче проявити себе на цьому рівні, а ми, у свою чергу, сподіваємося, що він допоможе втілити наші амбіції в реальність.

Як він адаптувався в колективі? Адже навколо лише українці, інша мова та культура, до того ж ще й холодний клімат. Які враження у нього були в таких обставинах?

Цього року він опинився в Україні під час справжньої зимової погоди: йому було важко через холод, він постійно мерзнув. Не забувайте про умови на полі – йому було важко втримуватися на ногах. Протягом двох-трьох тижнів він намагався звикнути до поля, часто падаючи. Іноді ми жартували, кажучи: "Це ж не гра в футбол на піщаному пляжі".

Проте, коли ми змагалися на меморіалі Макарова, де проходили матчі в манежі, він проявив себе значно краще. Тоді ми змогли оцінити його здібності та навички. І мушу відзначити, що ми справді вразилися його талантом. Це креативний молодий чоловік, який може самотужки створити момент, обіграти суперника, завдати удару або віддати пас — він завжди має нестандартний підхід. Дуже приємно спостерігати за такими якостями у гравця.

"Локомотив" має намір піднятися до Першої ліги. Чи є команда готовою до цього кроку? Які фактори можуть стати вирішальними, а що може перешкодити досягненню мети?

- Думаю, що ми готові. Кожен клуб з Другої ліги хоче вийти в Першу, а там далі потрапити до УПЛ. І ми поступово йдемо до цього і хочемо піднятися в класі - це наша клубна мрія. Що може нам дати успіх? Можливо загальна наша командна робота, зі сторони тренерів та футболістів, а всього колективу: від президента і до персоналу. Якщо ми будемо всі разом працювати, як ми вміємо, бо в нас є цей дух і вболівальники з нами разом, то я думаю, що нам нічого не завадить.

- А погодний фактор та стан полів здатний вплинути на результати команди?

Вважаю, що ці фактори можуть мати вплив, однак Друга ліга дозволяє іноді використовувати штучні покриття. Це може стати важливим аспектом для нашої ліги. У разі несприятливої погоди ми маємо можливість перейти з натурального газону на манеж у Щасливому або, наприклад, на манеж "Динамо". Також можемо приймати суперників на стадіоні "Лівого Берега". Таким чином, у Києві є три майданчики, де можливо грати на штучному газоні. За таких обставин це не повинно істотно впливати на результати матчів.

Часто представники української влади критикують використання штучних газонів, стверджуючи, що це може призвести до травм, і що футбол слід грати на натуральних полях. Як ви вважаєте, з огляду на специфіку нашого клімату, які газони є більш доцільними — натуральні чи штучні?

Наш клімат дійсно складний, але грати на натуральних газонах значно приємніше. Це не лише комфортніше для футболістів, але й підвищує якість гри, а атмосфера стає більш живою. Проте, через погодні умови, ми вимушені використовувати штучні поля — з цим нічого не вдієш.

- "Локомотив" ставить перед собою амбітні плани зараз, і Кубок України, і от вихід до Першої ліги. Чи була розмова останнім часом з президентом? Що ви обговорювали? Які завдання він поставив перед вами?

Ми не часто бачимося, але періодично зустрічаємось. Це не лише наша зустріч, а також і команди. Нещодавно ми мали можливість поспілкуватися.

Наша мета - вийти в Першу лігу та просунутися далі в Кубку. Ми поступово готуємося до цього: вивчаємо суперника, проводимо аналіз його гри. Після матчу в Кубку ми зможемо повноцінно підготуватися до чемпіонату, адже у нас буде два тижні перед матчем ліги.

Клуб переживає етап бурхливого розвитку, і ЗМІ проявляють до нього неабиякий інтерес. Що для вас символізує цей клуб? Яким чином він впливає на ваше повсякденне життя? Чи трапляються моменти, коли ви не можете заснути, адже наступного дня гра, і вам потрібно бути готовими?

Я впевнений, що у кожного тренера є моменти, коли він дивиться матчі, відчуває емоції та потім ретельно аналізує все, що сталося. Наприклад, якщо команда виступила невдало і втратила важливі очки, мені важко заснути. Іноді хочеться швидше розібратися в ситуації та перейти до наступних кроків. А коли результат позитивний, то й сон стає спокійним і міцним.

Як ви почуваєтеся, усвідомлюючи, що наразі переписуєте історію "Локомотива"? Який спадок ви б хотіли залишити в цьому клубі?

