У 2025 році український спорт запам'ятався багатьма яскравими подіями: Усик вдруге став абсолютним чемпіоном, неймовірний виступ Лузан вразив усіх, а зрада Ковтуна та Лискун сколихнула спортивну спільноту.

І от-от завершується 2025 рік. І куди ж без них — підсумків року.

Все відбувалося вельми просто і звично: щастя та гіркота, тріумфи й невдачі, слава та сором. Або, як зараз трендово висловлюються, хайп і крінж. Спорт у цьому аспекті нагадує класичний символ інь і янь. Без одного з цих елементів неможливо уявити інший. А разом вони становлять гармонію.

Практично щодня траплялася подія, яка має горде найменування серед журналістів - інфопривід.

"Чемпіон" вирішив повернутися до найяскравіших моментів, адже деякі з них все ще на слуху, а інші, безперечно, трохи забуті. Тож не вагайтеся, діставайте з запасів те, що зазвичай зберігається на Новий рік, і під час смакування ласощів пригадуйте цю об'єктивну ретроспективу з особистими коментарями.

Розпочнемо, звісно, з найпопулярнішого виду спорту у світі - футболу. В Україні він теж номер один, тож цілком закономірно роль відкривача надати саме йому.

Розпочинаючи з нашого вітчизняного чемпіонату та занурюючись у новорічну атмосферу, коли мрії про казкові події стають особливо яскравими, не можна не згадати про успіхи Олександрії та ЛНЗ. Перші вразили усіх, ставши віцечемпіонами УПЛ навесні, а другі зуміли здобути перемогу в першій частині Прем'єр-ліги сезону 2025/26.

На жаль, для прихильників "містян" годинник пробив опівніч, і карета змінилась на гарбуз. А нові результати Олександрії знову нагадали: після півночі в ефірі лише фільми з рейтингом 18+. Я маю на увазі жахи, а про що подумали ви?

Дійсно, літньо-осіння кампанія команди викликає в усіх фанатів цього унікального клубу відчуття тривоги і шоку, немов вони стали свідками відомої картини "Крик" Едварда Мунка. Так, це точно можна порівняти з емоційним вибухом!

ЛНЗ, навпаки, з весняного жаху трансформувався у візуально привабливу оповідь. Як все закінчиться - ніхто не може передбачити. Після такого початку навіть четверте місце здасться розчаруванням, але слід пам’ятати: для них це всього лише третій сезон у елітному дивізіоні. О, цей апетит, який з'являється, коли вже почався процес!

Куди більше уваги, безумовно, заслуговують Динамо і Шахтар. "Біло-сині" у 2025 році були справжнім Доктором Джекілом і Містером Хайдом. Поруч із рекордною серією без поразок в УПЛ - провальні виступи в єврокубках.

У серпні команда зазнала невдачі, вилетівши з Лізі чемпіонів після матчу в Пафосі, а потім програла Маккабі в Лізі Європи. Ігор Суркіс колись висловив думку, яка, без сумніву, залишилася в пам’яті киян: "Краще здобувати перемоги в Лізі Європи, ніж зазнавати ганебних поразок у Лізі чемпіонів".

Торік Динамо в ЛЄ набрало чотири очки за вісім матчів, здобувши єдину перемогу в останньому турі над немотивованим РФШ. Здавалося, тепер рівень опозиції буде ще нижчим, тож вдасться показати позитив. Що ж, прогрес є - шість очок за шість зустрічей. Утім, це як замість солі на рану лити оцет. Боляче - що так, що так.

Трансферна політика виглядала особливо незвичною. На початку вересня "біло-сині" активізувалися. Спочатку Владислав Ванат покинув команду за вагомі фінансові кошти, ставши частиною найбільш "української команди Європи". На його місце прийшли нові гравці: Василь Буртник, Аліу Тіаре, Шола Огундана та Владислав Бленуце. Про трьох з них розповімо згодом.

Єдиний аргумент трансферу румуна від скаутів, схоже, був таким: Ванат - Владислав. Бленуце - Владислав. Ідеальна заміна.

Наступні місяці підтвердили, що ці нападники походять з абсолютно різних футбольних світів. В українському футболі вже давно існує правило: іноземний гравець повинен бути значно сильнішим за українського. Бленуце дійсно вищий, але не на голову, а на 8 сантиметрів (190 см проти 182 см). І тільки в цьому аспекті антропометрії румун має перевагу.

