Спортивний репортер вирішив приєднатися до морської піхоти, а його батько довгий час обіймав посаду віцепрезидента у клубі Динамо.

Знімок з особистого архіву Олексія Семененка.

У складі української армії зараз захищає нашу незалежність двозначна кількість спортивних журналістів, коментаторів та представників пресслужб футбольних клубів, Зокрема, Михайло Шаповалов, Олег Ящук, Максим Гаптар, Олег Шумейко, Дмитро Лазуткін, Роман Шахрай, Роберто Моралес, Анатолій Яворський, Дмитро Шаповал, Валерій Шершень.

Недавно повернулися з служби 67-річний Віктор Ожогін та Макс Сергєєв. Нещодавно до бригади берегової оборони морської піхоти приєднався 41-річний Олександр Семененко, який раніше активно публікував свої матеріали в газеті "Команда" та тижневику "Футбол". Олександр є єдиним сином Олексія Семененка, який протягом багатьох років обіймав посаду віцепрезидента київського "Динамо" і нині виконує роль радника президента клубу Ігоря Суркіса.

"Чи не було у мене думок забронювати сина, як це зробили чимало статусних батьків? - перепитує у розмові з "Чемпіоном" Олексій Семененко. - Забронювати зміг би, але думок таких не мав. Бо це вже була б не моя сім'я і не мій син. І Сашко до мене з таким проханням не звертався. Він ще на початку війни сказав, що як прийде повістка, ховатися не буде. Сину запропонували два варіанти - десантником у штурмовій бригаді або морським піхотинцем у бригаді берегової оборони. Він обрав другий варіант. Пишаюся своїм сином!"

У ніч з 24 на 25 травня під час ракетного обстрілу суттєво був пошкоджений житловий будинок Олексія Семененка, розташований у Мархалівці, що на Фастівщині. Ми звертаємося до Олексія Михайловича з питанням про те, на якому етапі зараз перебувають роботи з відновлення.

"На сьогоднішній день існує певна проблема, - розповідає Семененко. - Багато людей заощаджують на випадок непередбачених обставин. Такі обставини для нашої країни настали 24 лютого 2022 року. Коли мій друг і кум Віктор Ожогін пішов на захист Батьківщини, я відчув себе незручно. Адже Вітя - мій одноліток, а він вирішив піти воювати, в той час як я залишився вдома. Справжність в тому, що коли тобі вже під сімдесят, фізична форма може заважати реалізації твоїх бажань."

Я ухвалив рішення надати фінансову підтримку військовій частині Ожогіна та кільком своїм друзям. Для цього мені довелося заглянути в родинний бюджет. Спочатку я придбав автомобіль за свої кошти, а згодом разом із друзями купили ще два авто в складчину. Загальні витрати склали 460 тисяч гривень. Тому наразі я не можу повністю відремонтувати свій будинок. Як далі складуться обставини – побачимо.