Кожен клуб має свою унікальну історію. Як виникає будь-яка команда, що потрапляє в УПЛ або бере участь у Кубках? Вони поступово формують свою легенду. І ми також крок за кроком долучаємося до цього процесу. Я радий бути частиною цієї подорожі і брати участь у створенні нашої власної історії. Я є складовою частиною цієї захопливого сюжету.

Але хочеться потихеньку, крок за кроком, у першу чергу виконати поставлене завдання і створити нову сторінку - вийти в Першу лігу. Поки що зупинимося на цьому, а далі буде видно.

Повертаючись до теми Кубка України, що стане вашим наступним випробуванням, хочу зазначити, що зустріч з "Металістом" може виявити справжній характер вашої команди. Які очікування у вас від підопічних в цій грі? Чи сподіваєтеся ви на захисну гру, чи, можливо, прагнете, щоб команда ризикувала і частіше атакувала ворота суперника?

Я прагну, щоб ми продемонстрували якісний футбол. Хочу, щоб гравці не боялися виходити на поле, проявляли агресивність і сміливість у грі. Наша мета не зводиться до простого захисту, не обмежується лише контратаками, щоб забити один гол і потім захищатися. Ні, ми будемо грати у футбол!

Ми усвідомлюємо, що грати першим номером буде для нас досить складно. Тому будемо орієнтуватися на дії суперника. Проте, ми прагнемо продемонструвати такий футбол, який сподобається нашим вболівальникам. Впевнений, підтримка буде сильною, і ми не можемо просто захищатися в надії на певний результат. Я донесу це до хлопців, і вони готові боротися з командою, що має висококласних гравців.

Чи відчуваєте ви хвилювання? Ви вже подолали чималий шлях у Кубку, але між іграми була перерва в чемпіонаті. Чи не відчуваєте ви нервозності перед зустріччю, адже це команда з УПЛ, яка має чимало відомих футболістів?

Немає жодного хвилювання. Просто команда, з якою ми зустрінемося, вже розпочала свій чемпіонат. А ми наразі перебуваємо на зборах і активно готуємося до сезону. До того ж, в нашому графіку вже відбулися кубкові поєдинки.

На даний момент ми не перебуваємо в таких самих умовах, як, скажімо, "Металіст 1925". Мене більше турбує, чи зможемо витримати навантаження протягом усіх дев'яноста хвилин.

- Ви вже довели, що спроможні грати з такими клубами, і фактично стали сенсацією сезону. До вас прикута увага журналістів, про команду багато говорять. Як ви вважаєте, це більше плюс чи мінус? Чи не з'являється у когось "зіркова хвороба"? Як впливає така увага ЗМІ?

У нашій команді є хлопці з різними поглядами на ситуацію. Деякі можуть трохи "розслабитися" і відчути себе "зірками". Але ми уважно стежимо за цим і швидко ставимо все на свої місця. У нас дружній колектив - зіграли матч, забули про нього і вже готуємося до наступного. Чемпіонат завершився - ми проаналізували наші здобутки та уроки.

Після матчу з "Колосом" пораділи, наступного дня відпочили й пішли далі працювати. У нас є своє завдання, ніхто не розслабляється.

А ще приємно, що журналісти та ЗМІ приділяють нам більше уваги. Це означає, що ми це заслужили: про нас говорять, пишуть, беруть інтерв'ю. Думаю, для самого клубу це класно - ми заслужили таку увагу, і це справедливо.

- "Металіст 1925" - це ж для вас все-таки не чужа команда. Що харківський клуб дав вам і які найяскравіші спогади залишилися після роботи в клубі?

- Він дав мені більше свободи в плані гри, бо я міг більше працювати з молоддю - а це дуже важка робота. Там був вільний простір для творчих дій, бо не ставили завдання просто виграти матч. Головне було підготувати молодих футболістів, щоб тренери першої команди звернули на них увагу. Це запам'ятовувалося найбільше - робота з молоддю, підготовка їх до першої команди. І зараз цей досвід дуже допомагає мені працювати вже з дорослими хлопцями.

Що стосується позитивних моментів, то в клубі я знайшов чудову команду, талановитих молодих гравців, з якими провів два роки. Це безумовно стане невід'ємною частиною моєї історії, і я завжди буду з теплотою про це пам’ятати. Ми продовжуємо бачитися, і це приносить мені радість.

Особливо вражаючим було друге коло, коли ми зустрілися з ними після їхнього проходження першої стадії. Молоді таланти, з якими ми працювали, показали себе на всі сто - здається, ми тоді фінішували на третьому місці. Ось такі спогади залишилися у мене з цього другого кола.

Які аспекти роботи з основною командою виявилися найскладнішими, особливо під час переходу від юнацького рівня? Чи обговорювали ви можливість стати постійним тренером?

