Вадим Яценко: "Ми проводимо репетиції щоденно - з понеділка по п'ятницю" - Інтерв'ю зі знаменитістю | Експрес онлайн
Художній керівник хору "Гомін" охоче фотографується з шанувальниками, не відчуває заздрості колег і неабияк цікавиться... футболом.
Цей колектив здобув популярність завдяки платформі ТікТок. Коротке концертне відео з римейком знаменитої пісні Степана Гіги "Цей сон", виконаним у новій аранжировці Євгена Маляревського, зібрало понад дев'ять мільйонів переглядів. Наразі хор "Гомін" з Львівського органного залу розпочинає всеукраїнський тур, під час якого відвідає близько 20 міст, включаючи Тернопіль, Ужгород, Дніпро та Одесу. Після цього колектив планує виступити і в Європі.
Вадиме, у вас зараз практично щоденні виступи, а часом навіть два за день. Чи відчуваєте ви, що такий темп – це більше "солодкість" чи "гіркота"?
-- Життя музиканта завжди є своєрідною хронікою концертів і гастролей. Звісно, зараз, враховуючи той бум (назвемо його так) популярності, все стало більш гіперболізованим. Однак, якщо правильно оцінити свої сили та встановити пріоритети, я впевнений, що такий графік можна витримати зберігаючи здоров'я і позитивний настрій. (Усміхається). Що стосується навантаження на голос, то суттєвих змін не відбулося, адже раніше ми також мали репетиції щодня, з понеділка по п'ятницю.
-- Те, що вас тепер усюди впізнають, ускладнило життя? На суто побутовому рівні...
Коли хтось звертається з проханням сфотографуватися або зробити щось подібне, це абсолютно нормально і, насправді, не викликає особливих незручностей. Особливо, якщо врахувати, що наші люди виховані і розуміють, коли це доречно, а коли — ні. Наприклад, якщо ти відпочиваєш у кафе, навряд чи хтось підійде. (Усміхається). Тож, в цілому, все гаразд. Я завжди готовий допомогти, коли просять автограф або спільне фото.
-- А заздрісні погляди колег відчуваєте на своїй спині?
Серед колег, які користуються авторитетом і повагою в нашій спільноті, я не помітив ні заздрості, ні негативних поглядів. Навпаки, отримав лише позитивні відгуки. Що стосується тих, хто не зміг реалізувати свої творчі задуми або зіткнувся з особистими чи побутовими труднощами, вважаю, що не варто звертати на них уваги. Абсолютно.
-- Цікаво, чи знайомі ви зі Степаном Гігою?
-- Якщо йде мова про такий момент, як роялті, тобто відрахування, то це все врегульовано. Ми підписали договір з агенцією, що займається авторськими правами. А ось із самим паном Степаном я особисто не знайомий.
Після закінчення концерту ви швидко занурюєтеся у сон, чи ж вам потрібно дві-три години, щоб заспокоїтися від адреналінового сплеску?
Я б обрав перший варіант. (Усміхається). Перед концертом організм накопичує енергію, яка вивільняється під час виступу. Після цього важливо відновити сили. Тому найголовніше — це, звісно, якісний сон. Я завжди наголошую своїм хористам, що їм потрібно добре висипатися.
-- Сьогодні це буває непросто...
-- Так, тепер це складніше. (Зітхає). До слова, під час нинішнього туру в нас заплановані концерти й у містах, які більш наближені до фронту. Зрештою, і в Києві трапляються страшні речі... Ну, але надіятимемося, що все буде добре.
Ваша дружина, як відомо, є співачкою, а ваш син навчається грати на фортепіано, тож можна вважати його майбутнім музикантом. Чи залишається тема музики поза межами вашого дому, чи ви також обговорюєте творчі аспекти під час вечері?
По-перше, малюк сам зробить вибір, чи хоче він стати музикантом. Зараз він навчається в спеціалізованій школі, і після закінчення четвертого класу йому потрібно буде визначитися — продовжувати навчання в музиці чи зайнятися чимось іншим. Ми, звісно, не будемо на нього тиснути. Але для загального розвитку музика, безумовно, стане в пригоді. Це точно. Навіть більше — вона може стати великою підтримкою.
Що стосується обговорень музики... Як би ти не намагався, ти опинився в певній середовищі. Твоє оточення складається переважно з творчих особистостей. Це не лише музиканти, а й театральні митці, танцівники та інші. Тому, коли ти повертаєшся додому, зазвичай розмова стосується як роботи, так і музичних тем. Від цього не втечеш.
Ваш шлюб відзначає десятирічний ювілей. Психологи стверджують, що кожні сім років відбувається кризовий момент. Як ви подолали цю "турбулентну зону"?
-- Не можу стверджувати, що у нас виникала серйозна криза. Щиро кажучи, я нічого подібного не відчував. (Після паузи). Настя — надзвичайно розумна жінка. Крім того, ми дотримуємося принципу відкритого спілкування. Завжди прагнемо обговорювати будь-які неоднозначні ситуації, щоб не залишати їх на потім. Коли ти одразу їх обдумуєш, жити стає набагато легше. Тож у нас — все гаразд.
-- Чи залишається у вас час на футбол, яким ви колись, здається, захоплювалися?
-- Я футбол дуже люблю, але м'яча давно не копав. По-перше, справді ніколи, а по-друге, старість уже підкрадається. (Сміється). Натомість можу інколи пограти на приставці у симуляторі. Коли є можливість, дивлюся також матчі різних команд. Моя професія не забороняє цікавитися чимось іншим. Зрештою, музика і футбол -- чом би й ні?! (Усміхається).