За форварда мають говорити голи. У Ваната - 3 за 7 матчів у всіх турнірах за "біло-синіх", у його колеги - 1 за 10 поєдинків. Ну і ще один яскравий автогол.

Все це супроводжувалося скандалом у тік-ток. Хлопець, наче визнав свою неправоту, довівши діями - перевів майже 1 млн гривень на потреби ЗСУ. Та гра від цього кращою не стала.

Африканці ще на початку свого шляху, тому не варто поспішати з оцінками їхніх здібностей. Натомість трансфер Буртника стане чудовим прикладом для навчальних матеріалів — не спортивних, а наукових. Його можна було б назвати "Найбільші загадки людства". Зазначають, що, дізнавшись про перехід до "Динамо", Василь висловив фразу, що дуже нагадує слова одного відомого діяча...

На фоні "біло-синіх" їхній вічний суперник провів сезон з варіаціями, проте не настільки критично, як це було за часів Пушича в першій половині року. Прибуття Арди Турана та потужна трансферна кампанія зробили донеччан явними претендентами на чемпіонський титул, а їхні єврокубкові амбіції звучали досить рішуче: "Ми прагнемо виграти Лігу Європи".

Отже, мені також хотілося б провести час на побаченні з Аною де Армас, але мене радує, коли жінка поважного віку звертається до мене зі словами: "Який ти симпатичний". Дякую, мамо. Ну що ж, повернемося до теми.

Амбіції Шахтаря дуже швидко остудив грецький Панатінаїкос. До речі, для довідки: ПАО набрав 10 очок і зі скрипом проліз у плейоф Ліги Європи, але в грецькій лізі наразі посідає лише шосту сходинку, відстаючи на 15 очок від АЕКа та на 14 - від Олімпіакоса Романа Яремчука. Тобто це аж ніяк не та рушійна сила, проти якої складно знайти протидію.

Незважаючи на те, що це може звучати дивно, вибуття Панатінаїкоса стало вигідним для "гірників". Йдеться про трансфери Кевіна та Георгія Судакова. Ані бразилець, ані українець не прагнули грати у Лізі конференцій чи в УПЛ, які, на їхню думку, вже давно стали їм нецікавими.

Щодо національної збірної, то вона робила все, аби покатати нас - фанатів - на емоційних гойдалках. Перемога над Бельгією - ганьба з Бельгією. "Валідольні" матчі з ісландцями та осічка проти Азербайджану. Локально наче все непогано - друге місце та вихід у плейоф відбору на ЧС-2026. Перед стартом відбору об'єктивно це був максимум "синьо-жовтих", зважаючи на присутність у квартеті збірної Франції.

Проте, гра та результати команди Реброва нагадують початок захоплюючого детективу, де питань виникає значно більше, ніж відповідей. Ми вже стали свідками експозиції, зав'язки та розвитку подій. Кульмінація ще попереду — вже наступного року. Спочатку шведи, а потім, сподіваємось, переможець матчу Польща — Албанія. Кожен з суперників — це серйозний виклик, але, шановні, якщо наші зірки не здолають такі команди, то для чого тоді прагнути до чемпіонату світу? Фото зі США можна зробити й під час відпустки.

Зате у світі футзалу все виключно позитивно. Національна команда успішно пройшла відбір на Євро-2026, де її вважають одним із головних претендентів на перемогу. Для тих, хто забув, під керівництвом Олександра Косенка команда вже здобула бронзову медаль на ЧС-2024.

Невеликі досягнення та різні формати футболу. Збірна України з футболу здобула право брати участь у плейофі світового чемпіонату, а раніше вона пробилася до півфіналу чемпіонату Європи.

Окремим словом варто відзначити й проведення першого чемпіонату України з ампфутболу. Кожен ветеран війни має відчувати власну важливість для суспільства та мати можливість знайти себе у спорті. Одразу 10 команд боролися за золото, а чемпіоном став клуб Покрова-АМП.

Олександр Усик на сьогоднішній день є найвідомішим спортсменом України. У 2025 році він взяв участь лише в одному поєдинку, але цього було цілком достатньо, щоб закріпити за собою титул "Британський руйнівник" та увійти в історію еліти важкої ваги.

