Суперник з попереднього чемпіонату світу, не зовсім традиційні голландці - це, безумовно, одна з найменше оцінених команд у світі. Ось результати жеребкування для України.
Після завершення незвичайного, повного політичних нюансів шоу (для Дональда Трампа навіть створили спеціальний трофей!) жеребкування чемпіонату світу 2026 року все-таки відбулося, незважаючи на певні сумніви. Хоча українській збірній спочатку потрібно пройти через труднощі в матчах зі шведами та найсильнішим суперником з пари Албанія/Польща, деякі кульки також стосуються її долі.
Переможець вирішив поділитися цим.
Голландці - це наш найбільш знайомий суперник серед європейських команд, і, безумовно, один із найсильніших. Українська збірна вже зустрічалася з ними на фінальній стадії турніру: на Євро-2020 ми вступили в запеклу боротьбу, але на жаль, поступилися в останні хвилини з рахунком 2:3. Проте, українці змогли пройти далі в турнірі, здолавши шведів у 1/8 фіналу, в той час як Нідерланди програли чехам.
Крім цього, на національному рівні "жовто-сині" і "помаранчеві" грали тільки два давні товарняки, але тут, як виняток, можна і молодіжки згадати. Фінал молодіжного Євро, 2006 рік - і П'ятов, Чигринський, Мілевський, Михалик, на жаль, програють Хюнтелару, Вермеєру, де Зеуву, Схаарсу. Для Олексія Михайличенка вихід у цей фінал став приводом незабаром отримати роботу і в збірній. Фінал Євро-1988, коли нідерландцям програла збірна СРСР з динамівським кістяком - особлива паралель.
Описати Нідерланди всього кількома абзацами — завдання не з легких. Це одна з найвизначніших футбольних націй, яка, без сумніву, вплинула на розвиток культури гри. "Помаранчеві" колись перевернули уявлення про футбол, продемонструвавши стиль, де кожен гравець відповідає за як захист, так і атаку. Незважаючи на свої значні досягнення, нідерландська збірна досі не має жодної перемоги на чемпіонатах світу, хоча здобула три фінали. Голландці, відомі своєю футбольною романтикою, щедро діляться з світом талановитими нападниками та чудовими тренерами, але коли мова йде про вирішальні матчі за трофеї, їхніми суперниками, з якими вони здобували перемогу, виявляються лише українці.
Щоправда, тут і зараз "помаранчеві" грають у найбільш нетиповий для себе футбол за останні років 50. Тренує команду Рональд Куман, який не проти зіграти від оборони. Головні зірки команди - захисники: про ван Дейка та Аке і так всі все знають, а в цьому сезоні чудово грає і Тімбер, за лондонський Арсенал.
У ключовій зоні відзначається чудова гра партнера ван Дейка — Гравенберга, а у воротах виступає Руфс, який демонструє вражаючу форму цього сезону за Сандерленд, що може поставити під сумнів шанси Вербрюггена з Брайтона. Склад команди загалом виглядає дуже "острівним": з останнього списку гравців цілих 13 представляють Англійську Прем'єр-лігу.
А атака нашого супротивника виглядає доволі слабко. Багато чого покладено на Мемфіса Депая, якому допомагають Гакпо з Ліверпуля, Мален з Астон Вілли (наче описую збірну АПЛ, чесне слово) та Ноа Ланг з Наполі. Це, безсумнівно, якісні футболісти, але порівнювати їх із Гуллітом, ван Бастеном, Кройфом або Репом, а також ван Персі та Роббеном – це просто несправедливо. З єдиним гідним суперником – Польщею – нідерландці в відборі двічі завершили матчі внічию 1:1, вигравши групу лише завдяки внутрішнім проблемам "кадри". Якщо ми подолаємо сусідів, не варто боятися й Нідерландів.
Тут навіть не потрібно уточнювати — всі знають про "орлів Карфагена" і з ними пов'язані лише одні асоціації. Легендарна битва за друге місце, яка стала справжнім випробуванням. Пенальті, який реалізував Андрій Шевченко, дозволяє нашій команді досі зберігати незвичайний статус — команда, яка взяла участь у чемпіонаті світу лише один раз, але досягла успіхів, які перевершують досягнення багатьох учасників, які виступали кілька разів.
У 2006 році рівень доступу до інформації був зовсім іншим, і про тунісців майже нічого не було відомо. За ці два десятиліття відбулося безліч змін, і тепер ми можемо з упевненістю стверджувати, що "орли Карфагена" – це... абсолютно непомітна команда без відомих імен.
Справді, це цікаво. Якщо у голландців 13 гравців з англійської ліги, то тунісці мають тільки своїх. Раніше виділявся Ферджані Сассі, але до часу чемпіонату світу йому вже буде 34 роки, і, напевно, він завершить кар'єру на Близькому Сході. Лише кілька легіонерів представляють такі країни, як Швеція, Єгипет, Катар та інші, які не відзначаються нічим особливим. Це особливість відбору: іноді з Африки на чемпіонат світу потрапляють команди, які не привертають уваги.
А ось із третього кошика нам випав дуже неприємний суперник. Неприємний, зокрема, і тим, що до нього ніхто не поставиться так само серйозно, як до тих же голландців - "а, якісь японці". Навіть коли "сині самураї" на останньому ЧС обіграли Іспанію та Німеччину (!!!), більше говорили про провал "бундестім" і хитрість іспанців, які начебто спеціально програли, щоб отримати простішу сітку в плейоф.
Водночас, сучасні японські футболісти мають достатньо ресурсів, щоб здолати будь-якого суперника. Кубо, Камада та Мінаміно в центрі поля створюють справжню креативну силу, якої наразі бракує німецькій команді. Хоча Ендо проводить не найкращий сезон у Ліверпулі, з трьома такими плеймейкерами необхідно мати надійного опорного хавбека, що зосереджений на перехопленні атак суперників. Хоча у команди немає явного бомбардира, Уеда з Феєнорда вміло використовує свої можливості — нещодавно він став ключовим гравцем у матчі проти Бразилії, допомігши "синім самураям" здобути перемогу.
Пенальті ці самураї б'ють гірше за хорватів, а так у них були б усі шанси вкрасти їхню казку на ЧС-2022. Загалом, за всієї умовності такого жеребкування для України - невдалий жереб. Японія може стати одним із відкриттів усього турніру.