Найбільш складним моментом було адаптуватися, оскільки завдання кардинально змінилися. Раніше я працював з молодими гравцями, а тепер опинився в умовах Прем'єр-ліги, де часу на підготовку практично не залишалося. Я не мав уявлення про фізичну форму гравців, їхні сильні та слабкі сторони, а також про те, хто які позиції обіймає. Швидко перелаштуватися було вкрай важко. Часу на підготовку було обмаль, і потрібно було відразу ж домагатися результатів. Коли ти починаєш тренування з новою командою, легше зрозуміти потенціал кожного гравця, їхні позиції та поступово впроваджувати власну філософію. Але тут команда вже виконувала вказівки іншого тренера і мала певні напрацювання. За тиждень реалізувати зміни просто неможливо.

- У вашому складі тоді був Денис Гармаш - відомий непростим характером. Як працювалося з ним? Були якісь курйозні епізоди з ним?

- Та ні, коли я спостерігав збоку за "Динамо", то складалося певне враження: мовляв, Гармаш якийсь бешкетник, щось постійно емоційно реагує, розмовляє. Я тоді теж думав, що він саме такий.

Проте, коли я почав спостерігати за його діяльністю зсередини, зокрема за тренуваннями в основному складі, все постало в зовсім іншому світлі. Ми відвідували заняття, слідкували за матчами, і я не помітив жодних негативних моментів у його поведінці. Це був звичайний, порядний молодий чоловік. Він працював на рівні зі всіма, виконуючи всі необхідні завдання.

Коли його потім перевели до моєї юнацької команди, він також працював старанно і дотримувався всіх вказівок. У мене не виникало жодних зауважень до нього. Принаймні, за весь час моєї роботи я не спостерігав нічого подібного.

- Якщо говорити про складні характери, з ким у тренерській кар'єрі працювалося найважче?

У моїй тренерській практиці було не так багато команд. Звичайно, я стикався з різноманітними ситуаціями та хлопцями з різними характерами. Проте я завжди прагнув знаходити компроміс: спілкуватися, пояснювати, і врешті-решт ми досягали порозуміння.

Футболісти відрізняються один від одного: дехто виходить на поле, інші залишаються в резерві, а деякі можуть відчувати образу, запитуючи, чому їх не включили до складу. Це цілком зрозуміло. Проте, в місцях, де я працював, серйозних конфліктів з гравцями не виникало. Ми завжди підтримували хороші стосунки, і вони залишаються такими навіть тепер.

Основне – це комунікація. Якщо ж немає можливості знайти спільну мову, краще спокійно потиснути руки і розійтися без сварок. Це буде найбільш доцільно.

Чи зустрічалися вам у ролі гравця складні партнері або тренери, які постійно кричали і заважали вам проявити свої вміння?

Так, такі випадки дійсно мали місце. Як серед тренерського складу, так і серед гравців. Але я вважаю за краще не згадувати імен, адже це було б недоречно.

- Наскільки розумію, ви як тренер стежите за Українською Прем'єр-лігою, аналізуєте матчі. І зараз досить несподівано "вистрілив" ЛНЗ, адже традиційно грандами в нас були "Динамо" та "Шахтар", а тут перше коло - за ЛНЗ. Хотілося б почути вашу думку як тренера: у чому їхній феномен?

На мою думку, ключовим аспектом є дисципліна – як на полі, так і в команді. Крім того, їхні фізичні показники вражають, очевидно, що вони серйозно займаються цим аспектом. У них відмінний підбір футболістів та чітко визначений стиль гри. Вважаю, що саме ці фактори роблять їх успішними.

Зараз, мабуть, почнеться найцікавіше. "Полісся" їх переграло в УПЛ, тож буде цікаво подивитися, як команда відреагує. Але поки мені складно робити остаточні висновки, тому що, коли в цій атмосфері знаходишся, ти можеш щось коментувати, а так, просто сказати, наговорити... Я не люблю критикувати колег по цеху і я ще не того рівня, щоб засуджувати або оцінювати когось із тренерів Прем'єр-Ліги.

Вони активно взаємодіють на полі, шукаючи можливості для розвитку атак. Це не просто хаотична гра, як часто вважають, а чітко сплановані передачі на форварда. Тут є боротьба за м'яч, підбирання, швидкий розгін атак, що дозволяє їм домагатися успіху. В їхній грі помітні ефективні переходи з оборонних дій в наступальні і навпаки.