Даніел Дюбуа, як завжди, висловлював незадоволення рішеннями судді в своєму дебютному поєдинку, ділився своїм професійним прогресом і підкреслював свою фізичну потужність. У свою чергу, Усик закликав не поспішати, а під час бою представив супернику свого друга Івана. Кінець.

Подій навколо Усика протягом року вистачало з надлишком. Заклики до Дональда Трампа сприяти миру, дебют у кінематографі, відмова від поясу WBO, участь у ренесансі кар'єри Ентоні Джошуа і відвертий прогрів бою з Деонтеєм Вайлдером. Одне зрозуміло точно - завершувати кар'єру Олександр не планує.

А ось на цей крок наважився його колишній найближчий друг Василь Ломаченко. "Хай-тек" - фігура неоднозначна, з такою ж позицією. Тож обмежимося констатацією факту.

Представник аналогічного покоління, Денис Берінчик, не зміг зберегти титул чемпіона WBO. Бронзовий медаліст Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року не зміг дати відсіч бронзовому призеру Токіо-2020. У травні Денису виповниться 38 років. Для боксу в цій ваговій категорії це вже вважається поважним віком, але він поки що не планує завершувати кар'єру.

Перші шість місяців року були сповнені чуток про можливе відновлення кар'єри Володимира Кличка. Проте, на жаль чи на щастя, цей камбек так і не реалізувався.

Владислав Сіренко зазнав своєї першої поразки на професійному ринзі, тоді як Сергій Богачук трохи погіршив свої позиції. Сергій Дерев'янченко повернувся, але у ветерана вже залишилося небагато можливостей для участі у значущих поєдинках.

Арнольд Хегай та Сергій Радченко змагалися за титули, однак Рафаель Еспіноза і Кевін Лерена були в числі явних лідерів у думках експертів та букмекерів, що вони й довели під час бою.

Позитивні новини також принесли два Данила. Жасан виборов бронзову медаль на чемпіонаті світу 2025 року в Ліверпулі, а Лозан здобув бронзу на гран-прі WBC.

Чемпіонат ще у 2022-му відштовхнувся від дна, але зростає він не кроками, а швидкістю равлика. З кожним роком американців стає більше, однак рівень їх далекий від ідеального.

А от з національною командою ситуація виглядає значно цікавіше. Вперше з 2009 року команда не змогла кваліфікуватися на континентальний турнір. Літо також принесло серйозний скандал: Святослав Михайлюк, Олексій Лень і Дмитро Скапінцев не з'явилися у тренувальному таборі збірної.

Айнарс Багатскіс та його команда успішно пройшли прекваліфікацію до Чемпіонату світу-2027 без значних труднощів. Однак попереду їх чекають більш серйозні суперники: Грузія та Данія. Олексій Лень і Дмитро Скапінцев знову отримали запрошення, але знову не з'явилися, хоча з осені активно грають у Європі. Михайлюк ще влітку пояснив причини своєї відсутності, в той час як великі гравці так і не прокоментували свою позицію.

Незважаючи на це, "синьо-жовті" вражаюче перемогли грузинських чвертьфіналістів Євробаскета-2025 на їхньому домашньому майданчику, а потім закріпили свій успіх перемогою над Данією.

Рік 2025 для українського волейболу виявився насиченим подіями, сповненим драматизму та знаковим. Чоловіча збірна вперше взяла участь у Volleyball Nations League — престижному турнірі, де змагаються найсильніші команди планети. "Синьо-жовті" не лише зберегли своє місце серед найкращих, а й здобули важливі перемоги, зокрема над Туреччиною та Болгарією, що забезпечило їм участь у Лізі націй і на наступний сезон. Під керівництвом Рауля Лосано команда продемонструвала характер і зростаючу майстерність, доводячи, що Україна здатна змагатися з провідними командами світового волейболу.

На Чемпіонаті світу 2025 року, що проходив на Філіппінах, українська команда пережила справжні емоційні злети та падіння. Після поразки від бельгійців і перемоги над алжирцями, українці завершили свої виступи в груповому етапі, зазнавши ще однієї поразки від італійців, що не дозволило їм вийти до плейоф.

Жіноча команда також залишила свій слід в історії, ставши переможцем Golden European League-2025. Вони здолали угорську збірну у фіналі та завоювали золото цього престижного турніру. Ця перемога відкриває нові можливості для команди, адже тепер вона має шанс змагатися за участь у Volleyball Nations League-2026, що стане першим таким досвідом для українських жінок.

