Сяюча пам'ять Героя Андрія Туза.
14 грудня 2025 року - рівно три роки, як небо над Чорним морем прийняло до себе 20-річного старшого матроса Андрія Туза. Ворожий дрон обірвав його життя біля Очакова, коли хлопець виконував бойове завдання у складі екіпажу катера Морської охорони.
Андрій вирізнявся серед інших: його щирість і відвертий погляд притягували увагу, а рідкісна внутрішня сила змушувала оточуючих прагнути до змін на краще. Він провів свої юнацькі роки в селищі Мирне на Одещині, у скромній, але гідній сім’ї, де з малих літ прищеплювали повагу до інших і усвідомлення відповідальності за свої дії.
Він завжди реагував на несправедливість, не залишаючи її без уваги. Постійно старався підтримати тих, хто був молодший і слабший.
У дитячі та підліткові роки Андрій мав палке захоплення футболом. Для нього це було більше, ніж просто спорт чи розвага — це була частина його життя. М'яч завжди слухався його, адже він вкладав у гру всю свою енергію та емоції. Андрій виступав за своє рідне селище, представляв Біляївську громаду та юнацький клуб "Чорноморець", завжди повертаючись додому з новими нагородами і трофеями. Пізніше він звернувся до тайського боксу, який навчив його приймати удари — як у змаганнях, так і в повсякденному житті.
З дитинства море манило його до себе. Після завершення навчання в Одеському морському ліцеї, Андрій у 2021 році вирішив приєднатися до ТЦК, висловивши бажання служити в Морській охороні. Протягом року він обслуговував три катери типу "Гриф": швидко освоював нові навички, брав на себе найскладніші завдання, ніколи не нарікав на коливання води і завжди виявляв людяність. В його присутності кожен відчував себе комфортно і затишно.
Побратими згадують: якщо Андрій сідав за стіл - спочатку переконувався, що всі вже поїли. Якщо хтось падав духом - поруч одразу з'являвся він зі своїм тихим і спокійним: "Все буде добре". У бойовій обстановці та при виконанні завдань постійно залишався витриманим зосередженим, наче народився на борту.
14 грудня 2022 року він залишався вірним собі до останнього дихання — мужнім, відповідальним та відданим своїй Присязі. На жаль, травми, які він отримав внаслідок ворожого дрону, виявилися фатальними.
Посмертно матросу Андрію Тузу було присвоєно звання старшого матроса, а також нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.
Три роки... Три роки, як ми не чули його щирого сміху, не відчували того, як його голос лунав на палубі, і не переживали той особливий затишок, який приносило його велике й щире серце.
Колектив Морської охорони не залишає без уваги родину Андрія. Його побратими регулярно відвідують тата Сергія Анатолійовича, маму Руслану Миколаївну та сестру Альбіну. Вони цікавляться їхнім життям і здоров'ям, надають підтримку у повсякденних справах, а також у складніші моменти, просто будучи поруч. Адже Андрій завжди піклувався про своїх, і тепер його бойові товариші опікуються тими, хто був йому найдорожчий.
Андрій перетворився на орієнтир - незламне світло, що продовжує направляти кожного моряка-прикордонника у найпохмуріші ночі та під час найсильніших бур.
Він продовжує бути серед нас і в наших душах.