Хотілося б поговорити про український футбол, адже, з одного боку, наш чемпіонат виглядає досить конкурентоспроможним як у Першій, так і у Вищій лізі. Проте, на європейській сцені наші команди не демонструють особливо вражаючих результатів. Що ж насправді відбувається в нашому футболі? Які причини цих труднощів?

На мою думку, можливо, нам не вистачає фізичних якостей у футболі. Ми також програємо у дуелях один на один. Це стосується як фізичної підготовки, так і тактичних навичок, а також технічних аспектів гри.

Але тяжко сказати. У нас в країні війна - це одна з причин. Ніхто не хоче приїжджати і посилювати команди. Переважно грають українські футболісти. Але це й, можливо, покращення для збірної, тому що більше часу отримують наші хлопці: вони грають постійно і мають практику, щоб потім виступати за національну збірну України. Але це моє бачення.

Якщо ми візьмемо, наприклад, європейські клуби, то там же багато легіонерів. Візьмемо "Реал" - скільки там іноземців? У кожній команді їх багато. І повторюсь, думаю, що силових якостей нам не вистачає точно. Окрім силових десь бракує командної взаємодії, швидкості, уміння оперативно ухвалювати рішення.

- Все-таки ви, як тренер, також аналізуєте роботу колег. Чи є у вас, можливо, тренер-приклад, за яким ви слідкуєте, аналізуєте його тактику і, берете якісь його фішечки?

Ні, таких людей немає. Однак я стежу за командами та їхньою діяльністю. Якщо говорити про європейський футбол, то я не можу знати всіх їхніх методів. Для того, щоб наслідувати найкращі команди та їхні підходи, необхідно мати якісних гравців. Зверніть увагу на гру "Аталанти" або інших клубів: вони постійно тиснуть на суперника і працюють на повну протягом 90 хвилин. Але я не в змозі організувати таку гру. Я аналізую кожну гру, вивчаю різні тактичні схеми та способи роботи тренерів в обороні.

Я не можу грати так, як "Манчестер Сіті". Я спостерігаю за їхніми матчами, але не можу просто сказати своїм гравцям: "Все, тепер граємо тільки так". Я враховую можливості своїх футболістів і виконую ті завдання, які є актуальними в даний момент. Безумовно, я маю певні заготовки, аналізую гру, вивчаю моменти з матчів інших команд і намагаюся впроваджувати їх у свою стратегію. Іноді ділюсь з хлопцями спостереженнями, як грає одна команда, а як інша. Іноді можна взяти певний "елемент" гри, який може виявитися корисним, а іноді потрібно працювати над ним, щоб він краще вписався в нашу гру.

Я завжди кажу, що успіх залежить від якості футболістів. Коли в команді є талановиті гравці, можна досягати багато чого. Якщо вони практикують тотальний футбол, де кожен може виконувати різні ролі, захищатися або атакувати, це дійсно вражає. Але таких футболістів у нас не вистачає, особливо в Другій лізі. Я не можу грати на рівні наших грандів або топ-тренерів. Можу лише насолоджуватися їхньою грою та отримувати задоволення від матчів.

- Хотів запитати про збірну України. Скоро будуть матчі плейоф на чемпіонат світу. Давайте просто невеличкий прогноз: чи вдасться нам пройти плейоф і потрапити на чемпіонат світу?

- Ну, я хочу вірити, що у нас все буде добре. Я вірю в нашу збірну України, буду за неї вболівати і думаю, що ми пройдемо.

Тема Владислава Гераскевича викликає чимало запитань. Дії комітету залишаються не зовсім зрозумілими. Яка була ваша реакція, коли ви отримали цю інформацію? Які ваші думки щодо подій, що розгорнулися?

Вчинок Владислава не містить жодних порушень, і не існує підстав для його дискваліфікації — ось наша позиція. Ми рішуче засуджуємо рішення МОК і висловлюємо свою підтримку Владиславу. Разом з хлопцями ми створили відеозвернення з цього приводу. Ми сподіваємося, що у боротьбі за справедливість збереться якомога більше людей, і, звісно, щоб Владислав відчував, що він не самотній. Його підтримують не лише українці, а й увесь цивілізований світ.

Можна багато говорити про подвійні стандарти МОК, але насамперед хочеться подякувати всім нашим військовим, які тримають мирне небо над домівками. Жодним комітетам чи інстанціям не вдасться дискваліфікувати українську гідність. Бо памʼять - це не порушення, це обов'язок свідомих громадян. Світ, олімпійський комітет в тому числі, має памʼятати про полеглих героїв і спортсменів, які могли б виступати на Олімпіаді, але війна забрала у них цю можливість.