Особливий аспект спортивного року полягає не лише в досягненнях на майданчику, а й у персональних історіях і конфліктах, які їх супроводжують. Олег Плотницький, колишній капітан та один із найяскравіших волейболістів України, у березні 2025 року офіційно завершив свою кар'єру в національній команді після тривалих суперечок із керівництвом Федерації волейболу України. Його різкі публічні заяви стосовно "клімату в команді" та критика функціонерів додали додаткової емоційної напруги навколо збірної.

Юрій Гладир у 41 рік продовжує залишатися зіркою польської ліги - однієї з найкращих в Європі. До лав збірної блокувальник не потрапляє з 2012 року через власне рішення. Досвідчений волейболіст став ньюсмейкером у грудні поза своєї волі й бажання. У варшавському ліцеї цькували й булили його 15-річну доньку. На це відреагував навіть очільник МЗС України Андрій Сибіга.

Українські шахісти завжди були серед лідерів. Довели свій клас національні збірні й цього року. Чоловіча збірна (Руслан Пономарьов, Ігор Самуненков, Ігор Коваленко, Андрій Волокітін та Антон Коробов) - чемпіони Європи, а жіноча (Юлія Осьмак, Анна Ушеніна, Інна Гапоненко, Наталія Жукова, Божена Піддубна) завоювала срібні нагороди.

Василь Іванчук - легенда українських шахів, якому в березні наступного року буде вже 57 років, обійшовся без перемог, але запам'ятався ще й як. Спочатку слізьми від поразки під час гри з Даніелом Народницьким, а через кілька місяців не менш емоційним криком від ще однієї невдачі.

Гамбіт — це стратегія, яка передбачає тимчасову втрату в ім'я майбутнього успіху. Отже, можна припустити, що "Чакі" після пережитих труднощів все ж здивує своїх прихильників позитивними змінами.

Еліна Світоліна провела сезон на стабільно високому рівні, встановивши кілька нових рекордів. Вона завершила рік на 14-й сходинці рейтингу WTA, зігравши близько 50 матчів і здобувши 36 перемог. Серед її досягнень - вихід до чвертьфіналів на двох турнірах Великого шлема (Australian Open та Roland Garros) та півфінал у Мадриді. Згідно з думкою українських фанатів, вона була визнана найкращою тенісисткою України 2025 року.

У Марти Костюк спостерігався етап падіння. Це підтверджується, зокрема, серією з шести програшів підряд. Оскільки тенісистка ще в молодому віці, можна сказати, що "все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими". Особлива подяка Марті за її емоційність під час матчів за національну збірну. Вона явно переживає за результат.

Даяна Ястремська володіє мистецтвом демонструвати гру не лише на різних типах кортів, але й вміло грати на емоціях своїх шанувальників. Одеська тенісистка здатна подарувати вражаючий виступ (привіт, Коко Гофф!), але також може засмутити невдалим результатом у моменти, коли цього ніхто не чекає.

Олександра Олійникова заслуговує на величезну похвалу. Її неймовірні результати в листопаді та грудні стали причиною оновлення особистого рекорду в рейтингу WTA. "Чемпіон" підготував матеріал, присвячений її кар'єрі - це обов'язково до читання!

Чоловічий теніс нечасто радує шанувальників чимось вражаючим. Яскраві часи Стаховського та Долгополова залишилися в минулому. Проте, інколи трапляються винятки. Одним з таких став Віталій Сачко, який, виступаючи в ролі "лакі-лузера", пробився до півфіналу ATP турніру в Меці. Він став першим українським тенісистом за останні вісім років, якому вдалося досягти такої значної стадії.

Олександра і Віталій - справжній прорив року. Тепер чекаємо на стабільність їхніх досягнень.

У 2025 році українські фехтувальниці відзначилися вражаючими результатами на міжнародній арені та здобули численні нагороди. Аліна Комащук, одна з провідних спортсменок у шаблі, продовжила свою медальну ходу на численних престижних змаганнях. Вона здобула перемогу у фінальному поєдинку Кубка України з фехтування-2025 серед жінок, ще раз підтвердивши статус однієї з найталановитіших українських шаблісток. Крім того, Аліна стала чемпіонкою на національному рівні.

