У Львові технології віртуальної реальності допомагають ветеранам справлятися з фантомним болем.
Віртуальна реальність у боротьбі з фантомними болями. У Львові для полегшення стану пацієнтів після ампутацій застосовують VR-окуляри. З першого погляду це може виглядати як гра, але насправді є серйозним терапевтичним інструментом. Яким чином цей процес здійснюється?
У кутах приміщення розташовані датчики, а на тілі людини їх також не бракує. Зверху звисають кабелі, які передають сигнал до ноутбука з унікальним програмним забезпеченням. І в завершення — окуляри віртуальної реальності.
У реабілітаційному центрі вже другий місяць активно використовують терапію на основі віртуальної реальності. Для Миколи, воїна з серйозним пораненням руки, це вже четверте заняття. На тренажері він намагається відбити м'яч, використовуючи кінцівку, яку втратив. У мирному житті цей ветеран із задоволенням грав у футбол.
Микола Олексів, учасник бойових дій у російсько-українському конфлікті:
Виконував роль центрального захисника, правого захисника та опорного півзахисника.
У травні 2024 року Микола вступив до лав армії. Вже восени того ж року, після базової військової підготовки, він вирушив на свої перші бойові місії. Займався підготовкою дронів до польотів. У жовтні, займаючись своїм звичним заняттям, він потрапив у засідку ворога.
Микола Олексів, учасник бойових дій у російсько-українському конфлікті:
В процесі однієї з таких підготовок, коли я вже вийшов з дроном на стартову позицію, раптом почув дивний звук. Я миттєво відреагував, спробував сховатися в укритті, але за приблизно 10-15 метрів пролунав вибух, в результаті якого я отримав поранення обох рук.
Осколки завдали шкоди обом рукам. Після евакуації в Харкові лікарі вирішили, що необхідно провести ампутацію правої кінцівки. Ліва рука залишилася, але Микола не міг навіть тримати телефон чи ложку. Саме тоді він почав відчувати постійний фантомний біль.
Микола Олексів, учасник бойових дій у російсько-українському конфлікті:
Спочатку я міг на правій руці зігнути кулак. Я міг так відчути руку, що я рухаю пальцями, щось можу брати. Її не було, але я, умовно кажучи, лежав на ліжку, і я відчував настільки цю руку, що я міг робити певні рухи: пальцями, кистю, міг і згинати.
Христина Стецко, спеціаліст з ерготерапії в центрі "Незламні":
Часто проявляється в кожного пацієнта по-різному: як печіння, поколювання, електричний струм, оніміння. Ділянки головного мозку, які відповідальні за верхню або нижню кінцівку, яка є ампутована, залишаються активними після ампутації. Відповідно ці ділянки посилають хибні больові сигнали.
Віртуальні окуляри стали для Миколи справжнім порятунком від його страждань.
Христина Стецко, спеціаліст з ерготерапії в центрі "Незламні":
Пацієнт в окулярах віртуальної реальності має змогу побачити ампутовану верхню кінцівку, може виконувати нею рухи саме зараз. У нас є різні вправи, ми можемо обирати середовища.
Отже, мозок сприймає завершення, навіть якщо воно є віртуальним, і перестає надсилати помилкові сигнали. У результаті біль зникає. З часом це стає звичкою. Рекомендується проводити подібні вправи не менше восьми разів.
- Ви нормально прикладаєте силу? - Так, все в порядку. - Це, напевно, не просто? - Правою рукою робити легше, а от з лівою ще потрібно більше зусиль.
Тиск, щоб зробити удар, 25 кілограмів. Микола визнає: після таких занять йому покращало.
Микола Олексів, учасник бойових дій у російсько-українському конфлікті:
Коли я займаюся спортом, відвідую концерти або ходжу на уроки, то не відчуваю жодного болю. У мене лише ампутована рука, і на цьому все. Проте, коли я перебуваю в спокої, читаю книжку або сиджу за телефоном, фантомний біль починає даватися взнаки сильніше. Тому мені потрібно більше активностей, аби легше справлятися з цим відчуттям.
Але віртуальна реальність не панацея. Рятує передовсім мотивація Миколи й комплекс з іншими вправами. Завдяки заняттям ветеран розробив і другу руку. Тепер знову водить авто.
Христина Стецко, спеціаліст з ерготерапії в центрі "Незламні":
На даний момент можу стверджувати, що Микола здатний самостійно справлятися з усіма аспектами свого повсякденного життя, що означає, що він може виконувати всі необхідні дії.
Заняття завершено. Час знімати все приладдя. Але це лише один з етапів. Далі на захисника чекає механічний, потому біонічний протез. І віртуальна реальність допомагатиме йому впоратися з іншими викликами.