На світовій першості 2025 року, що проходила в Тбілісі, Комащук відзначилася новим досягненням, завоювавши бронзову медаль у змаганнях з шаблі.

Анна Максименко, перспективна українська шпажистка, у 2025-му засвітилася на міжнародній арені: вона була частиною жіночої шпажної команди, яка здобула історичне "золото" на чемпіонаті Європи-2025 у Генуї, разом з Оленою Кривицькою, Владою Харьковою та Інною Бровко. Також Анна стала срібною призеркою Універсіади.

Для Влади Харькової рік 2025 став знаковим у її кар'єрі. Вона здобула золоту медаль на чемпіонаті світу з фехтування у жіночому індивідуальному змаганні зі шпаги в Тбілісі, що ще раз підтвердило її репутацію однієї з найкращих шпажисток у світі.

Окрім цього, Харків увійшов до складу жіночої команди шпажисток, яка завоювала золоту медаль на чемпіонаті Європи 2025 року.

Цього року українські фехтувальниці показали сильні результати на міжнародних аренах, медалі на чемпіонатах Європи та світу, а також успіхи на національному рівні. Комащук підтвердила свій топ-рівень, Максименко увірвалася до головної команди в шпазі, а Харькова закріпила позицію однієї з найкращих у світі.

Колекція нагород Людмили Лузан і до 2025-го була вражаючою: два "срібла" ОІ, "бронза" ОІ, 4 "золота" чемпіонату Європи і стільки ж на чемпіонатах світу.

Людмила окинула поглядом ситуацію і вирішила: цього недостатньо. Веслувальниця-каноїстка на чемпіонаті світу 2025 року в Мілані завоювала ще чотири золоті медалі.

Успіхи Лузан у 2025-му не обмежуються лише чемпіонатом світу - вона також здобула медалі континентальних стартів та була ключовою фігурою на етапах міжнародних кубків. Її результати підтвердили світовий рівень майстерності і стали джерелом гордості для України у водних видах спорту.

На основі підсумків року Національний олімпійський комітет України визнав Людмилу Лузан найкращою спортсменкою України 2025 року, обійшовши численних талановитих атлеток. Це підкреслює вражаючу силу її досягнень та значний внесок у розвиток українського спорту.

Справжньою сенсацією 2025 року став Данило Аонішікі Арата Явгусишин. У січні він лише здобув квиток до макуучі, а вже у грудні досягнув статусу озекі. Вище за нього лише йокозуни Оносато та Хошорю.

21-річний молодий талант з Вінниці здобув популярність не лише в Україні, а й далеко за її межами. Його особистість стала темою репортажів таких медіа, як NHK, CNN та France24, а його успіхи отримали визнання навіть від японської імператриці. На демонстраційному турнірі в Лондоні Данило викликав шквал аплодисментів.

Він вже побив кілька рекордів у цьому екзотичному, але надзвичайно захоплюючому виді спорту. Досягти звання йокозуни - це справжня рідкість: за всю історію тільки 75 осіб змогли цього досягти.

Ця незвичайна стійкість, вибухова спритність і потужність створюють підґрунтя для мрій про перший в історії титул європейського йокозуни. Вболівальники сумо почали порівнювати Данила з відомим Тайхо Кокі. Його батько — українець Маркіян Боришко, і цю історію вже ділився "Чемпіон".

16-річний Олександр Бондарев провів солідний рік у Формулі-4. Так, десь не вистачило досвіду, десь везіння, але тверду четвірку наш земляк заслужив ще й як. Далі - більше? Є впевненість, що так.

Пілот готовий приймати нові виклики, не боїться ризикувати на трасі, а головне - постійно шукає шляхи вдосконалення.

Гонщик Формули-1 Франко Колапінто минулого року підтвердив, що має українське коріння. Віримо, що через кілька років у королівських гонках дебютує й Бондарев. Як бачимо, в сумо теж заходили спочатку нащадки.

У 2025 році Ярослава зустріла новий рік, ставши володаркою світового рекорду та олімпійською чемпіонкою. Цей статус перейменував її з просто "таланту" на "еталон для інших". Проте саме через це досягнення сезон виявився набагато складнішим, ніж могло б здаватися спочатку.

У 2025 році для Магучіх не відбулося жодних історичних стрибків чи гучних сенсацій, але її супроводжував постійний тиск очікувань. Кожен старт оцінювався через призму запитань: "Чому не встановлено рекорду?", "Де 2.10?", "Чи не відчувається спад?". Проте, насправді Ярослава залишалася стабільною фігурою світової еліти, регулярно борючись за медалі та підтримуючи рівень, недосяжний для більшості її суперниць.

Проте цей рік не можна назвати досконалим. Відбувалися змагання, де Магучіх поступалася не через техніку стрибка, а через дрібні деталі — таймінг, вибір висоти, психологічний стан. Як олімпійська чемпіонка, вона майже не мала права на "просто не мій день". Саме це надавало сезону напруженого характеру — не провального, але й не зовсім тріумфального.

Важливо також те, що Ярослава залишилася сильною і не зникла з поля зору. Вона не знизила свої амбіції, не відмовлялася від участі в змаганнях і не шукала причин для виправдання. Це був рік, коли вона зберегла свої досягнення, а не намагалася їх досягти.

2025-й не додав Магучіх нових легенд, але підтвердив головне - вона все ще точка відліку у жіночих стрибках у висоту. А інколи втриматися нагорі складніше, ніж туди піднятися.

Протягом останнього року у світі стрибунів відбулося чимало позитивних змін. Юлія Левченко відновила свою форму на високому рівні, Катерина Табашник також продемонструвала успішні виступи, а Ірина Геращенко стала матір'ю. Хоча у неї вже є чималий список досягнень, можна з упевненістю стверджувати, що саме ця подія стала для неї найзначнішим досягненням.

У чоловіків у цьому виді спорту тримав планку - точніше долав її - Олег Дорощук. У серпні львів'янин вперше за кар'єру виграв етап Діамантової ліги. На ЧС у Токіо легкоатлет зупинився за крок від медалі - четверте місце.

На японській землі четвертим став і Михайло Кохан. І як же прикро поставилася до нього спортивна доля. Метальник молота показав персональний рекорд, але також лише четверта сходинка. Він жбурнув інструмент на 82,02 метри. Кохану його результату вистачило би для золота у будь-якому з попередніх 8 чемпіонатів світу.

Михайле, всі твої тріумфи ще попереду! Більше того, у сфері створення шоу ти дійсно перевершуєш своїх колег. Варто лише згадати цю пародію на твого основного суперника Ітана Кацберга – це справжній шедевр! І варто відзначити, що ти також чудово співаєш, як справжній легкоатлет.

Рік для Марини Бех-Романчук запам'ятається в негативному світлі. Стрибунка в довжину отримала чотирирічну дискваліфікацію. Влітку їй виповнилося 30 років, що фактично означає завершення її спортивної кар'єри. Не можна забувати, що вона має вражаючі досягнення: дві срібні медалі чемпіонатів світу, золото чемпіонатів Європи, як на відкритому повітрі, так і в приміщенні, а також перемогу на Універсіаді.

Ця проблема перетворилася на одну з найактуальніших у світі спорту.

Ілля Ковтун, срібний призер Олімпійських ігор 2024 року в спортивній гімстиці, офіційно змінив своє спортивне громадянство на хорватське в липні 2025 року і тепер представлятиме Хорватію на міжнародних аренах. За словами Іллі, це рішення було зумовлене не тільки війною, але й іншими факторами, зокрема тим, що в Осієку він отримував більше підтримки, ніж в Україні. Незважаючи на це, він все ще вважає Україну своєю батьківщиною та сприймає критику, яка іноді супроводжується ненавистю. За спортивними нормами, він зможе повернутися до міжнародних змагань вже влітку 2026 року після періоду "спортивного карантину".

Софія Лискун, яка здобула титул чемпіонки Європи та стала призеркою міжнародних змагань зі стрибків у воду, отримала російське громадянство у період з листопада по грудень 2025 року.

Федерація стрибків у воду охарактеризувала це як "абсолютно неприйнятне", а деякі посадовці назвали її вчинки зрадницькими. Президент України вже анулював її президентську стипендію, в той час як федерація намагається добитися введення "спортивного карантину" з боку міжнародних організацій.

Ще одна серія подібних новин стосується юних дзюдоїстів: відразу четверо з них ухвалили рішення про зміну спортивного громадянства. Це сталося, зокрема, через розбіжності у форматі змагань, де допускалися спортсмени з Росії та Білорусі. Проте федерація дзюдо України підкреслює, що це не є масовою втечею талантів.

Рік 2025 виявився знаковим для Олексія Середи у світі міжнародного спорту. Український спортсмен виборов срібну медаль у стрибках з 10-метрової вишки на Чемпіонаті світу зі стрибків у воду, що проходив у Сінгапурі, з результатом 515,20 бала, поступившись лише австралійцеві Касселю Руссо. Ця подія стала важливою віхою в кар'єрі Середи, адже це його перша індивідуальна медаль на світовій арені, оскільки раніше він здобував нагороди лише в синхронних стрибках під синьо-жовтим прапором.

На Чемпіонаті Європи-2025, що проходив в Анталії, Середа продемонстрував ще кращі результати, завоювавши три золоті нагороди: в індивідуальних стрибках з 10-метрової вишки, у синхронних стрибках разом із Марком Гриценком, а також у змішаному командному змаганні.

Ці досягнення сприяли його визнанню найкращим атлетом України 2025 року за версією Національного олімпійського комітету.

Захоплення викликає й Катерина Садурська - української дайверки, яка не лише перемагала на престижних міжнародних стартах, а й багаторазово оновлювала світові рекорди.

У 2025 році вона також стала володаркою двох золотих медалей на чемпіонаті світу з фрідайвінгу AIDA, здобувши перемогу в дисциплінах CNF та біфін. Ці досягнення ще раз підтвердили її репутацію однієї з найсильніших атлеток у світі глибинного дайвінгу.

У бойових мистецтвах українці яскраво проявили себе на Всесвітніх іграх у китайському Ченду:

Каратисти підтвердили клас і на чемпіонаті світу в Каїрі. Анжеліка Терлюга після срібла World Games додала ще й бронзу ЧС, повернувшись після тривалої паузи через вагітність. Андрій Заплітний дійшов до фіналу - срібло світової першості також виглядає вагомим досягненням.

Хокей із середини 00-х почав стрімко нестися вниз. Виліт із еліти, виліз із другого за силою дивізіону, досить тривалий період там. Рік почався успішно - команда U-20 повернулася вперше за 14 років у Дивізіон IA і кілька тижнів тому зберегла прописку.

Національна збірна також піднялася і була близькою до повернення в топдивізіон вперше з 2007-го. На жаль, Японія продовжила нашу "чорну полосу" в протистояннях із ними - "синьо-жовті" в офіційних зустрічах не можуть обіграти "самураїв" з 2012 року.

Збірна U-18 продемонструвала вражаючі результати, здобувши перемоги над такими хокейними державами, як Казахстан, Словенія та Данія. Це свідчить про те, що у молодого покоління є великий потенціал. Крім того, в основній команді переважає молодь та гравці, які перебувають у найкращій формі.

Перепитії українського чемпіонату якщо і варто обговорювати, то відразу в кількатомному виданні. Він існує і це вже добре.

Серед зимових видів спорту біатлон користується значною популярністю серед глядачів. Проте старт сезону Кубка світу 2025/26 залишив певний осад. Єдине, що можна відзначити — це видатний виступ Підручного в естафеті. Сподіваємось, що наші спортсмени покажуть відмінний результат (а за потреби — навіть на 20 з 20) і здобудуть медалі, особливо під час Олімпійських ігор у Мілані.

Також не обійшлося й без розслідувань. Начальник відділу зимових олімпійських видів спорту Мінмолодьспорту Сергій Седнєв, ймовірно, залучив близьких родичів до постачання лиж, сноубордів та екіпірування для українських спортсменів. Бронзовий призер естафети ЧС-2011 у складі збірної України вважав справу проти себе замовною.

Сенсаційною новиною стала виступ Аннамарі Данча. Українська сноубордистка здобула 4-те місце на етапі Кубка світу в швейцарському Давосі в дисципліні паралельний слалом — це найкращий результат для України в цій категорії на Кубку світу та особистий рекорд спортсменки. Данча пройшла до півфіналу, але зовсім трохи не вистачило до подіуму: вона програла японській чемпіонці всього 0,47 секунди. У свої 35 років вона вже має срібну медаль з Чемпіонату світу-2019. Такий успішний початок зимового сезону вселяє надію на можливість здобути медаль у Кубку світу.